Справа № 438/46/26
Провадження 2/438/199/2026
іменем України
08 травня 2026 року м. Борислав
Бориславський міський суд Львівської області у складі головуючого судді
Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря Дівчур В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
До Бориславського міського суду Львівської області від представника позивача Линник Вікторії Костянтинівни через систему «Електронний суд» надійшла зазначена позовна заява, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 17 листопада 2020 року №14.12.2020-100006421 заборгованість у розмірі 13 320 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заборгованість утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, укладеного з первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр». Право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором позивач має на підставі, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» Договору факторингу від 09 жовтня 2024 року № СЦ-091024-14.
Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 26.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу роз'яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву та встановлено п'ятнадцятиденний строк для його подання.
Судом вживались заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача скеровувались ухвала про відкриття провадження у справі рекомендованою поштовою кореспонденцією, однак як вбачається із наявних у матеріалах справи поштових конвертів, такі повернуті на адресу суду неврученими адресату із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення також не поступала.
Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (вилику) сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.12.2020 року між ТОВ «Споживчий Центр» та
ОСОБА_1 укладений кредитний договір №14.12.2020-100006421, за яким товариство надало відповідачу кредит у розмірі 5 5000 гривень з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою «Економ» 2% за один день користування кредитом/«Стандарт» 2,5 % за один користування кредитом. Первинний період користування кредитом - 14 днів з дати надання, проценти в розмірі 1540 грн. сплачуються до 27.12.2020 року. Максимальний розмір процентів за договором становить 11 000 грн.
Відповідачка частково сплатила заборгованість: 27.12.2020р.- 1540 грн., 10.01.2021р. -1540 грн., 28.01.2021р.-100 грн.
Між ТОВ «Новий Колектор» та ТОВ «Споживчий Центр» 09 жовтня 2024 року укладений Договір факторингу № СЦ-091024-14, за умовами якого сторони домовились про відступлення права вимоги до боржників та їх оплату.
ТОВ «Споживчий Центр» передало ТОВ «Новий Колектор» право вимоги, зокрема, за кредитним договором від 14.12.2020 року №14.12.2020-100006421.
У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконав грошові зобов'язання, станом на 12.01.2026р. виникла заборгованість у розмірі 13 320 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5500 грн та заборгованості за відсотками - 7820 грн.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України)
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 512 ЦК України).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Отже, оскільки на підставі договору факторингу право вимоги заборгованості за кредитним договором до відповідача відступлено на користь позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 13 320 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 грн 40 коп.
Керуючись ст.ст. 76, 80, 81, 141, 178, 258, 263-265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором від 14.12.2020 року №14.12.2020-100006421 в сумі 13 320 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн, а всього 15 982,40 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні сорок копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.05.2026 року.
Відомості про сторін:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», адреса розташування: вулиця Алмазова Генерала, 13, офіс 601, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 43170298;
- ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 .
Суддя Дмитро ПАНТЕЛЄЄВ