"30" квітня 2026 р. Справа № 363/4315/22
30.04.2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Котлярової І.Ю.,
за участі секретаря Дрозд В.С.,
представника позивача Нефьодової М.О.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тесленка М.С. про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за опалення, -
Адвокат Тесленко М.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся через підсистему «Електронний суд» до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05.04.2023 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за опалення.
В обґрунтування заяви про скасування заочного рішення, зазначив, що заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 05.04.2023 року були задоволені позовні вимоги КП «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за опалення. Однак, справу розглянуто за відсутності відповідачів, копію судового рішення, відповідач ОСОБА_2 не отримував, про розгляд справи дізнався в березні 2026 року випадково, рідні про справу йому не повідомляли, внаслідок того, що він страждає на епілептичні напади, з приводу чого перебуває на обліку у інституті нейрохірургії у м. Києві, про що має медичне підтвердження та нервування може спровокувати загострення хвороби і нові епілептичні напади. Відтак причиною пропуску строку є неповідомлення про час слухання справи, неврологічне захворювання та неодержання рішення суду. У зв'язку із наведеним відповідач не отримував судових повісток, не знав про розгляд справи та не мав можливості повідомити суд про причини своєї неявки, а тому вважає, що причини його неявки в судове засідання є поважними. Також, звернув увагу, що заборгованість стягнута судом за періоди з лютого 2017 року по жовтень 2022 року та за період з листопада 2016 року по січень 2017 року, а позов подано у 2023 році, тобто з пропуском трирічного терміну позовної давності. Відповідач не мав можливості заявити клопотання про застосування позовної давності. Матеріали справи не містять рахунків-повідомлень, виписки з особового рахунку, актів звірки розрахунків, договорів про надання послуг, а тому, вважає, що заочне рішення суду підлягає перегляду для реалізації відповідачем права, наданого процесуальним законодавством України, яке охороняється Конституцією та положеннями Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка ратифікована Україною в законному порядку, що надає право людині на справедливий судовий розгляд і законний захист прав. Заочне рішення відповідач ОСОБА_2 не отримував, а представник отримав після звернення до суду з відповідною заявою про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи) - 28.03.2026 року в кабінеті підсистемі ЄСІТС «Електронний суд». На підставі викладеного, представник відповідача просив суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05.04.2023 року по справі 363/4315/22 та призначити справу до розгляду у загальному порядку.
01.04.2026 року до суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення у справі, в яких зазначила, що заочне рішення у даній справі було ухвалено 05.04.2023 року, тоді як заява про його перегляд подана лише 30.03.2026 року, тобто з безпрецедентним пропуском строку майже на три роки. Заявник обґрунтовує поважність пропуску строку виключно тим, що він нібито «не знав» про існування рішення. Відповідачі повідомлялися про розгляд справи належним чином за єдиною відомою адресою реєстрації та фактичного проживання споживачів ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується ухвалою суду від 05.04.2023 року. Крім того, здійснювалося оприлюднення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України». Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, неотримання стороною поштової кореспонденції за місцем реєстрації через власну недбалість або свідоме ухилення від її отримання є виключно ризиком самої сторони і не може вважатися поважною причиною для поновлення процесуальних строків через роки. 25.09.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Микитин О.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49013 щодо примусового виконання рішення, копія якої надсилалася боржнику рекомендованим листом за адресою його проживання. В рамках виконавчого провадження здійснювалися публічні заходи примусового стягнення зокрема, арешт банківських рахунків, що унеможливлює користування коштами. Твердження відповідача про те, що протягом 2,5 років активних виконавчих дій він «не помічав» наявності боргу та судового рішення, суперечить законам логіки та об'єктивній дійсності. Окрім того, зазначила, що відповідач є власником/співвласником майна та споживачем житлово-комунальних послуг. Не здійснюючи оплату за спожиту теплову енергію повинен був усвідомлювати неминучість судового стягнення заборгованості підприємством, що надає ці послуги. Відповідач не виявив жодної «розумної зацікавленості» у з'ясуванні стану своїх розрахунків та наявності судових спорів. Отже, щонайменше з вересня 2023 року відповідач достовірно знав або, діючи з мінімальною обачністю, об'єктивно повинен був дізнатися про наявність судового рішення, але свідомо ігнорував його та не вчиняв жодних дій щодо оскарження протягом 2,5 років. Відсутність у заявника бажання цікавитися власними боргами не є поважною причиною пропуску строку в розумінні ст. 127 ЦПК України. Заява про перегляд заочного рішення взагалі не містить посилань на будь-які нові докази до суті спору, які не були досліджені судом під час ухвалення рішення 05.04.2023 року. Відповідач не надав жодного первинного документа (квитанцій про повну чи часткову оплату послуг, актів про відключення від мереж тошо), який би спростовував факт споживання теплової енергії за адресою його проживання або вказував на помилковість розрахунків позивача. Сама лише суб'єктивна незгода відповідача з ухваленим судовим рішенням чи фактом наявності боргу не є підставою для його скасування. Заяву відповідача вважає суто формальною та такою, що не відповідає імперативним вимогам ст. 285 ЦПК України щодо її змісту, яка не містить жодного доказу, який має істотне значення для правильного вирішення справи. Твердження про обчислення строку з 28.03.2026 року вважає юридично нікчемним. Обов'язок дотримання строків та проявлення «розумної зацікавленості» лежав на відповідачеві з моменту ухвалення рішення та початку його виконання у 2023 році. Технічний доступ адвоката до системи у 2026 році не є поважною причиною в розумінні ст. 127 ЦПК України та не може бути підставою для поновлення строків. Посилаючись на викладене просила заяву залишити без задоволення.
13.04.2026 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Тесленко М.С. до суду через підсистему «Електронний суд» подано додаткові пояснення, які зареєстровано судом 14.04.2026 року, в яких вказав, що позивачем не спростовано поважність причин пропуску строку звернення до суду та не відредаговано на доводи відповідача щодо правових підстав перегляду заочного рішення і правову позицію відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності і необґрунтованість суми позову, вказуючи що відповідач просто не погоджується з заочним судовим рішенням. Причиною пропуску строку є необізнаність про дату та час розгляду справи, неврологічне захворювання, а також неодержання рішення суду відповідачем. Ці факти є беззаперечними і позивачем не оспорюються. Щодо доводів представника позивача про наявність у представника відповідача електронного кабінету у електронному суді зазначив, що адвокат у справі з'явився лише після надання йому відповідних повноважень відповідачем, тобто, після укладання договору про надання правової допомоги від 24.03.2026 року. Відповідно, до цього часу наведені доводи позивача є неактуальними. Що стосується виконавчого провадження, то відповідач Клименко А.В. про існування виконавчого провадження обізнаний не був та постанову про відкриття відносно нього виконавчого провадження не отримував.
14.04.2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких окрім вже наведених у поданих раніше до суду запереченнях зазначено, що твердження представника відповідача про те, що наявність захворювання (епілепсії) та факт неповідомлення його родичами про судовий процес є поважними причинами для поновлення трирічного строку, є юридично безпідставними та такими, що не відповідають критеріям об'єктивності та непереборності. ОСОБА_2 є повнолітньою, дієздатною особою, яка не визнана у встановленому законом порядку обмеженою у дієздатності чи недієздатною. Посилання на перебування на обліку в Інституті нейрохірургії та наявність нападів не доводять, що відповідач протягом усіх 1000+ днів (з моменту ухвалення рішення 05.04.2023 до моменту звернення 30.03.2026) безперервно перебував у стані, який фізично чи ментально унеможливлював подання заяви. Хвороба може вважатися поважною причиною лише тоді, коли вона має раптовий, гострий характер або супроводжується тривалою госпіталізацією саме в період перебігу процесуального строку. Хронічне захворювання, яке дозволяє особі проживати у звичайному режимі, бути власником майна та споживачем послуг, не є підставою для заморожування процесуальних строків на роки. Відповідачі є членами однієї сім'ї, співвласниками квартири та зареєстровані за однією адресою. Твердження про те, що рідні приховували від ОСОБА_2 інформацію, є виключно внутрішньосімейним питанням, яке не має жодного відношення до обов'язків суду чи позивача. Неналежна комунікація між членами сім'ї, які проживають разом та є співвідповідачами у справі, є суб'єктивним ризиком самого боржника. Скасування остаточного судового рішення на підставі аргументів про «хвилювання через хворобу» та «сімейне мовчання» через три роки після його винесення повністю нівелює стабільність цивільного обороту. Також зазначив, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би виправдовував його трирічну пасивність (з квітня 2023 по березень 2026 року). Заява про застосування позовної давності є засобом захисту на стадії розгляду справи по суті, проте стадія розгляду справи завершена у 2023 році ухваленням остаточного рішення. Посилання на позовну давність через три роки після набрання рішенням законної сили є спробою порушити принцип правової визначеності.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Тесленко М.С., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції подану заяву підтримав, просив її задовольнити, надав аналогічні пояснення викладеним в заяві про скасування заочного рішення.
Представник позивача у судовому засіданні щодо задоволення заяви заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні, надала аналогічні доводи викладеним у запереченнях.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просив розглянути подану його адвокатом заяву про скасування заочного рішення за його відсутності, в присутності його представника. Доводи заяви підтримує та просить їх задовольнити, скасувати заочне рішення і розглянути справу у загальному порядку.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву в якій просила розглянути заяву за її відсутності, доводи викладені в заяві підтримує і підтверджує, що дійсно вона як мати ОСОБА_2 , намагалась не спричиняти синові травму та не розповідала йому обставини справи. Просить заяву задовольнити та скасувати заочне рішення і розглянути справу у загальному порядку.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про місце, день та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Тесленко М.С. у судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_4 перебуває за кордоном, тому не заперечує щодо проведення розгляду заяви за її відсутності.
Заслухавши пояснення представника відповідача та представника позивача, дослідивши надані до суду документи та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, представник позивача в поданій до суду заяві зазначив, що причиною пропуску строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є необізнаність про дату та час розгляду справи, неврологічне захворювання, а також неодержання рішення суду відповідачем.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, в судові засідання 24.02.2023 року та 05.04.2023 року не прибули, про причини своєї неявки суд не повідомили, письмових заперечень (відзиву) проти позову не подали.
Належне повідомлення відповідачів підтверджується рекомендованими зворотніми поштовими повідомленнями, які повернулися до суду із відміткою за закінченням терміну зберігання. Окрім того, виклик відповідачів у судове засідання на 05.04.2023 року здійснювався шляхом розміщення оголошення на сайті суду про їх виклик. Судові повістки-повідомлення про судове засідання та копія ухвали про відкриття провадження у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були надіслані судом на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місця їх проживання: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 враховуючи не встановлення судом у встановленому законом порядку місця їх проживання за адресою, за якою надавалися послуги з централізованого опалення, про стягнення якої і порушено питання було у позові а саме: АДРЕСА_1 .
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
В зв'язку з цим, 05.04.2023 року в справі ухвалено заочне рішення, яким позов Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за опалення задоволено та солідарно стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради заборгованість за опалення за період з листопада 2016 року по січень 2017 року у сумі 5 152 (п'ять тисяч сто п'ятдесят дві) гривні 54 копійки; стягнуто солідарно із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради заборгованість за опалення за період з лютого 2017 року по жовтень 2022 року у сумі 99 497 (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста дев'яносто сім) гривень 86 копійок; стягнуто пропорційно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок, що становить 620 (шістсот двадцять) гривень 25 копійок з кожного.
Вказане заочне рішення було судом надіслано відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 .
07.06.2023 року Вишгородським районним судом Київської області на підставі вказаного рішення за заявою представника позивача видано сім виконавчих листів, які останньою отримано 12.06.2023 року.
З наявних в матеріалах справи постанов приватного виконавця виконавчого округу Київської області Микитин О.С. про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2023 року вбачається, що виконавчі листи № 363/4315/22 видані Вишгородським районним судом Київської області 07.06.2023 року пред'явлені до примусового виконання та частина з них, а саме про солідарне стягнення заборгованість за опалення з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та пропорційне стягнення судового збору з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебувають на примусову виконанні.
Відтак, доводи про відсутність належного повідомлення відповідача, а також не отримання рішення суду на увагу не заслуговують, є безпідставними, які суд відкидає.
Щодо посилань представника відповідача на поважність причин пропуску строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення на неврологічні захворювання відповідача ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
Так, до заяви представником відповідача долучені консультативні заключення, консультаційні висновки, виписку та довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією видані у 2022 та 2024 роках. Будь-які інші медичні документи починаючи з 2024 року до моменту звернення до суду із заявою у 2026 році матеріали справи не містять та суду не надані. Враховуючи, що доказів на підтвердження поважності не звернення до суду в період часу з 2024 року по 2026 рік суду не надано, суд приходить до висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду із даною заявою.
Отже, з дослідженого підстав для надання іншої юридичної оцінки вже наявним у справі доказам судом не встановлено.
Суд вважає, що доводи викладені відповідачем на правильність з'ясування обставин справи і суть спірних правовідносин та прийняте на їх основі рішення по справі вплинути не можуть.
Разом з тим докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, та які б суд мав дослідити в судовому засіданні і це могло б призвести до ухвалення іншого (протилежного) рішення, суду не подано.
Щодо посилань представника відповідача на те, що відповідач був позбавлений можливості подати заяву про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та відмінено з 30 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.
З цього випливає, що у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.
Крім того, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні »№ 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався та дії на теперішній час.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, який набрав чинності 17 квітня 2022року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Отже, строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні.
З матеріалів справи вбачається, що КП «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за опалення 08 грудня 2022 року та заявило вимогу про стягнення заборгованості за опалення у тому числі за період з листопада 2016 року по січень 2017 року.
Однак, з огляду на те, що з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12 березня 2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30 червня 2023 року, а з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України й на даний час, тому трирічний строк позовної давності щодо вимог у даній справі позивачем не пропущено.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що з викладених у заяві доводів і поданих доказів підстав для скасування заочного рішення суду не встановлено.
Крім того, суд звертає увагу на те, що судове рішення у справі набрало чинності й виконується більше 2,5 років.
Хоча представник відповідача копію рішення від 05.04.2023 року отримав лише 28.03.2026 року і заяву про перегляд заочного рішення формально подав з дотриманням ч. 3 ст. 284 ЦПК України, протягом двадцяти днів з дня отримання копії повного тексту рішення, суд, з матеріалів справи приходить до висновку, що відповідач був обізнаний про ухвалене по справі рішення від 05.04.2023 року і мав можливість подати заяву про скасування заочного рішення протягом розумного строку, починаючи з 2023 року.
Подання заяви про перегляд заочного рішення, яке набрало законної сил та протягом тривалого часу вважається остаточним і знаходиться на стадії виконання, лише в 2026 році (тобто через більше ніж 2,5 років після його ухвалення), розумним строкам розгляду справи (п. 10, ч. 3 ст. 2 та ст. 121 ЦПК України) та вимозі юридичної визначеності (передбачуваності), як складнику конституційного принципу верховенства права (правовладдя), не відповідає.
За таких обставин, заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення за недоведеністю та необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 260, 287-288, 353 ЦПК України суд, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Тесленка М.С. про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 05 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за опалення - залишити без задоволення.
Повний текст ухвали складено 07 травня 2026 року.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту цієї ухвали шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Суддя І.Ю. Котлярова