Провадження № 11-кп/821/479/26 Справа № 712/16372/25 Категорія: ч. 4 ст. 185 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
07 травня 2026 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2026 року
Ухвалою, що оскаржується, ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 травня 2026 року включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_8 процесуальних обов'язків - 40 розмірів пожиточного мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті становить 121 120 грн.
При прийнятті такого рішення, суд врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 , яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів. Окрім того, суд зазначив про існування ризиків, передбачених пп. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. На існування наведених ризиків вказує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у вчиненні інкримінованому кримінальному правопорушенні. Також суд послався на відомості про особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв'язків, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення під час іспитового строку, визначеного попереднім вироком.
В апеляційній скарзі обвинувачений ставить питання про скасування вищевказаної ухвали суду щодо продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зменшити розмір застави до 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вважає ризики вказані прокурором безпідставними та недоведеними. Зазначає, що хворіє на епілепсію. Стверджує, що за час перебування ним у СІЗО з ним сталося вже 4 епілептичні напади, у результаті яких він отримав травму голови та струс головного мозку, які могли призвести до його смерті. Вказує, що йому потрібно вживати ліки, які може підібрати лише кваліфікований спеціаліст. Ліки, які йому надали в медичний частині СІЗО м. Черкаси, йому не підходять.
Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
-захисник, який підтримав вимоги апеляційної скарги, пославшись на її доводи;
- прокурор, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність ухвали суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 199 КПК при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Дані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що при прийняті рішення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ризики, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу: переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, не зникли та не зменшились.
Колегія суддів вважає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, може реально спонукати його до вчинення дій, спрямованих на переховування від суду. Так само в апеляційній скарзі не спростовані доводи суду першої інстанції про наявність ризиків того, що ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо цього слід зважити на особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення під час іспитового строку, визначеного попереднім вироком.
Отже більш м'який запобіжний захід, а ні ж тримання під вартою не зможе запобігти вказаним ризикам.
З огляду на ці обставини суд першої інстанції привів належні доводи щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції, визначив необхідність, при прийняття рішення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати до обвинуваченої альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на неведене, апеляційний суд не вбачає підстав для зменшення розміру встановленої застави.
Щодо покликання сторони захисту на стан здоров'я обвинуваченого.
У відповідності до інформації СІЗО, ОСОБА_8 перебуває під медичним наглядом, він отримає лікування згідно з призначенням та на даний час його загальний стан є задовільним.
Наведені відомості свідчать, що обвинуваченому ОСОБА_8 надається в умовах СІЗО медична допомога, відповідно до положень Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Правила).
Цими Правилами також передбачена можливість надання ув'язненим екстреної медичної допомоги у закладах охорони здоров'я, цебто надання медичної допомоги таким особам, що не може бути надана у медичній частині.
Ще Правилами визначено право ув'язненого на лікарські консультації та лікування у закладах охорони здоров'я, що мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України, які надають платні медичні послуги.
З урахуванням наведеного, покликання захисника на погіршення стану здоров'я обвинуваченого, як на окрему підставу для застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу, у цьому кримінальному провадженні на теперішній час, є безпідставними.
Всупереч доводам апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. За таких обставин не вбачається підстав для скасування чи зміни ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2026 року- без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_3