печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20021/26-к
16 квітня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62026000000000127 від 17.02.2026,
Короткий виклад обставин клопотання
До слідчого судді надійшло клопотання сторони кримінального провадження про накладення арешту на майно, яке було вилучене 24.03.2026 в ході проведення обшуку квартири у період часу з 16 год. 54 хв. по 18 го. 44 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_4 , а саме:
- мобільний телефон Apple Iphone 15, світло зеленого кольору, в чохлі чорного кольору, IMEI 1 - НОМЕР_1 , IMEI 2 - НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , який поміщено до сейф-пакету ДБР № S1009493 (пароль - 120267).
Метою накладення арешту вказано збереження речових доказів.
Явка сторін кримінального провадження
Прокурор подав до суду клопотання про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, вимоги клопотання підтримував в повному обсязі, просив його задовольнити.
Володілець майна ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд клопотання прокурора за його відсутності, проти задоволення не заперечував.
Відповідно до вимог ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням положень ст. 26 КПК України слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді та вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність осіб, які не з'явились.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Правове обґрунтування
Процесуальні правовідносини регулюються главою 17 «Арешт майна» розділу ІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» КПК України.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст.170 КПК України арешт допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Обставини, встановлені слідчим суддею
Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026000000000127 від 17.02.2026 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, - у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду та наданні такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того хто пропонує та надає таку вигоду дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 11.02.2026 військовослужбовець Національної гвардії України ОСОБА_5 , не маючи законних підстав для звільнення з військової служби в умовах воєнного стану, вирішив незаконно припинити її шляхом отримання висновку військово-лікарської комісії про непридатність на підставі фіктивного встановлення ІІ групи інвалідності.
Реалізуючи умисел, він, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, підшукав службову особу закладу охорони здоров'я, яка могла вплинути на прийняття відповідного рішення. Через посередника отримав контакт ОСОБА_6 - посадової особи КНП «МЦМК» та члена експертної команди з оцінювання функціонування особи.
11.02.2026 ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_6 , надав медичні документи та повідомив про намір отримати інвалідність для звільнення зі служби, натякнувши на готовність надати неправомірну вигоду.
02.03.2026 під час повторної зустрічі він прямо запропонував неправомірну вигоду, вказавши на суму «3 тисячі доларів».
05.03.2026 запропонував 6 000 доларів США за встановлення ІІ групи інвалідності без законних підстав.
11.03.2026 ОСОБА_6 відмовила у протиправній допомозі, посилаючись на відсутність підстав та сумнівність документів.
Незважаючи на це, 17.03.2026 ОСОБА_5 повторно запропонував 6 000 доларів США («6 тисяч американських ромашок»), демонструючи кошти.
24.03.2026 біля кав'ярні «Feel You» у м. Києві він передав частину неправомірної вигоди - 3 000 доларів США. Того ж дня о 14:45 год. його затримано в порядку ст. 208 КПК України.
25.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 369 КК України - пропозиція та надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення дій з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб.
Також встановлено можливу причетність ОСОБА_4
24.03.2026 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України проведено невідкладний обшук за місцем проживання ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), під час якого вилучено мобільний телефон Apple iPhone 15.
25.03.2026 винесено постанову про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження вищевказаного майна.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.04.2026 у справі № 757/20019/26-к надано слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні № 62026000000000127 від 17.02.2026 дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_4 та яка належить із частками власності у розмірі 1/2 дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та сину ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення та майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також його вилучення, а саме: мобільний телефон Apple Iphone 15, світло зеленого кольору, в чохлі чорного кольору, IMEI 1 - НОМЕР_1 , IMEI 2 - НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 .
Клопотання про арешт направлено до суду рекомендованим листом № 0318627729693 від 25.03.2026, тобто у строк, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України.
Мотиви слідчого судді
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час, слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому, вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
При виявленні та вилученні рухомих речей, що не підлягають державній реєстрації, суд має виходити з: (1) дії презумпції права власності за особою, яка володіє (реально панує, здійснює фактичний контроль над річчю - corpus possessionis); (2) спростування вказаної презумпції можливе за наявності беззаперечних доказів чи їх сукупності (зокрема, рішення суду щодо визнання права власності за іншою особою, письмові докази, дата складання яких мала місце до моменту вилучення та не викликає сумнівів, матеріали фото-, відеофіксації, речові докази тощо); (3) показання свідків та пояснення зацікавлених осіб, за умови обов'язкової письмової форми правочину, не мають братися до уваги при вирішенні питання про спростування презумпції; (4) пояснення сторін оцінюються у співставленні із фактичними обставинами та наданими доказами.
Враховуючи обставини кримінального провадження, вилучений мобільний телефон Apple iPhone 15 обґрунтовано визнано речовим доказом, оскільки він міг використовуватись для комунікації між учасниками кримінального правопорушення, узгодження дій щодо надання неправомірної вигоди, передачі інформації, а також може містити відомості, які мають доказове значення для встановлення обставин вчинення злочину та кола причетних осіб. Наявні матеріали провадження свідчать про достатній зв'язок вилученого майна із предметом досудового розслідування, що відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.
З метою забезпечення збереження речового доказу, недопущення його приховування, пошкодження, знищення, зміни інформації, яка на ньому міститься, а також забезпечення можливості проведення подальших слідчих (розшукових) та процесуальних дій, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на зазначене майно. Такий захід є розумним, співмірним завданням кримінального провадження та відповідає вимогам ст. 170 КПК України.
Так, на даній стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, як арешт майна з метою збереження речових доказів, що забезпечить дієвість розслідування у кримінальному провадженні.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави вважати, що мобільний телефон відповідає ознакам речових доказів, тому підлягає арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 131, 170, 173, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно у кримінальному провадженні № 62026000000000127 від 17.02.2026, вилучене 24.03.2026 в ході проведення обшуку квартири у період часу з 16 год. 54 хв. по 18 год. 44 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон Apple Iphone 15, світлозеленого кольору, в чохлі чорного кольору, IMEI 1 - НОМЕР_1 , IMEI 2 - НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , який поміщено до сейф-пакету ДБР № S1009493 (пароль - 120267).
Ухвала підлягає негайном виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_9