про відмову в забезпеченні позову
06 травня 2026 року справа № 320/18438/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши заяву фізичної особи - підприємця, суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця, суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа - підприємець, суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_1 з позовом до Фонду державного майна України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів ФДМУ від 26.03.2026 по дисциплінарній справі (протокол № 4, ІІ.3);
- визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 10.04.2026 за №653;
- зобов?язати Фонд державного майна України поновити дію кваліфікаційного свідоцтва №267/2025 від 12.08.2025 на право здійснення позивачем професійної оціночної діяльності.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи згідно із протоколом від 01.05.2026 визначено головуючим щодо розгляду вказаної справи суддю Київського окружного адміністративного суду Кушнову А.О.
До позовної заяви фізичною особою - підприємцем, суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_1 додано заяву про забезпечення позову від 01.05.2026, в якій позивач просить суд:
- зупинити дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів від 26.03.2026 (протокол № 4, пункт ІІ.3) до набрання законної сили рішенням суду у справі;
- зупинити дію наказу Фонду державного майна України від 10.04.2026 за №653 до набрання законної сили рішенням суду.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що оскаржувані рішення КДК оцінювачів та ФДМУ фактично позбавляють позивача права нормально здійснювати професійну діяльність; позбавляють основного джерела доходу; призводять до втрати клієнтів та ділової репутації, існує реальна загроза нанесення позивачу істотної шкоди, а саме такої, яку буде важко або неможливо відновити.
Також заявник звертає увагу на те, що доходи від підприємницької діяльності є критично важливими для виживання позивача та його родини в умовах воєнного стану. Наголошує, що на даний час завершує дуже великий за обсягом договір з оцінки вартості корпоративних прав №05/2025 від 17 червня 2025 року з АТ «Стандарт Інвестмент», сума договору за яким станом на момент подання цього клопотання становить 200 000,00 грн., з яких 140 000,00 грн. вже сплачено за виконаний обсяг роботи.
Заявник вказує, що внаслідок прийняття рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.03.2026 (протокол №4, п.ІІ.3.) і видання ФДМУ наказу №653 від 10.04.2026, які на його думку є незаконними, позивач позбавлений можливості нормально завершити виконання договору, і в разі відмови у клопотанні буде змушений повернути кошти, які отримав від АТ «Стандарт Інвестмент», які вже фактично відпрацював.
Також заявник стверджує, що розгляд справи може тривати 6-12 місяців і більше, та за цей час діяльність останнього буде фактично припинена, бізнес буде втрачений, відновлення ділової репутації стане неможливим навіть у разі задоволення позову, порушене право не буде відновлено повною мірою.
Крім того, заявник вважає, що застосоване дисциплінарне стягнення є неспівмірно суворим, істотно обмежує конституційне право позивача на працю, застосоване без належного обґрунтування. При цьому зупинення дії оскаржуваних актів не створює негативних наслідків для держави, не порушує публічні інтереси та є тимчасовим заходом до вирішення спору.
За результатами автоматизованого розподілу заяви про забезпечення позову згідно із протоколом від 04.05.2026 визначено головуючим щодо розгляду вказаної заяви суддю Київського окружного адміністративного суду Кушнову А.О.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Отже, виклик особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, є правом, а не обов'язком суду, який розглядає відповідну заяву.
У клопотанні про виклик позивача як заявника для участі у розгляді заяви про забезпечення позову для надання можливості надати усні пояснення щодо обставин, викладених у заяві про забезпечення позову позивач посилається на характер спірних правовідносин та обсяг обставин, що обґрунтовують необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Суд вважає, що у клопотанні не викладено переконливих аргументів на підтвердження необхідності виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92270719) зазначено, що “умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд зупинити дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів від 26.03.2026 (протокол № 4, пункт ІІ.3) та наказу Фонду державного майна України від 10.04.2026 за №653 до набрання законної сили рішенням суду.
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон №2658).
Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 3 Закону №2658).
Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна (частина 1 статті 10 Закону №2658).
Відповідно до статті 4 Закону №2658, професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.
Оціночна діяльність може здійснюватися, серед іншого, у таких формах:
практична діяльність з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна;
рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Цей закон розрізняє суб'єктів оціночної діяльності (стаття 5) та оцінювачів (стаття 6). До суб'єктів оціночної діяльності належать, зокрема, суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
У силу статті 15 Закону №2658 документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна є кваліфікаційне свідоцтво оцінювача. Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.
Частиною 5 статті 16 Закону №2658 передбачено, що за вчинення професійного проступку до оцінювача може бути застосований один із таких видів дисциплінарних стягнень:
попередження про необхідність неухильного дотримання законодавства з оцінки майна та професійної оціночної діяльності, що вимагає від оцінювача, відповідального за порушення, припинення неприйнятної поведінки або усунення порушення та утримання від будь-яких подібних повторних дій;
тимчасове зупинення права на провадження оцінювачем професійної оціночної діяльності (з позачерговим підтвердженням підвищення кваліфікації шляхом складення кваліфікаційного іспиту або без нього) на строк, що визначається Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією оцінювачів з огляду на ступінь порушення, та у порядку, визначеному Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів, затвердженим Фондом державного майна України, але в межах строку дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача;
позбавлення кваліфікації оцінювача.
Відповідно до вимог статті 18 Закону №2658 Фонд державного майна України відкликає кваліфікаційне свідоцтво, зокрема, за наявності протокольного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів про застосування до оцінювача дисциплінарного стягнення у виді позбавлення кваліфікації оцінювача.
Рішення про зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва приймається Фондом державного майна України на підставі протокольного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів про застосування до оцінювача дисциплінарного стягнення у виді тимчасового зупинення права на провадження оцінювачем професійної оціночної діяльності.
Рішення про поновлення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача приймається Фондом державного майна України після закінчення строку, на який згідно з рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів було тимчасово зупинено право на провадження оцінювачем професійної оціночної діяльності.
Рішення про визнання кваліфікаційного свідоцтва недійсним приймається Фондом державного майна України у разі встановлення факту подання недостовірних відомостей (інформації), передбачених частиною сьомою статті 15 цього Закону, або недійсності, недостовірності хоча б одного з поданих документів, визначених частиною восьмою статті 15 цього Закону.
Рішення про відкликання, зупинення дії та визнання недійсним кваліфікаційного свідоцтва оцінювача приймається після забезпечення особі права на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України "Про адміністративну процедуру".
Рішення про відкликання, зупинення дії та визнання недійсним кваліфікаційного свідоцтва може бути оскаржено оцінювачем в адміністративному порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", або до адміністративного суду.
Проведення оцінки майна фізичною особою, яка не отримала кваліфікаційного свідоцтва, кваліфікаційне свідоцтво якої відкликано, визнано недійсним або дію кваліфікаційного свідоцтва якої зупинено, забороняється. Оцінка майна, яка була підписана зазначеною фізичною особою, вважається недійсною.
Рішення Фонду державного майна України про відкликання, зупинення, поновлення та визнання недійсним кваліфікаційного свідоцтва вносяться до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності.
У свою чергу, завдання, порядок формування, організаційні засади діяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів (далі - Комісія); порядок присвоєння кваліфікації оцінювача; порядок прийняття рішень про зарахування / незарахування підтвердження підвищення кваліфікації оцінювача; порядок прийняття рішень про притягнення оцінювача до професійної відповідальності та застосування до нього дисциплінарних стягнень, визначає Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів, затверджене наказом Фонду державного майна України від 15.10.2025 №1712 (далі - Положення №1712).
Серед основних завдань Комісії є, зокрема, прийняття рішення про притягнення оцінювача до професійної відповідальності (п.п.4 п.1 Положення №1712);
Відповідно до п. 17 Положення №1712 рішення Комісії оформлюється протоколом. Протокол Комісії підписують Голова Комісії та секретар Комісії, які забезпечують достовірність відомостей, внесених до протоколу.
Крім того, у пункті 18 Положення №1712 закріплено, що рішення Комісії може бути оскаржене в судовому порядку. Пред'явлення скарги зупиняє дію оскаржуваного рішення Комісії.
Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами позовної заяви, що ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку як платник податків.
Позивач також є суб'єктом оціночної діяльності (оцінювачем) за спеціалізацією в межах напрямів оцінки 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі, земельних ділянок, та майнових прав на них»; 1.2 "Оцінка машин і обладнання"; 1.3 "Оцінка колісних транспортних засобів; 1.4 "Оцінка літальних апаратів"; 1.7 "Оцінка рухомих речей, крім таких, що віднесені до машин, обладнання, колісних транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів, та тих, що становлять культурну цінність; 2.1 "Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об'єкти інтелектуальної власності); 2.2 "Оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності", про що свідчить Сертифікат №621/2023 суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України 02.11.2023.
12.08.2025 ОСОБА_1 отримав від Фонду державного майна України кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за №267/2025, на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача від 09.10.2004 ЦМК №144, за напрямом оцінки майна - Оцінка бізнесу, інтересів у бізнесі, фінансових інструментів та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності, строком на два роки з дати його видачі.
До секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів Фонду державного майна України надійшло подання Департаменту оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності Фонду від 06.02.2026 № 36-179 щодо притягнення до професійної відповідальності оцінювача ОСОБА_1 .
Підставою для підготовки подання є надходження до Фонду заяви ТОВ «К12 ІНВЕСТ» від 05.09.2024 № 2-0509/1 щодо порушень вимог нормативно-правових актів з оцінки майна суб?єктом оціночної діяльності - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 під час складання Звіту 07/2024 про оцінку ринкової вартості пакету простих іменних акцій приватного акціонерного товариства фірма «БУДКОМПЛЕКТ» у кількості 6370000 штук, який становить 100 % статутного капіталу - станом на 21 березня 2024 року, дата оцінки - 21.03.2024, дата складання звіту - 10.06.2024, а також результати рецензування, що були надані разом зі заявою.
Протокольним рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів ФДМУ від 26.03.2026 (протокол №4) оцінювача ОСОБА_1 притягнуто до професійної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на провадження професійної оціночної діяльності за напрямом оцінки майна «Оцінка бізнесу, інтересів у бізнесі, фінансових інструментів та нематеріальних активів, у тому числі прав на об?єкти інтелектуальної власності» строком на 6 місяців.
Також вказаним рішенням встановлено, що Звіт 07/2024 про оцінку ринкової вартості пакету простих іменних акцій приватного акціонерного товариства фірма «БУДКОМПЛЕКТ» у кількості 6370000 штук, який становить 100 % статутного капіталу - станом на 21 березня 2024 року, дата оцінки - 21.03.2024, дата складання звіту - 10.06.2024, який є предметом розгляду у дисциплінарній справі - не може використовуватися з урахуванням мети оцінки, визначеної у звіті.
Підставою для застосування заходу стало неналежне виконання оцінювачем професійних обов'язків та порушення вимог нормативно-правових актів з оцінки майна, що відповідно до пунктів 1 та 4 ч. 5 ст. 16 Закону про оцінку є професійним проступком.
На підставі протокольного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів ФДМУ від 26.03.2026 (протокол №4) 10.04.2026 Фондом державного майна України прийнято наказ №653 про зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача ОСОБА_1 №267/2025, виданого 12.08.2025 Фондом державного майна України за напрямом оцінки майна «Оцінка бізнесу, інтересів у бізнесі, фінансових інструментів та нематеріальних активів, у тому числі прав на об?єкти інтелектуальної власності» строком на 6 місяців, починаючи з 26.03.2026.
Не погоджуючись із вказаними протокольним рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів ФДМУ від 26.03.2026 щодо притягнення до професійної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення та наказом Фонду державного майна України від 10.04.2026 №653 про зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача за №267/2025 від 12.08.2025 за напрямом оцінки майна «Оцінка бізнесу, інтересів у бізнесі, фінансових інструментів та нематеріальних активів, у тому числі прав на об?єкти інтелектуальної власності», ОСОБА_1 01.05.2026 звернувся до суду з позовною заявою щодо визнання протиправними та скасування зазначених рішень та наказу.
При цьому, заява про забезпечення позову мотивована тим, що оскаржуваними рішенням та наказом позивача фактично позбавлено права нормально здійснювати професійну діяльність та позбавлено основного джерела доходу, що є критично важливим для виживання позивача та його родини в умовах воєнного стану. За час розгляду справи є ризик втрати бізнесу та ділової репутації.
Позивач стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову позбавить позивача можливості нормально завершити виконання договору з оцінки вартості корпоративних прав №05/2025 від 17 червня 2025 року з АТ «Стандарт Інвестмент», та в разі відмови у клопотанні буде змушений повернути кошти, які отримав від АТ «Стандарт Інвестмент», які вже фактично відпрацював.
Щодо вимог заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії протокольного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів ФДМУ від 26.03.2026 щодо притягнення позивача до професійної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення, то в силу вимог п. 18 Положення №1712 дія вказаного рішення колегіального органу зупиняється у зв'язку із оскарженням такого індивідуального акту в судовому порядку. Отже відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову в цій частині, оскільки дія оскаржуваного рішення Комісії зупинена в силу подання позивачем позовної заяви до суду.
Щодо заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії наказу Фонду державного майна України від 10.04.2026 №653 про зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача за №267/2025 від 12.08.2025 за напрямом оцінки майна «Оцінка бізнесу, інтересів у бізнесі, фінансових інструментів та нематеріальних активів, у тому числі прав на об?єкти інтелектуальної власності», суд зазначає таке.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов висновку, що заявником наразі не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів як зупинення дії наказу Фонду державного майна України від 10.04.2026 за №653 щодо зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача ОСОБА_1 №267/2025, виданого 12.08.2025 Фондом державного майна України за напрямом оцінки майна «Оцінка бізнесу, інтересів у бізнесі, фінансових інструментів та нематеріальних активів, у тому числі прав на об?єкти інтелектуальної власності» строком на 6 місяців, починаючи з 26.03.2026, до набрання законної сили рішенням суду, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом подання позовної заяви.
При цьому, до розгляду судової справи за даним позовом по суті та з наданих наразі позивачем документальних доказів неможливо зробити висновок про очевидну протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.
В той же час, наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що вжиті рішенням відповідача заходи щодо зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача за №267/2025 від 12.08.2025 за напрямом оцінки майна «Оцінка бізнесу, інтересів у бізнесі, фінансових інструментів та нематеріальних активів, у тому числі прав на об?єкти інтелектуальної власності» за своєю природою є тимчасовим заходом, який після закінчення строку, на який їх було вжито, вичерпує свою дію і автоматично розблоковує діяльність позивача. Тому доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання судового рішення і захист прав позивача не можна визнати обґрунтованими.
Суд зазначає, що на час зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача за №267/2025 від 12.08.2025 за напрямом оцінки майна «Оцінка бізнесу, інтересів у бізнесі, фінансових інструментів та нематеріальних активів, у тому числі прав на об?єкти інтелектуальної власності» (строком на 6 місяців, починаючи з 26.03.2026 по 26.09.2026) заявник не позбавлений права на працю та вправі здійснювати діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення оцінки майна за напрямом «Оцінка бізнесу, інтересів у бізнесі, фінансових інструментів та нематеріальних активів, у тому числі прав на об?єкти інтелектуальної власності», що спростовує доводи стосовно фактичного позбавлення відповідачем можливості отримувати позивачем дохід від своєї професійної діяльності за іншими напрямами оцінки.
Крім того, згідно із сертифікатом №621/2023 суб'єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України 02.11.2023, позивач є суб'єктом оціночної діяльності (оцінювачем) декілька спеціалізацій, а саме за напрямами оцінки: 1.1 «Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі, земельних ділянок, та майнових прав на них»; 1.2 "Оцінка машин і обладнання"; 1.3 "Оцінка колісних транспортних засобів; 1.4 "Оцінка літальних апаратів"; 1.7 "Оцінка рухомих речей, крім таких, що віднесені до машин, обладнання, колісних транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів, та тих, що становлять культурну цінність; 2.1 "Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об'єкти інтелектуальної власності); 2.2 "Оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності".
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справа № 640/23956/21.
При цьому, позивачем не обґрунтовано жодними доводами та не підтверджено доказами необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зауважує, що самі по собі доводи позивача без надання відповідних обґрунтувань та доказів на підтвердження таких, не є достатніми для вжиття заходів забезпечення позову.
Відтак, розглянувши мотиви поданої заяви, з урахуванням того, що заявник не надав доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом, вказаним в заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
До того ж, як вбачається з тексту позову та відомостей з Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності (розділ «Оцінювачі») станом на день постановлення даної ухвали (що доступний для ознайомлення на офіційному сайті Фонду державного майна України), оскаржуваний наказ Фонду державного майна України від 10.04.2026 №653 наразі вже реалізовано, шляхом внесення змін на підставі такого Наказу.
Таким чином, оскільки заява про забезпечення позову не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим. При розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду справи.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Кушнова А.О.