07 травня 2026 р. Справа № 520/2488/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 12.01.26 по справі № 520/2488/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Відділу обслуговування громадян №14 в особі начальника відділу Тертишної Анни Сергіївни
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу обслуговування громадян № 14 в особі начальника відділу Тертишної Анни Сергіївни (далі - відповідач), у якому просив суд:
- встановити, що згідно з офіційним документом пенсійної справи - розпорядженням № 127666 за липень 2000 року несплачені страхові внески, у зв'язку з чим, липень 2000 року згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є місяцем, який зарахований до страхового стажу;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсійних нарахувань з дати призначення пенсії виключивши липень 2000 року з переліку місяців, на які нараховано коефіцієнт заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у порушення приписів статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), відповідачем обраховується пенсія позивача з урахуванням липня 2000 року, не зважаючи на те, що за вказаний місяць не сплачувались страхові внески та він не зараховувався до страхового стажу позивача, що призводить до зменшення належного розміру пенсії ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі № 520/2488/25 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) в особі Відділу обслуговування громадян № 14 в особі начальника відділу Тертишної Анни Сергіївни (4 мікрорайон, будинок 73, місто Лозова, Лозівський район, Харківська область, 64606) про зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути питання щодо виключення липня 2000 року, який не зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 згідно вимог статті 24 Закону України "Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування", за який згідно відомостей персоніфікованого обліку (довідка ОК-5) не сплачено страхові внески, з переліку місяців, на які нараховано заробітну плату.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин у справі та порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 520/2488/25 та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд іншим складом суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі відзиву на позовну заяву від 22.07.2025, який не направлявся позивачу, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не був відомий його зміст, що позбавило позивача можливості надати пояснення з приводу аргументів, викладених ГУ ПФУ в Харківській області.
Крім того, зазначив, що рішення суду ухвалено відносно відповідача - ГУ ПФУ в Харківській області, до якого не було заявлено жодних позовних вимог, натомість звернення до суду було зумовлено протиправними діями Відділу обслуговування громадян № 14 в особі начальника відділу Тертишної Анни Сергіївни, який і було визначено в якості відповідача по цій справі.
Зауважив, що судом першої інстанції не враховані надані позивачем документи з пенсійної справи, якими підтверджено відсутність відомостей про заробітну плату за липень 2000 року, що свідчить про протиправність дій відповідача, які полягали у включенні вказаного місяця до переліку місяців, на які нараховано коефіцієнт заробітної плати.
У надісланих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях ГУ ПФУ в Харківській області зазначило про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та повідомило, що при визначенні середньомісячного заробітку з якого розраховується пенсія, автоматично виключено період з 01.07.2000 по 31.07.2005 відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 - ІV (далі - Закон № 1058-ІV), у тому числі і липень 2000 року, що свідчить про відсутність порушених прав позивача у спірних правовідносинах.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27.12.2009 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.
Вважаючи, що пенсійним органом протиправно включено липень 2000 року, який згідно з вимогами статті 24 Закону № 1058-ІV не підлягає зарахуванню до страхового стажу, за який відсутні відомості персоніфікованого обліку (довідка ОК-5) про сплату страхових внесків, до переліку місяців, на які нараховано заробітної плати, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути питання щодо виключення липня 2000 року, який не зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 згідно з вимогами статті 24 Закону № 1058-ІV, за який згідно з відомостями персоніфікованого обліку (довідка ОК-5) не сплачено страхові внески, з переліку місяців, на які нараховано заробітну плату, суд першої інстанції виходив з недоведеності пенсійним органом факту відповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення, оскільки представником ГУ ПФУ в Харківській області не було надано доказів розгляду відповідних звернень позивача з питань, викладених у позовній заяві.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.
Частинами 1, 2 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де: ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 27 Закону № 1058-ІV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 статті 40 Закону (в редакції, чинній на дату призначення пенсії 27.12.2009) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.
Частиною 1 статті 43 Закону № 1058-ІV передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до частини 1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший; заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання; заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з частиною 2 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Звертаючись до суду з зазначеним адміністративним позовом позивач просить зобов'язати відповідача виключити з переліку місяців, на які нарахований коефіцієнт заробітної плати, липень 2000 року, який не зарахований до страхового стажу згідно з частиною 3 статті 24 Закону № 1058-ІV.
Разом з цим, з досліджених колегією суддів матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 не встановлено, що позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України або до його структурного підрозділу - Відділу обслуговування громадян № 14, в якому позивач перебуває на обліку, з відповідною заявою про виключення липня 2000 року з переліку місяців, на які нарахований коефіцієнт заробітної плати.
Доказів зворотного позивачем не надано ані до позовної заяви, ані до апеляційної скарги та не встановлено самостійно судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, за відсутності його звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, висновки суду першої інстанції про необхідність зобов'язання відповідача розглянути поставлене ОСОБА_1 у позові питання є необґрунтованими.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 , при визначенні середньомісячного заробітку, з якого розраховується пенсія, автоматично виключено в порядку оптимізації, зокрема період з 01.07.2000 по 31.07.2000, що підтверджується відповідним позначенням (--). Тобто, липень 2000 року, за який не сплачено страхові внески не враховується при обрахунку середньомісячного заробітку, з якого розраховується пенсія позивача.
Отже, доводи позивача про включення пенсійним органом до переліку місяців, на які нарахований коефіцієнт заробітної плати, липня 2000 року, який не зарахований до страхового стажу згідно з частиною 3 статті 24 Закону № 1058-ІV, не відповідають встановленим обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Однак вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин.
Колегія суддів зауважує, що згідно з частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина 1 статті 5 КАС України).
Згідно з вимогами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права. При цьому, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тлумачення змісту зазначеної норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 по справі № 826/1647/16, у якій вказано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Так, досліджуючи доводи позивача під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів не виявлено доказів які б могли вказувати на порушення прав позивача з огляду на заявлені ним вимоги.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Водночас, обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою статті 77 КАС України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
З огляду на те, що у справі, що розглядається колегією суддів не встановлено порушення прав позивача відповідачем з питань, вказаних у позові, зокрема, щодо включення липня 2000 року до переліку місяців, на які нарахований коефіцієнт заробітної плати та який не зарахований до страхового стажу згідно з частиною 3 статті 24 Закону № 1058-ІV, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до відомостей, наявних у комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», разом з відзивом на позовну заяву, відповідач долучив докази його направлення засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 , а тому посилання апелянта на те, що справа була розглянута за відсутності доказів направлення відзиву на позову заяву позивачу, є такими, що спростовуються дослідженими матеріалами справи.
Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вказаним вимогам рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 520/2488/25 не відповідає, оскільки суд першої інстанції, зобов'язуючи ГУ ПФУ в Харківській області розглянути питання щодо виключення липня 2000 року, який не зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 згідно з вимогами статті 24 Закону № 1058-IV, за який згідно з відомостями персоніфікованого обліку (довідка ОК-5) не сплачено страхові внески, з переліку місяців, на які нараховано заробітну плату, не повно встановив обставини справи та за відсутності будь-яких даних щодо звернення позивача до пенсійного органу з відповідною заявою, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зобов'язання пенсійний орган вчинити певні дії.
Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на наведене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 520/2488/25 слід скасувати з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 520/2488/25 - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу обслуговування громадян № 14 в особі начальника відділу Тертишної Анни Сергіївни про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко