07 травня 2026 року справа №200/1949/26
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 200/1949/26 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до дільничного офіцера поліції, капітана поліції Опанасенка Богдана Олександровича Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, дільничного офіцера поліції, старшого лейтенанта поліції Суворова Артема Олександровича Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, Головного управління Національної поліції у місті Києві, про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до дільничного офіцера поліції, капітана поліції Опанасенка Богдана Олександровича Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (надалі - відповідач-1), дільничного офіцера поліції, старшого лейтенанта поліції Суворова Артема Олександровича Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (надалі - відповідач-2), Головного управління Національної поліції у місті Києві (надалі - ГУ НП у м. Києві, відповідач-3), про:
- визнання протиправними дій дільничного офіцера поліції, капітана поліції Опанасенка Богдана Олександровича (жетон № 0175039) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, які виявились у застосуванні 21 грудня 2025 року до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 превентивних заходів: перевірка документів, обмеження пересування особи, затримання; застосуванні заходу примусу фізичний вплив (сила), примусове доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнання протиправними дії дільничного офіцера поліції, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (жетон № 0196988) Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, які виявились у застосуванні 21 грудня 2025 року до гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 превентивних заходів: перевірка документів, обмеження пересування особи, затримання; застосуванні заходу примусу фізичний вплив (сила), примусове доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнення з Головного управління Національної поліції у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на відшкодування моральної шкоди 53 000 (п'ятдесят три тисячі) гривень;
- стягнення з Головного управління Національної поліції у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 200/1949/26 закрито провадження у справі.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до Донецького окружного адміністративного суду.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не застосовано висновки у подібних правовідносинах, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі №600/4282/22-а, адміністративне провадження № К/990/43774/23, постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №815/3591/17 у постанові від 05грудня 2018 року, провадження №11-1150апп18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №545/2432/16-а, адміністративне провадження №К/9901/29677/18, №К/9901/29682/18, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/8102/24, адміністративне провадження № К/990/34494/24, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року у справі № 679/1344/16-а, адміністративне провадження № К/9901/7916/19.
Також позивачем до суду апеляційної інстанції надано додаткові пояснення, в яких просить задовольнити вимоги апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов наступного висновку.
Як вбачається з заявленого адміністративного позову, його предметом є визнання протиправним застосування до позивача превентивних заходів: перевірка документів, обмеження пересування особи, затримання; застосуванні заходу примусу фізичний вплив (сила), примусове доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За приписами частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно частини другої статті 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого судового рішення про тримання під вартою.
Відповідно до частини четвертої, п'ятої статті 12 КПК України кожен, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.
Затримання особи, взяття її під варту або обмеження в праві на вільне пересування в інший спосіб під час кримінального провадження, здійснене за відсутності підстав або з порушенням порядку, передбаченого цим Кодексом, тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Статтею 146 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини, а статтею 371 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою.
Поряд з цим, відповідно до пунктів 47, 54 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Постанова №560):
- у разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
- у разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснюється поліцейським та відноситься до заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення (глава 20 КУпАП).
Відповідно до статті 267 КУпАП адміністративне затримання може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
При цьому, частиною першою статті 286 КАС України, яка встановлює особливості провадження окремих категорій адміністративних справ, передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, вирішується місцевими загальними судами, як адміністративними судами.
Таким чином, дії та рішення уповноважених осіб, щодо адміністративного затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, є заходом забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, та можуть бути оскаржені до суду шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду, як адміністративного суду.
Виходячи з наведеного судом зазначено, що незаконне затримання, а також позбавлення особи свободи, в тому числі якщо затримання здійснено не уповноваженими особами, є кримінально караними діяннями та підлягають розслідуванню та розгляду в порядку кримінального судочинства.
Крім цього, дії та рішення уповноважених осіб щодо адміністративного затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, як захід забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, можуть бути оскаржені до суду шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду, як адміністративного суду.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про визнання протиправним застосування до позивача превентивних заходів: перевірка документів, обмеження пересування особи, затримання; застосуванні заходу примусу фізичний вплив (сила), примусове доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не підлягає розгляду Донецьким окружним адміністративним судом.
На підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що зважаючи на те, що спір у даній справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі № 200/1949/26 підлягає закриттю.
Колегія суддів важає помилковим посилання позивача в апеляційній скарзі на вищезазначені рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду, оскільки висновки у зазначених справах зроблено за іншими фактичними обставинами ніж у справі, що розглядається.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 200/1949/26 - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 200/1949/26 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 07 травня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко