08 травня 2026 р. Справа № 480/2751/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, по справі № 480/2751/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки, передбаченої постановою КМУ № 702 2012 року за період з 2012 року по 2015 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за період з 2012 року по 2015 рік включно року виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію неотриманого речового майна.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 позовну заяву у справі № 480/2751/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно та про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію неотриманого речового майна залишено без розгляду.
Позовні вимоги в іншій частині обґрунтовані тим, що після звільнення позивача зі служби відповідачем не проведено з ним остаточний розрахунок, а саме за час проходження служби позивачу не надавалася додаткова оплачувана відпустка, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702. У день звільнення позивачу не було здійснено виплату компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період з 2012 року по 2015 рік включно. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду із позовом.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі № 480/2751/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки, передбаченої постановою КМУ № 702 за період з 2012 року по 2015 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за період з 2012 року по 2015 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 484,48 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року у справі № 480/2751/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки, передбаченої постановою КМУ № 702 за період з 2012 року по 2015 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, зобов'язання НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за період 2012 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Відповідач просить ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вищевказаних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що у резолютивній частині рішення від 08.12.2025 Сумський окружний адміністративний суд не вказав на те, чи задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повністю або частково. Апелянт вказує, що згідно з довідкою відповідача від 22.11.2025 за №08/3960-25 у 2013 році військовослужбовцю надавалась щорічна додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за час проходження військової служби на відповідних посадах у 2012 році терміном 7 днів. Відповідач наголошує, що судом першої інстанції невірно вивчена інформація з довідки відповідача від 22.11.2025 за №08/3960-25 та не визначено кількість ненаданих днів щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за кожний рік.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебував на військовій службі у відповідача та наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.11.2024 №1400-ОС з позивачем було припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
У зв'язку із ненарахуванням та невиплатою грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2012 по 2015 роки, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки, передбаченої постановою КМУ № 702 за період з 2012 року по 2015 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за період з 2012 року по 2015 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Положеннями абзацу 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
За приписами частини восьмої статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Згідно з частиною четвертою статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 за № 702 (далі - Постанова № 702) затверджено, зокрема, переліки військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, згідно з додатком 3.
Так, відповідно до додатку 4 Порядку № 702 військовослужбовцям, які проходять службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посадах, зокрема, інспектора прикордонної служби 1, 2 та 3 категорії у відділеннях інспекторів прикордонної служби, встановлено додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
За приписами пункту 11 вказаного Порядку в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з відомостями, зазначеними у довідці від 22.11.2025 №08/3960-25, виданій НОМЕР_4 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України, позивач працював на таких посадах, зокрема:
- з 17.12.2008 по 10.05.2012 - молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії - дозиметрист 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » II категорії (тип А);
- з 10.05.2012 по 21.06.2013 - молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії - дозиметрист 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІІ категорії (тип А);
- з 21.06.2013 по 14.09.2015 - інспектор прикордонної служби 3 категорії І відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » II категорії (тип А).
Водночас, у довідці від 22.11.2025 №08/3960-25 зазначено, що позивачу надавалась щорічна додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя здоров'я за час проходження військової служби на відповідних посадах у 2012 році терміном 7 днів. Кількість ненаданих днів цієї відпустки за час проходження служби протягом 2013-2015 років становить 18 календарних днів, у тому числі: за час проходження служби у 2013 році - 7 днів, за час проходження служби у 2014 році - 7 днів, за час проходження служби у 2015 році - 4 дні.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні відомості про виплату позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за спірний період.
Окрім того, із довідки від 22.11.2025 №08/3960-25 вбачається, що під час проходження військової служби у спірний період позивач займав посади, зокрема, молодшого інспектора прикордонної служби І категорії - дозиметриста 4 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби, інспектора прикордонної служби 3 категорії І відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби.
Отже, колегія суддів вказує, що зайняття позивачем вказаних посад у спірний період вказує на наявність у позивача права на додаткову відпустку, яка передбачена Порядком № 702, чи подальшу компенсацію за невикористання такої відпустки.
Водночас, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що позивачу надавалась щорічна додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя здоров'я за час проходження військової служби на відповідних посадах у 2012 році терміном 7 днів, оскільки даний факт підтверджується довідкою від 22.11.2025 №08/3960-25, наявною у матеріалах справи.
Позивачем не спростовано зміст вказаної довідки та факт надання їй відпустки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2025 №08/3960-25, терміном 7 днів за час проходження служби у 2012 році.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, за 2012 рік.
Водночас, колегія суддів вказує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі № 480/2751/25 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої постановою КМУ № 702, за період з 01.08.2012 по 31.12.2012, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за період з 01.08.2012 по 31.12.2012, із прийняттям в цій частині рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі № 480/2751/25 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої постановою КМУ № 702, за період з 01.08.2012 по 31.12.2012, зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за період з 01.08.2012 по 31.12.2012.
Ухвалити в цій частині постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 у справі № 480/2751/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова