Справа № 752/27023/25
Провадження № 2/752/2615/26
08 травня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - КасаткіноїА.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 23 504, 50 грн заборгованості за договором позики.
Посилається в позові на те, що 03 жовтня 2019 року з відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений договір позики № 107671, за умовами якого позивачу було перераховано на його картковий рахунок 5 000. 00 грн позики.
Відповідно до умов договору стандартна процентна ставка становить 0, 01% в день, розмір комісії 1,9%, підвищена комісійна винагорода у випадку прострочення платежу становить 3,0%.
В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором утворилася заборгованість у розмірі 23 504, 50 грн, з яких: 5 000, 00 грн заборгованість за позикою та 18 504, 50 грн процентів.
З урахуванням цього, невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.
Позов був зареєстрований судом 04 листопада 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 07 листопада 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторонам було направлено копії ухвали про відкриття провадження в справі, відповідачу додатково копію позову з додатками.
Направлені судом документи на адресу відповідача повернулися без вручення в зв'язку з відсутністю адресата.
Відповідно до статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з частиною 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 зазначила про необхідність застосування аналогії закону.
За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норми статей 128 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Виходячи з цього, суд вважає відповідача обізнаним про наявність спору в провадженні суду та його предмет.
Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву.
Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із статтею 1046 цього кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Судом встановлено, що 03 жовтня 2019 року між сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений договір позики № 107671.
Відповідно до розділу 1 договору відповідачу було надано в позику 5 000, 00 грн під 0, 01% в день.
Строк повернення позики 01 листопада 2019 року.
Відповідно до паспорту позики орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом становить 7 044, 50 грн.
З розрахунку заборгованості вбачається, що ця ж сума боргу становить на 01 листопада 2019 року.
За змістом позову та розрахунку заборгованості,сума заборгованості позивачем нарахована на дату подання позову.
Будь-яка інформація про пролонгацію договору позики в матеріалах справи відсутня і на це не посилається позивач при зверненні до суду.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що умови договору позивачем виконані.
В свою чергу, відповідач умови договору не виконує, кредит та відсотки за умовам договору не погасив.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачем умов договору позики,що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
В той же час, щодо суми процентів до стягнення, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, істотними умовами договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати в справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року, відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З урахуванням цього, досягнутої сторонами ціни договору при його укладенні, строку дії договору позики, до стягнення з відповідаа належить сума не виконаного зобов'язання за умовами договору за обумовлений сторонами строк кредитування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладються на відповідача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Звертаючись до суду, позивач надав Договір від 09 липня 2025 року про надання правової допомоги та Акт приймання-передачі наданих послуг на 5 000, 00 грн.
Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Не подавши відзив, відповідач про неспівмірність витрат на правничу допомогу, які поніс позивач, не заявив.
Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, часткового задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 726, 19 грн судового збору.
Керуючись статтями 3, 6, 15, 16, 512, 514, 525-526, 536, 610, 611, 626- 629, частиною 1 статті 634, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» 7 044, 50 грн заборгованості, 5 000, 00 грн витрат на правничу дпомогу та 726, 19 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « ФК «Гелексі», адреса: 01054 м.Київ вул. Липинского, 10/1, ЄДРПОУ: 41229318.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: К.В.Машкевич