08 травня 2026 року
м. Київ
справа № 160/9057/23
адміністративне провадження № К/990/19999/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року
у справі №160/9057/23
за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» 01 травня 2023 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2023 року №000/77/32-00-07-06-19.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 20 червня 2024 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі №160/9057/23 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд, направляючи вказану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зауважив на тому, що суди попередніх інстанцій не дотримались вимог, передбачених статтею 246 КАС України, зокрема, в частині надання мотивованої оцінки кожному істотному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову.
Верховний Суд зазначив, що відхиляючи доводи податкового органу стосовно податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, суди не врахували та взагалі не дослідили доводи відповідача щодо відсутності у контрагента позивача - ТОВ «БІО ТРАНС СЕРВІС» дозвільних документів на проведення робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію/застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що свідчить про неможливість виконання робіт підвищеної небезпеки для позивача; відсутності біопалива, що свідчить про неможливість надання послуг позивачу; оформлені акти не містять переліку устаткування, на якому здійснювались роботи, переліку робіт, які фактично здійснено, кількість витраченого часу, не містять переліку матеріалів, які необхідні для виконання робіт/послуг; відсутність документів, які підтверджують отримання/ввезення на територію замовника біопалива; неможливості встановити виконавця робіт. Поза увагою залишились доводи відповідача щодо контрагента ТОВ «КАЙМАН», а саме: незначна кількість трудових ресурсів, яка є недостатньою для надання послуг; недостатня вартість основних засобів; відсутність транспортних засобів; неможливість встановити фактичного виконавця робіт на адресу позивача по ланцюгу постачання. Так само не досліджено взаємовідносини з іншими контрагентами: поза увагою залишились доводи відповідача щодо незначної кількості трудових ресурсів, відсутності інформації щодо оренди основних фондів, відсутність придбання реалізованого на адресу позивача товару, обрив ланцюга постачання, відсутність руху товару від виробника до позивача. Серед іншого, оцінюючи відносини з ФОП ОСОБА_1 , суди не надали оцінку твердженню контролюючого органу, що у такого контрагента відсутні основні фонди; звітність не подавалася ним; відсутність необхідних для господарської діяльності об'єктів оподаткування, відомості про об'єкти оподаткування (АЗС, склад). Верховний Суд наголосив на важливості встановити суть господарської операції, її ділову мету та економічну вигоду, а також ретельно перевірити доводи податкового органу про формування позивачем податкового кредиту лише з метою отримання податкової вигоди та оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв'язку з метою виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.
За результатами нового судового розгляду, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року, позов задоволено.
01 травня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі №160/9057/23.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
У поданій касаційній скарзі, скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, посилається зокрема на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, абзацу б) пункту 200.4 статті 200, статті 61, статті 44, статті 72, статті 74, статті 83 Податкового кодексу України, без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №400/987/19, від 12 березня 2021 року у справі №200/6316/19-а, від 30 червня 2021 року у справі №804/1267/16, від 09 грудня 2019 року у справі №804/1752/17, від 05 травня 2023 року у справі №1340/5998/18, від 02 жовтня 2018 року у справі №816/2328/17.
Також у тексті касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, проте відповідного обґрунтування цієї підстави скарга не містить.
Суд звертає увагу скаржника, що у випадку посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі необхідно послідовно викласти обґрунтування підстави касаційного оскарження із зазначенням:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами;
- постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;
- висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду;
- обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому Суд вказує на те, що касаційна скарга обов'язково повинна містити всі зазначені вище елементи, відсутність хоча б одного елемента позбавить Суд можливості відкрити провадження у цій справі.
Суд наголошує на тому, що зазначене обґрунтування у касаційній скарзі відсутні.
Окрім того, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили фактичних обставин господарських операцій та не надали належної оцінки доказам у справі. Водночас Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій було досліджено обставини щодо кожної господарської операції та кожного контрагента у справі, а також надано оцінку всім доказам у їх сукупності, у зв'язку із чим доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з установленими судами обставинами справи та наданою їм правовою оцінкою, що не є підставою для касаційного перегляду судових рішень.
При цьому, мотивуючи касаційну скаргу порушеннями судами норм процесуального права, скаржник не визначає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в поєднанні з частиною другою статті 353 цього Кодексу.
За таких обставин касаційна скарга не відповідає вимогам щодо її змісту та обґрунтування підстав касаційного оскарження.
В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини і опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, із загальним посиланням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень касаційного суду.
Загальне посилання на ухвалення судом апеляційної інстанцій рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 243, 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі №160/9057/23 за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення-повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяР.Ф. Ханова