Справа № 202/4123/26
Провадження № 1-кс/202/3156/2026
06 травня 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 про арешт майна, яке подане у кримінальному провадженні № 12026042210000504 від 02.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Прокурор Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 звернулася з клопотанням, в якому просить накласти арешт на автомобіль «Dacia Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним транспортним засобом.
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що 01.05.2026 року о 13:25 годині водій ОСОБА_5 керуючи автомобілем «Nissan Ariya» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Калиновій в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра, в районі будівлі № 87м, виконуючи маневр повороту ліворуч, допустив зіткнення з автомобілем «Dacia Logan» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , яка рухалась у зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження.
01.05.2026 року під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди вилучено автомобіль «Dacia Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 .
За даним фактом 02 травня 2026 року було розпочате досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
02 травня 2026 року автомобіль ««Dacia Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
Прокурор зазначає, що з метою запобігання перетворенню, псуванню, пересуванню, передачі, використанню, знищенню, пошкодженню, приховуванню, зникненню, втрати, відчуженню речового доказу, проведення необхідних слідчих та інших процесуальних дій, зокрема судових експертиз, виникла потреба в накладенні арешту відповідно до статті 170 КПК України.
У матеріалах клопотання наявна заява прокурора про розгляд клопотання в її відсутність, в якій клопотання підтримує в повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти клопотання та просила відмовити в накладенні арешту, посилаючись на те, що вона є потерпілою та їй відшкодовано іншим учасником завдану шкоду.
Слідчий суддя, заслухавши власника майна, дослідивши матеріали клопотання, доходить до висновку, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Слідчим суддею установлено, що 02 травня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, за № 12026042210000504.
Згідно з матеріалами клопотання під час огляду місця події був вилучений автомобіль «Dacia Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберіг на собі механічні пошкодження, характерні для дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).
Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При цьому згідно статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про накладення арешту на автомобіль марки «Dacia Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , слідчий суддя враховує, що сам по собі факт визнання вказаного транспортного засобу речовим доказом не є безумовною підставою для накладення на нього арешту.
Доводи прокурора зводяться до загального посилання на необхідність забезпечення збереження речового доказу та проведення слідчих і процесуальних дій, однак не містять конкретних обставин, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно.
Прокурором не доведено неможливість досягнення мети досудового розслідування менш обмежувальними заходами, ніж арешт майна, а також не обґрунтовано, яким саме чином незастосування арешту може перешкодити встановленню обставин кримінального правопорушення.
Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом.
При цьому обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними такій меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Смирнов проти Росії» від 07.06.2007 року зазначено, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, між суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна причина.
В даному випадку слідчий та прокурор не надали належних даних та доказів щодо неможливості фіксації слідів правопорушення без застосування заходів забезпечення кримінального провадження та утримання транспортного засобу, належного ОСОБА_3 , хоча за обставинами кримінального правопорушення, що викладені у клопотанні та витягу з ЄРДР, саме вона є потерпілою.
Об'єктивних підстав вважати, що ОСОБА_3 як водієм автомобіля були порушені правила дорожнього руху, які можуть перебувати у причино-наслідковому зв'язку з подією ДТП, немає.
Також відсутні об'єктивні підстави для висновку про наявність ризиків відчуження, приховування, перетворення, знищення тощо цього транспортного засобу або знищення чи перетворення наявних на ньому слідів з боку ОСОБА_3 .
Слідчий суддя звертає увагу, що орган досудового розслідування, вилучивши вказаний транспортний засіб, мав достатньо часу для того, щоб його оглянути, в тому числі у разі необхідності за участю експерта, та зафіксувати наявні на ньому механічні пошкодження.
Отже, на переконання слідчого, потреби досудового розслідування не виправдовують застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на автомобіль марки «Dacia Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_3 .
З урахуванням вищенаведеного, в задоволенні клопотання прокурора необхідно відмовити.
Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання прокурора про арешт автомобіля «Dacia Logan» номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_6