07.05.2026 Справа № 363/3619/25
07 травня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
Судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Захарової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вишгородського районного суду Київської області в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
27 червня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 82 500 грн, судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.04.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту №7812682 у формі електронного правочину шляхом використання одноразового ідентифікатора, що відповідно до вимог чинного законодавства прирівнюється до письмової форми договору. Згідно з умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 25 000 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на його платіжну картку. Відповідач зобов'язався своєчасно повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору та графіка платежів, однак належним чином свої зобов'язання не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість. 27.11.2024 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Авентус Україна» укладено Договір факторингу №27.11/24-Ф, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача в сумі 82 500 грн, з яких: 25 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 45 000 грн - сума заборгованості за відсотками; 12 500 грн - сума заборгованості за пенею.
Процесуальні дії та рішення у справі.
28 липня 2025 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження та витребувано інформацію з ТОВ «Авентус Україна» щодо перерахування кредитних коштів.
13 жовтня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка просила відмовити у задоволенні стягнення штрафних санкцій, зменшити суму стягнення нарахованих відсотків до справедливого розміру, зменшити стягнення витрат на правову допомогу до рівня, що відповідає складності справи та надати розстрочку виконання судового рішення строком на 12 місяців з помісячною оплатою рівними частинами.
20 жовтня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відмовити відповідачці у задоволенні вимоги щодо надання розстрочення судового рішення.
Позиції учасників справи.
Представник позивача просить розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримує, проти розстрочення судового рішення заперечує. У відповіді на відзив зазначила, що якщо Відповідач не згодний з розрахунком заборгованості, наданим Позивачем чи ставить під сумнів правильність Розрахунку заборгованості, він має право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду. Відповідач розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував. Клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, Відповідач суду не заявив. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними кредитними договорами, ані перед Первісними, ані перед Новим кредитором Відповідач також суду не надав. Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодилась з Правилами надання кредиту, Відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку Відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час їх підписання, до суду не подано. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов договору позики у Відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою вона не скористалась. Отже, підписавши договір, Відповідач посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулась за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. За весь період перебування права вимоги за вищезазначеному Договорі у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Відтак, Позивач лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована Первісним кредитором. Первісний кредитор мав правові підстави для нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) у розмірі 12 500,00 грн, що є правомірним відповідно до умов Кредитного договору та чинного законодавства. У зв'язку з порушенням відповідачем умов Кредитного договору, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» обґрунтовано нарахувало штрафні санкції згідно з пунктами 6.4.1 та 6.4.2 договору, з якими Відповідач була ознайомлена під час його укладення. Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із Відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 підлягають до задоволення. Оскільки Відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань належним чином не виконав, доказів, які б спростовували правильність складеного Позивачем розрахунку заборгованості суду не надав, підстав для звільнення Відповідача від обов'язку з повернення використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу матеріали справи не містять. Оцінюючи доводи заяви про розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. Відповідачем не наведено суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, оскільки обставини, на які посилається Відповідач, такого характеру не носять. Аргумент Відповідача про залежність виконання судового рішення від майнового стану Відповідача не можу бути прийнятий до уваги, адже згідно з ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання. З огляду на викладене вище, та враховуючи, що Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності обставин, які мають винятковий характер та об'єктивно унеможливлюють чи ускладнюють виконання відповідачем судового рішення, а незадовільний майновий стан не є підставою для розстрочки виконання рішення суду та встановлення запропонованого порядку його виконання, представник Позивача вважає, що у задоволенні такої вимоги має бути відмовлено судом.
Відповідач до суду не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. У відзиві на позовну заяву зазначила, що позивачем невірно розрахована загальна сума боргу за кредитним договором №7812682 від 21.04.2024 року, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Проте відповідачці за даним кредитом, всупереч даним положенням ЦКУ, нараховано 12 500 грн неустойки. Не погоджується із позовними вимогами позивача у частині стягнення надмірно нарахованих відсотків у розмірі 45 000 грн за Договором, оскільки такі вимоги суперечать чинному законодавству України та правовим позиціям Верховного Суду України. Укладення договору не дає право кредитору зловживати своїм становищем та встановлювати несправедливі, кабальні умови. Тіло кредиту становить 25 000 грн, а нараховані відсотки - майже в два рази його перевищують. Оплата такої суми заборгованості є для відповідачки кабальною, виходячи з її фінансових можливостей, а саме - розміру заробітної плати та кількості відкритих та прострочених кредитів. Крім того, позивач вказує, що витрати на правову допомогу становлять 6 000 грн. Вважає дану суму витрат - необґрунтованою та просить зменшити. Просить прийняти до уваги важке фінансове становище, пов'язане з невисоким рівнем доходу та орендою житла.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
21 квітня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №7812682 про надання споживчого кредиту та підписано паспорт споживчого кредиту, в якому відображена інформація про умови кредитування.
Згідно п.1.2.-1.7.1. Договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сума кредиту(загальний розмір) складає: 25 000,00 гривень. Тип кредиту - кредит.
Строк кредиту 360 дні (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
У Споживача відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Товариство, за наявності у нього всіх необхідних можливостей, засобів і ресурсів, в тому числі з урахуванням оцінки кредитоспроможності Споживача, може направити Споживачу пропозицію щодо продовження строку кредиту/збільшення суми кредиту. Якщо Споживач погоджується з запропонованими умовами продовження строку кредиту/збільшення суми кредиту, Споживачу в Особистому кабінеті/Мобільному застосунку "CreditPlus", стає доступним до укладання правочин щодо зміни строку кредиту/збільшення суми кредиту, за Договором. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що направлення Товариством вказаних пропозицій Споживачу є правом Товариства, а не обов'язком та залежить від можливостей Товариства та/або оцінки кредитоспроможності Споживача.
Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: Стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,50% в день.
Відповідно до п. 6.4.-6.4.2. Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф:
у розмірі 750,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання;
у розмірі 250,00 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
У додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №7812682 від 21.04.2024 року, який укладено між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , визначено графік платежів: дата видачі кредиту / дата платежу - 21.04.2024 року, сума кредиту за договором / погашення суми кредиту - 25 000 грн, проценти за користування кредитом - 11 250 грн, загальна вартість кредиту - 160 000 грн.
З повідомлення ТОВ ФК «Контрактовий дім» від 06.12.2024 року вбачається, що на підставі договору з ТОВ «Авентус Україна» №087/20-П від 08.07.2020 року, успішно перераховано кредитні кошти за кредитними договорами, в тому числі ОСОБА_1 за кредитним договором №7812682.
27 листопада 2024 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) і ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) укладено договір факторингу №27.11/24-Ф, за змістом якого за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно витягу з Додатку №1 до договору факторингу №27.11./24-Ф від 27.11.2024 року ОСОБА_1 за кредитним договором №7812682 має заборгованість: за основною сумою боргу - 25 000, сума заборгованості за відсотками - 45 000 грн, сума заборгованості за пенею - 12 500 грн, сума заборгованості разом - 82 500 грн.
З картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) вбачається, що за кредитним №7812682 наявна заборгованість розміром 82 500 грн, з яких: за основною сумою боргу - 25 000, сума заборгованості за відсотками - 45 000 грн, сума заборгованості за пенею - 12 500 грн.
08 квітня 2025 року на адресу ОСОБА_1 направлено досудову вимогу з вимогою повернути заборгованість розміром 82 500 грн в термін до 30.05.2025 року.
Застосовані норми права.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абз. 1 ч. 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Законодавець у п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначив, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
В ч. 1 ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2).
За змістом ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Як зазначено у ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
В ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено у ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як зазначено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2).
У ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
В силу ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5); електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6).
Як зазначено у ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1). Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. (ч. 3). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (абз. 1 ч. 12).
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Якщо позичальник у визначені кредитним договором порядку та строки поверне кредит і сплатить проценти, тобто здійснить належне виконання зобов'язання за договором, то це зобов'язання припиняється.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
У разі прострочення боржником грошового зобов'язання настають наслідки такого прострочення у виді нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних від простроченої суми. Ці нарахування входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. При цьому до нового кредитора переходять усі чинні права первісного кредитора. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Мотиви і висновки суду.
Судом встановлено, що 21.04.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №7812682 про надання споживчого кредиту.
Сторони договору погодили усі його істотні умови. Сума кредиту (загальний розмір) складає 25 000,00 грн. Тип кредиту кредит. Строк кредиту 360 днів. Детальні терміни повернення кредиту, визначені в Графіку платежів, що є додатком №1 до цього Договору. Сторони узгодили розмір процентної ставки.
Право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача на підставі укладеного між Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та позивачем договору факторингу №27.11/24-Ф від 27 листопада 2024 року. Враховуючи наявні в матеріалах справи копії договору факторингу, витягу з реєстру боржників, акту приймання-передачі реєстру боржників, доказів плати за відступлення права вимоги, суд вважає, що позивач як новий кредитор набув прав вимоги до відповідача за договором №7498813 про надання споживчого кредиту, а тому має право звернутись із вимогами про стягнення заборгованості за цим кредитним договором.
Згідно з представленим суду розрахунком заборгованості за договором №7812682 про надання споживчого кредиту від 21.04.2024 року, заборгованість відповідача за цим договором становить 82 500 грн.
Доводи відповідача, щодо надмірно нарахованих відсотків у розмірі 45 000 грн за Договором та нерозуміння і необізнаність в яких розмірах нараховуються відсотки і те, що саме тіло кредиту сплачується в кінці терміну є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що підписавши кредитний договір, відповідач підтвердила своє ознайомлення з усіма його умовами, у тому числі щодо розміру відсоткової ставки, порядку її нарахування, а також строків та способів повернення як відсотків, так і основної суми кредиту. Нарахування відсотків здійснюється виключно на підставі погоджених сторонами умов, а тому не може вважатися «надмірним», якщо відповідає умовам договору. Посилання відповідача на власну необізнаність або нерозуміння умов договору не звільняє її від виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки особа, яка підписала договір, вважається такою, що належним чином ознайомлена з його змістом та усвідомлює правові наслідки його укладення. Неналежне ознайомлення з умовами договору є ризиком сторони, яка його підписує. Твердження відповідача про те, що вона не знала про те, що тіло кредиту підлягає сплаті наприкінці строку, також є необґрунтованим, оскільки така умова прямо визначається у договорі. За відсутності доказів того, що відповідні положення договору були приховані, викладені неясно або суперечать вимогам законодавства, підстав для визнання їх недійсними чи неприйнятними не існує. Відповідач не надала жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправильного чи незаконного нарахування відсотків, зокрема розрахунків, що спростовують наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов'язальних правовідносин між сторонами, а тому позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення.
Водночас, суд погоджується з відповідачем, щодо порушення позивачем п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором та вимоги повернути нараховану пеню у розмірі 12 500 грн, оскільки згідно зазначеної норми позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Суд вважає доведеним, що заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню у сумі 70 000 грн. У задоволенні вимоги щодо штрафних санкцій у розмірі 12?500 грн пені підлягає відмові.
Щодо судових витрат.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір сплачується сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із проведенням експертизи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, в силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву.
Судом встановлено, що 01 січня 2025 року між адвокатом Романенком М.Е. та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір про надання правової допомоги №42649746.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).
Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи №363/3619/25 в суді першої інстанції становить 6 000,00 грн, що підтверджується додатковою угодою №7812682 від 02.04.2025 року, актом №7812682 про підтвердження надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 31.03.2025 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5618/10 від 17.03.2016 року, детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 31.03.2025 року.
Отже, представником позивача надано належні та допустимі докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг,виконаних робіт та їх вартість.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22 зазначив, що керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Водночас, загальна вартість правничої допомоги, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 6 000,00 грн, що є значною сумою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 року у справі №756/6927/20, від 04.04.2024 року у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 року у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22).
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не повною мірою відповідає критеріям розумності та співмірності, у зв'язку з чим підлягає зменшенню до 3 000 грн як фактично обґрунтованого та необхідного розміру.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією №7812682 від 30.05.2025 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Із 82 500 грн позовних вимог, з яких судом задоволено 70 000 грн, що становить 84,85%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 055, 40 грн (2 422,40 х 84,85%/100) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 545 грн (3 000,00 х 84,85 %/100), а інша частина судових витрат покладається на позивача.
Щодо розстрочення виконання судового рішення.
Пунктом 2 частини сьомої статті 265 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Згідно з частиною першою статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Наведені вище положення процесуального законодавства не містять окремо визначених підстав для розстрочення виконання рішення суду.
Згідно з частиною дев'ятою статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
ЦПК України врегульовано вирішення питань про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду статтею 435 ЦПК України, у зв'язку з чим, на підставі частини дев'ятої статті 10 ЦПК України, суд вважає за необхідне застосувати положення цієї статті для вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Так, згідно з частиною третьою статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини четвертої статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною п'ятою статті 435 ЦПК України передбачено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
На підтвердження свого важкого фінансового становища, пов'язане з невисоким рівнем доходу та орендою житла, відповідачкою надано суду довідку ОК-5 з зазначеним розміром її заробітної плати, договір оренди житла від 28.08.2024 року та квитанції про оплату комунальних послуг.
Враховуючи те, що відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, що не дозволяє їй разово сплатити всю суму заборгованості, суд доходить висновку про можливість розстрочення виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 70 000 грн строком на дванадцять місяців, шляхом сплати рівними платежами щомісяця.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-284, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 70 000 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 055 грн 40 коп. та витрати по сплаті професійної правничої допомоги 2 545 грн.
Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду в частині стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» загальної суми заборгованості за договором споживчого кредиту №7812682 від 21.04.2024 року, розстрочивши загальну суму заборгованості у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) грн на 12 (дванадцять) місяців рівними частинами по 5 833 грн (п'ять тисяч вісімсот тридцять три) гривні 34 коп., починаючи з першого числа місяця, що наступає за місяцем набрання рішенням суду від 07 травня 2026 року законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя С.В. Олійник