Справа № 362/3096/26
Провадження № 2/362/4220/26
про повернення позовної заяви
"06" травня 2026 р.
Суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Попович О.В. перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділення в натурі 2/5 частки нерухомого майна й
установив:
09 квітня 2026 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
Ухвалою від 15 квітня 2026 року суд залишив без руху позовну заяву з підстав її невідповідності вимогам процесуального закону та надав позивачу строк у п'ять днів із дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлено до електронного кабінету представника позивача 17 квітня 2026 року.
01 травня 202 року позивач надала суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, одночасно з якою заявила клопотання про поновлення строків на усунення недоліків.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Утім, частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини четвертої, п'ятої, шостої, сьомої та восьмої цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Так, відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга названої статті).
Отже, ухвалою від 15 квітня 2026 року суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, визначив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у межах п'яти днів із дня отримання копії цієї ухвали.
З урахуванням визначеного ухвалою суду строку, а також зважаючи на те, що таку ухвалу доставлено до електронного кабінету представника позивача 17 квітня 2026 року, граничним строком на усунення недоліків позовної заяви, визначеним судом, було 22 квітня 2026 року.
Строк для усунення недоліків позовної заяви є строком, що встановлюється судом, який може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Водночас строк для усунення недоліків позовної заяви понад десять днів є строком, встановленим законом, який, відповідно, може бути поновлений судом за заявою учасника, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.
Якщо суд визнає причини пропуску скаржником указаного строку поважними, він може поновити пропущений строк.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строків на усунення недоліків позивач зазначила, що про існування ухвали суду їй стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень 27 квітня 2026 року.
Разом із тим, суд не може визнати поважними причини попуску строку на усуненні недоліків, визначені позивачем, а отже не вбачає підстав для його поновлення з огляду на таке.
Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Так, позивач звернулася до суду 09 квітня 2026 року.
Ухвалою від 15 квітня 2026 року суд залишив без руху позовну заяву.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлено до електронного кабінету представника позивача 17 квітня 2026 року.
Однак, з дня подачі позову до суду ані позивач, ані її представник не цікавилися рухом справи. При цьому останній отримав ухвалу суду про залишення позовної заяви в електронному кабінеті 17 квітня 2026 року.
Отже, суд вважає, що про залишення заяви без руху позивач була повідомлена належним чином, а отже не позбавлена можливості звернутися із клопотанням про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви.
До того ж, стверджуючи про те, що з ухвалою про залишення позовної заяви без руху позивач ознайомилася лише 27 квітня 2026 року, до заяви про усунення недоліків позовної заяви позивач надала звіти про оцінку майна, датовані 27 квітня 2026 року.
Викладене в сукупності свідчить про недостовірність обставин, покладених в основу обґрунтування заяви про поновлення строку для усунення недоліків позовної заяви.
Підсумовуючи викладене, суд не знаходить підстав для висновку, що причини пропуску позивачем строку на усунення недоліків є поважними, а отже не вбачає підстав для поновлення цього строку.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи, що позивач не усунула визначені в ухвалі суду недоліки у встановлений строк, суд приходить до висновку, що матеріали позовної заяви слід вважати неподаними та повернути заявнику, що не перешкоджає повторному зверненню до суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтею 185 ЦПК України, суддя
постановив:
1. Відмовити у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку.
2. Визнати позовну заяву неподаною та повернути її позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Суддя О.В. Попович