м. Черкаси
08 травня 2026 року Справа № 580/2319/26
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Орленко В.І., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення і скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,
11.03.2026 до Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов військовозобов?язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до проходження військової служби за загальною мобілізацією;
- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.02.2026, якою ОСОБА_1 визнано придатним до проходження військової служби;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини, та зобов?язати виключити його зі списків особового складу вказаної військової частини.
07.05.2026 вх. 24558/26 представником позивача подано заяву про забезпечення позову в якій просить: заборони військовій частині НОМЕР_2 , а також іншим військовим формуванням та органам військового управління здійснювати будь-які дії, пов'язані з переміщенням позивача для подальшого проходження військової служби, у тому числі направлення до інших військових частин або до районів ведення бойових (спеціальних) дій, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на думку представника позивача, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до ускладнення чи унеможливить виконання судового рішення, а захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача , за якими він звернувся до суду, не буде вже ефективним.
Відповідно до ч. 1, 4 - 6 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Забезпечення позову згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
З аналізу наведених норм слідує, що законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав.
Відтак, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, суд вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, у питаннях забезпечення позову суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших суб'єктів, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог заяви про забезпечення позову із заявленими позовним вимогам та обставинам справи.
Водночас, ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Твердження представника заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях.
Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Наведені у заяві доводи свідчать про відсутність порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача (стосовно переміщення (в тому числі і відрядження) на момент його звернення до суду, що є обов'язковою умовою надання правового захисту судом, оскільки матеріали заяви не містять доказів щодо вчинення відповідачем дій щодо переміщення заявника, для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини.
Разом з тим, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Суд вважає, що наведені у заяві доводи не свідчать про те, що невжиття саме таких заходів може істотно ускладнити поновлення порушених прав та інтересів позивача, як це передбачено пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України.
Наведені заявником доводи про протиправність дій та рішень відповідачів потребують з'ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для заборони вчинення військовій частині дій пов'язаних з переміщенням заявника, для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, як заходів забезпечення позову.
Крім того, суд звертає увагу, що переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, не є предметом оскарження в позовній заяві за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства та цілей, що спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника. Також заявником не зазначено обґрунтованих обставин та не надано належних доказів щодо наявності очевидних ознак протиправних рішень, дії чи бездіяльності відповідача та порушення прав, свобод або інтересів заявника.
Суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову в обраний заявником спосіб не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 241-243, 248, 249, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Протаса О.М. про забезпечення позову, відмовити.
Копію ухвали направити позивачу, представнику позивача.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО