08 травня 2026 р. Справа № 480/9711/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 по справі № 480/9711/25
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до Сумської міської ради, Сумської обласної державної (військової) адміністрації
про визнання бездіяльності злочинною та незаконною, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до Сумського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності злочинною та незаконною, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 30.01.2026 Сумський окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сумської міської ради, Сумської обласної державної (військової) адміністрації про визнання бездіяльності злочинною та незаконною, зобов'язання вчинити дії і додані до неї документи - повернув позивачам.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції виходив із того, що недоліки позовної заяви позивачами усунуто лише частково, позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 не погодилась з ухвалою суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі № 480/9711/25 про повернення позовної заяви скасувати.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що на виконання вимог ухвали суду позивачами було усунено недоліки позовної заяви та приведено позовну заяву у відповідність до статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачі подали відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить частково задовольнити, з таких підстав.
За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Положеннями статей 160 та 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також визначено документи, що до неї додаються.
Частинами 1, 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.
Ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не може бути оскаржена окремо в апеляційному порядку, оскільки не включена до переліку ухвал, визначеного частиною другою статті 294 КАС України.
Разом з тим, суд першої інстанції не повинен тлумачити положення цієї статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення статей 169 КАС України, формально підходити до цієї норми, у зв'язку з чим позовні заяви безпідставно залишати без руху та повертати їх.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що правомірність застосування до позовної заяви судом першої інстанції положення статті 169 КАС України та залишення її без руху перевіряється судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали, зокрема, про повернення позовної заяви.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на відповідне рішення суду.
Ураховуючи, що оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви постановлена судом першої інстанції за наслідками оцінки усунення позивачем недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі судді Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 про залишення позовної заяви без руху, яка не може бути оскаржена окремо, то правова оцінка їй надається судом під час апеляційного перегляду справи на ухвалу про повернення позовної заяви.
Так, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 позовна заява залишена без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду
- належним чином завіреної копії паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»;
- уточненої позовної заяви, в якій вказати позивача/позивачів (Позивач - прізвище, ім'я, по батькові - підпис) по справі з зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номеру і серії паспорта;
- власного письмового підтвердження позивача про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- уточнення позовних вимог з урахуванням приписів ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України та наданням нормативного обґрунтування позовних вимог;
- пояснення з відповідним обґрунтуванням, чи є Сумський окружний адміністративний суд відповідачем у даній справі;
- доказів порушення оскаржуваними діями прав, свобод, інтересів позивача/позивачів, зазначити та/або надати докази, що підтверджують вказані обставини;
- зазначення норм Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі яких позивач/позивачі вважають, що зазначена позовна заява має розглядатись в порядку адміністративного судочинства;
- клопотання про витребування доказів, що приведене у відповідність до вимог ст. 80 КАС України
- клопотання з обґрунтуванням необхідності залучення третіх осіб до участі у розгляді даної справи.
Повертаючи позовну заяву, суд зазначив, що позивачами усунуті недоліки частково, надано письмове підтвердження позивачів про те, що ними не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, однак не виконанні інші вимоги суду встановлені ухвалою від 29.12.2025.
Щодо вимоги встановлених ухвалою від 29.12.2025 про уточнення позовних вимог з урахуванням приписів ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України та наданням нормативного обґрунтування позовних вимог та доказів порушення оскаржуваними діями прав, свобод, інтересів позивача/позивачів, зазначити та/або надати докази, що підтверджують вказані обставини, колегія суддів зазначає таке.
Так, згідно із частиною першою ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частина п'ята статті 160 КАС України передбачає, що в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21 липня 2022 року у справі № 9901/17/22, від 13 лютого 2025 року у справі № 990/361/24 вказувала, що необхідність дотримання позивачем вимог частини п'ятої статті 160 КАС України спрямована на формування у суду та учасників справи стійкого уявлення про предмет і засоби доказування в адміністративній справі, зміст і особливості спірних адміністративно-правових відносин.
Змістом позовних вимог вважають запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини на їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2022 року у справі № 9901/517/21.
Колегія суддів зазначає, що в позовній заяві так і в заяві на виконання вимог ухвали суду першої інстанції, поданої ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не наведено вмотивованих посилань на те, з якими конкретними юридичними фактами чи подіями пов'язано / обумовлено звернення до суду з цим позовом. Зокрема, позивачі не конкретизували, які дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень призвели до порушення прав, свобод, інтересів позивача, що свідчить про відсутність конкретизованого предмета позову та не дає суду можливості визначити межі судового розгляду та предмет доказування у справі та, відповідно, здійснити ефективний захист прав позивача.
Так, хоча закон і не передбачає вимог щодо повноти, обсягу чи слушності доводів позивача, але, щонайменше, зміст та обсяг порушеного права і виклад обставин, якими воно підтверджується, мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог. Водночас позивачі означених мінімальних вимог, що висуваються до змісту позовної заяви, не дотримались.
Водночас суд не наділений повноваженнями замість особи, яка звернулась за судовим захистом, визначити, які саме порушення були допущені суб'єктом владних повноважень та в чому вони проявились.
Колегія суддів погоджується з висновкам суду першої інстанції про те, що позивачами не було усунено недоліків в частині подання уточненої позовної заяви з зазначеним змістом позовних вимог і викладом обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Стосовно залишення позовної заяви без руху та наданням строку для подання доказів порушення оскаржуваними діями прав, свобод, інтересів позивача/позивачів, зазначити та/або надати докази, що підтверджують вказані обставини та наданням клопотання про витребування доказів, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Положенням ч. 10 ст. 79 КАС України передбачено, що докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Частиною 3 ст. 80 КАС України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З наведеного випливає, що питання щодо збору доказів, їх належності та допустимості вирішується судом після відкриття провадження у справі, а не під час вирішення судом питання про прийняття позовної заяви. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи шляхом постановлення ухвал про витребування доказів. Також позивач у випадку не долучення певного доказу до позовної заяви має право заявити клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, у разі відсутності у справі доказів, вказана обставина може бути усунута і після відкриття провадження у справі.
Крім того, питання щодо витребування доказів суд може вирішити і на стадії відкриття провадження у справі. Питання про достатність, належність та допустимість таких доказів вирішується судом вже на стадії розгляду справи по суті. І тоді суд, який окрім іншого, відповідно до ч. 3 ст.77 КАС України наділений повноваженнями збирати докази з власної ініціативи, має можливість під час розгляду справи за необхідності звернутись до відповідача чи інших осіб, які володіють необхідною для встановлення обставин справи інформацією, щодо витребування оригіналів документів, або належним чином завірених копій останніх.
Верховний Суд у постанові від 18.02.2020 у справі №320/3053/19 звернув увагу, що положення частини третьої статті 77 КАС України надають суду право пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи. Суд не повинен позбавляти особу права доступу до суду у зв'язку з відсутністю у неї певних документів, які можуть слугувати доказами у справі. Тим більше, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів зазначає, що на стадії прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі суд позбавлений можливості надати оцінку тим чи іншим доказам та заявленим вимогам, з'ясувати достатність доказів для вирішення справи, їх належність та допустимість, а тому повернення позовної заяви з підстав ненадання тих чи інших доказів або не обґрунтування певних вимог, не можна визнати доцільним.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що встановлені судом першої інстанції недоліки позовної заяви, що стосуються надання доказів, не перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження у справі, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції формальним підходом до застосування ст. 160, 161 КАС України, та в подальшому поверненням позовної заяви, з урахування приписів ст.169 цього Кодексу.
Стосовно не зазначення позивачами норм Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі яких позивач/позивачі вважають, що зазначена позовна заява має розглядатись в порядку адміністративного судочинстві, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статей 160 КАС України, не передбачено залишенню позовної заяви з таких підстав.
Отже, висновок суду першої інстанції в частині повернення позовної заяви у зв'язку з неусуненням недоліків в частині незазначення позивачами норм Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі яких позивач/позивачі вважають, що зазначена позовна заява має розглядатись в порядку адміністративного судочинства є помилковим.
Як зазначено вище, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що позивачами не виконано вимоги ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, оскільки не надано суду копію паспорту, внаслідок чого суд позбавлений можливості встановити особу позивача.
Разом з тим, колегія суддів вказує, що приписами ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу). Окремих (обов'язкових) вимог щодо надання копії паспорту громадянина України, положення КАС не містять, у тому числі ст. 161 КАС України, яка передбачає перелік документи, що додаються до позовної заяви.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі № 320/7112/21, що свідчить про відсутність обов'язку надавати копію паспорта позивача.
Отже, висновок суду першої інстанції в частині повернення позовної заяви у зв'язку з ненаданням документів, які посвідчують особу є помилковим.
Також повертаючи заяву суд вказав що позивачем не було вказано реєстраційного номеру облікової картки платника податків або номеру і серії паспорту, колегія суддів зауважує, що відповідно до заяви на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 29.12.2025 позивачами було вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків, а отже підстав для повернення за вказаної вимогою у суді першої інстанції не було.
Щодо залишення позовної заяви без руху шляхом надання клопотання з обґрунтуванням необхідності залучення третіх осіб, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, зокрема:
1. до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті;
2. у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
У разі подання до суду суб'єктом владних повноважень позову про заборону політичної партії направлення копії позовної заяви та копій доданих до неї документів здійснюється відповідно до абзацу другого частини третьої статті 289-3 цього Кодексу.
3. До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
4. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
5. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
6. У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
7. До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Колегія судді наголошує, що дане питання не може слугувати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставою для повернення, оскільки можуть бути вирішені у підготовчому провадженні, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, висновок суду першої інстанції в частині повернення позовної заяви у зв'язку з ненаданням клопотання з обґрунтуванням необхідності залучення третіх особі є помилковим.
У пункті 37 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Колегія суддів вважає, що повернення судом першої інстанції позивачам позовної заяви в цій справі у зв'язку з невиконанням ухвали вказаного суду про усунення недоліків позовної заяви переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Слід зазначити, що суд першої інстанції роз'яснив позивачу положення частини восьмої статті 169 КАС України, яка визначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник не позбавлений права повторно звернутися до суду із позовом, врахувавши усі наведені судом зауваження. Отже, оскаржуване судове рішення не перешкоджає доступу ОСОБА_1 до суду за умови дотримання нею вимог процесуального закону.
Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про повернення позову, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 316 КАС України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 317 КАС України підставою для зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позивач позовної заяви у зв'язку з неусуненням її недоліків у частині необхідності подання до суду позовної заяви з уточненням змісту позовних вимог і викладом обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, на які вказано в ухвалі від 29.12.2025, однак при цьому помилково послався в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали на невиконання інших вимог як на підставу для повернення позову, - оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає зміні виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Керуючись ст. 250, 308, 310, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 по справі № 480/9711/25 - змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.3026 по справі № 480/9711/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.А. Спаскін