Іменем України
02 квітня 2026 року м. Кропивницький
справа № 384/177/25
провадження № 22-ц/4809/589/26
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
при секретарі - Зайченко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майнард Наталія Олександрівна, на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2025 року (суддя Сорокіна О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа що не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та позбавлення батьківських прав,-
встановив:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючий його тим, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , зареєстрованому 22 листопада 2012 року Добрівською сільською радою Вільшанського району Кіровоградської області, актовий запис №4. Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31.03.2020 шлюб між сторонами було розірвано. Від вказаного шлюбу сторони мають спільних дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачем. Відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дітей не надавала, тому з неї стягнуто аліменти на утримання дітей за рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 26.07.2024 у цивільній справі №384/91/24. Розмір присуджених аліментів складає 1/3 частку від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 лютого 2024 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, далі стягувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття. Стягнення аліментів відбувається у примусовому порядку органами Державної виконавчої служби. Однак, за весь період виконання рішення суду про стягнення аліментів відповідачем жодних сум грошових коштів сплачено не було, а тому виникла заборгованість, яка станом на 01.04.2025 складає 53599 грн. 45 коп. Таким чином загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з лютого 2024 року по березень 2025 року згідно з розрахунком становить - 16298,20 гривень.
Позивач зазначив, що з січня 2020 року відповідач залишила сім'ю, змінила своє місце проживання та не проявляла до дітей своєї материнської турботи та піклування про їхній фізичний і духовний розвиток, не бере участі у забезпеченні необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу, не цікавиться успіхами у розвитку здібностей до навчання та припинила будь-яке спілкування з дітьми. Отже, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, навіть не цікавиться їхнім життям, не відвідувала і не відвідує дітей за місцем їхнього проживання, у школі, хоча не обмежена у можливості відвідувати дітей та спілкуватися з ними. Також відповідач з часу розірвання шлюбу жодного разу не вітала сина та дочку з днем народження, новим роком, іншими святами, та не дарувала їм подарунків. Позивач звертався до Вільшанського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідачки про позбавлення її батьківських прав відносно дітей. Рішенням Вільшанського районного суду від 26.07.2024 було відмовлено у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав та попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Кіровоградської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків. Незважаючи на вказане рішення відповідач своєї поведінки не змінила, а продовжила невиконання батьківських обов'язків по відношенню до дітей.
Вважає, що відповідач ОСОБА_2 свідомо самоусунулася від виконання батьківських обов'язків відносно своїх дітей: сина - ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 . Позивач вважає, що така поведінка відповідача негативно впливає на фізичний, духовний та культурний розвиток дітей.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 16298,20 грн та позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2025 року позов задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 16298 (шістнадцять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн 20 коп.
Попереджено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на орган опіки та піклування виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Кіровоградської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішення від 25 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн.
В апеляційний скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у позбавленні відповідачки батьківських прав та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з січня 2020 року відповідач залишила сім'ю, змінила місце проживання та не проявляє батьківської турботи про фізичний і духовний розвиток дітей. Вона не бере участі у забезпеченні харчуванням, лікуванні та не цікавиться навчанням дітей. Раніше він уже звертався з аналогічним позовом (справа № 384/91/24), де рішенням від 26.07.2024 у позбавленні прав було відмовлено, а Відповідачку попереджена про необхідність змінити ставлення до виховання. Проте вона своєї поведінки не змінила. Вважає це свідомим ухиленням від виконання обов'язків (ст. 164 СК України) В цій частині, суд оцінив позовну заяву і обставини справи неповно, поставився до вирішення справи формально та не надав належної оцінки обставинам справи, які тривають 5 років і тому факту, що віповідачка за рік, що мінув між винесенням першого і оскаржуваного другого рішення не змінила ставлення до виконання своїх обов'язків, як матері, продовжує ігнорувати як обов'язки по сплаті аліментів, так і спілкуванню із дітьми, їх життям, розвитком та психологічним станом не цікавиться. Крім того, вважає, що судом першої інстанції, який розглядав і перше звернення і друге, було виявлено певне упередження до нього - у частині позбавлення батьківських прав, а саме - не було викликано і визначено думку дітей у судовому засіданні, хоча батько заявляв про це у попередньому засіданні. Також неврахованим є той факт, що він має поновлену відстрочку від призову і мобілізації, яка жодним чином не пов'язана із заявленим позовом (догляд за непрацездатною матір'ю), одже в цій частині оскаржуване рішення не можна назвати ні законним, ні справедливим, ані таким, що враховує справжні інтереси дітей, які із дошкільного віку не спілкуються із матір'ю, фактично не знають її. Численні «попередження» і «пропозиції», що містяться у Рішеннях судів, висновках органу опіки і піклування не чинять жодного впливу на Відповідачку, яка продовжує ігнорувати свої обов'язки, як матері, обмежуючих лише сплатою аліментів після чергового рішення. Висновки психологів та Висновки органів опіки і піклування містять достатньо доказів про відсутність внутрішнього емоційного зв'язку між дітьми та матір'ю, не наводять доказів перешкоджання у спілкуванні з боку батька і будь-яких спроб матері впродовж року якимось чином змінити своє ставлення до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Необхідним також зауважити той факт, що це не є єдині діти Відповідачки, а із дітьми від першого шлюбу вона підтримує нормальні відносини, в той час як ОСОБА_6 та ОСОБА_5 почуваються відокремленими від матері з її волі. При вирішенні оскаржуваного рішення судом також не було враховано правові позиції Постанови КЦС ВС від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22. У ній зроблено висновок, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька й матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Вирішуючи спори такої категорії, суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і тільки за наявності вини в діях батьків. При цьому, зауважив доповідач, у правовій ситуації, коли є рішення суду, що набрало законної сили, за первинним зверненням одного з батьків про відмову в позбавленні батьківських прав другого з батьків з тих міркувань, що це є крайнім заходом впливу на нього, у разі повторного звернення з таким позовом під час його розгляду саме другий з батьків дитини має доводити зміну свого ставлення до участі у вихованні своєї неповнолітньої дитини, заперечити і спростувати відповідними доказами факт нехтування ним своїми батьківськими обов'язками. Такий висновок зроблено в постанові КЦС ВС від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21.
Суд першої інстанції не вказав в чому саме полягає «небайдужість у ставленні до дітей та пошук можливостей до спілкування із ними», які не призвели до жодних наслідків, тобто фактично поклався на рекомендацію відповідного висновку органу опіки та піклування, не навівши власних аргументів. Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, зазначене питання у цьому висновку орган опіки та піклування також належно не обґрунтовує.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони мають спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , виданих повторно 11 жовтня 2022 року Вільшанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Голованівському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (Т.1 а.с. 10-11).
Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00043564107 від 13 лютого 2024 року, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 листопада 2012 року. Відповідно до вказаного витягу, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2020 року (Т.1 а.с.12).
Відповідно до рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2024 року по цивільній справі №384/91/24 за позовом адвоката Оніщука Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, зокрема, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно аліменти у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 лютого 2024 року, і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, далі постановлено стягувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , поклавши на орган опіки та піклування виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Кіровоградської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків (Т.1 а.с.24-31).
Відповідно до характеристики, виданої Добрівською філією Вільшанського ліцею Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , 2012 року народження, навчається в сьомому класі Добрівської філії Вільшанського ліцею. За час навчання зарекомендував себе дисциплінованим, трудолюбивим учнем. Протягом останніх трьох років виховується без матері. Проживає з татом, бабусею та молодшою сестрою. Родина приділяє належну увагу вихованню дитини (Т.1 а.с. 19).
Згідно з характеристикою, виданою Добрівською філією Вільшанського ліцею, ОСОБА_4 , учениця 5 класу, навчається у закладі з першого класу. Навчальні заняття відвідує регулярно. Має навчальні досягнення середнього рівня. Навчається не в повну міру своїх сил. Протягом останніх трьох років ОСОБА_7 виховується без матері. Проживає з татусем, бабусею та старшим братом. Батько приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини. Бере активну участь в особистому житті дитини, спілкується з класним керівником учениці. Стосунки в родині доброзичливі. Фізичного та психологічного насилля до дитини в сім'ї не виявлено (Т.1 а.с.18).
Відповідно до характеристики, виданої старостою Добрівського старостинського округу, ОСОБА_1 проживає в с. Добре Голованівського району Кіровоградської області разом зі своїми дітьми та матір'ю. Приділяє велику увагу вихованню дітей. Виховує їх самостійно. Матір допомоги у вихованні дітей не надає. Основний дохід для проживання сім'ї: доходи від землі, ведення домашнього господарства (Т.1 а.с.20).
У власності ОСОБА_1 має трактор гусеничний ДТ-75, автомобіль та земельну ділянку площею 4,40 га, розташовану на території Добрівської сільської ради (Т.1 а.с.21-23).
Згідно з актом обстеження умов проживання №46, складеного завідувачем Служби у справах дітей Вільшанської селищної ради Ярутою Н.М., начальником відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Шевчук Л.В. та психологом Територіального центру соціального обслуговування/надання соціальних послуг Вільшанської селищної ради ОСОБА_21, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання добрі. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 мають окремі кімнати, відвідують Добрівську філію Вільшанського ліцею. Діти відкриті до спілкування, відповідають на запитання, розповідають про інтереси. У дітей є сучасні телефони. Діти доглянуті, мають одяг відповідно до віку та сезону, допомагають батьку по мірі своїх можливостей. ОСОБА_1 створив належні умови для проживання своїх дітей, забезпечує їх всім необхідним. Зі слів дітей, з матір'ю вони не спілкуються з власної ініціативи. Вони заблокували в телефонах її номер. (Т.1 а.с. 17).
Згідно з висновком органу опіки та піклування Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, затвердженим рішенням виконавчого комітету Вільшанської селищної ради від 27 травня 2025 року за №114, ОСОБА_2 визнає, що останні чотири роки неналежно виконувала свої батьківські обов'язки та планує це виправити, намагалася сплачувати аліменти на утримання своїх малолітніх дітей, планує повернутися в Україну та налагодити спілкування з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , а також те, що за результатами роботи психолога з вказаними дітьми, задля комфорту та позитивної динаміки поліпшення психоемоційного стану ОСОБА_5 та ОСОБА_7 батькам рекомендовано подолати конфлікт та налагодити дружні стосунки, виконавчий комітет Вільшанської селищної ради як орган опіки та піклування, діючи в найкращих інтересах дітей, вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т.1 а.с. 51-57).
Відповідно до інформації Вільшанської селищної ради від 19.06.2025 №01-21/213/1, 15 травня 2025 року комісією у складі психолога та фахівців із соціальної роботи територіального центру соціального обслуговування Вільшанської селищної ради здійснено оцінку потреб малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , які проживають біля батька ОСОБА_1 з метою визначення ситуації в якій проживає родина. 20 травня 2025 року психологом відділення соціальної роботи Територіального центру соціального обслуговування Вільшанської селищної ради ОСОБА_9 здійснено психоаналітичну роботу з малолітніми ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Враховано той факт, що ОСОБА_2 через сторонню особу ОСОБА_12 , 09 квітня, 25 квітня та 07 травня 2025 року пересилала Укрпоштою ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей. Взято до уваги, що ОСОБА_2 намагалася спілкуватися з дітьми та вітати їх з днем народження, проте в телефонах ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вона заблокована. ОСОБА_2 взяла участь у засіданні комісії з питань захисту прав дитини Вільшанської селищної ради та заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , що членами комісії сприйнялося як свідчення про її інтерес до дітей.
Разом з цим, 15 липня 2024 року до Служби у справах дітей Вільшанської селищної ради звернулася ОСОБА_2 із заявою щодо сприяння у відновленні спілкування з її малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Завідувачем служби ОСОБА_13 було проведено бесіду з батьком дітей ОСОБА_1 та наголошено йому, що він не має права перешкоджати матері спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні. Також психологом відділення соціальної роботи Територіального центру соціального обслуговування Вільшанської селищної ради ОСОБА_9 здійснено психоаналітичну роботу з малолітніми ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та наданий висновок про їх психологічний стан, про що повідомлено ОСОБА_2 . Оскільки ОСОБА_2 перебуває поза межами України, завідувачем служби ОСОБА_13 здійснювалося спілкування з відповідачкою по справі месенджером Viber, спрямоване на налагодження її стосунків з малолітніми дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . ОСОБА_2 йде на контакт, усвідомлює свій обов'язок утримувати дітей та важливість присутності матері в житті дітей. Було встановлено, що мати намагалася спілкуватися з дітьми, проте у їх мобільних телефонах вона заблокована, що підтвердили і самі малолітні. Також ОСОБА_14 повідомила, що, не отримавши рахунку, на який необхідно сплачувати аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , намагалася Укрпоштою переводити кошти ОСОБА_1 на утримання дітей через сторонню особу (Т.1 а.с.78-80).
30.08.2024 року психологом відділення соціальної роботи Територіального центру соціального обслуговування надано висновок психологічного стану дітей ОСОБА_3 , 2012 року народження та ОСОБА_4 , 2014 року народження, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_5 охоче йде на контакт, з відповідальністю віднісся до виконання діагностування, у розмові був відвертий. Хлопчик ображений на матір за те, що вона покинула їх чотири роки тому і майже не спілкувалася, також не дотримувалась тих обіцянок, які очікував син від неї. В методиці «Лист відвертості» переважають запитання до матері відносно її поведінки щодо них з сестрою («Чому ти нас покинула?», «Чому не спілкувалася з нами?», «Чому не вітала з днем народження?»). Хлопчик не розуміє, чому мати лише тепер з'явилася у їхньому житті, виявила бажання спілкуватися, яке відбулося двічі у телефонному режимі, та протягом короткого часу знову поїхала за кордон. Одним із основних наслідків психологічного стану дитини на поведінку матері є зміни емоційного стану дитини (дитина різко змінює настрій, часто виступали сльози на очах при негативних спогадах). ОСОБА_16 з повагою та ніжністю говорить про стосунки з батьком, він відчуває його підтримку та турботу.
Матері рекомендовано відновити позитивне спілкування з сином.
ОСОБА_7 поступово йшла на контакт. В розмові часто задумувалась. В методиці «Лист відвертості» зізналась, що маму любить та бажає їй всього найкращого, проте тато став для неї самою рідною і дорогою людиною на світі. Дівчинка також часто задавала питання матері в листі про те, де вона була довгих чотири роки. ОСОБА_7 гарно і позитивно відгукується про татка, зі слів дівчинки він справжня опора і підтримка їх з братом. Позитивне спілкування з батьком допомагає зберегти відчуття безпеки та стабільності у житті дівчинки.
Матері рекомендовано відновити позитивне спілкування з дочкою (Т.1 а.с.172).
20 травня 2025 року надано висновок психологічного стану дітей ОСОБА_3 , 2012 року народження та ОСОБА_4 , 2014 року народження, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_5 охоче йде на контакт, з відповідальністю віднісся до виконання діагностування, у розмові був відвертий. Зі слів дитини мати не намагається знайти з ними контакту. Хлопчик наголошує, що заборони на спілкування з матір'ю від батька немає. З тестування зрозуміло, що ОСОБА_16 вже пережив відчуття втрати матері і розлуку. Попередні реакції на дану ситуацію, такі як гнів, заперечення, смуток, змінились на байдужість. Одним із основних наслідків психологічного стану дитини після розлучення батьків у ОСОБА_5 розвивається почуття образи на матір. З батьком налагоджені довірливі, близькі відносини, що дає хлопчику відчуття безпеки та захищеності.
ОСОБА_7 поступово йшла на контакт. Під час тестування часто задумувалась, дівчинка не критикує жодного з батьків, проте що стосується матері, ділиться неохоче, задля збереження стабільності емоцій. Дитина повністю розуміє та усвідомлює ситуацію. Відсутність матері поряд з нею ОСОБА_7 компенсує любов'ю та теплими стосунками до батька.
Батькам рекомендовано: подолати конфлікт та налагодити дружні стосунки для комфорту позитивної динаміки психоемоційного стану дітей (Т.1 а.с.88).
Відповідно до постанови старшого державного виконавця Голованівського відділу державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Одеса) Гірник Г.І. від 07.10.2024 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей. У матеріалах виконавчого провадження наявний супровідний лист за №32229 від 07.10.2024 року про направлення ОСОБА_2 на адресу село Межирічка Голованівського району Кіровоградської області постанови про відкриття виконавчого провадження та виклик державного виконавця від 07.10.2024 року відповідно до якого ОСОБА_2 зобов'язана з'явитися до виконавця 14.10.2024 року (Т.1 а.с.132-133).
Водночас, суд звертає увагу, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази щодо отримання ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження та виклику.
В період з 07.10.2024, часу відкриття виконавчого провадження, до 01.04.2025, тобто близько шести місяців, жодних дій виконавцем по даному виконавчому проваджені не було здійснено.
Лише 01.04.2025 державним виконавцем сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта і отримано інформацію про належність ОСОБА_2 на праві власності земельної ділянки площею 2,7062 га розташованої на території Межирічківської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, яка перебуває в оренді ТОВ Балта - Агроінвест (Т.1 а.с.135-138).
Постановами від 01.04.2024 звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві полювання, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, встановлено тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (Т.1 а.с.139-152).
Відповідач ОСОБА_2 надала до виконавчої служби та суду копії квитанцій до платіжної інструкції на переказ готівки, зокрема:
- копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0201 від 09.04.2025 про переказ на суму 15000 грн., платник: ОСОБА_18 , отримувач: ОСОБА_19 , призначення платежу: «переказ коштів без відкриття рахунку (Аліменти від ОСОБА_20 )» (Т.1 а.с.89);
- копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0665 від 25.04.2025 про переказ на суму 15000 грн., платник: ОСОБА_18 , отримувач: ОСОБА_19 , призначення платежу: «переказ коштів без відкриття рахунку (Аліменти)» (Т.1 а.с.90);
- копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0149 від 07.05.2025 про переказ на суму 15000 грн., платник: ОСОБА_18 , отримувач: ОСОБА_19 , призначення платежу: «переказ коштів без відкриття рахунку (аліменти від григорьєвої олени петрівни)» (Т.1 а.с.91).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні НОМЕР_3, боржник: ОСОБА_2 , станом на 24.04.2025 заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 53 599 грн. 45 коп. (Т.1 а.с.14).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженні НОМЕР_3, боржник: ОСОБА_2 станом на 09 липня 2025 року заборгованість відсутня (Т.1 а.с.170).
Згідно з постановами від 01 липня 2025 року виконавцем знято арешт з коштів боржника та скасовані усі обмеження та заходи примусового виконання (Т.1 а.с.169).
Встановивши дані обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , з тих підстав, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з сином та дочкою та брати участь у їх вихованні, які залишилися проживати з батьком. На думку суду, вимушене тимчасове перебування відповідачки за кордоном (внаслідок життєвих обставин) дійсно створює певні труднощі у налагодженні стосунків між матір'ю та дітьми. Але при цьому мати не усувається від виховання та утримання своїх дітей, сплачує аліменти на їх утримання, цікавиться їхнім життям та бажає в подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов'язки. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Позивачем рішення оскаржується в частині відмови у позбавленні ОСОБА_2 батьківських прав, тому в іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.
У частині першій статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункту 1 статті 18 Конвенції).
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма, дев'ята статті 7 СК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, від 07 грудня 2006 року).
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.).
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року в справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20) вказано, що «розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин. Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки перебування відповідачки за кордоном, у зв'язку з роботою за контрактом, створюють певні труднощі у налагодженні стосунків між матір'ю та дітьми. При цьому, як встановлено судом позивач чинить перешкоди їй у спілкуванні з дітьми, у зв'язку з чим вона 15 липня 2024 року зверталася до органу опіки та піклування Вільшанської селищної ради із заявою щодо сприяння у відновленні спілкування з її малолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
Відповідачка заперечує проти позбавлення її батьківських прав, вказуючи, що не втратила інтересу до дітей, що свідчить про її зацікавленість у прийнятті участі у їх житті.
Апеляційний суд також враховує, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з матір'ю сімейних відносин не відповідає інтересам дітей.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться лише до незгоди з висновками суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майнард Наталія Олександрівна, залишити без задоволення.
Рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07.05.2026.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич