Справа № 229/1244/24
Провадження № 1-кп/211/220/26
08 травня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 62024050010000375 відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, освіта середня, раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації, на особливий період, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
ОСОБА_9 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді гранатометника 2 відділення спеціального призначення 2 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 17 січня 2024 року, приблизно о 10 год. 55 хв., перебуваючи в місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконати бойове розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення), майора ОСОБА_11 № 63/бр/дск від 16.01.2024, яке доведене заступником командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення) з морально-психологічного забезпечення, лейтенантом ОСОБА_12 про прибуття 17.01.2024 до 12:00 на командно-спостережний пункт 1 роти спеціального призначення НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення, зайняття вогневої позиції «Сара» в районі н.п. Іванівське в центрі за відповідними координатами, зі здійсненням виїзду на визначену позицію на транспортному засобі 1 рсп, з зайняттям вогневої позиції з урахуванням рельєфу місцевості, з забезпеченням ефективного застосуванням засобів ураження, з організацією та забезпечення фортифікаційних рубежів, зі здійсненням облаштування з урахуванням рельєфу місцевості та фортифікаційних споруд, з недопущенням ведення противником повітряної розвідки, своєчасного виявлення повітряного противника, з дотриманням безпеки застосування сил під час виконання бойового завдання, з проведенням заходів з маскування з урахуванням пори року та маскувальних властивостей місцевості, з усуненням демаскуючих ознак пунктів управління, ОВТ та вогневої позиції, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що 17 січня 2024 року йому було доведено бойове розпорядження, однак від його виконання він не відмовдявся і не казав, що відмовляється, повідомив що портебує медичного огляду лікаря - спеціаліста, оскільки він мав скарги на своє здоров"я, на які він вказував раніше, але все було переписано, крім того дане бойове завдання зачитувалося декілька разів. Та у разі надання йому необхідної медичної допомоги він міг би виконати вказане бойове завдання. Рініше від виконання бойових завдань він не відмовлявся. Приблизно за місяць - два він проходив військово - лікарську комісію, висновок якої не оскаржував.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що перебував на посаді начальника групи планування а також тимчасово виконував обов'язки помічника командира батальйону з правової роботи та 17.01.2024 року у першій половні дня, був присутній при тому, як групі військовослужбовців , близько 10 чоловік, в тому числі і ОСОБА_9 , командиром військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_12 було доведено бойове розпорядження, яке полягало в тому, що військовослужбовці мали висунутися на командно - спостережний пункт роти, після чого вони мали отримати озброєння, екіпірування, засоби індивідуального захисту і далі висунутися на бойову позицію. Дане військово - бойове розпорядження було доведено чітко та зрозуміло та всі військовослужбовці відповіли, що завдання їм зрозуміле. Присутніми також були капітан ОСОБА_14 , солдат ОСОБА_15 та старший лейтенант ОСОБА_16 . Все це відбувалося у населеному пункті Дружківка Донецької області у нежитловому приміщенні. Перед введенням бойового розпорядження медичними працівниками військової частини, проводився медичний огляд військовослужбовців. Також напередодні доведення бойового розпорядження провелася військово - лікарська комісія щодо придатності військовослужбовців для проходження служби у збройних силах України, відповідно до якої вони були визнані придатними до військової служби. З усіх військовослужбовців, лише один погодився виконувати завдання, а решта відмовилися посилаючись на стан здоров'я та низький морально - психологічний стан. Факт непокори ОСОБА_9 у виконанні бойового завдання було зафіксовано на відеозйомку, яку проводив солдат ОСОБА_15 . Також свідок додав, що у військовій частині кожному військовослужбовцю видавалися засоби індивідуального захисту, медичні засоби та озброєння, що перевірялося на командно - спостережному пункті. У військовій частині періодично проводилися інструктажі, під час яких кожному військовослужбовцю під їх особистий підпис доводилися і вимоги Кримінального кодексу України. Крім того перед доведенням військовослужбовцям бойового завдання їм також доводилося про настання кримінальної відповідальності за відмову від виконання наказів та розпоряджень. Такі дії військовослужбовців як відмова від виконання бойового розпорядження звісно є підривом бойової готовності та боєздатності, оскільки командирам доводиться шукати людей які можуть виконати завдання замість тих військовослужбовців, які відмовляються. У разі якщо військовослужбовець скаржиться на стан свого здоров'я, командир підрозділу має клопотати від командира батальйону про направлення даного військовослужбовця з початку до лікаря або в медичний пункт на огляд та консультацію, після чого встановлюється чи потребує військовослужбовець лікування, чи ні. Вимоги ОСОБА_9 , що він потребує медичної допомоги проігноровані не могли бути оскільки перед доведенням бойового розпорядження з ранку у той же день його оглядав медичний працівник нашого батальйону. На передодні ОСОБА_9 також пройшов військово - лікарську комісію. Щодо проміжку часу у 10 діб між ВЛК та оголошенням бойового розпорядження, то ВЛК проводиться раз на рік. Перед доведенням бойового завдання було проведено медичний огляд ОСОБА_9 начальником медичної служби капітаном ОСОБА_14 і протипоказань з медичної точки зору не було встановлено. Все це відображено у медичній книжці кожного військовослужбовця. Також свідок зазначив, що він не пам'ятає чи висловлював ОСОБА_9 якісь конкретні скарги на своє здоров'я.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що 17.01.2024 року ним військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 було доведено бойове розпорядження командира батальйону 63/бр/дск, в якому було чітко зазначено, що їм було потрібно висунутися на вогневу позицію « ОСОБА_17 » та розпочати відновлювання у інженерному відношенні та не допустити просування противника. З ним також були присутні капітан ОСОБА_16 , начальник медичної служби ОСОБА_14 , старший лейтенант ОСОБА_16 і все це фіксувалося на мобільний телефон військовослужбовця Редчиця. При оголошенні даного розпорядження він знаходився від військовослужбовців на відстані біля двох метрів та на його запитання, вони відповіли, що розпорядження їм зрозуміле проте висунули відмову посилаючись на стан здоров'я. Наказ був чіткий і зрозумілий. Військовослужбовці, в тому числі і ОСОБА_9 , були оглянуті начальником медичної служби ОСОБА_14 та якихось протипоказань для виконання завдання в них не було. Також всі військовослужбовці мали довідки ВЛК про те, що вони придатні до проходження військової служби. Чи скаржився ОСОБА_9 на щось конкретне він не пам'ятає, але гадає, що ні. Всі військовослужбовці в тому числі і ОСОБА_9 були забезпечені всім необхідним спорядженням для виконання бойового завдання - зброєю, аптечками, турнікетами, шоломами, касками та іншим майном і безпосередньо перед їх виходом, в них мало бути все перевірено. Також сідок додав, що всім військовослужбовцям, в тому числі і ОСОБА_9 доводилося про кримінальну відповідальність у разі відмови від невиконання бойового завдання. Це робилося у частині періодично і навіть від військовослужбовців відбиралися підписи про ознайомлення. Відмова від виконання бойового завдання зразу підриває морально - психологічний стан і готовність до виконання бойових завдань у інших військовослужбовців. У разі якщо військовослужбовець скаржиться на стан свого здоров'я то він має звернутися до медичної частини де його направлять на лікування. Відмітки про походження військовослужбовцями медичного огляду зазначаються у їх медичних картках. Щодо зазначення ОСОБА_9 що він потребує медичної допомоги, то за годину до того його оглядав лікар.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він проходив і зараз проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , був солдатом та прямого відношення до військовослужбовців не мав. У січні 2024 року у першій половині дня, у населеному пункті Дружківка Донецької області, він за наказом начальника був залучений для проведення відеофіксації зачитування бойового наказу. Так він був присутнім під час зачитування заступником командира військової частини НОМЕР_3 з морально - психологічного забезпечення, старшим лейтенантом ОСОБА_12 військовослужбовцям, в тому числі і ОСОБА_9 , наказу про виконання бойового завдання що полягало у зайнятті позиції у населеному пункті Іванівське Донецькій області. Даний наказ був чітким і зрозумілим. На даному зачитуванні наказу було приблизно сім військовослужбовців, тільки один з яких погодився виконувати бойове завдання , а інші відмовилися. Також були присутні начальник медичної служби Приходько і тимчасово виконуючий обов'язки заступника командира з правової роботи ОСОБА_13 . Відмова ОСОБА_9 від виконання бойового завдання полягала у повідомленні через низький морально - психологічний стан чи можливо за станом здоров'я. Також свідок зазначив, що всі військовослужбовці, в тому числі і ОСОБА_9 , проходили військово - лікарську комісію за якою вони були здорові. Також перед зачитуванням бойового наказу начальник медичної служби проводив медичний огляд за результатом якого військовослужбовці були готові до виконання бойового завдання. Також військовослужбовці були забезпечені усім необхідним майном для виконання бойового завдання. Крім того військовослужбовцям були зачитані їх права та обов'язки і що може загрожувати за невиконання бойового завдання. Чи були у ОСОБА_9 якісь медичні протипоказання, він не бачив.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що у січні 2024 року був на посаді офіцера психолога НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , підрозділ якої тимчасово дислокувався у населеному пункті АДРЕСА_2 та був присутнім під час зачитування заступником командира батальйону з морально - психологічного забезпечення лейтенантом ОСОБА_12 бойового розпорядження військовослужбовцям, яке полягало у прибутті на командно - спостережний пункт в районі населеного пункту Іванівське. Під час проголошення даного бойового розпорядження всі військовослужбовці, серед яких був ОСОБА_9 , були вишикувані і ОСОБА_20 перебував перед ними. Дане бойове розпорядження було чітким та зрозумілим. Військовослужбовці, в тому числі і ОСОБА_9 , відмовилися виконувати дане розпорядження, посилаючись в основному на стан здоров'я. Все це фіксувалося на мобільний телефон солдата Редчиць. Також йому було відомо що всі військовослужбовці проходили військово - лікарську комісію і перед доведенням бойового розпорядження оглядалися капітаном медичної служби ОСОБА_14 , протипоказань за даним медичним оглядом не було. Всі військовослужбовці , в тому числі і ОСОБА_9 , були забезпеченні всім необхідним майном, зокрема харчуванням, зброєю, аптечками, індивідуальним захистом. Перед доведенням бойового наказу всім військовослужбовцям , в тому числі і ОСОБА_9 , було доведено про відповідальність за невиконання бойового розпорядження. Чи були у ОСОБА_9 якісь явні об'єктивні причини що унеможливлювали виконання ним бойового розпорядження за станом здоров'я, він не помічав. Відмова ОСОБА_9 могла призвести до негативних наслідків для військової частини, оскільки на той час не було змоги поміняти військовослужбовців які б виконали бойове завдання. Також свідок додав, що у його обов'язки як психолога входило спілкування з військовослужбовцями за запитом командира. Перед бойовим завданням проводилося визначення морально - психологічного стану військовослужбовців. Якщо командир підрозділу бачить, що у військовослужбовця є якісь прояви порушення поведінки, чи ще щось, то він як психолог спілкується з даним військовослужбовцем, в подальшому такий військовослужбовець направляється до фахівців відповідної галузі або на реабілітацію. Щодо зазначення деякими військовослужбовцями на низький морально - психологічний стан, то на той час запиту від командира щодо проведення спілкування з ними і надання психологічної допомоги, йому не надходило. Заступником командира було чітко зазначено виконати бойовий наказ, але у відповідь ОСОБА_9 заявив що порушуються його права, тобто наказ він не виконав, тим самим , як він розуміє, ОСОБА_9 висловив відмову виконати даний бойовий наказ.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 ( свідок захисту ) суду пояснив, що він приймав участь у подіях, які розглядаються у даній справі. Так йому та іншим військовослужбовцям було зачитано наказ про виконання бойового завдання, але на той час умови для його виконання не були можливими, оскільки не було надано сил та засобів для його виконання, хлопці потребували дообстеження та лікування. Попередньо відносно них проводили медичний огляд та військовослужбовці скаржилися на стан здоров'я, зазначали про додаткове обстеження, про що лікарем було зроблено відповідні замітки у медичних книжках, але потім як прийшов заступник командира батальйону з морально - психологічної підготовки Орловський, під тиском якого на начальника медичної служби ОСОБА_14 , були замінені медичні книжки і в них вже не було відображено ніяких скарг на здоров'я, було вказано, що хлопці здорові, хоча насправді всі скаржилися на здоров'я. Для того , щоб було можливим виконати бойове завдання заступника командира потрібні сили і засоби. Йому не були додані засоби для виконання бойового задання, про що він повідомив заступника командира. ОСОБА_9 не зазначав, що він відмовляється від виконання бойового завдання, а вказував, що потребує додаткового звернення до лікарів. При цьому після завершення зачитування розпорядження ОСОБА_9 так і не було надано медичної допомоги і всіх відвезли до ТУ ДБР м. Краматорськ. Також свідок додав, що до моменту зачитування бойового розпорядження, він ОСОБА_9 не бачив, оскільки вони служили у різних ротах, тобто якісь скарги ОСОБА_9 на стан здоров'я, йому відомі раніше не були. Крім того , дане бойове завдання не було першим, раніше вони разом із ОСОБА_9 приймали участь у бойових діях на території Харківської області. Також зачитування вказаного бойового розпорядження проводилося двічі, перший раз 16.01.2024 року та другий раз 17.01.2024 року, оскільки 16.01.2024 року у ДБР їх не прийняли. В подальшому його було засуджено та призначено покарання.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 ( свідок захисту ) суду пояснив, що 17.01.2024 року під відеозапис заступником командира ОСОБА_20 було зачитано наказ за яким було потрібно зайняти знищену позицію « ОСОБА_17 », фортефікувати її та забезпечити недопущення противника. Проте ніяких засобів для виконання цього завдання надано не було. ОСОБА_9 виконувати даний наказ не відмовлявся, просив про медичну допомогу. Перед зачитування даного бойового розпорядження їх оглянув медик батальйону, який написав усі скарги які були і після того як їх прочитав ОСОБА_20 , він завів медика в окремий кабінет, та вони через двері чули, як ОСОБА_20 погрожував медику переписати всі папери. В подальшому вже було вказано, що скарг немає. Він також висловлював скаргу на своє здоров'я. Також свідок додав, що оголошення бойового наказу проводилося двічі та двічі їх возили до ДБР.
Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_9 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, його винуватість повністю підтверджується показаннями свідків, а також сукупністю досліджених фактичних даних, які містяться у документах, які є належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми доказами для прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.
Вина ОСОБА_9 підтверджується також наступними письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні:
-витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 321 від 17.11.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_9 було призначено на посаду гранатометника 2 відділення спеціального призначення 2 взводу спеціального призначення 1 роти спеціального призначення та останній приступив до виконання своїх обов'язків за посадою (а.с. 139);
-довідкою військово - лікарської комісії № 148 від 07.01.2024 року, відповідно до якої солдата ОСОБА_9 за проведеним 06.01.2024 року медичним оглядом військово - лікарською комісією придатний до військової служби (а.с. 143);
-витягом з бойового розпорядження командира НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення 19:00 16.01.2024 р., № 63/бр/дск, ОКП- ЧАСІВ ЯР, карта 1:25000, 2018 року видання (а.с. 181-184);
-медичною карткою амбулаторного хворого солдата ОСОБА_9 (а.с. 186), відповідно до якої дата - 17.01.2024 року у ОСОБА_9 скарг не виявлено. Стан задовільний. Під час медичного огляду протипоказань за станом здоров"я до виконання бойових завдань не виявлено;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 17.01.2024 року за участю свідка ОСОБА_19 (а.с. 187 - 193);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 17.01.2024 року за участю свідка ОСОБА_13 (а.с. 196 - 203);
-протоколом проведення слідчого експерименту від 17.01.2024 року за участю свідка ОСОБА_12 (а.с. 205 - 211);
-протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 17.01.2024 року (а.с. 219-225).
Також судом було переглянуто відеозапис на якому зафіксовано про доведення, в тому числі ОСОБА_9 , 17.01.2024 року о 10-42 год. бойового розпорядження заступником командира з МПЗ НОМЕР_2 окремого батальйону спеціального призначення лейтенантом ОСОБА_12 , після слів якого "чи зрозумілий наказ, приступити до виконання ", ОСОБА_9 відповів, що заявляє про порушення його прав на підставі негайного звернення до медмків і на конкретне запитання ОСОБА_12 до ОСОБА_9 " виконаєте наказ? " ОСОБА_9 відповів, що він заявляє про його право негайного звернення до медиків з направленням до медичного огляду.
Довід сторони захисту про те, що в діях ОСОБА_9 немає складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, оскільки відсутня така ознака, як відкрита відмова, суд вважає безпідставним з огляду на наступне.
Стаття 402 КК України передбачає відповідальність за непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу.
У даному випадку безпосереднім об'єктом злочину є установлений порядок підлеглості.
З об'єктивної сторони це кримінальне правопорушення вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокори) або в іншому умисному невиконанні наказу.
Тобто мотиви вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України можуть бути різними і для його кваліфікації значення не мають.
Згідно зі ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командир має право віддавати накази та розпорядження, а підлеглий зобов'язаний їх виконувати сумлінно, точно та у встановлений строк, крім випадків віддавання явно злочинного наказу та розпорядження. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
Непокора є небезпечним військовим злочином, який посягає на встановлений порядок підлеглості та військової честі і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається на боєготовності та боєздатності військових формувань.
Відповідно до п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
За приписами п. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Під наказом розуміється одна з форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов'язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підлеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. Наказ завжди має бути конкретним.
Наказ (розпорядження) - це обов'язкова для виконання вимога командира (начальника) про вчинення або невчинення підлеглим певних дій по службі, який віддається письмово, усно або іншим способом. Він може бути звернений до одного або до групи військовослужбовців і має за мету досягнення конкретного результату (зробити щось, не робити чогось). Підлеглий не повинен обговорювати наказ начальника. Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України відповідальність за наказ несе начальник, який його віддав.
Відкрита відмова від виконання наказу визначає найбільш зухвалу форму невиконання. При такій непокорі підлеглий у категоричній формі усно або письмово заявляє, що він виконувати наказ не буде. Підлеглий також може мовчки демонстративно вчиняти дії, які свідчать про те, що наказ виконуватися не буде. Відмова може бути заявлена віч-на-віч або прилюдно.
Непокору слід вважати закінченим злочином з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту навмисного його невиконання незалежно від настання наслідків.
Будь-яких даних про те, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_9 мав проблеми зі здоров'ям, які б перешкодили чи могли перешкодити йому виконувати вказаний наказ, сторона захисту не надала.
Відповідно до медичної документації, а саме довідки військово-лікарської комісії від 07.01.2024 року та медичної картки лікаря від 17.01.2024 року, ОСОБА_9 придатний до військової служби та за станом здоров'я протипоказань до виконання бойових завдань не виявлено.
ОСОБА_9 висновок ВЛК щодо придатності до проходження військової служби не оскаржував, про що зазначив в судовому засіданні. Бойове розпорядження командира від 16.01.2024 р. ним не виконано.
Допитані в судовому засіданні свідки сторони захисту ОСОБА_21 та ОСОБА_22 взагалом підтвердили, що бойове розпорядження , в тому числі і ОСОБА_9 не було виконано. До показань даних свідків та обвинуваченого в частині переписування медиком медичних довідок, суд ставиться критично, оскільки належних даказів даним обставинам до матеріалів кримінального провадження додано не було.
Не визнання вини обвинуваченим суд розцінює як таким, що направлене на ухилення від відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, оскільки його позиція спростовується сукупністю зібраних у справі доказів, зокрема, показами свідків та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження , які суд приймає до уваги, оскільки вони є логічними і послідовними.
Зібрані у справі докази, свідчать про те, що органи досудового розслідування дії обвинуваченого вірно кваліфікували за ч. 4 ст. 402 КК України за ознаками: непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (з наступними змінами), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.
Суд, при визначені покарання обвинуваченому, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та військової служби характеризується посередньо, за медичною допомогою до лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не звертався. Обставин, що пом'якшують покарання згідно до ст. 66 КК України не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання, згідно до ст. 67 КК України судом також не встановлено.
При визначенні виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані які характеризують обвинуваченого як особистість та вважає неможливим виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на рівні мінімальної межі санкції інкримінованої йому статті Кримінального Кодексу України, буде необхідним та достатнім, та таким, що відповідає меті покарання.
Речові докази, процесуальні витрати відсутні.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з дня затримання , а саме з 17 01 2024 року.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити покарання у виді 5 (п"ять) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_9 у виді тримання під вартою залишити таким до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з дня затримання, тобто з 17.01.2024 року.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1