про залишення позовної заяви без руху
06 травня 2026 року м. Київ № 320/13888/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., ознайомившись із матеріалами адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Військово-лікарської комісії при
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Військової частини НОМЕР_1 ,
Військової частини НОМЕР_2
про визнання протиправними та скасування рішення, наказів, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправними та скасування рішення, наказів, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.
За приписами пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті160 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема:
зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
В порушення вимог пункту 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем у позові заявлені позовні вимоги до чотирьох відповідачів, проте зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги окремо щодо кожного з відповідачів позовна заява не містить.
Крім того, в порушення вимог пункту 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позові не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не зазначено про докази, що підтверджують такі обставини, а саме позов не містить викладу обставин щодо протиправності оспорюваних рішень, у ньому не зазначено які саме норми чинного законодавства порушені відповідачами та яким чином вони вплинули на права та інтереси позивача.
Відповідно до п. 3.3, 3.4 розділу І «Основи організації військово-лікарської експертизи» Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення) Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.
Таким чином, Положенням встановлено алгоритм оскарження постанов ВЛК, за яким постанови позаштатної ВЛК оскаржуються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності.
В свою чергу, дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, відповідно до п. 2.4.10 Положення можуть бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Отже, суд висновує, що законодавством встановлено обов'язковий досудовий порядок оскарження постанов позаштатних ВЛК з попереднім зверненням до штатних ВЛК.
В судовому ж порядку оскаржуються лише постанови ВЛК регіонів або ЦВЛК.
В матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження до штатних ВЛК Постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.07.2025.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Із цим позовом позивач звернувся до суду 02.02.2026 через підсистему «Електронний суд», тобто поза межами місячного строку.
У позовній заяві позивач просить поновити строк на оскарження постанови ВЛК та наказів командирів військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 про зарахування до списків особового складу на підставі роз'яснень з практики Верховного Суду.
Разом з цим, причин пропуску строку звернення до суду не обґрунтовано та не підтверджено доказами.
Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з заявленими вимогами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду та докази на підтвердження наявності обставин, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду.
Також, згідно пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У порушення вказаних норм позивачем не зазначено власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Всупереч вимог частини 2 статті 161 КАС України, позивачем не додано до позовної заяви, поданій в електронній формі, доказів надсилання відповідачу Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 копії позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі або в паперовій формі листом з описом вкладення, у разі відсутності у відповідача електронного кабінету.
Частиною 7 статті 161 КАС України встановлено, що до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Судом встановлено, що матеріали позовної заяви не містять оскаржуваних рішень командирів військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військових частин або клопотання про їх витребування у разі відсутності актів у позивача.
Також, до суду не надано доказів звернення до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 з проханням надати копії оскаржуваних наказів.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин для захисту прав від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 45 КАС України учасники процесу зобов'язані добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання цими правами не допускається. Частина друга цієї статті вказує, що зловживанням може бути визнано дії, що суперечать завданню судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову. Суд зазначає, що цей перелік не є вичерпним.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад адміністративного судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 КАС України). Верховний Суд у постанові від 13.03.2019 у справі №814/218/14 зазначив, що зловживанням є форма умисних, несумлінних дій, спрямованих на перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду справ. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2021 у справі №9901/23/21 вказала, що процесуальні дії мають сприяти суду у здійсненні правосуддя, а використання їх для інших цілей є зловживанням.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам добросовісності.
Позов містить значний обсяг тексту ідеологічного та світоглядного характеру, який не стосується предмета доказування у справі про оскарження актів щодо мобілізації. Частина тексту викладена іноземними мовами без перекладу, що порушує вимоги процесуальної форми. У заяві наведено посилання на обставини, що не перебувають у правовому зв'язку із заявленими вимогами. Таке оформлення ускладнює здійснення судочинства.
Крім того, текст позовної заяви містить неприйнятні висловлювання. Зокрема, позивач у грубій формі оцінює діяльність українського вченого Івана Огієнка, використовуючи образливі формулювання («лукаво і тупістю своєю»). Також у заяві містяться принизливі узагальнення на адресу громадян України, посилання на їхні харчові звички та біблійні цитати, що прогнозують загибель. Подібні твердження, подані у формі судового документу, носять провокативний характер, ображають гідність та створюють неприпустимий ідеологічний фон для судового розгляду.
Зазначені недоліки мають змістовний характер. Подання такого документа не відповідає цілям реалізації права на судовий захист, а використовується для трансляції образливих ідей, що прямо перешкоджає виконанню завдання адміністративного судочинства.
Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 14.03.2019 у справі №9901/34/19, підтверджує, що використання в процесуальних документах образливих слів та надання принизливих особистих характеристик свідчить про очевидну неповагу до честі та гідності і може бути визнано зловживанням процесуальними правами. Висловлювання позивача відповідають цим критеріям.
З огляду на викладене, суд констатує, що подання позовної заяви є зловживанням процесуальними правами з боку позивача.
В зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що позивачем не дотримані вимоги статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, протягом десяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 КАС України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи та один для суду), яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та вимогам добросовісності, зокрема, із зазначенням змісту позовних вимог і викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги окремо щодо кожного з відповідачів, викладу обставин щодо протиправності оспорюваних рішень, а саме зазначити які саме норми чинного законодавства порушені відповідачами та яким чином вони вплинули на права та інтереси позивача, з посиланням на докази, зазначити відомості щодо оскарження до штатних ВЛК Постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.07.2025, власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- оскаржуваних рішень командирів військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини або клопотання про їх витребування у разі відсутності їх у позивача.
- доказів звернення до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 з проханням надати копії оскаржуваних наказів;
- доказів надсилання відповідачу Військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 копії позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі або в паперовій формі листом з описом вкладення, у разі відсутності у відповідача електронного кабінету;
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з заявленими вимогами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду та докази на підтвердження наявності обставин, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду.
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
3. Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення ним у встановлений судом спосіб і строк недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву буде повернуто відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Колеснікова І.С.