ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9617/26
провадження № 2-з/753/86/26
"08" травня 2026 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М., розглянувши
заяву про забезпечення позову, подану представником позивача у цивільній справі № 753/9617/26 адвокатом Кірічевською О.І.
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на дитину, орган опіки і піклування - Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної державної адміністрації,
У провадженні Дарницького районного суду м. Києва (головуючого судді Маркєлової В.М.) перебуває цивільна справа № 753/9617/26.
Представник позивача адвокат Кірічевська О.І Позивач одночасно з позовною заявою про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів звернулася до суду з клопотанням про забезпечення позову, у якому просить Суд
вжити заходів забезпечення позову у цивільній справі шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити її відчуження до досягнення дитиною повноліття.
Зазначає, що ця квартира є власністю Відповідачки, була придбана до шлюбу та є її особистою приватною власністю, що підтверджується договором дарування квартири від 14 квітня 2009 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позивач має обґрунтовані побоювання, що Відповідачка, яка є матір'ю дитини, може відчужити цю квартиру, що залишить дитину без житла та позбавить її можливості отримувати належне утримання. Як вказано в позові, Відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не працює, вживає алкогольні напої, що негативно впливає на її здатність належно забезпечувати дитину.
Крім того, під час конфліктів із чоловіком Відповідачка неодноразово виганяла його разом із дитиною з квартири, а також погрожувала віддати дитину до інтернату. Така поведінка свідчить про нехтування інтересами дитини та ставить під загрозу її нормальний розвиток і благополуччя.
Враховуючи нестабільний фінансовий стан Відповідачки, відсутність постійного джерела доходу, а також її спосіб життя, який, на думку Позивача, не відповідає належному виконанню батьківських обов'язків, Позивач обґрунтовано побоюється, що Відповідачка може відчужити належну їй квартиру як з метою виїзду за кордон, так і для отримання грошових коштів на придбання алкогольних напоїв та оплату медичних послуг, пов'язаних із її зверненнями до лікувальних закладів для виведення зі стану алкогольного сп'яніння.
У разі продажу зазначеного майна існує реальна загроза порушення майнових прав та законних інтересів дитини, зокрема, щодо забезпечення належних умов проживання, утримання та стабільного життєвого середовища. Такі обставини можуть негативно вплинути на забезпечення прав дитини, її належний розвиток і життєзабезпечення.
Правовою підставою для вжиття заходів забезпечення позову зазначає наступне.
Відповідно до ст. 89 Сімейного кодексу України, подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання в обмін на набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати.
Проте, з огляду на зазначену обставину - ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків та його фінансову нестабільність, а також небажання відповідача належно утримувати дитину, позивач вважає, що укладання подібного договору в даному випадку є малоймовірним та неефективним.
Згідно з ч. 1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України, суд може вжити заходи забезпечення позову, якщо є обґрунтовані побоювання, що без таких заходів буде ускладнене або неможливе виконання рішення суду. У даному випадку є всі підстави для застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру відповідача та заборони її відчуження до вирішення справи по суті.
Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У постанові ВП ВС від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 зазначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Тобто можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів Заявника від можливих недобросовісних дій із боку Позивача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь заявника (Відповідач за первісним позовом) , в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову і яким чином цей захід реалізує мету його вжиття.
Згідно ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Таким чином, враховуючи підстави, предмету позову та позовної заяви про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів заявника та держави, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи наведене, позивач вважає що заява про забезпечення позову щодо накладення арешту на нерухоме майно є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
З врахуванням того, що накладенням заборони на відчуження нерухомого майно відповідач буде позбавлений лише однієї із правомочностей власника, а саме - розпорядження, що не позбавляє його права володіти та користуватися нерухомим майном, та того, що в силу приписів ст.158 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або ухвалення рішення про повну відмову у задоволенні позову, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані та будуть діяти до моменту набрання рішенням законної сили, не вбачає підстав вимагати від Заявника забезпечити відшкодування збитків відповідачки, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Вивчивши доводи заявника та додані до заяви докази, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з таких мотивів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час розгляду заяви суд враховує висновок про застосування норм права, викладений у постанова Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 404/839/24, про те, що: обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Предметом позову є позбавлення відповідачки батьківських прав та стягнення з неї аліментів.
Заявник просить вжити заходів забезпечення позову у цивільній справі шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити її відчуження до досягнення дитиною повноліття.
Зазначає, що вказана квартира є власністю Відповідачки, була придбана до шлюбу та є її особистою приватною власністю, що підтверджується договором дарування квартири від 14 квітня 2009 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Водночас доказів на підтвердження належності на праві власності цієї квартири Відповідачці ні до позову, ні до заяви не додає. Клопотання про їх витребування не заявляє. Це унеможливлює для Суду перевірку факту належності на праві власності цієї квартири Відповідачці.
Окрім того, аліменти є періодичними платежами, їх стягнення проводиться щомісяця до досягнення дитиною повноліття. І накладення такого тривалого у часі арешту на нерухоме майно шляхом заборони його відчуження, про яке просить заявник - «до досягнення дитиною повноліття» не відповідає співмірності та відповідності (адекватності) цього заходу забезпечення позову заявленим вимогам.
Оскільки заявник не довів належність на праві власності Відповідачці квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, та його відповідність і співмірність заявленим вимогам, Суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись нормами ст. 49, 149, 150, 153, 259, 260, 353 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника позивача адвоката Кірічевської О.І. про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя: В.М. Маркєлова