Провадження № 11-сс/821/215/26 Справа № 712/5488/26 Категорія: ст.171 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
07 травня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючоїОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря учасники справи: прокурор ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту,
Прокурор Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025250310003269 від 02.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Просив накласти арешт на товар (який перелічений у клопотанні), виявлений 07.04.2026 під час проведення огляду за адресами: вул. Героїв Холодного Яру, буд. 72, м. Черкаси та вул. Адмірала Білінського, 46-Г, с. Драбове-Барятинське, Золотоніського району, Черкаської області.
Заборонити фізичним та юридичним особам, в тому числі Черкаській дослідній станції біоресурсів Національної академії аграрних наук України та ТОВ «ВК-Бруклін» право відчуження, розпорядження, а також право користування вказаним майном, шляхом зміни властивостей товару, його заміни, тощо.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.04.2026 у задоволенні клопотання прокурора - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя виходив з того, що прокурором не надано достатніх і належних доказів тих обставин, які б вказували на відповідність майна речовим доказам у кримінальному провадженні.
Між тим, відсутні докази того, що майно відповідає, критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відповідна постанова органу досудового розслідування про визнання цього майна речовим доказом у провадженні є формальною.
Також, за висновками слідчого судді, прокурор не надав у судовому засіданні доказів того, що в кримінальному провадженні призначена товарознавча експертиза, на необхідність проведення якої прокурор посилався у судовому засіданні. Однак, і сам факт призначення експертизи в рамках кримінального провадження не свідчить про достатність підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.04.2026, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити в повному обсязі.
Вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, невмотивованою та такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що прокурором було доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки слідчим відділом Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у даному кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України по факту розтрати бюджетних коштів службовими особами Черкаської дослідницької станції біоресурсів НААН України за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «ВК-Бруклін», в умовах воєнного стану.
Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні прокурора, оскільки за результатами проведених оглядів виявлено невідповідність класу міцності бетонних блоків нормам ДСТУ, а тому не застосування заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном призведе до його подальшого приховування, пошкодження, зникнення, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, тощо.
Зауважує, що виявлене 07.04.2026 майно під час проведення оглядів за вказаними адресами, визнано речовими доказами, оскільки воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України, а саме містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положенням Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень, зокрема арешт майна.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
ЄСПЛ нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).
Згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025250310003269 від 02.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Під час здійснення досудового розслідування на підставі ухвал слідчих суддів від 16.03.2026 № 712/3481/26 та від 18.03.2026 № 712/3656/26 отримано дозволи на проведення огляду місць зберігання майна, а саме: вул. Героїв Холодного Яру, буд. 72, м. Черкаси та вул. Адмірала Білінського, 46-Г, с. Драбове-Барятинське Золотоніського району, Черкаської області, відповідно.
За результатами проведеного 07.04.2026 огляду місця зберігання майна за адресою: вул. Героїв Холодного Яру, буд. 72, м. Черкаси виявлено: блоки бетонні марки ФБС 24.3.6-Т в кількості 73 шт. (за умовами договору передано за зберігання 71 шт.); блоки бетонні марки ФБС 16.3.6-Т в кількості 5 шт. (за умовами договору передано за зберігання 14 шт.); блоки бетонні марки ФБС 12.3.6.-Т в кількості 8 шт. (за умовами договору передано за зберігання 8 шт.); блоки бетонні марки ФБС 9.3.6-Т в кількості 62 шт. (за умовами договору передано за зберігання 107 шт.); блоки бетонні марки ФБС 8.3.6-Т в кількості 5 шт.; (за умовами договору передано за зберігання 21 шт.); блоки бетонні марки ФБС 6.3.6-Т в кількості 12 шт. (за умовами договору передано за зберігання 14 шт.); колони залізобетонні прямокутні, розміром 30 см х 30 см, довжиною 5 м 63 см в кількості 40 шт.
За результатами проведеного 07.04.2026 огляду місця зберігання майна за адресою: вул. Адмірала Білінського, 46-Г, с. Драбове-Барятинське Золотоніського району, Черкаської області виявлено: металеві ферми в загальній кількості 29 шт.; блоки бетонні марки ФБС 24.3.6-Т в кількості 343 шт.
Як зазначив прокурор, огляди місць зберігання майна 07.04.2026 проводились за участі спеціаліста, який в ході слідчої дії за допомогою вимірювача міцності бетону «ИПС-МГ 4.03» ударно-імпульсним методом здійснив вибіркові заміри міцності виявлених бетонних блоків, за результатами проведення яких виявлено невідповідність класу міцності бетонних блоків нормам ДСТУ.
07.04.2026 виявлені речі під час проведення оглядів за адресами: вул. Героїв Холодного Яру, буд. 72, м. Черкаси та вул. Адмірала Білінського, 46-Г, с. Драбове-Барятинське Золотоніського району, Черкаської області, визнано речовими доказами, оскільки вони відповідають вимогам ст. 98 КПК України, а саме містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Обґрунтовуючи необхідність такого втручання у права власника майна, прокурор мотивував, зокрема, необхідністю збереження даного майна (товару) як речового доказу та запобіганню можливості його псування, перетворення, відчуження, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування майном.
Згідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як випливає із змісту ст. 172 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається з метою забезпечення збереження речових доказів; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до матеріалів клопотання та долучених документів вбачається, що досудове розслідування проводиться щодо факту розтрати бюджетних коштів службовими особами Черкаської дослідницької станції біоресурсів НААН України за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «ВК-Бруклін», в умовах воєнного стану.
Слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, виходив з того, що прокурором не надано відомостей та доказів можливих незаконних дій щодо товару, оглянутого 07.04.2026 за вказаними адресами. Також, не зазначено про обставини, які є підставою вважати можливе приховування, пошкодження, зникнення, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі товару (яке перелічене у клопотанні) у випадку не накладення на них арешту.
Також слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування оглянуті перелічені вище речі ще 07.04.2026, натомість із клопотанням про накладення арешту на майно прокурор звернувся лише 23.04.2026, зазначені речі під час огляду не вилучались, в матеріалах клопотання відсутні докази, що у вказаний проміжок часу оглянуті речі були знищені, приховані, пошкоджені.
Проте, колегія судді не погоджується з висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду не в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Доводи прокурора, що незастосування заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном (товаром) призведе до його подальшого приховування, пошкодження, зникнення, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, вказане в клопотанні майно підлягає арешту з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження № 12025250310003269 та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України. При цьому, перевірено наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст. ст. 132, 170 КПК України.
Колегія суддів зазначає, що майно, яке зазначене в клопотанні прокурора, відповідає вимогам ст. 98 КПК України, оскільки може бути об'єктом кримінально-протиправних дій.
Надані матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів.
На переконання колегії суддів, клопотання прокурора про арешт майна цілком відповідає вимогам ст. 171 КПК України, зокрема, містить підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
В ході розгляду справи прокурор надав постанову слідчого про призначення судово-товарознавчої експертизи від 19.01.2026 та постанову слідчого про уточнення питань до судово-товарознавчої експертизи від 27.04.2026.
Виходячи з того, що майно (товар), яке перелічене в клопотанні, є речовим доказом та зберігає на собі сліди кримінального правопорушення, які можуть бути використані як доказ у даному кримінальному провадженні, тому з метою збереження його як речового доказу для проведення повного, об'єктивного розслідування, зокрема проведення в подальшому ряду експертиз для з'ясування всіх обставин події та встановленням істини в провадженні є необхідність в накладенні арешту.
Слідчий суддя, постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майна, допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки таке рішення слідчого судді суперечить вимогам КПК України, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Згідно ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
На підставі наведеного, апеляційний суд скасовує ухвалу слідчого судді з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025250310003269 від 02.10.2025.
Керуючись ст.ст. 171, 392, 404, 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2026 року про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту - скасувати та прийняти нову ухвалу.
Клопотання прокурора про накладення арешту - задовольнити.
Накласти арешт на товар, виявлений 07.04.2026 під час проведення огляду за адресою: вул. Героїв Холодного Яру, буд. 72, м. Черкаси, а саме:
блоки бетонні марки ФБС 24.3.6-Т в кількості 73 шт.;
блоки бетонні марки ФБС 16.3.6-Т в кількості 5 шт.;
блоки бетонні марки ФБС 12.3.6.-Т в кількості 8 шт.;
блоки бетонні марки ФБС 9.3.6-Т в кількості 62 шт.;
блоки бетонні марки ФБС 8.3.6-Т в кількості 5 шт.;
блоки бетонні марки ФБС 6.3.6-Т в кількості 12 шт.;
колони залізобетонні прямокутні, розміром 30 см х 30см., довжиною 5 м. 63 см. в кількості 40 шт.
та на товар, виявлений 07.04.2026 під час проведення огляду за адресою: віл. Адмірала Білінського, 46-Г, с. Драбове-Барятинське, Золотоніського району, Черкаської області, а саме:
металеві ферми в загальній кількості 29 шт.;
блоки бетонні марки ФБС 24.3.6-Т в кількості 343 шт.,
який на праві приватної власності належить Черкаській дослідній станції біоресурсів Національної академії аграрних наук України (ЄДРПОУ 01598301).
Заборонити фізичним та юридичним особам, в тому числі Черкаській дослідній станції біоресурсів Національної академії аграрних наук України та ТОВ «ВК-Бруклін» (ЄДРПОУ 44929554) право відчуження, розпорядження, а також право користування вказаним майном шляхом зміни властивостей товару або його заміни.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4