07 травня 2026 року місто Київ № 320/31515/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоус А.Ю. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальної інформації про виключення позивача із військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 (в редакції закону станом на 14.05.2003 - п. “г» ч. 5 ст. 37) Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальної інформації про виключення позивача із військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 (в редакції закону станом на 14.05.2003 - п. “г» ч. 5 ст. 37) Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він не є військовозобов'язаною особою, оскільки 14.05.2003 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 був визнаний непридатним до військової служби на підставі п. “г» ч. 5 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), як особа, засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Відповідний запис було внесено до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 , завірено підписом керівника та скріплено гербовою печаткою.
Позивач наголошує, що зазначена відмітка про виключення з військового обліку у встановленому законом порядку не оскаржувалася та є чинною. З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає себе таким, що не перебуває на військовому обліку відповідно до норм законодавства.
Разом з тим, вказує, що скориставшись мобільним додатком “Резерв+», позивач виявив відсутність актуальних відомостей про своє виключення з обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Реєстр). Натомість у системі відображається інформація про те, що дані є неповними та потребують уточнення.
З метою врегулювання даного питання, 19.11.2024 представник позивача - адвокат Сабатюк Н.П. звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) із адвокатським запитом щодо внесення до Реєстру відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 (колишній п. “г» ч. 5 ст. 37) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу». Проте відповіді на вказаний запит надано не було.
23.02.2025 адвокат повторно звернулася до відповідача із аналогічним запитом. У відповідь на вказане звернення (лист без вихідного номера та дати) ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначив про необхідність особистої явки ОСОБА_1 до територіального центру комплектування.
Позивач вважає такі вимоги безпідставними, оскільки він був виключений з військового обліку ще 14.05.2003, а отже, на нього не поширюються обов'язки військовозобов'язаних осіб.
На переконання позивача, протиправна бездіяльність відповідача полягає у незабезпеченні внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальної та достовірної інформації про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, що призводить до порушення його прав та законних інтересів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.
З наданого суду скріншота із застосунку “Резерв+» вбачається запис, що інформація в реєстрі Оберіг неповна, потребує уточнення. В розділі “категорія обліку» зазначено “не на обліку» (документ оновлено 07.04.2025, дані уточнено 08.07.2024).
Відповідно до Тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , позивач 15.05.2003 призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 зарахований в запас за п. “г» ч. 5 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (як засуджений). Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 11.06.2002 був засуджений за вчинення злочину, який відноситься до тяжких злочинів.
Представник позивача звернулася до відповідача із адвокатським запитом від 19.11.2024, в якому просила внести дані щодо виключення з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів “Оберіг».
За посиланням представника позивача, відповіді на запит не отримала.
Представник позивача повторно звернулася із аналогічним запитом від 23.02.2025.
У відповідь на звернення, відповідач листом (без дати та номера) повідомив, що з метою упорядкування облікових даних та надання інформації, військовозобов'язаний ОСОБА_1 повинен особисто в найкоротший термін з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 попередньо ставши в електронну чергу.
У подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.04.2025, у якій просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно нього про його виключення з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» згідно з інформацією, яка міститься у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 .
За посиланням позивача, відповіді на заяву від відповідача так і не отримав.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виключення позивача з військового обліку, останній звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Частиною п'ятою статті 33 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п2ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Таким чином, на відповідача покладено обов'язок щодо внесення до Реєстру достовірних та актуальних відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно частини п'ятої статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту “г» частини 5 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент внесення запису до тимчасового посвідчення позивача щодо виключення позивача з військового обліку) було передбачено, що виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.
Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» статтю 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» викладено в новій редакції.
Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній у момент спірних правовідносин) установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запас; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів “й» або “к» пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, судом встановлено, що стаття 37 зазначеного Закону зазнала змін, і чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Перелік підстав для виключення з військового обліку, визначений чинною редакцією статті 37 Закону, є вичерпним.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що з набранням чинності змін до статті 37 Закону № 2232-XII, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, що може бути призвана на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Щодо посилання позивача на те, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України внесені зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на нього не розповсюджуються суд зазначає таке.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Верховний суд у постанові від 09 квітня 2026 року в справі № 280/6524/24 зазначив, що «Унесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.
У зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.»
Таким чином, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII.
Отже, за чинними нормами статті 37 Закону № 2232-XII позивач не підпадає під категорію осіб, які можуть бути виключеними з військового обліку та є військовозобов'язаним.
Обов'язок відповідача як органу ведення Реєстру полягає у внесенні до нього актуальних та достовірних відомостей, що відповідають чинному правовому регулюванню.
За таких обставин внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку з підстави, яка не передбачена чинною редакцією закону, є неможливим.
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Білоус А.Ю.