08 травня 2026 року м. Київ справа №320/5198/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у незарахуванні з часу призначення пенсії до страхового стажу всіх періодів роботи позивача в зоні відчуження ЧАЕС з 02.02.2016 по 31.12.2021 в полуторному розмірі (з коефіцієнтом кратності 1,5) як роботу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці; у незарахуванні як роботу за Списком №1 періоду простою у 2020 році у кількості, що не перевищує 1 місяць в 2020 календарному році; невірному обрахунку понаднормового стажу;
- зобов'язати відповідача, починаючи з 29.07.2024, зарахувати до її страхового стажу у полуторному розмірі (з коефіцієнтом 1,5) для визначення розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс) відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обчисленні розміру пенсії всі періоди роботи позивача за Списком №1 протягом періоду з 02.02.2016 по 31.12.2021 як роботу в зоні відчуження ЧАЕС відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в тому числі як роботу за Списком №1, період простою за 2020 рік у кількості 30 днів, виходячи з фактичного періоду простою з 19.03.2020 по 31.05.2020 (60 календарних днів простою, які не увійшли до складу пільгового стажу) та зарахувати до понаднормового стажу весь стаж, що перевищує мінімально встановлений поріг у 15 років відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з розрахунком доплати за понаднормовий стаж відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із збільшенням розміру пенсії позивача на 1% мінімального розміру пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розміру цього мінімуму, який щорічно встановлюється законом на 1 січня відповідного календарного року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту також - Закон №1058).
Позивач пояснила, що у грудні 2024 року звернулася до відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Київській області з питання обрахунку її пільгового стажу, відпрацьованого в зоні відчуження Чорнобильської АЕС, проте їй повідомлено, що зарахування пільгового стажу у полуторному розмірі не передбачено приписами діючого пенсійного законодавства.
Позивач вважає, що у неї наявне право на зарахування всіх періодів стажу за Списком №1 в зоні відчуження ЧАЕС у полуторному розмірі та, як наслідок відповідачем невірно обрахований понаднормовий стаж позивача та розмір доплати до пенсії.
Означені обставини слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що для визначення права на пенсію за віком, періоди роботи (служби) в зоні відчуження з 01.01.2004 при наявності відповідних документів, зараховуються в полуторному розмірі, а для обчислення розміру пенсії (визначення коефіцієнту страхового стажу) зазначений період зараховується в страховий стаж в одинарному розмірі.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що приписами Постанови КМУ від 27.04.2006 №571 чітко і безсуперечно передбачено зарахування всього часу роботи за Списком №1 до стажу роботи і за вислугу років у полуторному розмірі.
Позивач стверджує, що положення пенсійного законодавства не містять припису про зарахування стажу роботи працівникам зони відчуження ЧАЕС у полуторному розміру тільки для визначення права на пенсію.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 позов в частині позовних вимог, заявлених за період з 03.01.2020 по 28.07.2024 включно, залишено без розгляду.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є пенсіонером з 03.01.2020, яка перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058, з урахуванням Прикінцевих положень (п.2 ч.1) Закону №1058 та Закону України «Про пенсійне забезпечення» (робота на ЧАЕС після 01.01.1991 за Списком №1), є працюючим пенсіонером.
З долученої до матеріалів справи форми РС-право вбачається, що позивач отримує пенсію за віком без застосування коефіцієнту кратності 1,5 при обрахунку її страхового стажу, зокрема і за періоди роботи позивача за Списком №1 в зоні відчуження ЧАЕС.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування коефіцієнту кратності 1,5 при обрахунку її страхового стажу, зокрема і за періоди роботи позивача за Списком №1, позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом №1058.
Відповідно до статті 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно зі статтею 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Частиною першою статті 25 Закону №1058 передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = См х ВС: 100%х 12, де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.
За приписами пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до частини пункту «а» першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту також - Закон №1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 28.02.1991 №796-XII (далі по тексту також - Закон №796) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону №796 час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком №1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 62 Закону №1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 затверджено, зокрема, Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
У подальшому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2010 №173 Список №1 доповнено позицією 22.1-1г, якою передбачено право на пенсію за віком на пільгових умовах працівників, зайнятих повних робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджений Міністерством надзвичайних ситуацій за погодженням з Міністерством праці та Міністерством охорони здоров'я.
На виконання вказаної постанови наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 13.03.2012 №576, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.05.2012 за № 771/21084, затверджено Перелік підприємств, установ і організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (далі по тексту також- Перелік № 576), до якого віднесено Державне підприємство «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» (ЄДРПОУ 36359955).
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 №831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» визначено, що особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. №36.
Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 № 831 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження», яка відповідно до повноважень Кабінету Міністрів України, делегованих статтею 56 Закону №796, встановлює правила пільгового обчислення стажу роботи в зоні відчуження, є самостійною правовою підставою для обчислення стажу роботи в зоні відчуження, який враховується при обчисленні коефіцієнту страхового стажу при визначенні розміру пенсії, незалежно від наявності підстав для застосування Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 №831 надано особам, які постійно працювали (працюють) або виконують службові обов'язки у зоні відчуження, додаткові соціальні гарантії при призначенні пенсії.
Наведена постанова Кабінету Міністрів України прийнята з урахуванням положень статті 56 Закону№796, яка передбачає пільги щодо обчислення стажу роботи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що, зокрема у спірному періоді з 02.02.2016 позивач прийнята на роботу до ДСП Чорнобильська АЕС на посаду економіста, про що свідчить запис №32 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
18.01.2021 позивача переведено фахівцем з ведення та обліку розрахунків за лікувально-профілактичне харчування (запис №33).
21.02.2022 позивача переведено бухгалтером 1 категорії до бухгалтерії (запис №34).
Записів про звільнення трудова книжка позивача не містить.
Відповідно до форми РС-право період роботи позивача з 02.02.2016 по 02.04.2021 визначений як період роботи на ЧАЕС, робота за Списком №1. Кратність - 1.
Тобто, період роботи позивача за Списком №1 на Чорнобильській АЕС з 02.02.2016 по 02.04.2021 не є спірним.
Період роботи позивача на ЧАЕС з 03.04.2021 по 31.12.2021 не зазначений у формі РС-Право як період роботи на ЧАЕС, робота за Списком №1. Проте, в означений період відповідно записів у трудовій книжці позивач перебувала у трудових відносинах з ДСП «Чорнобильська АЕС» та згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу на формою ОК-5 ДСП «Чорнобильська АЕС» у 2021 році вилачувалась позивачу заробітна плата та сплачувались за неї страхові внески.
Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку, що, зокрема у період з 02.02.2016 по 31.12.2021 позивач перебувала у трудових відносинах з ДСП «Чорнобильська АЕС».
Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 15.07.2019 №1289, №19-360, від 31.12.2019 №47-6658 та №47, виданих ДП «Управління забезпечення функціонування об'єктів Чорнобильської АЕС» позивач у періоди з 02.02.2016 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 15.07.2019, з 18.07.2019 по 31.12.2019, з 01.01.2020 по 17.01.2020 та з 18.01.2020 по 31.12.2020 виконувала роботи у зоні відчуження, що передбачена Списком №1, працювала повний день, відпустка без збереження заробітної плати не надавалась, за виключенням простою з 19.03.2020 по 31.05.2020 - 60 календарних днів, з 02.11.2020 по 30.11.2020 - 15 календарних днів.
Період праці позивача у зоні відчуження на посаді, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту а частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не є спірним.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України №831 надано особам, які постійно працювали або виконували службові обов'язки у зоні відчуження, додаткові соціальні гарантії при призначенні пенсії, зокрема в частині зарахування часу роботи до стажу роботи у полуторному розмірі.
Верховний Суд неодноразово застосовував наведений підхід, зокрема, у постановах 03.02.2021 у справі №750/4692/17, від 09.02.2021 у справі №743/683/17, від 25.03.2021 у справі №750/3198/17, від 22.04.2021 у справі №373/188/17, від 06.12.2023 у справі №320/6063/19.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено незарахування відповідачем стажу роботи позивача на ДСП «Чорнобильська АЕС» у період з 02.02.2016 по 31.12.2021, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 02.02.2016 по 31.12.2021 в зоні відчуження ЧАЕС в полуторному розмірі як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов'язання відповідача вчинити дії, направлені на поновлення прав позивача, а саме: зарахувати до страхового стажу періоду роботи позивача з 02.02.2016 по 31.12.2021 в зоні відчуження ЧАЕС в полуторному розмірі як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку
Вимоги щодо визначення понаднормового стажу позивачу з урахуванням норм частини другої статті 56 Закону №796 задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 до частини другої статті 56 Закону №796 внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1058 за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Отже, правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв'язку зі змінами Закон №796 пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений частиною другою статті 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах визначених частиною другою статті 27 Закону №1058.
Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач виявляла бажання переходу на пенсію за віком на умовах, визначених частиною другою статті 27 Закону №1058, що має наслідком відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 по справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 06.12.2023 у справі №320/6063/19, правовідносини в яких є подібними, до правовідносин у цій справі в межах означеної частини позовних вимог.
Щодо позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу періоду простою, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно з положеннями статті 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
При цьому, положеннями законодавства, чинного на період простою ДСП ЧАЕС у 2020 році не було визначено можливість збереження заробітної плати у випадках, якщо періоди відпусток без збереження заробітної плати були пов'язані з виробничою необхідністю у працівників, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, з можливістю зарахування до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
З урахуванням означеного, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 27.01.2025 №0.0.4157979373.1.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.02.2016 по 31.12.2021 в зоні відчуження ЧАЕС в полуторному розмірі як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 29.07.2024 зарахувати до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 02.02.2016 по 31.12.2021 в зоні відчуження ЧАЕС в полуторному розмірі як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.