Провадження № 2/712/397/26
Справа № 712/10970/25
30 квітня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ДРІНЯСОВІЙ П.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (адреса: м. Черкаси, пр-т Хіміків 76) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,
Публічне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, посилаючись на те, що Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії, рішення Черкаського міськвиконкому № 520 від 24.05.2000 забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.
Надання послуг з опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_2 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ».
Квартира АДРЕСА_3 від'єднана від системи ЦО та теплопостачання. Плата нараховується за абонентське обслуговування (ТЕ) та постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби.
Пунктом 45 надання послуг з постачання теплової енергії, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830 передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
За послугу гарячого водопостачання плата за вказаною адресою не нараховується. Нараховується тільки плата за абонентське обслуговування (ГВП) та функціонування систем ГВП.
Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно власником квартири за вищезазначеною адресою є відповідач на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 22.01.2007, виданий органом приватизації Соснівського районного виконавчого комітету.
Відповідач своєчасно та не в повному обсязі з січня 2013 року вносив плату за отримані послуги: абонентського обслуговування (ТЕ), постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби, абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, а також не здійснював оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.07.2025 року складає 23 307,30 грн., що підтверджується листом-розрахунком по ОР № 51901048.
Розмір 3% річних з простроченої суми відповідно до розрахунку становить 1391,15 грн., інфляційна складова боргу становить 5 070,22 грн.
Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги та судові витрати по справі.
Ухвалою від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20 листопада 2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
09 березня 2026 року представником позивача подано додаткові пояснення до позовної заяви.
09 березня 2026 року відповідачем подано письмові пояснення до позову.
02 квітня 2026 року відповідачем подано заперечення на додаткові пояснення позивача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у їх задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами житлового законодавства.
Судом встановлено, що на ПАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», покладений обов'язок із забезпечення тепловою енергією населення, організацій та підприємств всіх форм власності.
Відносини з постачання теплової енергії регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (яка діяла на час виникнення правовідносин, але втратила чинність на час розгляду справи по суті), відповідними положеннями ЦК України.
Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги абонентського обслуговування теплової енергії, абонентське обслуговування гарячого водопостачання, послуги з опалювання місць загального користування та внески.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд згідно нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст. 5 цього Закону України).
Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем житлово-комунальних послуг є фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Типові договори приєднання на надання відповідних послуг згідно вищезазначених постанов КМУ № 830 та № 1182 опубліковані на офіційному веб-сайті Позивача за посиланням https://khimvolokno.com.ua/dogovir-na-poslugu.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 07.06.2018 року, в редакції, що чинна з 09.06.2018 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачені статтями 21 та 22 цього Закону.
За змістом ст. ст. 67-68, 162 Житлового Кодексу України наймач чи власник житла зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_3 є відповідач на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 22.01.2007, виданий органом приватизації Соснівського районного виконавчого комітету. Відповідач також зареєстрована за вказаною адресою з 26 квітня 2019 року, що підтверджено відомостями з департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 04.09.2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.
Як зазначив позивач у позові, квартира АДРЕСА_3 від'єднана від системи ЦО та теплопостачання. Плата нараховується за абонентське обслуговування (ТЕ) та постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначила, що позивач нараховує їй плату за опалення місць загального користування (МЗК), однак МЗК фактично не опалюються: температура у під'їзді, технічних приміщеннях не забезпечено; батареї відсутні або холодні; актів приймання-передачі послуг позивач не надав; фактичне надання теплової енергії до МЗК не підтверджено жодним документом. Опалення місць загального користування в їхньому будинку не здійснюється (батареї в деяких місцях відрізані, а в деяких непідключені), що підтверджується листом-відповіддю на її запит голови ОСББ Теслі Романа та фотографіями, які він доєднав до листа. В листі голови ОСББ зазначено, що під'їзди та технічні приміщення не опалюються з початку створення ОСББ - з 2016 року. У підвалах проходять інженерні комунікації, які теплоізольовані, а не системи опалення МЗК. Таким чином, місця загального користування (під'їзди, сходові клітини, технічні приміщення) не опалюються. Доступ теплоносія до них перекритий, а в деяких приміщеннях батареї демонтовані. Таким чином, послуга з опалення місць загального користування в будинку фактично не надається, у зв'язку з чим нарахування плати за опалення МЗК є безпідставним, а також порушує принцип справедливості оплати виключно за отриману послугу. Оскільки фактичного опалення МЗК немає, то вважає, що обов'язок оплати такої «послуги» відсутній. Крім того, вказала, що між нею та позивачем договір про надання послуг з постачання теплової енергії не укладений. Позивач не надав суду підписаного договору, що є обов'язковим доказом виникнення грошового зобов'язання.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 також зазначили, що у будинку місця загального користування фактично не опалюються. Протягом усіх опалювальних сезонів батарея у під'їзді постійно холодна; в опалювальний період у під'їзді постійно низька температура на рівні з вуличною. Стіни та поручні завжди холодні; у зимовий період будинок не має функціонування системи опалення у місцях загального користування - немає нагрівання труб, тепловіддачі від будь-яких приладів; стан місць загального користування свідчить про повну відсутність надання послуг з опалення.
Згідно Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, а саме п. 14 «Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року № 315 (Методика розподілу)».
Відповідно до п. 26 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води, обсягу спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу.
Відповідно до п. 33 Правил, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговування внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується, виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому, виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
За змістом п. 38 Правил споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Пунктом 45 Правил передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Відповідним рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 17.09.2019 № 1021 встановлено розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води власникам (співвласникам) будівель, які приєднані до інженерних мереж ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно».
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом № 315 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
У ч. 2 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону, за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Відсутність приладів опалення в під'їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд № 357/4664/15-ц від 20.11.2019 року.
Частиною 6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пунктом 45 Правил передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Згідно частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. Таким чином, з боржником укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом акцепту публічної оферти відповідно до ст. 642 ЦК України.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги надавачу таких послуг. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
З огляду на наведені законодавчі положення та фактичні обставини справи відповідач не звільнена від оплати послуг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, а також абонентського обслуговування, оскільки такі послуги належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною, а тому вона зобов'язана нести витрати щодо утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з розрахунком Черкаської ТЕЦ, заборгованість відповідача по о/р № НОМЕР_2 , відкритому за адресою: АДРЕСА_1 , за абонентське обслуговування теплової енергії (ТЕ) та місця загального користування (МЗК), по внескам за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води згідно ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та згідно рішення Черкаського міськвиконкому № 1021 від 17.09.2019 з січня 2013 року по 01.07.2025 року становить 23 307,30 грн.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норм закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно розрахунку, наданого позивачем, розмір 3% річних з простроченої суми відповідно до розрахунку становить 1391,15 грн., інфляційна складова боргу становить 5 070,22 грн.
Як роз'яснено у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.
Відповідач в судовому засіданні зазначила, що загальний строк позовної давності становить три роки і обчислюється з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Позивач заявляє вимоги щодо нібито заборгованості за послуги: абонентського обслуговування (ТЕ), постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби, абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, внесків за період 2013-2025 років. Однак, позов подано у 2025 році, отже: вимоги за 2013-2022 роки подані з пропуском трирічного строку позовної давності; такі вимоги не можуть бути предметом судового розгляду; підлягають відхиленню судом у зв'язку зі спливом строків позовної давності. Просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні вимог за 2013-2022 роки. Крім цього, Позивач заявив про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. До цих вимог закон встановлює спеціальний строк позовної давності - один рік. Усі нарахування за періоди, що виходять за межі одного року до дня подання позову, підлягають відмові. Отже, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат мають бути відхилені як такі, що заявлені після спливу спеціального строку позовної давності.
Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із ч.1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Зважаючи на викладене, суд вбачає передбачені законом підстави для застосування в межах даного спору позовної давності у зв'язку зі спливом її строку.
З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності на вимогу про стягнення заборгованості за послуги: абонентського обслуговування (ТЕ), постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби, абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, внесків за період з січня 2013 року по липень 2023 року. Питання про поновлення строку давності представником позивача заявлено не було.
Враховуючи викладене суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню а саме стягненню з відповідача заборгованості за період з серпня 2023 року по 01.07.2025 року в сумі 4 668 грн. 51 коп. (відповідно до даних особового рахунку № НОМЕР_2 ), також за вказаний період підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 957 грн. 82 коп. та 3 відсотки річних в сумі 268 грн. 22 коп.
Щодо інших посилань відповідача у відзиві на позовну заяву, суд дослідивши матеріали справи, вважає їх недоведеними та такими, що спростовуються наданими суду доказами позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки позовні вимоги суд задовольняє частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати по оплаті судового збору в сумі 599 грн. 58 коп., що пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (5 894,55 грн. х 100% / 29 768,67 грн. х 3028 грн.).
Керуючись ст.ст. ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, ст. 68 ЖК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», (код ЄДРПОУ 00204033, IBAN НОМЕР_4 , Філія - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» м. Черкаси, МФО 354507, юридична адреса: м. Черкаси, проспект Хіміків 76) заборгованість за послуги абонентського обслуговування (ТЕ), постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби, абонентського обслуговування (ГВП) функціонування системи ГВП, внесків в сумі 4 668 грн. 51 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», (код ЄДРПОУ 00204033, IBAN НОМЕР_5 , код банку 300346 АТ «СЕНС-БАНК», юридична адреса: м. Черкаси, проспект Хіміків 76) інфляційну складову боргу в сумі 957 грн. 82 коп. та 3 відсотки річних в сумі 268 грн. 22 коп., а всього 1 226 грн. 04 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», (код ЄДРПОУ 00204033, IBAN НОМЕР_5 , код банку 300346 АТ «СЕНС-БАНК», юридична адреса: м. Черкаси, проспект Хіміків 76) витрати по сплаті судового збору в сумі 599 грн. 58 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 08 травня 2026 року.