07 травня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/10620/24
Провадження № 22-ц/4815/909/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Хлуд І.П.,
позивач за первісним позовом/
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом/
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
треті особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету
Рівненської міської ради
- орган опіки та піклування Городоцької
сільської ради Рівненського району
Рівненської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2026 року (ухвалене у складі судді Панас О.В., повний текст рішення суду виготовлено 27.01.2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визначення місця проживання дітей, -
06 червня 2024 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Муравську О.О., звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей.
В обґрунтування позову зазначала, що 18 вересня 2009 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13.12.2023 року у справі 569/19375/23.
Під час шлюбу в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При розірванні шлюбу, питання визначення місця проживання дітей судом не вирішено. Між сторонами не досягнуто згоди про визначення місця проживання дітей.
З часу укладення шлюбу та до січня 2024 року, сторони разом з дітьми проживали у квартирі, власником якої був та є відповідач.
За час спільного проживання так і після розірвання шлюбу відповідач вчиняв домашнє насильство, зловживав алкогольними напоями, постійно вчиняв дебоші та скандали, відповідач також притягувався до кримінальної відповідальності.
У січні 2024 року відповідач, без рішення суду та законних підстав, змусив позивачку залишити квартиру, давши можливість забрати лише особистий одяг. При цьому відповідач, достеменно знаючи, що у позивачки немає у власності житла, застосовуючи психологічний тиск, маніпуляції, шантаж, залишив неповнолітніх дітей проживати в своїй квартирі.
З січня 2024 року відповідач чинить перешкоди у спілкуванні матері з неповнолітніми дітьми. Це має негативний вплив на психологічний стан неповнолітніх дітей.
Відповідач не дбає про забезпечення сприятливих умов, які б дозволяли неповнолітнім дітям розвиватися фізично, розумово, морально, духовно, не забезпечує відвідування дітьми додаткових гуртків, позашкільних закладів освіти, не забезпечує гармонійний розвиток дітей. Всі аргументи відповідача зводяться до його матеріального становища та купівлі вартісних подарунків.
Позивач працює в закладі дошкільної освіти (ясла-садок) №50 екологічного напрямку з 19.02.2014 року, на посаді вихователя з 01.09.2020 року. За місцем роботи характеризується виключно позитивно, має схвальні відгуки від керівництва закладу, управління освіти, колег, батьків та її вихованців. На обліку у психіатра та нарколога в КП "РОЦПЗН" позивач не перебуває.
Позивачці на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 42 кв. м., житловою плошею 24.1 кв.м. У квартирі створені всі належні умови для нормального проживання та виховання дітей.
У позивачки, як матері, налагоджений стійкий зв'язок з дітьми. Неможливість спільного проживання дітей з матір'ю, нормального спілкування має негативний вплив на розвиток неповнолітніх дітей та не відповідає їх найкращому інтересу.
Просила суд, з урахуванням заяви від 29.04.2025 про зменшення позовних вимог, визначити місце проживання дитини - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю ОСОБА_1 .
12.11.2024 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ним.
В обґрунтування позову зазначав, що жодних перешкод у спілкуванні малолітніх дітей з матір'ю не чинив та не чинить, однак з урахуванням прив'язаності обох дітей саме до нього, та їх бажання проживати і надалі з ним, не допущення розділення однокровних братів, вважає за доцільне вирішити спір щодо визначення місця проживання малолітніх дітей на його користь.
Він створив усі належні житло-побутові умови для проживання дітей, займається їх вихованням та фінансовим забезпеченням, навчанням, лікуванням та оздоровленням, їх духовним збагаченням.
Є фізичною особою-підприємцем. У лікарів психолога, нарколога на обліку не перебуває.
Йому належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 , у якій і постійно проживає разом з малолітніми дітьми з часу їхнього народження.
Просив суд визначити місце проживання дітей разом із ним.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей задоволено.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір'ю - ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1211 ( одна тисяча двісті одинадцять ) грн. 20 коп.
Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні зустрічної позовної заяви до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей.
Рішення мотивовано тим, що аналізуючи в сукупності достовірно встановлені судом докази, всебічно дослідивши висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , 2015р.н., з матір'ю, заслухавши показання свідків, думку дітей у судовому засіданні за участі психолога, суд вважав, що найкращим інтересам дитини - ОСОБА_4 2015 р.н., відповідає визначення місця його проживання з матір'ю ОСОБА_1 , яка вчиняє активні дії щодо виконання батьківських обов'язків у вихованні, навчанні та дозвіллі дитини, що сприяє гармонійному розвитку дитини та має бажання здійснювати це щоденно. У свою чергу, у грудні 2024 року ОСОБА_6 виповнилося 14 років, а тому відповідно до ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що подання позивачкою ОСОБА_1 позову до суду про визначення місця проживання дітей було обумовлене виключно корисливими мотивами, оскільки починаючи з червня 2023 року і до моменту, коли ОСОБА_1 , дізналася про стягнення з неї аліментів за судовим наказом та подання 10.05.2024 року заяви про визначення місця проживання дітей у позасудовому порядку, ситуація щодо проживання обох дітей з ним та їх перебування на його повному утриманні та вихованні повністю влаштовувала матір дітей ОСОБА_1 , оскільки остання фактично була увільнена від виконання своїх материнських обов'язків, а відтак мала можливість приділяти час та увагу виключно своєму особистому життю.
Додає, що заслухані судом першої інстанції діти - обоє висловили бажання проживати разом із ним.
Вважає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у визначенні місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним, з огляду на досягнення дитиною 14-ти річного віку, оскільки на час пред'явлення позову, зустрічного позову сину ще не виповнилося 14 років.
Покликається на неправомірність розділення судом рідних братів.
Додає, що суд першої інстанції не надав жодної належної правової оцінки безвідповідальній поведінці матері дітей, яка починаючи з червня 2023 року і по 31.05.2024 року не цікавилася їхнім життям.
Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі: визначити місце проживання дітей, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі мною, батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; судові витрати по справі покласти на ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 18 вересня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 грудня 2023 року (справа № 569/19375/23 (а.с. 13, том 1).
У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 3279, зареєстрований Рівненським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління МЮ, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 2006, зареєстрований Рівненським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління МЮ (а.с. 11, 12, том 1).
Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом із батьком, у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №403352459 від 12.11.2024.
Згідно Довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 17.04.2024 року за № 9828 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 01.04.2002 р., ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 29.06.2000 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 28.11.2012 р., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 15.09.2015 р. (а.с. 75, том 1).
Не погодившись з таким визначенням місяця проживання дітей, позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду для вирішення спору про визначення місця їх проживання. У свою чергу ОСОБА_2 , подав до суду зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дітей разом із ним.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У статті 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
16.07.2024 року працівниками служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради було здійснено обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 , за наслідком якого складено відповідний акт обстеження умов проживання. У акті зазначено, що діти мають окрему кімнату, обладнану усім необхідним: ліжками, столом для занять, одягом та взуттям та особистими речами (а.с. 91 том 1).
Рівненським міським центром соціальних служб у період з 01.11.2023 року по 06.11.2023 року проводилось обстеження (перевірка) оцінки потреб сім'ї, за результатом якого було складено акт № 328, з якого вбачається, що помешкання має задовільний стан, у помешканні дотримуються санітарно-гігієнічні норми, облаштовано місце для гри, навчальних занять, помешкання безпечне для дитини небезпечні предмети зберігаються в місцях недоступних для дитини дошкільного віку, територія навколо помешкання безпечна для дитини. Висновком оцінки потреб сім'ї (додаток 1) недоліків не встановлено (а.с. 112-116, том 1).
ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом № 2217163400052 від 19.01.2022 року, на обліку у лікарів психолога, нарколога не перебуває, що підтверджується довідкою № 198 КП "Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення" POP від 28.05.2024 року. Згідно характеристики, виданої об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Арістон" від 22.06.2024 року за місцем проживання з неповнолітніми синами за адресою АДРЕСА_3 , характеризується позитивно.
У свою чергу, ОСОБА_1 працює в закладі дошкільної освіти (ясла-садок) №50 екологічного напрямку з 19.02.2014 року, на посаді вихователя з 01.09.2020 року. За місцем роботи характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою від 09.05.2024 року, вих № 43, підписаною директором ЗДО ОСОБА_8 (а.с. 15, том 1)
У власності ОСОБА_1 перебуває квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №368576028 від 05.03.2024 року (дата та час державної реєстрації 05.03.2024 року, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу № 1021 від 05.03.2024 року, видавник: Фесюк Т.В., приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області) (а.с. 14, том 1).
Згідно довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні м. Рівне №11954 від 13.05.2024 р., виданої Департаментом цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг РМР ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
З вказаного вбачається, що сторони у справі обоє мають у власності житло, працевлаштовані, позитивно характеризуються за місцем роботи та проживання, спроможні забезпечити дітям належні умови проживання.
У свою чергу, перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Судовим наказом від 30.04.2024 року по справі № 569/7446/24, стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання малолітніх дітей, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) заробітку (доходу) на дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 18.04.2024 року до досягнення дітьми повноліття.
Станом на 24.07.2024 року мала місце заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів, яка становила 13136 грн. 09 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області № 49305 від 24.07.2024 року зі сплати аліментів ВП № 74985689.
10.05.2024 року ОСОБА_2 звернувся до органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради з письмовою заявою про визначення місця проживання дітей розгляд якої було припинено у з'язку зі зверненням ОСОБА_1 до суду з позовом, що вбачається з відповіді служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради від 05.11.2024 року № 01-15/647-24 вих-574-24 .
ОСОБА_1 16.05.2024 р. та 28.06.2024 зверталася до органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради з письмовими заявами щодо перешкоджання ОСОБА_2 їй у побаченнях з синами. За фактами звернень було проведено бесіду з батьком та перевірки, відібрані пояснення у батька.
Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету РМР № 08-01-59/25 від 13.01.2025 року, визнано за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з мамою ОСОБА_1 (а.с. 131, том 1).
У вищенаведеному висновку зазначено, що під час спілкування з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було встановлено, що вони проживають з татом за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_11 ОСОБА_10 повідомив, що ходить до мами не часто, але розмовляє по телефону кожен день. Старший ОСОБА_9 до мами не ходить, але інколи теж розмовляє по телефону. Діти мають багато друзів. Коли хлопці повертаються зі школи, то їдять обід, який готує тато. Вранці ОСОБА_9 та ОСОБА_10 снідають бутербродами з чаєм. Також тато дає їм кишенькові гроші на обіди в гімназії. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зазначили, що на АДРЕСА_3 є вся їхня комп'ютерна техніка, на якій вони грають в ігри. Хлопці не можуть визначитися з ким із батьків їм краще проживати. Однак зазначають, що не проти мами, і жити з нею також.
У характеристиці на ОСОБА_12 , учня 8-го класу Рівненської гімназії №14 Рівненської міської ради зазначено, що хлопець характеризується позитивно. Вихованням дитини займається мама, ОСОБА_1 . Батьківські збори, шкільні і позашкільні заходи, зустрічі для батьків відвідує мати учня. Батько у школі не з'являвся, не телефонував класному керівнику, навчанням сина не цікавився. ОСОБА_9 завжди доглянутий, охайно вдягнений, повністю забезпечений шкільним приладдям, необхідним для навчання, а також коштами на харчування в шкільній їдальні. Мати цікавиться життям класного колективу, систематично контролює навчальні досягнення сина, активно спілкується з батьками, класним керівником і вчителями предметниками, вчасно реагує на зауваження й прохання колективу.
У характеристиці на ОСОБА_13 , учня 4-го класу Рівненської гімназії №14 Рівненської міської ради зазначено, що хлопець характеризується позитивно. Мати ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, допомагає в організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсі, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі "Інтернет" (під час дистанційного навчання), забезпечує достатній рівень навчання дитини. Батько ОСОБА_10 , ОСОБА_2 з дитиною спілкується. У вихованні сина участь приймає. З класним керівником виявив ініціативу спілкуватися востаннє у серпні 2024 року.
Практичним психологом Рівненської гімназії №14 Рівненської міської ради було проведено психологічне дослідження ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за методикою "Кінетичний малюнок сім'ї", Мета даної методики - простежити об'єктивну сімейну ситуацію досліджуваної дитини, виявити ставлення дитини до членів своєї сім'ї, сімейні стосунки, які викликають тривогу або конфлікти. Результати дослідження показують, як дитина сприймає взаємини з іншими членами сім'ї і своє місце в ній. За результатами дослідження і аналізом проговорених ситуацій можна говорити про бажання дітей отримувати увагу та спілкування від обох батьків, бажання об'єднання сім'ї, врахування вподобань кожного члена сім'ї.
ОСОБА_1 , матір ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , 16.05.2024 зверталася до Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою про проведення з ОСОБА_2 відповідної роботи щодо перешкоджання ним у побаченнях з синами, Було проведено бесіду з батьком дітей, отримано письмові пояснення, надано відповідь заявниці. 28.06.2024 ОСОБА_14 вдруге зверталася із заявою про перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні і побаченнях з синами, а також щодо залишення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вдома без належного догляду. З батьком дітей було проведено бесіду, отримано письмові пояснення, обстежено матеріально-побутові умови проживання дітей за адресою: АДРЕСА_3 , надано відповідь заявниці. Працівниками Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради 16.07.2024 було здійснено обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . На час візиту в сім'ю діти перебували з батьком за вищевказаною адресою (а.с. 133-134, том 1).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово зверталася за захистом до правоохоронних органів з приводу домашнього насильства вчиненого ОСОБА_2 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13.02.2024 звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України (за фактом заподіяння ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень) на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілою (а.с. 162, том 1).
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.2023 року у справі №569/25002/23, який набрав законної сили 29.01.2024, визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України (за фактом заподіяння ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень) (а.с. 165, том 1).
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 05.01.2024 року у справі №569/268/24, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 07.06.2024, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП; постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року у справі №569/916/24, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 20.05.2024, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП (а.с. 168-173, том 1).
У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 (провадження № 61-14041св19) зазначено: питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно, тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.
Згідно статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Ухвалюючи рішення від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України" (заява № 2091/13), ЄСПЛ вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09).
Аналіз наведених норм права і практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Разом із тим, згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.
Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена у його постанові від 27 січня 2021 року (справа № 727/3856/18), у якій суд вказував, що враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини (зокрема, дитина тривалий час проживає з батьком, який чинить перешкоди у спілкування матері з сином, що призвело до такого негативного наслідку, як втрата сталих емоційних зв'язків матері та дитини).
Як вбачається із матеріалів справи, допитаний 04.06.2025 року в судовому засіданні суду першої інстанції, у присутності психолога, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснив суду, що: "хоче проживати з батьком, бо там проживає його старший брат, собака Фредік, там добре. В мами теж добре. ОСОБА_15 і брата забрати з собою до мами, то хотів би жити з мамою" (11:50 хв. звукозапису судового засідання від 04.06.2025).
Пояснив також суду, що спати він лягає в 12 годині ночі. До 12 години ночі грає на комп'ютері в комп'ютерні ігри (13:40 хв. звукозапису судового засідання від 04.06.2025). Ходить на заняття в басейн, куди його записала мама, яка його туди супроводжує.
У свою чергу, допитаний 04.06.2025 року в судовому засіданні суду першої інстанції, у присутності психолога неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив суду, що: "хоче жити з татом. В мами жити не звично. Маму любить (45:31 хв. звукозапису судового засідання від 04.06.2025).
Окрім того, повідомив суду, що до 12 години ночі грає на комп'ютері в комп'ютерні ігри (35:14 хв. звукозапису). Позашкільні навчальні та дозвільні заклади не відвідує.
Психолог ОСОБА_16 в судовому засіданні суду першої інстанції зазначила, що у поведінці ОСОБА_9 вбачаються ознаки комп'ютерної залежності.
Суд першої інстанції, визначаючи місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 , дійшов висновку, що це відповідатиме забезпеченню найкращих інтересів дитини, враховуючи ставлення матері до виконання батьківських обов'язків, гармонійного розвитку дитини, її навчання, дозвілля та виховання сина.
Апеляційний суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується.
Доводи апеляційної скарги про не врахування судом думки дитини апеляційний суд відхиляє, з огляду на наступне.
Апеляційний суд зазначає, що саме лише висловлене дитиною бажання проживати з батьком не може бути безумовною підставою для відповідного визначення місця проживання, оскільки при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності, що і було зроблено судом першої інстанції.
Стосовно доводів апеляційної скарги про відмову у задоволенні позову щодо визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 ЦПК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
У судовому порядку можливе вирішення спору між батьками щодо місця проживання лише малолітньої дитини, а місце проживання неповнолітньої дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (постанова Верховного Суду від 25.01.2018 року, справа № 537/5119/15-ц).
Оскільки, станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_3 досяг 14 років, місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання сина разом із ним.
Доводи апеляційної скарги про протиправність розділення судом дітей апеляційним судом відхиляються, з огляду на наступне.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що висловлена у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 669/89/22 (провадження № 61-16826св23) окреме проживання рідних брата/сестри, за відсутності доказів негативного впливу на їхній психоемоційний стан, не є безумовною підставою для визначення місця проживання дітей з одним із батьків, якщо між дітьми зберігаються соціальні зв'язки, відсутні перешкоди для спілкування, вони мають можливість періодично зустрічатися, проводити разом час та підтримувати зв'язок.
У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, обоє батьків проживають у м. Рівне, діти навчаються в одному навчальному закладі, мають можливість регулярно спілкуватися, зустрічатись, проводити разом час та підтримувати зв'язок, оскільки, як повідомив допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 , мама регулярно кликала його до себе (44:23 хв. звукозапису судового засідання від 04.06.2025), що свідчить про її зацікавленість в спілкуванні з сином та підтримки з ним зв'язку.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1 якнайкращим інтересам дитини, оскільки сукупністю доказів у справі підтверджується, що проживання дитини з матір'ю забезпечить умови для належного виховання, навчання і розвитку дитини.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 січня 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.