Справа № 438/624/25
Провадження № 1-кп/438/21/2026
про продовження запобіжного заходу
05 травня 2026 року колегія суддів Бориславського міського суду Львівської області у складі: судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні у залі Бориславського міського суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження за №12025141110000308 від 04 березня 2025 року,
стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Борислава Львівської області, громадянина України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України,
за участю учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_9 ,
Прокурором ОСОБА_6 через канцелярію суду 04 лютого 2026 року подано клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою на 60 днів без можливості внесення застави.
У заявленому клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України. Зокрема, вказує на те, що 01 березня 2025 року приблизно о 23 год. 20 хв., обвинувачений ОСОБА_5 , перебуваючи неподалік будинку № 34 по вул. Данила Галицького, що у м.Бориславі Львівської області, помітив раніше незнайому йому неповнолітню потерпілу, ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проходила вказаною вулицею.
Саме у цей час в обвинуваченого виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру з метою задоволення своєї статевої пристрасті у відношенні до неповнолітньої потерпілу, без добровільної згоди останньої.
Реалізуючи свій злочинний намір, обвинувачений ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи свою фізичну перевагу, використовуючи темний час доби та відсутність поряд сторонніх осіб, які можуть завадити доведенню його задуму до кінця, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідував потерпілу та наздогнав її неподалік житлового будинку АДРЕСА_1 , після чого підійшов з-заду до нічого не підозрюючої неповнолітньої потерпілої і, використовуючи свою фізичну силу, ігноруючи волю останньої, схопив її обома руками та затягнув за господарські приміщення, де повалив потерпілу на землю та схопивши її за руки, утримував у такий спосіб, не даючи можливості чинити опір. Намагаючись звільнитися від нападника, неповнолітня потерпіла, демонструючи явну незгоду, вивільнила праву руку, побачила неподалік себе уламок шиферу, який схопила рукою та, нанісши ним удар ОСОБА_5 по голові, намагалася втекти від нападника, однак ОСОБА_5 знову накинувся на потерпілу, зваливши її із ніг.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 утримував неповнолітню потерпілу, не зважаючи на те, що вона просила відпустити її, оскільки є неповнолітньою, запропонувала йому наявне при ній особисте майно та віддала два срібні кільця. Однак ОСОБА_5 , погрожуючи фізичною розправою з вимогою отримання згоди на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із проникненням у її тіло оральним способом для задоволення своєї статевої пристрасті, подавив волю потерпілої, після чого схопив її за волосся та, посадивши в такий спосіб на землю перед собою, достовірно знаючи, що особа є неповнолітньою, здійснив дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням у тіло потерпілої, з використанням власних геніталій, тобто зґвалтував її та покинув місце вчинення злочину.
Таким чином, ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні дій сексуального характеру пов'язаних із оральним проникненням у тіло неповнолітньої потерпілої з використанням геніталій без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Вина ОСОБА_5 , на переконання сторони обвинувачення, повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, долученими до клопотання та оглянутими в судовому засіданні.
Підставою до внесення клопотання стало вчинення обвинуваченим особливо тяжкого злочину. Окрім того, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевказане, а також те, що з часу обрання запобіжного заходу тримання під вартою заявлені ризики не зменшились, просить дане клопотання задовольнити. Застосування більш м'яких запобіжних заходів, у тому числі домашнього арешту не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків і не буде достатнім для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні, оскільки їх відвернення можливе лише за умови утримання обвинуваченого в умовах ізоляції від суспільства.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 , представник потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримали повністю, зіславшись на обставини викладені у клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні відмовився висловити свою позицію щодо заявленого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_9 заперечив щодо задоволення заявленого клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати більш мякий запобіжний захід..
Заслухавши думку учасників судового провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як встановлено ч.2 ст.177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст.183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього ж Кодексу.
Відповідно до положень п.5 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_5 будучи неодноразово судимим, востаннє вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 грудня 2019 року за ч.2 ст.186, ч.3 ст.186, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, звільнений по відбуттю міри покарання 01 жовтня 2024 року, яке на цей час відбув, у якого, відповідно до положень ст. 88-91 КК України судимість не знята та не погашена у визначеному законом порядку, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти волі, честі та гідності людини, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, як зґвалтування неповнолітньою особи, - вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої неповнолітньої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи.
Ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду від 05 березня 2025 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів. Ухвалою судді Бориславського міського суду Львівської області від 29 квітня 2025 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави на 60 днів. Ухвалою колегії суддів Бориславського міського суду Львівської області неодноразово продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави на 60 днів, в останнє відповідною ухвалою від 31 березня 2026 року - продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави на 60 днів
Строк тримання під вартою закінчується 29 травня 2026 року, однак обставини та ризики, які були підставою для застосування щодо нього вказаного запобіжного заходу, продовжують існувати. Вказаною ухвалою судом враховано існування ризиків, передбачених п.1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи те, що строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 18 лютого 2026 року, однак обставини та ризики, які були підставою для застосування щодо нього вказаного запобіжного заходу, продовжують існувати, а судове провадження не може бути завершено до його спливу, суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому слід продовжити з таких підстав.
Перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що останні не зменшилися, з огляду на обставини та вагомість доказів про вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, їхню тяжкість, можливе покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання особи винуватою у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого.
Суд враховує, що на даний час існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Крім цього, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує існування ризиків, передбачених п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання винуватим у кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується, зважаючи на те, що обвинувачений раніше не одноразово судимий за злочини проти власності, по'вязані з насильством, лише 01 жовтня 2024 року обвинувачений звільнився з місць відбування покарання у зв'язку з відбуттям строку призначеного покарання за попереднім вироком, та знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти волі, честі та гідності людини, що свідчить про те, що останній може продовжувати свою злочинну діяльність, а тому суд вважає за необхідне обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки такий вид запобіжного заходу зможе забезпечити виконання обвинувачуваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, колегія суддів бере до уваги твердження сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст.177 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість впливати на неповнолітню потерпілу, а також можливість переховуватись від суду.
Колегія суддів вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризику, встановленому п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задоволити, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому слід відмовити.
На підставі ч.4 ст. 183 КПК України, колегія суддів не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 197, 199 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Борислава Львівської області запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 03 липня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення , обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 08 травня 2026 року.
Суддя -доповідач ОСОБА_10
Судді: ОСОБА_11
ОСОБА_12