07 травня 2026 р.Справа № 440/7642/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
представника позивача Ковтун О.П.
представника відповідача Нікогосян Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 (суддя: О.О. Кукоба, м. Полтава, повний текст складено 03.11.2025) по справі № 440/7642/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Стар Лайн"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стар Лайн" (далі - ТОВ "Компанія "Стар Лайн", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУДПС у Полтавській області, відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.05.2025 №№ 000066110701, 000066120701, 000066130701, 000066140701, 000066150701, 000066160701, 000066170701, 000066180701, 000066190701, 000066200701.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "Стар Лайн" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 30.09.2024. Позивач стверджував, що ним у повній мірі дотримані вимоги чинного законодавства, тоді як висновки податкового органу ґрунтуються на хибному розумінні норм права та безпідставному неврахуванні документів, наданих позивачем під час проведення перевірки.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 по справі № 440/7642/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стар Лайн" задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.05.2025 №№ 000066110701, 000066120701, 000066150701, 000066160701 повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.05.2025 № 000066130701 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн..
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.05.2025 № 000066170701 в частині збільшення суми грошового забезпечення з податку на доходи фізичних осіб загалом у розмірі 3639,60 грн. (з них: за податковим зобов'язанням - 1889,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 472,32 грн., пеня - 1277,99 грн.).
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.05.2025 № 000066180701 в частині збільшення суми грошового забезпечення з військового збору загалом у розмірі 303,30 грн. (з них: за податковим зобов'язанням - 157,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39,36 грн., пеня - 106,50 грн.).
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 20.05.2025 № 000066200701 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн..
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.05.2025 №№ 000066140701, 000066190701 - відмовлено.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Стар Лайн" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 29237,50 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті тридцять сім гривень п'ятдесят копійок).
Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 по справі № 440/7642/25 в частині задоволення позовних вимог та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує наступне.
Стосовно взаємовідносин з ПП «Тойота-Україна» (код ЄДРПОУ 32589471) в частині проведення аналізу та вивчення договору, а саме умов, на яких передались автомобілі ТОВ «КОМПАНІЯ «СТАР ЛАЙН», вказує, що тест-драйв є важливим маркетинговим елементом дистриб'ютора та витрати на його забезпечення (надання автомобілів дилеру) є витратами на збут саме дистриб'ютора (ПІІ «Тойота-Україна»).
Відтак, за результатами проведеного аналізу у ході проведення перевірки встановлено неправомірне формування ТОВ «КОМПАНІЯ «СТАР ЛАЙН» витрат, понесених на оренду автомобілів для проведення тест-драйву.
Таким чином, надані платником податків первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в сукупності з виявленими фактами свідчать про порушення норм ПК України, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ «КОМПАНІЯ«СТАР ЛАЙН», а тому не можуть бути підставою для віднесення сум до складу витрат підприємства.
Враховуючи викладене, ТОВ «КОМПАНІЯ«СТАР ЛАЙН» порушено вимоги п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 9 НП(С)БО «Витрати», та безпідставно віднесено до складу витрат понесені витрати на оренду авто по взаємовідносинах із ПІІ «Тойота-Україна» суму в розмірі 3 768 246 грн., у т.ч. за 2-4 кв. 2018 року - 385 137 грн., у т.ч. 2019 рік - 564 748 грн., 2020 рік - 386 543 грн., 2021 рік- 764 927 грн., 2022 рік - 89 757 грн., 2023 рік - 647 238 грн., 9 міс. 2024 року - 929 896 грн..
Стосовно взаємовідносин ТОВ «КОМПАНІЯ «СТАР ЛАЙН» з ТОВ «Автопланета Полтава» та ТОВ «Полтаваспецтранс» при наданні послуг перевезення, з викладених підстав, зазначає, що за результатами проведеного аналізу баз даних, первинних документів перевіркою встановлено неправомірне формування ТОВ «КОМПАНІЯ «СТАР ЛАЙН» даних податкового обліку з огляду на фіктивний (удаваний) характер цих операцій, тобто фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операції з постачання послуг на користь ТОВ «КОМПАНІЯ «СТАР ЛАЙН» і складено первинні документи (акт приймання-передачі) всупереч норм частини першої ст. 9 Закону № 996-XIV та пп. 2.1 і 2.2 Положення №88. Реальність господарської операції полягає в тому, що наслідки у даних податкового обліку створює лише фактично здійснена господарська операція, а не задекларована на папері. Тому встановлено відсутність економічної суті проведених операцій, та проведення операцій з метою формування вигоди підприємству.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.05.2025 № 000066120701, яким донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1461095,00 грн. та № 000066160701, яким донараховано зобов'язання у вигляді штрафної санкції з податку на додану вартість у загальному розмірі 123942,40 грн., вказує, що ТОВ «КОМПАНІЯ «СТАР ЛАЙН» здійснено продаж легкових автомобілів за договором комісії без нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, крім того відсутній факт виписки та реєстрації податкових накладних на зазначені операції, а тому ТОВ «КОМПАНІЯ «СТАР ЛАЙН» порушено вимоги п. 189.4 ст. 189, п. 187.1 ст. 187 ПК України та занижено податкові зобов'язання на загальну суму 246 525 грн., у т.ч. за грудень 2023 року - 153 600 грн., вересень 2024 року - 92 925 грн..
Стосовно взаємовідносин ТОВ «КОМПАНІЯ «СТАР ЛАЙН» з ТОВ «Автопланета Полтава» та ТОВ «Полтаваспецтранс» при наданні послуг перевезення вказує, що позивачем порушено пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит всього на суму ПДВ 126710 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Автопланета Полтава» та 108 333 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Полтавспецтранс».
Щодо заниження ПДВ та відсутності реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму обсягу постачання 10 496,08 грн. зазначає, що перевіркою встановлено здійснення ТОВ «КОМПАНІЯ «СТАР ЛАЙН» операції з продажу транспортного засобу нижче ціни придбання, а тому ТОВ «КОМПАНІЯ «СТАР ЛАЙН» порушено вимоги п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, 201.10 ст. 201. ПК України, п. 8, п. 15 Порядку № 1307, внаслідок чого занижено показники у рядках 4.1 колонки Б Декларацій по податку на додану вартість «Нараховано податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою», всього на загальну суму 2 099 грн., у т.ч. за червень 2022 року - 2 099 грн. та відповідно не виписано та не зареєстровано податкову накладну на перевищення ціни придбання над ціною реалізації легкового авто на загальну суму обсягу постачання 10 496,08 грн..
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.05.2025 № 00066170701, яким донараховано зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 67329,47 грн. (скасовано судом в частині 3639,60 грн.) та № 00066180701, яким донараховано зобов'язання з військового збору у загальному розмірі 5610,82 грн. (скасовано судом в частині 303,30 грн.), вказує, що перевіркою встановлено, що єдиним документальним підтвердженням оціночної вартості проданого автомобіля TOYOTA HIGHLANDER 2487L CVT PRESTIGE, реалізованого ТОВ «КОМПАНІЯ «СТАР ЛАЙН» фізичній особі, є його вартість придбання на дату продажу. За відомостями підприємства, вона складала 1 243 587,75 грн. (без ПДВ). Відчуження транспортного засобу на користь фізичної особи за ціною 1 233 091,67 грн. (без ПДВ) свідчить про те, що ТОВ «КОМПАНІЯ «СТАР ЛАЙН» надало фізичній особі ОСОБА_1 додаткове благо у вигляді суми знижки від звичайної вартості товару, індивідуально призначеної для такого платника, яке повинно включатися до загального оподатковуваного доходу та належним чином оподатковуватися. Це зумовлює обов'язок ТОВ «КОМПАНІЯ «СТАР ЛАЙН» (продавця) нарахувати та сплатити від імені фізичної особи (покупця) необхідні податки та збори. Отже, ТОВ «КОМПАНІЯ «СТАР ЛАЙН» занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 36 422,97 грн., у т.ч. за грудень 2019 року - 5 166,18 грн. (визнано судом), червень 2022 року - 1 889,29 грн. (скасовано судом), липень 2022 року - 100,39 грн. (визнано судом), листопад 2022 року - 29 267,10 грн. (визнано судом) та не утримано військовий збір із суми доходу, отриманого фізичною особою у вигляді додаткового блага на загальну суму 3 035,25 грн., у т.ч. за грудень 2019 року - 430,52 грн. (визнано судом), червень 2022 року - 157,44 грн. (скасовано судом), липень 2022 року - 8,37 грн. (визнано судом), листопад 2022 року - 2 438,93 грн. (визнано судом).
Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у справі № 440/7642/25 - без змін.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Компанія "Стар Лайн", ідентифікаційний код 36864697, зареєстроване як юридична особа та взяте на облік в органах державної податкової служби як платник податків /т. 1, а.с. 251-263/.
Головним управлінням ДПС у Полтавській області у період з 18.03.2025 по 07.04.2025 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Компанія "Стар Лайн", результати якої оформлені актом від 14.04.2025 №4879/16-31-07-01-01/36864697 /т. 1, а.с. 43-170/.
За висновками акта перевірки, відповідач встановив порушення ТОВ "Компанія "Стар Лайн" вимог:
- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - НП(С)БО 16 "Витрати"), ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 889 823 грн.;
- пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.4 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, п. 8, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.01.2016 за №137/28267, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 245 681 грн.;
- ст. 30, п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України, Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 №1233, в частині неподання звіту про податкові пільги за півріччя 2019 року, 9 міс. 2019 року та 2019 рік;
- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 89 ХХ "Перехідні положення" ПК України, а саме - несвоєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 21157,49 грн.;
- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 89 ХХ "Перехідні положення" ПК України, а саме - відсутня реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму обсягу постачання з ПДВ 10496,08 грн.;
- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 89 ХХ "Перехідні положення" ПК України, а саме - відсутня реєстрація податкових накладних в ЄРПН на загальну суму ПДВ 247884,81 грн.;
- абз. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України та Порядку заповнення податкового розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за формою 4ДФ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 №773) "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску", а саме - подання за звітні періоди ІІ кв. 2021 року податкового розрахунку з недостовірними відомостями;
- пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині заниження податку на доходи фізичних осіб загалом у розмірі 36 422,97 грн., у т.ч. за грудень 2019 року - 5166,18 грн., червень 2022 року - 1889,29 грн., липень 2022 року - 100,39 грн., листопад 2022 року - 29267,10 грн.;
- пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2 ст. 176, п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, що призвело до заниження військового збору на загальну суму 3035,25 грн., у т.ч. за грудень 2019 року - 430,52 грн., червень 2022 року - 157,44 грн., липень 2022 року - 8,37 грн., листопад 2022 року - 2438,93 грн.;
- пп. 267.2.1 п. 267.2, п. 267.4., пп. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267 ПК України, в результаті чого занижено транспортний податок в сумі 18750,00 грн., в т.ч.: за 2019 рік - 4166,67 грн., 9 місяців 2024 року - 14583,33 грн.;
- пп. 267.6.4 п. 267.6 ст. 267, пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України в частині неподання податкових декларацій з транспортного податку за 2019, 2024 роки.
Заперечення ТОВ "Компанія "Стар Лайн" до акта перевірки (від 29.04.2025 вих.№483) відхилені листом ГУ ДПС у Полтавській області від 13.05.2025 №15162/6/16-31-07-01-07 /т. 1, а.с. 171-196, 197-220/.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області 20.05.2025 сформовано податкові повідомлення рішення:
- №00066110701 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств загалом у розмірі 1060462,78 грн. (з них: 889823,22 грн. - основний платіж, 170639,56 грн. - штрафна (фінансова) санкція /т. 1, а.с. 221-223/;
- №00066120701 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 1461095,00 грн. (з них: 1168876,00 грн. - основний платіж, 292219,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція) /т. 1, а.с. 224-226/;
- №00066130701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1020,00 грн. /т. 1, а.с. 227-229/;
- №00066140701 про застосування штрафу у розмірі 1058,65 грн. /т. 1, а.с. 230-232/;
- №00066150701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 524,80 грн. /т. 1, а.с. 233-235/;
- №00066160701 про застосування штрафу у розмірі 123942,40 грн. /т. 1, а.с. 236-238/;
- №00066170701 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб загалом у розмірі 67329,47 грн. (з них: 36422,96 грн. - основний платіж, 9105,74 грн. - штрафна (фінансова) санкція, 21800,77 грн. - пеня) /т. 1, а.с. 239-241/;
- №00066180701 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати військового збору загалом у розмірі 5610,82 грн. (з них: 3035,26 грн. - основний платіж, 758,82 грн. - штрафна (фінансова) санкція, 1816,74 грн. - пеня) /т. 1, а.с. 242-244/;
- №00066190701 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку з юридичних осіб загалом у розмірі 23437,50 грн. (з них: 18750,00 грн. - основний платіж, 4687,50 грн. - штрафна (фінансова) санкція) /т. 1, а.с. 245-247/;
- №00066200701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: транспортний податок з юридичних осіб у розмірі 680,00 грн. /т. 1, а.с. 248-250/.
Позивач не погодився з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення адміністративного позову), визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (далі -ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 20.05.2025 №№ 00066110701 та 00066120701, якими позивачу донараховані грошові зобов'язання зі сплати податку на прибуток та ПДВ, колегія суддів зазначає наступне.
Так, за результатами перевірки даних обліку по бухгалтерському рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" за період з 01.04.2018 по 31.12.2018 відповідачем встановлено оприбуткування від ПІІ "Тойота-Україна" (п.н. 32589471) послуг оренди легкових автомобілів, що здійснено на підставі таких документів: договору, додаткових угод до нього, актів виконаних робіт (наданих послуг) та документів, що підтверджують розрахунки.
За висновком перевірки, податковий орган встановив неправомірне формування ТОВ "Компанія "Стар Лайн" витрат у розмірі 3768246,00 грн., понесених у 2018-2024 роках на оренду автомобілів для проведення тест-драйву, а також завищення податкового кредиту на 753649,00 грн. внаслідок врахування послуг з оренди автомобілів.
Оцінюючи наведені доводи податкового органу, колегія суддів враховує, що ТОВ "Компанія "Стар Лайн" є офіційним дилером мережі моделі Toyota.
За умовами договору оренди від 01.04.2010 №2017/04/10, підприємство з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" (Орендодавець) передає у тимчасове платне користування (оренду) ТОВ "Компанія "Стар Лайн" (орендар) автомобілі марки "Toyota", що належать ПІІ "Тойота-Україна" на праві власності разом з комплектом зимових шин /т. 2, а.с. 2-8/.
Позивач у ході розгляду справи пояснив, що автомобілі марки "Toyota", отримані у користування (оренду) від ПІІ "Тойота-Україна", використовуються ним безпосередньо в межах ведення господарської діяльності для надання клієнтам послуги "тест-драйв" з метою просування продукції на ринку.
Податковий кредит, в силу приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Постачанням товарів, відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).
За приписами абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абзацу першого пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як визначено у пункті 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін /пункт 201.1 статті 201 ПК України/.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
При цьому, у статті 1 названого Закону визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Колегія суддів зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Колегія суддів враховує, що факт отримання позивачем автомобілів марки "Toyota" у користування, а також їх використання у законній (легальній) господарській діяльності шляхом надання клієнтам послуги "тест-драйв" підтверджено наданими на запит контролюючого органу у ході проведення документальної перевірки, а також залученими до матеріалів справи копіями договору оренди від 01.04.2010 №2017/040 разом з додатковими угодами від 30.04.2010, 09.12.2020, 06.12.2021, 29.11.2022, 20.11.2023, актів звірки ПІІ "Тойота-Україна" за договорами оренди, актів про надання послуг, актів приймання-передачі транспортних засобів, карти рахунку 6851 щодо розрахунків з ПІІ "Тойота-Україна", ОСВ №0232, що містить інформацію про отримання орендованих авто від орендодавця та інформацію про їх повернення /том 2, том 3/.
Зазначені документи у своїй сукупності підтверджують факт використання транспортних засобів виключно з метою просування продукції бренду "Toyota" та укладання договорів купівлі-продажу.
Колегія суддів зауважує, що уповноважена діяльність дилера полягає у продажу продукції певного бренду, її гарантійному обслуговуванні та представленні компанії-дистриб'ютора на ринку.
Тест-драйв є важливим інструментом маркетингу в автоіндустрії, його основна мета - дати потенційному клієнту емоційний досвід, який може стати вирішальним фактором у прийнятті рішення про купівлю.
Тест-драйв є ефективним елементом маркетингової політики бренду: інструмент залучення клієнтів - людину запрошують на тест-драйв через рекламу, соцмережі, e-mail-розсилки, яка в подальшому залишає свої контактні дані і таким чином формується база потенційних покупців; підвищення впевненості у виборі - клієнт тестує авто "вживу", оцінює комфорт, динаміку, функціональність; знімаються сумніви, які важко подати онлайн або у шоурумі; формується емоційний зв'язок із брендом; диференціація від конкурентів - можливість порівняти авто з аналогами інших брендів; унікальні елементи (технології, інтер'єр, плавність ходу) проявляються лише під час реального водіння; післятестова комунікація - менеджер зв'язується після тест-драйву, аналізує враження, пропонує додаткові вигоди; аналітика - дані про кількість тест-драйвів, джерело звернення, типи авто - індикатор ефективності маркетингових каналів.
Відповідач у ході розгляду справи не встановив, що витрати ТОВ "Компанія "Стар Лайн" не були пов'язані з господарською діяльністю позивача, суперечили цілям та меті статутної діяльності підприємства чи положенням чинного законодавства тощо.
Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з отримання послуг оренди автомобілів меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про правомірність віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту фінансового результату господарських операцій з отримання у користування від ПІІ "Тойота-України" легкових автомобілів.
Щодо господарських правовідносин позивача з ТОВ "Автопланета-Полтава" та ТОВ "Полтаваспецтранс", колегія суддів зазначає наступне.
За даними по бухгалтерському рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" за 2023 рік встановлено оприбуткування від ТОВ "Автопланета Полтава" (п.н. 42005467) послуг маніпулятора та транспортних послуг, що здійснено на підставі таких документів: акта про надання послуг, актів-нарядів, товарно-транспортних накладних та документів, що підтверджують розрахунки /т. 4, а.с. 60-135/.
Так, між ТОВ "Автопланета Полтава" (Виконавець) та ТОВ "Компанія "Стар Лайн" (Замовник) 29.03.2023 укладено договір №29/03/2023-1 на надання послуг перевезення вантажу, за умовами якого виконавець зобов'язувався доставляти транспортним засобом довірений йому замовником вантаж, а замовник - сплатити плату за здійснення перевезення вантажу /т. 4, а.с. 60-63/.
Факт виконання договірними сторонами зобов'язань за вказаним договором підтверджений залученими до матеріалів справи копіями: специфікації, товарно-транспортних накладних, актів-нарядів, акта надання послуг, документів щодо проведення розрахунків (рахунка на оплату та платіжної інструкції), акта звірки взаєморозрахунків /т. 4, а.с. 64-135/.
Крім того, за даними бухгалтерського рахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами" за 2022 рік встановлено оприбуткування від ТОВ "Полтаваспецтранс" (п.н. 36349549) автопослуг, що здійснено на підставі таких документів: актів на виконання робіт-послуг та документів, що підтверджують розрахунки.
Так, між ТОВ "Полтаваспецтранс" (Виконавець) та ТОВ "Компанія "Стар Лайн" (Замовник) 03.01.2022 укладено договір №03/01-2022 на надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом та надання послуг спеціальною технікою, за умовами якого виконавець зобов'язувався надати послуги спеціальною та (або) автотранспортною технікою, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги /т. 4, а.с. 44-49/.
Факт виконання договірними сторонами зобов'язань за вказаним договором підтверджений залученими до матеріалів справи копіями: актів на виконання робіт-послуг, банківської виписки /т. 4, а.с. 50-55/.
Колегія суддів враховує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків, що передбачає економічну виправданість дій платника, які мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Верховний Суд у своїх постановах у справах цієї категорії послідовно (зокрема, постанови від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 19.11.2019 у справі №№826/16304/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15, від 02.04.2025 у справі №640/34282/21) зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставою для врахування таких при формуванні та одержанні податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Колегія суддів, за результатами оцінки первинних документів, наданих позивачем в підтвердження реальності господарських операцій в розрізі укладених договорів із контрагентами ТОВ "Автопланета-Полтава" та ТОВ "Полтаваспецтранс", дійшла висновку про відповідність змісту укладених договорів видам господарської діяльності цих контрагентів, встановила факт надання послуг з перевезення вантажів, обумовлених договорами, відображення виконавцями податкових зобов'язань з ПДВ по цим господарським операціям, пов'язаність придбаних послуг з цілями та метою господарської діяльності позивача.
Водночас відповідач не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Загалом матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Нереальність господарських операцій має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов'язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування витрат та податкового кредиту здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.
Відтак, податкові повідомлення-рішення від 20.05.2025 №№ 00066110701 та 00066120701 є протиправними та такими, що належить скасувати.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.05.2025 №00066130701, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 1020,00 грн. за неподання звіту про податкові пільги за півріччя 2019 року, 9 міс. 2019 року та 2019 рік (за кожне порушення по 340,00 грн.), колегія суддів зазначає наступне.
Позивач, не заперечуючи факту вчинення податкового правопорушення в цій частині, зазначив про неправомірність застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у збільшеному розмірі на підставі норми пункту 120.1 статті 120 ПК України в редакції, що не набрала чинності на момент вчинення податкового правопорушення.
Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
За змістом пункту 30.6 статті 30 ПК України, суми податку та збору, не сплачені суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, обліковуються таким суб'єктом - платником податків.
Контролюючі органи складають зведену інформацію про суми податкових пільг юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та визначають втрати доходів бюджету внаслідок надання податкових пільг /пункт 30.7 статті 30 ПК України/.
Відповідно до пункту 2 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1233, суб'єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв'язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та відображає інформацію про суми податкових пільг у податковій звітності, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковим кодексом України.
Згідно з підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України (у редакції, чинній на дату вчинення позивачем податкового правопорушення), неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з доводами позивача про безпідставність застосування штрафу у розмірі 340,00 грн. за кожне неподання звіту про податкові пільги.
Натомість, розмір штрафної (фінансової) санкції має становити 170,00 грн. за кожне неподання звіту, тобто загалом 510,00 грн..
Відтак, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.05.2025 №000066130701 належить визнати протиправним та скасувати в частині застосування до ТОВ "Компанія "Стар Лайн" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн..
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.05.2025 №00066150701, яким до позивача застосований штраф у розмірі 524,80 грн. з огляду на відсутність реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ у розмірі 10496,08 грн. /т. 1, а.с. 233-235/, колегія суддів зазначає наступне.
За висновком податкового органу, перевіркою встановлено здійснення ТОВ "Компанія "Стар Лайн" операції з продажу транспортного засобу нижче ціни придбання.
Так, позивач 27.06.2022 уклав договір купівлі-продажу транспортного засобу № SLP_123/2706 з ОСОБА_1 , за умовами якого останнім придбано легковий автомобіль марки TOYOTA HIGHLANDER 2487L CVT PRESTIGE, 2022 року випуску, колір чорний, VIN 5TDLC3CH10S085192 /т. 4, а.с. 143-147/.
Сторони погодили, що на дату укладання договору ціна товару становить 1479710,00 грн., у т.ч. ПДВ - 246618,33 грн.; ціна товару без ПДВ - 1233091,67 грн..
Відповідач в акті перевірки зазначив, що за даними бухгалтерського обліку вартість автомобіля складає: 281 “Товари на складі» - 1243587,75 грн. та на цій підставі дійшов висновку, що зазначений транспортний засіб реалізований позивачем за ціною, яка є нижчою ціни його придбання.
Водночас позивач зазначив, що згаданий автомобіль придбаний ТОВ "Компанія "Стар Лайн" у ПП "Тойота-Україна" 22.06.2022 за ціною 1478709,60 грн., у т.ч. ПДВ - 247884,81 грн., видаткова накладна від 22.06.2022 №GDN-459157 /т. 4, а.с. 184/.
Таким чином, вартість реалізації автомобіля (1479710,00 грн.) є більшою на 1000,40 грн. за вартість його придбання (1478709,60 грн.), внаслідок чого колегія суддів визнає помилковими доводи податкового органу про продаж вказаного автомобіля за ціною, нижче за ціну його придбання.
Відтак, є недоведеними висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 188.1 статті 188, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України в частині нездійснення реєстрації податкової накладної на суму 10496,08 грн., а тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.05.2025 №00066150701 належить визнати протиправним та скасувати.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.05.2025 №00066160701, яким до позивача застосований штраф у розмірі 123942,40 грн. з огляду на відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ у розмірі 247884,81 грн. /т. 1, а.с. 236-238/, колегія суддів зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "Компанія "Стар Лайн" здійснювало купівлю-продаж автомобілів на підставі договорів комісії.
Так, 21.11.2023 позивач уклав договір комісії № SLP-K-05-2111, за умовами якого гр. ОСОБА_2 (Комітент) в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а ТОВ "Компанія "Стар Лайн" (Комісіонер) зобов'язується від свого імені, але за рахунок комітента за винагороду здійснити продаж транспортного засобу: Марка/Модель - ТОYОТА/COROLLA, Колір - білий, Рік випуску - 2022, № Кузову - NMTBE4BE00R115364, Пробіг - 17796 км /т. 4, а.с. 212-215, 216/.
21.12.2023 зазначений автомобіль реалізовано гр. ОСОБА_3 на підставі договору № SLP_K-005/2112 від 21.12.2023, видаткової накладної №205 від 21.12.2023 за ціною 768 000,00 грн., на загальну суму 768000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 0,00 грн. /т. 4, а.с. 217-222/.
Крім того, 09.05.2024 позивач уклав договір комісії № SLP-K-006-0905, за умовами якого гр. ОСОБА_4 (Комітент) в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а ТОВ "Компанія "Стар Лайн" (Комісіонер) зобов'язується від свого імені, але за рахунок комітента за винагороду здійснити продаж транспортного засобу: Марка/Модель - ТОYОТА RAV4, Колір - червоний, Рік випуску - 2011, № Кузову - JTMBE31V90D039040, Пробіг - 148911 км /т. 4, а.с. 227-233/.
На виконання умов договору легковий автомобіль 10.09.2024 реалізовано на користь кінцевого споживача (неплатник) на підставі видаткової накладної від 10.09.2024 №167 за ціною 557550,00 грн., на загальну суму 557550,00 грн., у т.ч. ПДВ 0,00 грн. /т. 4, а.с. 234-239/.
За висновком податкової перевірки, ТОВ "Компанія "Стар Лайн" здійснено продаж легкових автомобілів за договором комісії без нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, а також відсутній факт складення та реєстрації податкових накладних на зазначені операції.
Оцінюючи наведені доводи податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1011 Цивільного кодексу України визначено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до пункту 189.4 статті 189 ПК України, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.
Водночас, як визначено пунктом 189.3 статті 189 ПК України, у разі якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність з постачання вживаних товарів (комісійну торгівлю), що прийняті за договором комісії в осіб, не зареєстрованих як платники податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку.
За обставин справи, що розглядається, позивач здійснив реалізацію транспортних засобів на підставі договорів комісії, за якими комітентами були неплатники ПДВ, а тому колегія суддів погоджується з доводами позивача, що у спірних відносинах відповідно до пункту 189.3 статті 189 ПК України базою оподаткування ПДВ була комісійна винагорода ТОВ "Компанія "Стар Лайн".
Судовим розглядом встановлено, що позивач склав та зареєстрував у ЄРПН податкові накладні від 21.12.2023 №246 /т. 4, а.с. 225-226/ та від 10.09.2024 №101 /т. 4, а.с. 242-243/ на суми комісійної винагороди з урахуванням ПДВ.
За наведених обставин, помилковими є доводи відповідача щодо порушення ТОВ "Компанія "Стар Лайн" вимог пункту 189.4 статті 189, пункту 187.1 статті 187 ПК України в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ загалом на 246525,00 грн. (у т.ч.: за грудень 2023 року - 153600,00 грн., за вересень 2024 року - 92925,00 грн.) та відсутність факту складення й реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 246525,00 грн..
Відтак, безпідставним є застосування до позивача штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в розмірі 123262,50 грн. /т. 1, а.с. 238/.
Щодо доводів податкового органу про нездійснення позивачем реєстрації податкових накладних на суму 1359,81 грн. у лютому 2022 року з посиланням на встановлення розбіжностей між зареєстрованими податковими накладними та задекларованими даними в податковій декларації з ПДВ за вказаний період, колегія суддів враховує, що в акті перевірки від 14.04.2025 відсутні посилання на конкретні господарські операції, за якими позивач не зареєстрував податкові накладні.
Водночас, доводи податкового органу про розбіжність між сумою ПДВ в зареєстрованих у лютому 2022 році податкових накладних та даними про суми податкових зобов'язань, відображених у податковій декларації з ПДВ за лютий 2022 року, не є беззаперечним доказом відсутності факту реєстрації податкових накладних на зазначену вище суму, оскільки відповідна розбіжність може мати місце внаслідок здійснення коригування позивачем розміру податкових зобов'язань в інших податкових періодах відповідно до статті 192 ПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.05.2025 №00066160701 повністю.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 20.05.2025 №№ 00066170701 та 00066180701, якими позивачу донараховані грошові зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з огляду на висновок податкового органу про реалізацію ТОВ "Компанія "Стар Лайн" транспортних засобів фізичним особам нижче ціни їх придбання (в частині їх оскарження), колегія суддів зазначає наступне.
Так, перевіркою встановлено, що ТОВ "Компанія "Стар Лайн" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу від 27.06.2022 № SLP_123/2706 з ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 , Покупець) щодо продажу транспортного засобу: марка TOYOTA HIGHLANDER 2487L CVT PRESTIGE, 2022 року випуску, колір Чорний, VIN 5TDLC3CH10S085192 /т. 4, а.с. 143-147/.
За умовами договору, сторони погоджуються, що на дату укладання договору ціна товару становить 1479710,00 грн., у т.ч. ПДВ - 246618,33 грн.; ціна товару без ПДВ - 1233091,67 грн. /т. 4, а.с. 148, 149/.
Водночас, за даними бухгалтерського обліку вартість автомобіля складає: 281 "Товари на складі" - 1243587,75 грн..
Перевіркою встановлено, що єдиним документальним підтвердженням оціночної вартості проданого автомобіля TOYOTA HIGHLANDER 2487L CVT PRESTIGE, реалізованого ТОВ "Компанія "Стар Лайн" фізичній особі, є його вартість придбання на дату продажу, що за відомостями підприємства складала 1243587,75 грн. (без ПДВ).
За висновком податкового органу, відчуження транспортного засобу на користь фізичної особи за ціною 1233091,67 грн. (без ПДВ) свідчить про те, що ТОВ "Компанія "Стар Лайн" надано фізичній особі ОСОБА_1 додаткове благо у вигляді суми знижки від звичайної вартості товару, індивідуально призначеної для такого платника, яке повинно включатися до загального оподатковуваного доходу та належним чином оподатковуватися.
Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України, платниками податку (на доходи фізичних осіб - суд) є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Підпунктом 14.1.80 пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Отже, податковим агентом є юридична особа або підприємець (самозайнята особа), які зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також вести податковий облік та подавати податкову звітність. Наведене означає, що за статусом податковий агент прирівнюється до платника податку і має ті ж самі права та обов'язки.
Платник податків набуває статусу податкового агента у всіх випадках, коли виплачує фізичній особі дохід у грошовій формі (готівковій або безготівковій) або не грошовій формі. У такому випадку він зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за рахунок фізичної особи, використовуючи одну із визначених розділом IV ПК України ставок податку залежно від виду виплачуваного доходу.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених ПК України.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктами 164.1.1 та 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Підпунктом "е" зазначеного вище підпункту передбачено, що до доходу у вигляді додаткового блага слід відносити вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Окрім цього, підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
При цьому, за змістом підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (підпункт 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 ПК України).
Підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України визначено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
За наведених обставин, індивідуальна знижка на товар є додатковим благом, який має включатися до оподатковуваного доходу та належним чином оподатковуватися (мають утримуватися та сплачуватися податки та збори).
Зважаючи на обов'язок юридичної особи нараховувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб при виплаті (наданні) будь-якого виду доходів, який надається фізичній особі, такий обов'язок розповсюджується на юридичну особу і у випадку наданні індивідуальної знижки фізичній особі при продажу товарів.
Тобто, у випадку надання юридичною особою додаткового блага у вигляді індивідуальної знижки на товари фізичній особі, юридична особа набуває статусу податкового агента (продавця) по відношенню до фізичної особи (покупця). Відповідно, у юридичної особи виникає обов'язок протягом трьох днів з дня вчинення операції з індивідуальною знижкою нарахувати та сплатити від імені фізичної особи, якій надано індивідуальну знижку, податок на доходи фізичних осіб, а також військовий збір.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище норм права у подібних правовідносинах наведені у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 у справі №320/3024/22, що врахована судом на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
Щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору з реалізації транспортного засобу гр. ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів встановила, що легковий автомобіль марки TOYOTA HIGHLANDER 2487L CVT PRESTIGE, 2022 року випуску, колір Чорний, VIN НОМЕР_2 реалізований покупцю за ціною 1479710,00 грн., у т.ч. ПДВ - 246618,33 грн.; ціна товару без ПДВ - 1233091,67 грн. /т. 4, а.с. 148, 149/.
Відповідач в акті перевірки зазначив, що за даними бухгалтерського обліку позивача вартість автомобіля на дату продажу складала: 281 "Товари на складі" - 1243587,75 грн..
Позивач у ході розгляду справи повідомив, що згаданий автомобіль придбаний ТОВ "Компанія "Стар Лайн" у ПП "Тойота-Україна" 22.06.2022 за ціною 1478709,60 грн., у т.ч. ПДВ - 247884,81 грн., видаткова накладна від 22.06.2022 №GDN-459157 /т. 4, а.с. 184/.
Таким чином, вартість реалізації автомобіля (1479710,00 грн.) є більшою за вартість його придбання (1478709,60 грн.), внаслідок чого є помилковими доводи податкового органу про продаж вказаного автомобіля за ціною, нижче ринкової та/або балансової.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб загалом у розмірі 3639,60 грн. та військового збору у розмірі 303,30 грн. /т. 1, а.с. 241, 244/.
Тож, податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.05.2025 №№ 00066170701, 00066180701 належить визнати протиправними та скасувати в частині донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб загалом у розмірі 3639,60 грн. та військового збору у розмірі 303,30 грн..
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.05.2025 № 00066200701, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за неподання податкових декларацій з транспортного податку за 2019, 2024 роки у розмірі 680,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів визнає безпідставним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації з транспортного податку за 2019 рік у розмірі 340,00 грн., оскільки відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України (у редакції, чинній на дату вчинення позивачем податкового правопорушення) неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
А тому податкове повідомлення-рішення від 20.05.2025 №00066200701 належить визнати протиправним та скасувати в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн..
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У силу статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову ТОВ "Компанія "Стар Лайн" частково.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 по справі № 440/7642/25 залишити без змін в частині задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Стар Лайн".
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко