08 травня 2026 року справа № 580/12456/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у межах ВП № 79433772 від 27.10.2025.
В обґрунтування позовних вимог представниця позивачки зазначила, що обов'язковою передумовою стягнення виконавчого збору є вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, однак на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору жодних заходів примусового виконання рішення, жодних виконавчих дій не було проведено. Крім того зазначила, що позивачка фактично виконала рішення суду до відкриття виконавчого провадження № 79433772 від 27.10.2025, у зв'язку із чим, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII, стягнення відповідачем виконавчого збору вважає безпідставним.
Ухвалою від 31 березня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
03.04.2026 до суду надійшли додаткові пояснення у справі, у яких представниця позивачки вказала, що позивачка жодних перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з дитиною ОСОБА_3 не чинила, а отже мало місце добровільне та фактичне виконання позивачем рішення суду. Позивачка виконала рішення Черкаського апеляційного суду від 07.10.2025 в повному обсязі ще до прийняття виконавчого листа до виконання. Жодних доказів протилежного відповідач та стягувач не надавали у зв'язку із чим зазначає, що виконавчий збір не стягується, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).
13.04.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що за своєю суттю виконання даного роду рішень є триваючим, розтягнутим у часі та не має чіткого терміну, коли виконання такого рішення має припинитися. Так, резолютивною частиною рішення встановлено наступний порядок спілкування стягувача з дочкою: перші три місяці щосуботи та щонеділі з 10-00 до 18- 00 в присутності матері дитини; в подальшому - щочетверга з 16-00 до 19-00; перші та треті вихідні дня місяця з 09-00 суботи до 18-00 неділі без присутності матері дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути. Відтак дане рішення суду мало виконуватися боржником як до, так і після відкриття виконавчого провадження. Тому повне фактичне виконання рішення суду боржницею ОСОБА_1 до відкриття виконавчого провадження не могло бути здійснене.
15.04.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представниця позивачки вказала на його необґрунтованість.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.
Суд встановив, що 21.10.2025 Придніпровський районний суд м. Черкаси видав виконавчий лист відповідно до рішення у справі № 711/362/25 про встановлення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) такого порядок спілкування з дочкою ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме: перші три місяці щосуботи та щонеділі з 10-00 до 18-00 в присутності матері дитини; в подальшому - щочетверга з 16-00 до 19-00; перші та треті вихідні дня місяця з 09-00 суботи до 18-00 неділі без присутності матері дитини та урахуванням обставин, які можуть виникнути.
24.10.2025 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 711/362/25, виданого 21.10.2025 Придніпровським районним судом міста Черкаси.
27.10.2025 року старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрила виконавче провадження № 79433772 та прийняла постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 16000 грн.
Позивачка вважає постанову про стягнення виконавчого збору протиправною, а тому звернулася в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною ст. 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Згідно із ст. 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Аналіз зазначених положень вказує на те, що виконання рішення суду у спірних правовідносинах є триваючим, таким що неможливо виконати шляхом одноразового вчинення певної дії. На це вказують як приписи ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII, відповідно до яких за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження не встановлює строку виконання боржником рішення, так і положення ч. 1 ст. 64-1 зазначеного Закону, відповідно до якого виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Суд врахував, що резолютивна частина рішення суду у справі № 711/362/25 встановлює такий порядок спілкування стягувача з дочкою: перші три місяці щосуботи та щонеділі з 10:00 до 18:00 в присутності матері дитини; в подальшому - щочетверга з 16:00 до 19:00; перші та треті вихідні дня місяця з 09:00 суботи до 18:00 неділі без присутності матері дитини та з урахуванням обставин, які можуть виникнути.
Отже, зазначене рішення суду мало виконуватися боржником як до, так і після відкриття виконавчого провадження, у зв'язку із чим рішення суду не може бути виконане боржником до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з огляду на специфіку спірних правовідносин.
З урахуванням зазначеного, покликання представниці позивачки на ч. 9 ст. 27 суд відхиляє, як необґрунтоване.
Крім того суд зазначає, що відповідно до ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
Отже, стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця (частина четверта статті 27 Закону № 1404-VIII).
Підставою для стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження про примусове виконання рішення немайнового характеру є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення.
Тож у межах спірних правовідносин щодо винесення відповідачем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, відсутні визначені законом умови та підстави не стягувати виконавчий збір.
Така позиція суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 02 жовтня 2025 року у справі № 160/16615/23.
За такого правового регулювання та обставин справи суд зазначає, що приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець діяла на підставі та в межах своїх повноважень, у зв'язку із чим вимога позивачки про скасування спірної постанови є безпідставною.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для ухвалення рішення по суті спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 );
2) відповідач - Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (18028, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, просп. Хіміків, 50, кім. 515, код ЄДРПОУ 36157425);
3) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 08.05.2026.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК