Рішення від 16.04.2026 по справі 320/63300/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року справа № 320/63300/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Франковської А.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЛЬБАС" до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

за участю сторін:

представника позивача - Мироненко К.Б.,

представника відповідача - Клунко В.В.,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Паульбас" з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 20.10.2025 №23979/ТД/ДПС/ФС-341 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паульбас" штрафу у розмірі 2 720 000 грн на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Паульбас" зазначає, що оскаржувана постанова Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 20.10.2025 №23979/ГД/ДПС/ФС-341 є протиправною та підлягає скасуванню. Позивач вказує, що основним видом його діяльності є пасажирські перевезення, і всі водії в спірний період були допущені до роботи на підставі належним чином укладених письмових трудових договорів. Товариство визнає факт неподання повідомлень до органів ДПС про прийняття окремих працівників на роботу, проте наголошує, що це було зумовлено неузгодженістю дій між керівництвом та бухгалтерією, а не відсутністю правового оформлення трудових відносин як такого.

Позивач стверджує, що склад правопорушення, передбачений абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, охоплює виключно фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). На переконання ТОВ "Паульбас", несвоєчасне повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу за наявності укладеного трудового договору не може бути підставою для застосування штрафу за цією нормою, оскільки чинне законодавство не ототожнює ці два обов'язки роботодавця.

Окрему увагу позивач приділяє порушенню процедури прийняття рішення відповідачем. Зокрема, зазначає, що фактичні обставини щодо оформлення тих самих 34 водіїв вже були предметом розгляду Відповідача у 2024 році на підставі акта фактичної перевірки від 23.05.2024. За результатами розгляду відповідач листом від 18.07.2024 повідомив Товариство про не застосовування фінансових санкцій. Позивач вважає, що повторний розгляд тих самих фактів у 2025 році та винесення постанови на підставі результатів нової перевірки прямо суперечить статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", яка забороняє здійснення повторних заходів за одним і тим самим фактом. Крім того, на думку позивача, відповідачем було порушено 45-денний строк розгляду справи, встановлений Порядком №509.

Також позивач вказує на порушення свого права на участь у процесі прийняття рішення, оскільки він не був належним чином поінформований про отримання відповідачем матеріалів нової перевірки та не мав можливості надати пояснення до винесення оскаржуваної постанови. Додатковим аргументом виступає посилання на норми Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", згідно з якими у разі виконання припису про усунення порушень у повному обсязі штрафи не застосовуються. Відповідач взагалі не надсилав позивачу жодного припису, чим позбавив його законодавчо передбаченої можливості усунути порушення без застосування санкцій.

Щодо факту сплати 50% від суми накладеного штрафу, позивач зазначає, що це було вимушеним кроком з метою уникнення арешту рахунків та забезпечення безперебійної діяльності підприємства (зокрема, бронювання водіїв) в умовах воєнного стану. Товариство наголошує, що така сплата не є визнанням правомірності постанови та не позбавляє його права на судовий захист.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 29.01.2026. Витребувано докази від відповідача та Головного управління ДПС у Київській області, яке проводило перевірку.

28.01.2026 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Відповідач зазначає, що оскаржувана постанова від 20.10.2025 №23979/ТД/ДПС/ФС-341 про накладення штрафу у розмірі 2 720 000 грн була прийнята на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки ГУ ДПС у Київській області від 08.05.2025. В ході цієї перевірки було встановлено порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, оскільки 34 працівники були фактично допущені до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення органів ДПС. Відповідач наголошує, що згідно з частиною 4 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору та відповідного повідомлення органу ДПС, а недотримання цієї вимоги тягне за собою відповідальність за абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Щодо процедурних аспектів розгляду справи, Міжрегіональне управління стверджує, що 15.09.2025 на офіційну адресу позивача було направлено повідомлення про початок адміністративного провадження та запрошення на слухання. Хоча вказаний лист повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання", відповідач, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зазначає, що саме суб'єкт господарювання несе ризик неотримання офіційної кореспонденції за своєю адресою, вказаною в ЄДР. Крім того, відповідач зауважує, що норми Порядку №509 не містять обов'язкової вимоги щодо присутності представника роботодавця під час розгляду справи про накладення штрафу. Доводи позивача про те, що штраф було накладено на підставі акта 2024 року, Відповідач називає недостовірними, оскільки підставою для винесення постанови став саме акт від 08.05.2025.

Відповідач також відхиляє посилання позивача на статтю 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". На думку органу Держпраці, положення щодо звільнення від відповідальності у разі виконання припису застосовуються виключно за результатами перевірок, проведених безпосередньо органами Держпраці, а не на підставі актів перевірок податкових органів. Оскільки Міжрегіональне управління самостійного заходу контролю не проводило, підстави для видання припису та, відповідно, для звільнення від штрафу за його виконання, були відсутні. Відповідач наголошує, що діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, з метою захисту трудових прав працівників.

У підготовче судове засідання, призначене на 29.01.2026, з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, подав через підсистему "Електронний Суд" клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи від 21.01.2026 у зв'язку з відпусткою представника.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 підготовче судове засідання відкладено у зв'язку із клопотанням відповідача на 26.02.2026.

06.02.2026 через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач наголошує на безпідставності заперечень відповідача та зазначає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною з огляду на неправильне тлумачення норм матеріального права та грубі порушення процедурного характеру.

Позивач наполягає на протиправності оскаржуваної постанови, наголошуючи на порушенні його фундаментального права на участь у процесі прийняття рішення. Позивач стверджує, що на спірні правовідносини поширюються норми Закону України "Про адміністративну процедуру", оскільки відповідач є органом виконавчої влади, що виконує функції публічної адміністрації при прийнятті адміністративного акта - постанови про накладення штрафу. Відтак, недостатня регламентація процедури у Порядку №509 не звільняє відповідача від обов'язку дотримуватися загальних принципів та норм Закону "Про адміністративну процедуру", зокрема щодо права учасника бути заслуханим.

Товариство зазначає, що відповідач неналежним чином виконав обов'язок щодо інформування про початок провадження. Так, при направленні листа відповідач не дотримався вимог статті 32 Закону України "Про адміністративну процедуру" та пунктів 4.3, 4.4 Регламенту "Укрпошти", не зазначивши на конверті номер мобільного телефону адресата, який є загальнодоступним у ЄДР. Це унеможливило отримання позивачем SMS-повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення та призвело до його повернення за закінченням терміну зберігання. Позивач наголошує, що згідно з частиною 7 статті 32 Закону "Про адміністративну процедуру", якщо особа заявляє про неотримання запрошення, обов'язок доказування факту його вручення покладається на адміністративний орган. Відповідач, маючи змогу через сервіс відстеження перевірити, що лист не вручено, не вжив жодних альтернативних способів повідомлення (телефоном, електронною поштою тощо), чим позбавив позивача права на захист.

Крім того, позивач вважає безпідставним ігнорування відповідачем положень Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану". Товариство переконане, що акти перевірок органів ДПС, згідно з пунктом 5 Порядку №823, є лише підставою для проведення інспекційного відвідування органами Держпраці, за результатами якого має бути складений припис. Позивач стверджує, що відповідач свідомо оминув процедуру винесення припису, чим позбавив підприємство законного права на звільнення від фінансової відповідальності у разі усунення порушень у період воєнного стану.

Позивач також підкреслює, що головною підставою для скасування постанови є відсутність самого складу правопорушення, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України. Позивач наполягає, що неповідомлення податкової служби про прийняття працівника за наявності укладеного письмового трудового договору не може бути підставою для застосування штрафу за цією нормою, а відповідач у відзиві не надав жодних спростувань щодо такого тлумачення матеріального права.

З огляду на викладене, позивач вважає, що сукупність процедурних порушень та невірне застосування норм права свідчать про очевидну протиправність оскаржуваного рішення.

11.02.2026 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач наполягає на правомірності накладення штрафу та спростовує доводи позивача.

Контролюючий орган зазначає, що за результатами аналізу даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування було виявлено системні розбіжності між інформацією позивача та офіційними відомостями Пенсійного фонду України. Відповідач стверджує, що позивач намагається легалізувати працю водіїв "заднім числом", надаючи паперові копії трудових договорів, які суперечать фактичним даним про початок трудових відносин та сплату податків.

Відповідач наполягає, що неподання повідомлення до органів ДПС до моменту фактичного допуску працівника до роботи є порушенням вимог частини 4 статті 24 КЗпП України. Контролюючий орган заперечує аргументи позивача про те, що це є лише технічним порушенням порядку повідомлення. Відповідач стверджує, що оскільки на момент перевірки відомості про цих працівників у базах даних ДПС та ПФУ були відсутні, а податки не нараховувались, такі діяння мають кваліфікуватися саме як допуск до роботи без оформлення трудового договору за абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України. На підставі наведеного аналізу по кожному працівнику, відповідач вважає провину позивача повністю доведеною, а суму накладеного штрафу - обґрунтованою та законною.

У судове засідання, призначене на 26.02.2026, з'явився представник позивача. Відповідач явку свого представника у підготовче судове засідання не забезпечив з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.03.2026.

У судове засідання, призначене на 12.03.2026, з'явились представники позивача. Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, не повідомивши про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що вимоги ухвали суду від 23.12.2025 в частині витребування доказів від Головного управління ДПС у Київській області останнім не виконано, витребувані судом докази не надано.

У зв'язку з цим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 повторно витребувано докази у справі від Головного управління ДПС у Київській області:

- копію акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірноності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТОВ "Паульбас" (податковий номер 43603938) за період з 01.01.2022 по 31.12.2024, складеного ГУ ДПС у Київській області від 08.05.2025 №23979/10-36-24-05/43603938 із усіма додатками із доказами направлення акту позивачу; копії прийнятих за результатами розгляду даного акту перевірки рішень;

- копію акту фактичної перевірки ТОВ "Паульбас" (податковий номер 43603938), складеного ГУ ДПС у Київській області від 23.05.2025 №32135/10/36/07/43603938 із усіма додатками, вказаними у пункті 4.5 акту із доказами направлення акту позивачу; копії прийнятих за результатами розгляду даного акту перевірки рішень;

- копію письмового повідомлення від 25.03.2025 №6044/10-36-24-06 та наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача №1207-п від 25.03.2025 із доказами направлення позивачу;

- докази направлення на адресу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці копії (чи оригіналу) акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірноності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТОВ "Паульбас" (податковий номер 43603938) за період з 01.01.2022 по 31.12.2024, складеного ГУ ДПС у Київській області від 08.05.2025 №23979/10-36-24-05/43603938;

- докази направлення на адресу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці копії (чи оригіналу) фактичної перевірки ТОВ "Паульбас" (податковий номер 43603938), складеного ГУ ДПС у Київській області від 23.05.2025 №32135/10/36/07/43603938.

Відкладено судове засідання на 31.03.2026.

Судове засідання 31.03.2026 знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 09.04.2026.

У судове засідання, призначене на 09.04.2026, з'явились представники позивача та відповідача. У судовому засіданні 09.04.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Представники відповідача у судовому засіданні 09.04.2026 проти позову заперечували. В судовому засіданні 09.04.2026 на стадії ухвалення судового рішення оголошено перерву до 16.04.2026.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паульбас" (ідентифікаційний код 43603938, адреса: 08293, Київська обл., м. Буча, вул. Тургенєва, буд. 6-В) здійснює господарську діяльність у таких сферах за КВЕД:

49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення

49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.

49.41 Вантажний автомобільний транспорт

49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду)

52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

У період з 14.05.2024 по 23.05.2024 Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку діяльності ТОВ "Паульбас" за місцем фактичної реєстрації суб'єкта господарювання, за результатами якої складено акт від 23.05.2024 №32135/10/36/07/43603938 (т. 2 а.с. 134-137).

У вказаному акті контролюючим органом було зафіксовано факт неподання повідомлення за формою №20-ОПП про зареєстровані об'єкти оподаткування, а саме: згідно з базою даних на момент початку фактичної перевірки позивачем не надано до органу ДПС повідомлення №20-ОПП по 9 об'єктах оподаткування - транспортних засобах, які зареєстровані в інформаційній системі "Шлях". Також фактичною перевіркою встановлено провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом. Суб'єктом господарювання, який має фактичну кількість застрахованих осіб (за даними ПФУ) менше кількості водіїв, внесених до інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека. А саме ТОВ "Паульбас" зареєстровано з метою допуску до роботи 38 водіїв у ІС "Шлях", з якими відсутні оформлені згідно діючого законодавства трудові відносини. Так, відповідно до відомостей, поданих ТОВ "Паульбас" до ІС "Шлях" у вказаній інформаційній системі зареєстровано всього 71 водіїв, але оформлено на роботу та подано повідомлення про прийняття працівника на роботу по 33 особам. Тобто ТОВ "Паульбас" не має оформлених трудових відносин з 38 водіями та повідомлення про прийняття на роботу по ним не подавались.

Фактичною перевіркою встановлено порушення п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, ст.24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

23.05.2025 Головним управлінням ДПС у Київській області було складено акт відмови від підписання та отримання матеріалів перевірки №1317/10/36/07/08 (т. 2 а.с. 139).

За результатами фактичної перевірки на підставі акту від 23.05.2024 №32135/10/36/07/43603938 Головним управлінням ДПС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за платежем адміністративні штрафи та інші санкції 21081103 за неподання повідомлення про всі об'єкти оподаткування (1020,00 грн х 9 транспортних засобів) на суму 9180,00 грн.

Також Головним управлінням ДПС у Київській області було надіслано до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці листом від 24.05.23025 №10529/5/10-36-07-08-05 (т.2, а.с.152-153) копії матеріалів фактичної перевірки по ТОВ "Паульбас", якою встановлено порушення Кодексу законів про працю України для розгляду та накладення штрафу відповідно до п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509. В даному листі наведено перелік із 38 водіїв ТОВ "ПАУЛЬБАС", щодо яких 14.05.2024 встановлено факт допуску до роботи без оформлення трудових відносин із зазначеним суб'єктом господарювання.

На підставі матеріалів фактичної перевірки Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці було повідомлено ТОВ "Паульбас" листом від 18.07.2024 №Ц/2/23465-24 (т. 1 а.с. 87), що до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з Головного управління ДПС у Київській області надійшов Акт про результати фактичної перевірки від 23.05.2024 №32135/10/36/07/43603938 відносно ТОВ "Паульбас" для розгляду та прийняття рішень. Повідомлено, що фактичною перевіркою встановлено факт використання праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин. Повідомлено, що за результатами розгляду матеріалів справи уповноваженою посадовою особою штраф (фінансова санкція) відносно ТОВ "Паульбас" не застосовано.

Надалі, ГУ ДПС у Київській області на підставі наказу від 25.03.2025 №1207-п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Паульбас" (податковий номер 43603938)" (т. 2 а.с. 76) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з 25.04.2025 тривалістю 5 робочих днів.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Паульбас" було складено акт від 08.05.2025 №23979/10-36-24-05/43603938 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ТОВ "Паульбас" (податковий номер 43603938) за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 (т. 2 а.с. 77-115).

За висновками Акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Паульбас" від 08.05.2025 №23979/10-36-24-05/43603938 встановлено наступні порушення:

1. п. 51.1 ст. 51, п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 зі змінами, в частині несвоєчасного подання, подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 2, 3, 4 квартали 2022 року, 1-4 квартали 2023 року, 1-3 квартали 2024 року;

2. п. 36.1 ст. 36, п. 37.2 ст. 37, п. 38.1 ст. 38, п. 164.1, п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п.п. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 103068,00 грн., в тому числі, по періодах: (у травні 2022р. - 1170,00грн., у червні 2022р. - 2340,00грн., у липні 2022р. - 4680,00грн., у серпні 2022р. - 10530,00грн., у вересні 2022р. - 5850,00грн., у жовтні 2022р. - 8442,00грн., у листопаді 2022р. - 7236,00грн., у грудні 2022р. - 7236,00грн., у січні 2023р. - 8442,00грн., у лютому 2023р. - 7236,00грн., у березні 2023р. - 2412,00грн., у квітні 2023р. - 6030,00грн., у травні 2023р. - 1206,00грн., у липні 2023р. - 2412,00грн., у вересні 2023р. - 1206,00грн., у жовтні 2023р. - 2412,00грн., у листопаді 2023 р. - 1206,00грн., у січні 2024р. - 2556,00грн., у лютому 2024р. - 2556,00грн., у березні 2024р. - 6390,00грн., у квітні 2024р. - 2880,00грн., у травні 2024р. - 2880,00грн., у червні 2024р. - 1440,00грн., у вересні 2024р. - 4320,00грн.);

3. п. 36.1 ст. 36, п. 37.2 ст. 37, п. 38.1 ст. 38, п. 164.1, п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п.п. "а" п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.4, 1.5, 1.6 п.16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: підприємством не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військового збору на загальну суму 8589,00грн., в тому числі, по періодах: (у травні 2022р. - 97,50грн., у червні 2022р. - 195,00грн., у липні 2022р. - 390,00грн., у серпні 2022р. - 877,50грн., у вересні 2022р. - 487,50грн., у жовтні 2022р. - 703,50грн., у листопаді 2022р. - 603,00грн., у грудні 2022р. - 603,00грн., у січні 2023р. - 703,50грн., у лютому 2023р. - 603,00грн., у березні 2023р. - 201,00грн., у квітні 2023р. - 502,50грн., у травні 2023р. - 100,50грн., у липні 2023р. - 201,00грн., у вересні 2023р. - 100,50грн., у жовтні 2023р. - 201,00грн., у листопаді 2023р. - 100,50грн., у січні 2024р. - 213,00грн., у лютому 2024р. - 213,00грн., у березні 2024р. - 532,50грн., у квітні 2024р. - 240,00грн., у травні 2024р. - 240,00грн., у червні 2024р. - 120,00грн., у вересні 2024р. - 360,00грн.);

4. вимог ч.1 п.1 ст.7, п.1, п.2, п.5 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями), у результаті чого перевіркою донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок за період що перевірявся, на загальну суму 125972,00 грн., в тому числі, по періодах: (у травні 2022р. - 1430,00грн., у червні 2022р. - 2860,00грн., у липні 2022р. - 5720,00грн., у серпні 2022р. - 12870,00грн., у вересні 2022р. - 7150,00грн., у жовтні 2022р. - 10318,00грн., у листопаді 2022р. - 8844,00грн., у грудні 2022р. - 8844,00грн., у січні 2023р. - 10318,00грн., у лютому 2023р. - 8844,00грн., у березні 2023р. - 2948,00грн., у квітні 2023р. - 7370,00грн., у травні 2023р. - 1474,00грн., у липні 2023р. - 2948,00грн., у вересні 2023р. - 1474,00 грн., у жовтні 2023р. - 2948,00грн., у листопаді 2023р. - 1474,00грн., у січні 2024р. - 3124,00грн., у лютому 2024р. - 3124,00грн., у березні 2024р. - 7810,00грн., у квітні 2024р. - 3520,00грн., у травні 2024р. - 3520,00грн., у червні 2024р. - 1760,00грн., у вересні 2024р. - 5280,00грн.).

На підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ПАУЛЬБАС" від 08.05.2025 №23979/10-36-24-05/43603938 Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті:

- вимога про сплату боргу (недоїмку) від 24.06.2025 №287742406, якою повідомлено про заборгованість (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на суму 125972,00 грн (т.2, а.с.117);

- рішення від 24.06.2025 №287732406 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 17017,00 грн. (т. 2 а.с. 118);

- податкове повідомлення-рішення від 24.06.2025 №287702406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 133105,21 грн, з яких за податковим зобов'язанням на суму 103068,00 грн, за штрафними санкціями (штрафами) на суму 25474,50 грн, сума пені відповідно до пп.129.1.1, 129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України на суму 4562,71 грн (т. 2 а.с. 119-120);

- податкове повідомлення-рішення від 24.06.2025 №287712406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 11092,15 грн, з яких за податковим зобов'язанням на суму 8589,00 грн, за штрафними санкціями (штрафами) на суму 2122,92 грн, сума пені відповідно до пп.129.1.1, 129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України на суму 380,23 грн (т. 2 а.с. 121-122);

- податкове повідомлення-рішення від 24.06.2025 №287722406, яким застосовано штраф у сум 1020,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата (т. 2 а.с. 123-124).

Матеріали акта від 08.05.2025 №23979/10-36-24-05/43603938 Головним управлінням ДПС у Київській області були надіслані Центральному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці листом від 31.07.2025 №14789/5/10-36-24-06 для використання в роботі та відповідного реагування (т. 2 а.с. 125-127).

15.09.2025 відповідач направив на офіційну адресу позивача лист №Ц/2/29140-25 (т. 1 а.с. 142-143) із повідомленням про розпочате адміністративне провадження щодо накладення штрафу, передбаченого ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України за Актом Головного управління ДПС у Київській області від 08.05.2025 №23979/10-36-24-05/43603938 у зв'язку з виявленим порушенням законодавства про працю. Вказаним листом позивача проінформовано про права та обов'язки учасника адміністративного провадження згідно вимог ст. 49 Закону України "Про адміністративну процедуру". Повідомлено, що розгляд справи про накладення штрафу (фінансова санкція) або винесення попередження за актом відбудеться об 11.40 год 24.09.2025 за адресою Центрального міжрегіонального управління.

Вказаний лист було направлено на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням №0601192293840 та повернуто відповідачу з відміткою про причину невручення "за закінченням терміну зберігання" 01.10.2025 (т.1, а.с.143 зворотній бік).

20.10.2025 заступник начальника Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Харченко А.М., за відсутності представника позивача, керуючись статтею 265 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення", частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, виніс постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю №23979/ТД/ДПС/ФС-341 (т. 1 а.с. 160-161), якою на ТОВ "Паульбас" накладено штраф у розмірі 2 720 000 грн.

У постанові про накладення штрафу за порушення законодавства про працю №23979/ТД/ДПС/ФС-341 вказано, що у порушення вимог статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" ТОВ "Паульбас" допускає працівників до виконання роботи без повідомлення про прийняття працівника на роботу.

У постанові про накладення штрафу за порушення законодавства про працю №23979/ТД/ДПС/ФС-341 вказано, що з 25.04.2025 по 01.05.2025 Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Паульбас", під час якої встановлено факт використання праці 34 осіб (із зазначенням прізвища та імені) без належного оформлення трудових відносин.

Вказано, що у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" повідомлення про прийняття на роботу 34 працівників до початку роботи не подавалося.

Штраф застосований, виходячи з десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення, за кожного з 34 працівників (8 000 грн х 10 х 34 = 2 720 000 грн).

Постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 20.10.2025 №23979/ТД/ДПС/ФС-341 була отримана позивачем 07.11.2025, що підтверджується квитанцією Укрпошти та трекінгом поштового відправлення №R067027686246 (т. 1 а.с. 110-112).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю постанови, проте з метою уникнення арешту рахунків та забезпечення безперебійної діяльності, 19.11.2025 сплатив 50% від суми штрафу в розмірі 1 360 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №476 (т. 1 а.с. 114).

Листом від 19.11.2025 (т. 1 а.с. 113) позивач повідомив відповідача про сплату штрафу в розмірі 1 360 000 грн. Водночас зауважив, що факт оплати вказаного платежу не є свідченням згоди позивача із прийнятою постановою, сплата штрафу спрямована на попередження негативних наслідків у вигляді примусового виконання постанови та накладення арештів на рахунки підприємства, у зв'язку з чим позивачем залишено за собою право на оскарження вказаної постанови в судовому порядку.

Вважаючи постанову відповідача протиправною та такою, що прийнята з порушенням процедури та без урахування фактичних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пункту 80.10 статті 80, пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою, абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Згідно з частиною четвертою статті 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання юридичними та фізичними особами - підприємцями вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)) належить податковому органу відповідно до закону.

При цьому повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення шляхом накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 Кодексу законів про працю України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення №96), центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1.

Пунктом 8 Положення №96 передбачено, що Держпраці під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

З огляду на вищевикладене, у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №560/3981/23.

Відповідно до пункту 1 Положення про Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Держпраці від 23.09.2022 №170 (далі - Положення №170), Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 Положення №170 завданням Міжрегіонального управління є, зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення №170 Міжрегіональне управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю.

У відповідності до підпункту 48 цього ж пункту Міжрегіональне управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Міжрегіонального управління.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2-7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 (далі - Порядок №509).

Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно з пунктом 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка (пункт 4 Порядку №509).

Оцінюючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, суд вважає за необхідне здійснити аналіз правової природи доказів, покладених в основу оскаржуваного рішення відповідача.

Так, судом встановлено, що єдиною фактичною та процесуальною підставою для застосування штрафних санкцій став Акт документальної позапланової невиїзної перевірки ГУ ДПС у Київській області від 08.05.2025 №23979/10-36-24-05/43603938, в якому зазначено, що проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Паульбас" з питань укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 на підставі та наказу ГУ ДПС у Київській області від 25.03.2025 №1207-п.

В акті від 08.05.2025, серед іншого, зазначено про те, що аналізуючи наявну інформацію в системі "Шлях" та порівнюючи її з даними Пенсійного фонду України, встановлено, що ТОВ "Паульбас" не подано відомості про водіїв, кількість яких перевищує фактичну кількість зареєстрованих нею осіб, що своєю чергою підтверджує використання праці найманих осіб без оформлення трудових відносин. Так, ГУ ДПС у Київській області зазначено, що позивачем документально не підтверджено оформлення трудових відносин за 2022 рік - 19 громадян фізичних осіб, за 2023 рік - 15 громадян фізичних осіб, за 2024 рік - 9 громадян фізичних осіб, які включені до відомостей про водіїв, внесених до ІС "Шлях". Отже, ГУ ДПС у Київській області вважає, що вказаних громадян фізичних осіб допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядження роботодавця, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади про прийняття працівника на роботу.

Перевіркою позивача ГУ ДПС у Київській області встановлено використання праці найманих працівників (34 водії) без укладення трудового договору, оформленого наказом, а саме:

- у 2022 році - водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ;

- у 2023 році - водіїв ОСОБА_20 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_21 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_19 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ;

- у 2024 році - водіїв ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_23 , ОСОБА_12 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 .

При цьому, з висновків Акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ПАУЛЬБАС" від 08.05.2025 №23979/10-36-24-05/43603938 вбачається, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою позивача з питань укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору до бюджету, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 встановлено наступні порушення:

Отже, у висновках Акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ПАУЛЬБАС" від 08.05.2025 №23979/10-36-24-05/43603938 відсутні посилання на порушення вимог статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", за порушення яких і застосовано штраф згідно з постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю №23979/ТД/ДПС/ФС-341.

Таким чином, аналіз висновків Акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ПАУЛЬБАС" від 08.05.2025 №23979/10-36-24-05/43603938 дає підстави стверджувати, що Головним управлінням ДПС у Київській області за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки зафіксовано виключно порушення норм Податкового кодексу України та Закону України №2464-VI. Зокрема, висновки акта стосуються виключно несвоєчасного подання податкової звітності, а також ненарахування та несплати позивачем податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.

Суд наголошує на тому, що висновки Акту документальної позапланової невиїзної перевірки ГУ ДПС у Київській області від 08.05.2025 №23979/10-36-24-05/43603938 не містять жодних посилань на порушення позивачем статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Податковий орган у межах своїх повноважень в Акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.05.2025 №23979/10-36-24-05/43603938, який був покладений відповідачем в основу оскаржуваної постанови, констатував виключно фіскальні наслідки у вигляді порушення норм Податкового кодексу України та Закону України №2464-VI - ненарахування, неутримання та неперерахування обов'язкових податків та зборів за водіїв, щодо яких перевіркою документально не підтверджено оформлення трудових відносин за 2022 рік - 19 громадян фізичних осіб, за 2023 рік - 15 громадян фізичних осіб, за 2024 рік - 9 громадян фізичних осіб, виходячи з аналізу логістичних даних інформаційної системи "Шлях".

Таким чином, Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.05.2025 №23979/10-36-24-05/43603938, у висновках якого відсутні висновки про порушення позивачем статті 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", не міг бути покладений відповідачем в основу оскаржуваної постанови.

При цьому, суд вважає юридично неспроможними та такими, що суперечать матеріалам справи, аргументи відповідача, надані ним під час розгляду справи по суті, про те, що оскаржувана постанова прийнята за сукупністю матеріалів фактичної перевірки 2024 року та документальної позапланової невиїзної перевірки 2025 року.

Cудом встановлено, що обставини виконання роботи водіями позивача вже були об'єктом вичерпного дослідження відповідача за результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у Київській області (Акт від 23.05.2024 №32135/10/36/07/43603938).

Так, ГУ ДПС у Київській області в додатку №3 до Акту фактичної перевірки від 23.05.2024 №32135/10/36/07/43603938 зазначено перелік водіїв, з якими, на думку ГУ ДПС у Київській області у позивача не оформлено трудові відносини (38 водіїв), а саме: ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_11 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 .

Водночас за результатами розгляду вказаного акту відповідач уже повною мірою реалізував свою компетенцію, надав правову оцінку фактам оформлення трудових відносин із зазначеними водіями та повідомив позивача про не застосування фінансових санкцій до нього, про що поінформував позивача листом від 18.07.2024 №Ц/2/23465-24.

Згідно з доктриною законних очікувань (legitimate expectations) та принципом належного врядування (good governance), які є невід'ємними елементами верховенства права в розумінні статті 8 Конституції України та практики ЄСПЛ, державні органи зобов'язані діяти послідовно, прозоро та передбачувано.

Позивач, отримавши у 2024 році офіційну відмову органу Держпраці від претензій щодо порядку оформлення трудових відносин за конкретний період, мав законне право розраховувати на стабільність своєї правової позиції та незмінність оцінки цих обставин з боку держави в майбутньому.

Використання відповідачем результатів документальної позапланової невиїзної перевірки 2025 року, яка не встановила жодних нових порушень законодавства про працю, а лише зафіксувала фіскальні аспекти тих самих подій, для перегляду питання, щодо якого вже було висловлено позицію про відсутність порушення, є за своєю сутністю ревізією власного волевиявлення.

Разом позивачем під час розгляду справи доведено, що трудові відносини за період спірних правовідносин були оформлені з усіма водіями шляхом укладення відповідних трудових договорів, на підтвердження чого надано їх копії.

Водночас, позивач визнає, що повідомлення на працівників (водіїв) про роботу подано до ГУ ДПС у Київській області не по всім водіям та це зумовлено виключно неузгодженістю дій між директором та бухгалтером. Більше того, позивачем повідомлено, що розуміючи обставини введення воєнного стану та обмеження для чоловіків віком від 18 до 60 років у праві на виїзд за кордон, копії трудових договорів завжди були при собі у водіїв на випадок, якщо у посадових осіб Державної прикордонної служби України виникнуть питання щодо оформлення трудових відносин із ТОВ "Паульбас".

Так, позивачем надано суду копії наступних трудових договорів по 34 водіям, прізвища яких фігурують в оскаржуваній постанові про накладення штрафу:

- від 23.10.2022 №23/10-22, укладеного з ОСОБА_73 (т. 1 а.с. 16-17);

- від 05.05.2022 №05/05-22, укладеного з ОСОБА_74 (т. 1 а.с. 18-19);

- від 21.04.2023 №21/04-23, укладеного з ОСОБА_75 (т. 1 а.с. 20-21);

- від 05.11.2022 №05/11-22, укладеного з ОСОБА_76 (т. 1 а.с. 22-23);

- від 25.08.2022 №25/08-22, укладеного з ОСОБА_77 (т. 1 а.с. 24-25);

- від 29.10.2022 №29/10-22, укладеного з ОСОБА_78 (т. 1 а.с. 26-27);

- від 21.11.2022 №21/11-22, укладеного з ОСОБА_79 (т. 1 а.с. 28-29);

- від 24.09.2022 №24/09-22, укладеного з ОСОБА_80 (т. 1 а.с. 30-31);

- від 30.07.2022 №30/07-22, укладеного з ОСОБА_81 (т. 1 а.с. 32-33);

- від 27.10.2022 №27/10-22, укладеного з ОСОБА_82 (т. 1 а.с. 34-35);

- від 24.08.2022 №24/08-22, укладеного з ОСОБА_83 (т. 1 а.с. 36-37);

- від 27.08.2022 №27/08-22, укладеного з ОСОБА_84 (т. 1 а.с. 38-39);

- від 29.07.2022 №29/07-22, укладеного з ОСОБА_85 (т. 1 а.с. 40-41);

- від 30.07.2022 №30/07-22, укладеного з ОСОБА_86 (т. 1 а.с. 42-43);

- від 29.07.2022 №29/07-22, укладеного з ОСОБА_87 (т. 1 а.с. 44-45);

- від 01.02.2023 №01/02-23, укладеного з ОСОБА_88 (т. 1 а.с. 46-47);

- від 12.09.2024 №12/09-24, укладеного з ОСОБА_89 (т. 1 а.с. 48-49);

- від 20.06.2022 №20/06-22, укладеного з ОСОБА_90 (т. 1 а.с. 50-51);

- від 26.03.2024 №26/03-24, укладеного з ОСОБА_91 (т. 1 а.с. 52-53);

- від 01.06.2024 №01/06-24, укладеного з ОСОБА_92 (т. 1 а.с. 54-55);

- від 28.06.2023 №28/06-23, укладеного з ОСОБА_93 (т. 1 а.с. 56-57);

- від 18.12.2022 №18/12-22, укладеного з ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 58-59);

- від 23.04.2023 №23/04-23, укладеного з ОСОБА_94 (т. 1 а.с. 60-61);

- від 03.08.2022 №03/08-22, укладеного з ОСОБА_95 (т. 1 а.с. 62-63);

- від 14.01.2024 №14/01-24, укладеного зі ОСОБА_96 (т. 1 а.с. 64-65);

- від 16.01.2023 №16/01-23, укладеного зі ОСОБА_97 (т. 1 а.с. 66-67);

- від 08.02.2023 №05/02-23, укладеного з ОСОБА_98 (т. 1 а.с. 68-69);

- від 12.06.2022 №12/06-22, укладеного з ОСОБА_99 (т. 1 а.с. 70-71);

- від 22.04.2023 №22/04-23, укладеного з ОСОБА_100 (т. 1 а.с. 72-73);

- від 16.03.2024 №16/03-24, укладеного з ОСОБА_101 (т. 1 а.с. 74-75);

- від 15.10.2023 №15/10-23, укладеного з ОСОБА_102 (т. 1 а.с. 76-77);

- від 14.02.2024 №14/02-24, укладеного з ОСОБА_103 (т. 1 а.с. 78-79);

- від 01.08.2022 №01/08-22, укладеного з ОСОБА_104 (т. 1 а.с. 80-81);

- від 16.03.2024 №16/03-24, укладеного з ОСОБА_105 (т. 1 а.с. 82-83).

Суд зауважує, що вказані трудові договори за своєю правовою природою є безстроковими трудовими договорами, складеними в письмовій формі, що повністю відповідає вимогам статті 24 КЗпП України. Документи скріплені підписами сторін та відтиском мокрої печатки позивача, що підтверджує його автентичність. Аналіз змісту договорів свідчить про вичерпне узгодження сторонами всіх істотних умов:

- предмет договору та посада. Працівник приймається на посаду водія автотранспортних засобів (п. 2.1). Договір встановлює обов'язок працівника виконувати роботу, передбачену умовами документа, а роботодавця - забезпечувати необхідні умови праці та виплачувати заробітну плату (п. 1.2);

- оплата праці та податкові зобов'язання. Оплата здійснюється згідно зі штатним розкладом підприємства (п. 3.1). Особливу увагу суд звертає на пункт 3.3 договору, де встановлено, що ПДФО та ЄСВ утримуються Роботодавцем із заробітної плати Працівника відповідно до законодавства України. Це свідчить про намір сторін здійснювати діяльність виключно в межах офіційних трудових відносин;

- соціальні гарантії. Працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарні дні (п. 6.1). Також договором гарантується оплата тимчасової непрацездатності (п. 4.2) та право на відпочинок у святкові та неробочі дні (п. 6.3);

- специфіка роботи (відрядження). Враховуючи характер діяльності позивача, договорами передбачено право роботодавця направляти працівників у службові відрядження з обов'язковою оплатою витрат на проїзд, найм житла та добових (п. 7.1, 7.2);

- процедура оформлення. Перед підписанням договору працівники були ознайомлені із правилами трудової дисципліни, внутрішнього розпорядку, технікою безпеки та правилами пожежної безпеки (п. 11.2).

Відповідно до частини 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частин 1, 2 статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно із частинами 1-4 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі №815/5427/17, від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, у справі №1840/2507/18, у справі №824/896/18-а, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18, від 27.06.2024 у справі №380/761/20, від 17.09.2024 у справі №460/13803/21.

Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд у постанові від 05.10.2020 у справі №560/407/19 вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах роботодавця.

Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору має бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб'єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.

У акті, складеному за наслідками перевірки, мають фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.

Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.

Водночас, оцінюючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, суд встановив повну змістовну ідентичність обставин, що стали підставою для її винесення у 2025 році, із тими обставинами, що вже були предметом вичерпного дослідження відповідачем у 2024 році. Перелік із 34 водіїв, зазначених в акті від 08.05.2025, є складовою частиною ширшого списку із 38 осіб, стосовно яких ГУ ДПС у Київській області вже проводило фактичну перевірку у травні 2024 року, що свідчить про те, що об'єктом обох перевірок виступали одні й ті самі правовідносини за ідентичний період 2022-2024 років.

Надані позивачем первинні документи - письмові трудові договори щодо кожного із 34 водіїв, згаданих у спірній постанові, є належними доказами, які спростовують висновки відповідача щодо допуску до роботи неоформлених працівників. Досліджені судом трудові договори за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам статті 24 КЗпП України, а їх аналіз підтверджує, що трудові відносини виникли на підставі письмових угод задовго до початку обох перевірок, що беззаперечно свідчить про сталість та легітимність працевлаштування персоналу.

Суд звертає увагу на те, що укладені договори містять усі істотні умови: визначення посади водія (п. 2.1), зобов'язання щодо виплати заробітної плати (п. 1.2), соціальні гарантії у вигляді відпусток (п. 6.1) та чіткий намір сторін діяти в межах офіційних трудових відносин із виконанням функцій податкового агента (п. 3.3). Оцінюючи системно дії відповідача, суд наголошує на недопустимості вибіркового підходу до оцінки фактів та порушенні принципу законних очікувань. Позивач, отримавши за результатами перевірки 2024 року повідомлення про незастосування санкцій (лист від 18.07.2024 №Ц/2/23465-24), мав законне право розраховувати на незмінність правової оцінки цих же обставин з боку держави.

Суд констатує відсутність складу трудового правопорушення, оскільки акт податкової перевірки від 08.05.2025 фіксує виключно фіскальні порушення - несвоєчасне подання податкової звітності та ненарахування та несплату податків, проте не містить жодних доказів відсутності укладених трудових договорів. Відповідач неправомірно ототожнив податкові розбіжності з фактом допуску до роботи без оформлення відносин, проігнорувавши наявність належним чином оформленої письмової документації. Визнаний позивачем факт несвоєчасного подання повідомлень про прийняття на роботу до органів ДПС, зумовлений технічними помилками, за наявності підписаних письмових договорів є виключно процедурним недоліком.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1001 (далі - Ліцензійні умови №1001) затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, дія яких поширюється на суб'єктів господарювання юридичних та фізичних осіб - підприємців, які провадять господарську діяльність з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом (далі - господарська діяльність) (пункт 3 Ліцензійних умов №1001).

Згідно з пунктом 9 Ліцензійних умов №1001 здобувач ліцензії, ліцензіат оформлює трудові відносини з персоналом автомобільного транспорту, визначеним пунктами 10, 12-15 цих Ліцензійних умов №1001, шляхом укладання трудового договору відповідно до статті 24 Кодексу законів про працю України.

Крім того, відповідно до підпункту 9-1 пункту 16 Ліцензійних умов №1001 ліцензіат зобов'язаний, серед іншого, протягом 10 робочих днів після отримання ліцензії внести в електронній формі через Єдиний комплекс інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті дані про всіх водіїв, з якими оформлено трудові відносини, та у разі укладання або розірвання трудового договору - оновлені дані про таких водіїв відповідно до додатка 6.

На основі системного аналізу положень Ліцензійних умов №1001 у поєднанні з нормами статті 24 КЗпП України, суд доходить висновку про те, що дотримання позивачем встановленого порядку допуску водіїв до міжнародних рейсів є беззаперечним доказом реальності та легітимності трудових відносин з водіями.

Відповідно до пункту 9 Ліцензійних умов №1001 обов'язок ліцензіата оформлювати трудові відносини з водіями виключно шляхом укладення письмового трудового договору є імперативною вимогою закону, яка створює правовий запобіжник, що унеможливлює здійснення господарської діяльності з міжнародних перевезень поза межами правового поля КЗпП. Суд зауважує, що за умови відсутності реального трудового договору позивач не зміг би виконати вимоги підпункту 9-1 пункту 16 Ліцензійних умов №1001, які зобов'язують перевізника протягом 10 робочих днів внести детальні дані про кожного водія до Єдиного комплексу інформаційних систем ("Шлях").

Той факт, що 34 водія, зазначені в оскаржуваній постанові, протягом 2022-2024 років безперешкодно здійснювали міжнародні рейси, свідчить про успішне проходження ними багаторівневого державного контролю. Оскільки дані про цих осіб були попередньо верифіковані в інформаційній системі "Шлях" на підставі існуючих трудових договорів, а органи Державної прикордонної служби України допускали їх до перетину кордону лише за наявності підтвердження зв'язку з ліцензіатом, будь-які твердження відповідача про неоформлену працю спростовуються фактичними обставинами справи та діями інших державних органів.

Суд констатує, що трудові договори, надані позивачем, виступали необхідним правовим інструментом для забезпечення щоденної діяльності підприємства. Таким чином, сукупність ліцензійних вимог та їх фактичне виконання позивачем створюють неспростовну презумпцію належного оформлення трудових відносин.

За таких обставин, висновки відповідача про порушення статті 265 КЗпП України є юридично неспроможними, оскільки вони базуються на ігноруванні спеціального законодавства у сфері транспортних перевезень та не враховують характерну специфіку міжнародної логістики, де належним чином укладений трудовий договір є фундаментальною умовою доступу до ринку послуг. Оскільки позивачем доведено факт укладення договорів та внесення відповідних відомостей до державних реєстрів, оскаржувана постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню як така, що винесена без урахування фактичної доказової бази та всупереч вимогам чинного законодавства.

Отже, висновок відповідача про використання позивачем праці 34 осіб без оформлення трудових договорів ґрунтується не на належних та допустимих доказах, що підтверджують склад правопорушення.

Окремо суд наголошує, що склад правопорушення, передбачений абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, охоплює виключно фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Оскільки в межах даної справи судом встановлено наявність належним чином укладених трудових договорів із кожним водієм, зазначене виключає можливість притягнення позивача до відповідальності за вказаною нормою.

Неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття 34 водіїв на роботу, про що зазначено в спірній постанові про накладення штрафу, не може бути підставою для кваліфікації дій позивача як допуск до роботи працівника без трудового договору, оскільки правовий зв'язок між роботодавцем та працівниками був зафіксований у встановлений законом спосіб ще до початку виконання ними трудових обов'язків. Суд зазначає, що за наявності підписаного обома сторонами договору, який містить усі істотні умови праці, склад правопорушення у вигляді незадекларованої праці відсутній у повному обсязі, що робить застосування фінансових санкцій за цією статтею безпідставним та незаконним.

Отже, абзац 2 частини 2 статті 265 КЗпП України не передбачає застосування штрафу до суб'єкта господарювання у зв'язку з відсутністю повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Тобто, суд приходить до висновку, що відсутність повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов'язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення податкового органу.

Таким чином, частиною 2 статті 265 КЗпП України не передбачено застосування штрафу до суб'єкта господарювання у зв'язку з відсутністю повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, а тому накладення на позивача штрафу за порушення частини 3 статті 24 КЗпП України, внаслідок відсутності повідомлення органу ДПС України про прийняття працівника на роботу, є безпідставним.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

За таких обставин, оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що прийнята з перевищенням меж дискреційних повноважень.

Також ключовим правовим питанням у частині дотримання права позивача на участь у прийнятті рішення, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок №509.

Абзацом 2 пункту 3 Порядку №509 передбачено, що про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

В аспекті спірних правовідносин варто також зазначити, що 15.12.2023 набрав чинності

Закон України від 17.02.2022 №2073-IX "Про адміністративну процедуру" (далі - Закон №2073-IX), який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина 1 статті 1 Закону №2073-IX).

Отже, норми Закону №2073-IX поширюються на спірні правовідносини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 12 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов'язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов'язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 17 Закону №2073-IX особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи. Адміністративний орган зобов'язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 32 Закону №2073-IX учасник адміністративного провадження, особа, яка сприяє розгляду справи, залучаються адміністративним органом для надання пояснень і для участі у процедурних діях шляхом вручення (направлення) запрошення.

Запрошення учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, здійснюється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня відповідної процедурної дії. Цей строк може бути зменшено у разі, якщо обставини вимагають прийняття рішення у найменший строк, про що у запрошенні надається обґрунтоване пояснення. Запрошення вручається особисто під підпис, надсилається поштовим відправленням або іншими засобами зв'язку (телефоном, електронною поштою тощо) за наявними у справі контактними даними, про що в матеріалах справи робиться відповідний запис.

Поштове відправлення надсилається поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), за бажанням учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, - кур'єром за додаткову плату, на адресу місця проживання (перебування), місцезнаходження відповідної особи або на іншу адресу, яку особа вказала для офіційного листування з нею (частина 6 статті 32 Закону №2073-IX).

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону №2073-IX адміністративний орган розпочинає адміністративне провадження за власною ініціативою на його власний розсуд, крім випадку, якщо згідно із законом адміністративний орган зобов'язаний ініціювати та розпочати адміністративне провадження.

Частиною 2 статті 47 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта.

Згідно з частиною 1 статті 49 Закону №2073-IX адміністративний орган повідомляє адресата та заінтересованих осіб про початок адміністративного провадження невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів після його початку, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону №2073-IX учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 66 Закону №2073-IX передбачено, що з метою забезпечення належного, об'єктивного та швидкого з'ясування обставин справи за рішенням адміністративного органу може проводитися слухання у справі.

Так, якщо адміністративний орган прийме негативне рішення, не надавши можливості висловити позицію, це є суттєвим порушенням процедури та підставою для скасування такого акта.

У справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011, заява №29979/04, (пункт 71) Європейським судом з прав людини викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень та розкрито елементи змісту "доброго врядування". Зокрема, зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

На думку суду, прийняття відповідачем рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про працю має здійснюватись виключно з дотриманням процедурних гарантій, визначених Законом №2073-IX, зокрема щодо права особи бути вислуханою, права на участь у такому адміністративному провадженні, а також права на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Проте, відповідач не забезпечив належного інформування позивача про початок адміністративного провадження та право на участь у ньому. Відповідач не повідомив позивача про порядок ознайомлення з матеріалами справи, не роз'яснив його права і обов'язки та не надав позивачу реальної можливості подати документи, клопотання чи пояснення, щоб довести обставини, що мають значення для вирішення справи. Враховуючи, що надіслане поштове повідомлення повернулось відповідачу без вручення, ігнорування адміністративним органом обов'язку забезпечити "право бути вислуханим" свідчить про порушення фундаментальних засад адміністративної процедури.

Як було зазначено, згідно з абзацом 2 пункту 3 Порядку №509 про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Разом з тим порядок приймання та доставки (вручення) внутрішніх простих та рекомендованих поштових відправлень (листи, поштові картки та відправлення для сліпих) у об'єктах поштового зв'язку з обслуговування користувачів АТ "Укрпошта" визначає Регламент внутрішньої письмової кореспонденції, затверджений наказом АТ "Укрпошта" від 28.12.2023 №6668 (далі - Регламент №6668).

Пунктом 4.3 Регламенту №6668 визначено, що при бажанні відправника отримати інформацію про дату вручення відправлену ним рекомендовану письмову кореспонденцію та прізвище одержувача, рекомендована письмова кореспонденція приймається "З рекомендованим повідомленням про вручення" та/або "SMS повідомленням". Бланк повідомлення про вручення прикріплюється до конверта таким чином, щоб виключити можливість пошкодження вкладення.

Крім того, порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними визначаються Правилами надання поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270).

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 8 Правил №270 оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю.

Так, рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв'язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення (підпункт 13 пункту 2 Правил №270).

Згідно з абзацами 1 та 2 підпункту 1 пункту 32 Правил №270 поштове відправлення, поштовий переказ супроводжує така інформація, що надається відправником або зазначається на поштовому відправленні, якщо обов'язковість її надання (зазначення на поштовому відправленні) встановлена оператором поштового зв'язку, а саме:

- найменування адресата (одержувача) та відправника: для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), для юридичних осіб - повне найменування підприємства, установи, організації, якщо відомо - ім'я та прізвище адресата. На простих та реєстрованих поштових картках, листах (крім тих, що адресуються до запитання, до відділення) може бути зазначено лише прізвище та ініціали або ім'я та прізвище. На поштових відправленнях, адресованих до населених пунктів, які не мають вулиць і нумерації будинків, прізвище, ім'я та по батькові адресата (за наявності) зазначаються повністю;

- номер абонента, за яким отримуються електронні комунікаційні послуги щодо мобільного або фіксованого зв'язку відправника та адресата (одержувача) (для реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, крім поштових карток, листів без оголошеної цінності, відправлень для сліпих).

Відповідно до пункту 4.4 Регламенту №6668 для замовлення послуги повідомлення про вручення рекомендованої письмової кореспонденції через смс-повідомлення, відправник зазначає на лицьовому боці рекомендованої письмової кореспонденції (супровідному бланку) номер мобільного телефону, на який необхідно надіслати таке повідомлення.

Абзацом 1 пункту 73 Правил №270 встановлено, що інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв'язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв'язку.

Судом встановлено, що 15.09.2025 відповідач направив на офіційну адресу позивача лист №Ц/2/29140-25 «Повідомлення про початок адміністративного провадження та запрошенням учасника на слухання в адміністративній справі», яким повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу на 24.09.2025 об 11:40 год з адресою Центрального міжрегіонального управління (т.1, а.с.143 зворотній бік).

Водночас, дослідивши надані відповідачем на виконання ухвали суду від 23.12.2025 докази повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу (т. 1 а.с. 143 зворотній бік), суд встановив наявність супровідного бланка до поштового відправлення ШКІ-номер 0601192293840, сформованого за допомогою програмного забезпечення АТ "Укрпошта". Хоча наявність такого бланка підтверджує факт пересилання кореспонденції як рекомендованого листа, його зміст свідчить про недотримання відповідачем вимог до оформлення реєстрованих відправлень.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 32 Правил № 270, для реєстрованих поштових відправлень відправник зобов'язаний зазначати номер телефону адресата. Аналіз наданого доказу свідчить про те, що на супровідному бланку зазначено лише отримувача відправлення - ТОВ "Паульбас" та адресу - 08293, м. Буча, вул. Тячівська, 6-В. При цьому в Єдиному державному реєстрі міститься актуальний номер мобільного телефону позивача НОМЕР_1 .

Суд акцентує увагу на тому, що згідно з пунктом 73 Правил №270 та пунктом 4.4 Регламенту №6668, саме наявність номера мобільного телефону на поштовому відправленні є технічною та правовою умовою для надсилання адресату текстового повідомлення (SMS) про надходження листа. Не зазначивши номер телефону позивача, відповідач фактично заблокував механізм оперативного сповіщення, передбачений правилами поштового зв'язку, що за умови відсутності доказів вкладення паперового бланка до абонентської скриньки призвело до повної необізнаності суб'єкта господарювання про наявність кореспонденції у відділенні зв'язку.

У цьому зв'язку суд не встановив обставин, які б свідчили про умисне ухилення позивача від отримання пошти. Разом з цим, відсутність номера телефону адресата на поштовому конверті, на що вказує позивач, стала технічною перешкодою для отримання ним повідомлення від поштового оператора.

Таким чином, хоча факт направлення саме рекомендованого листа підтверджується наявністю супровідного бланка, його дефектне заповнення (відсутність номера телефону) призвело до того, що позивач не отримав обов'язкове текстове повідомлення про прибуття пошти. У цьому зв'язку суд приходить до висновку, що відповідач не забезпечив належного рівня інформування суб'єкта господарювання.

Отже, повернення листа з відміткою "за закінченням терміну зберігання" у цьому випадку є наслідком процедурних помилок самого відповідача при заповненні супровідного бланка, що позбавило позивача можливості дізнатися про розгляд справи та реалізувати своє право на захист.

Відповідно до частини 7 статті 32 Закону №2073-IX якщо час отримання запрошення, надісланого поштою чи електронною поштою, не зафіксовано, воно вважається отриманим особою на п'ятий день з дня відправлення, крім випадків, якщо є інформація, що запрошення не надійшло або надійшло пізніше. Якщо особа заявляє про неотримання запрошення, надісланого поштою чи електронною поштою, або про отримання запрошення пізніше ніж на п'ятий день з дня відправлення, на адміністративний орган покладається обов'язок доказування факту і часу отримання запрошення особою.

Оскільки рекомендоване поштове відправлення за своєю суттю має вручатися одержувачу з підтвердженням вручення (підпункт 13 пункту 2 Правил №270), обов'язок щодо належного оформлення такого відправлення покладається саме на адміністративний орган як на відправника. Виявлені судом дефекти при заповненні реквізитів конверта свідчать про те, що відповідач не скористався всіма доступними інструментами для інформування особи. Ігнорування контактних даних, що містяться у відкритих державних реєстрах, за умови повернення листа з відміткою "за закінченням терміну зберігання", свідчить про недотримання стандарту "розумної обачності".

Саме лише надсилання повідомлення, яке не було вручене адресату та повернулось до органу неврученим, не створює правових наслідків поінформованості особи, оскільки не забезпечує їй фактичної можливості реалізувати своє право на участь у процесі прийняття рішення.

Суд констатує, що відповідач, отримавши повернуте поштове відправлення з відміткою "за закінченням терміну зберігання", достовірно знав, що позивач не поінформований про час та місце проведення засідання.

Суд акцентує увагу на тому, що попри наявність у розпорядженні відповідача альтернативних засобів зв'язку з позивачем (зокрема номерів телефонів та електронної пошти, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), контролюючий орган обмежився лише одним способом повідомлення.

У контексті принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи та обов'язку забезпечити право особи на участь у процесі прийняття рішення, відповідач не вжив належних та достатніх додаткових заходів для забезпечення процесуальних гарантій позивача. Така бездіяльність суб'єкта владних повноважень призвела до порушення права бути вислуханим, що є фундаментальним компонентом справедливої адміністративної процедури та самостійною підставою для визнання оскаржуваного акта протиправним.

Таким чином, відповідач не довів, що позивач був належним чином поінформований про розгляд справи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 у справі №813/3415/18.

Водночас суд звертає увагу на необхідність дотримання адміністративним органом принципів належного врядування та пропорційності, які є засадничими як для Закону №2073-IX, так і для частини 2 статті 2 КАС України.

Принцип належного врядування (good governance) покладає на державні органи обов'язок діяти вчасно, належним чином і якомога послідовніше. У цій справі відповідач, маючи відомості про те, що питання оформлення цих самих 34 водіїв уже було предметом контролю у 2024 році та завершилось рішенням про відсутність підстав для штрафу, мав діяти максимально прозоро. Наявність об'єктивних сумнівів щодо поінформованості позивача (повернення поштового відправлення без вручення) зобов'язувала відповідача, в силу принципу належного врядування, вийти за межі формалізованого підходу та використати додаткові засоби зв'язку, щоб уникнути ситуації правової невизначеності.

За таких обставин, проведення розгляду справи та винесення постанови про накладення штрафу у розмірі 2 720 000 грн за відсутності реального підтвердження поінформованості позивача є грубим порушенням встановленої приписами законодавства процедури. Така бездіяльність суб'єкта владних повноважень позбавила позивача права на участь у процесі прийняття рішення та права бути вислуханим, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваного акта протиправним та його скасування.

Крім того, суд застосовує принцип пропорційності, який згідно зі статтею 2 КАС України та статтями 7, 13 Закону №2073-IX вимагає, щоб адміністративний акт був спрямований на досягнення легітимної мети з обранням заходу, який є найменш обтяжливим для особи.

Застосована до позивача санкція в розмірі 2 720 000 грн є критичним фінансовим навантаженням на суб'єкта господарювання, що в умовах воєнного стану може призвести до припинення діяльності підприємства. Суд вважає, що за наявності обставин, які свідчать про добровільне усунення позивачем можливих розбіжностей у реєстрації трудових відносин ще до моменту проведення перевірки, накладення максимального штрафу через тривалий час після настання відповідних подій, без фактичного заслуховування пояснень сторони, є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном.

Відповідач не довів, що застосований захід є найменш обтяжливим у цій ситуації, враховуючи попередню позицію самого органу Держпраці щодо цих самих правовідносин. Такий виключно формальний та фіскальний підхід адміністративного органу, без врахування наслідків для стабільності господарської діяльності, суперечить завданню адміністративного судочинства та принципу верховенства права.

Суд акцентує увагу на тому, що порушення процедури розгляду справи (неповідомлення позивача про час та місце засідання) у даному випадку призвело до того, що адміністративний орган не надав оцінки доводам позивача про наявність укладених трудових договорів та не усунув суперечності між даними системи "Шлях" і фактичним моментом виникнення трудових прав та обов'язків. За наявності таких сумнівів та відсутності прямих доказів фактичного допуску до роботи, застосування санкцій за статтею 265 КЗпП України є передчасним та необґрунтованим.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не спростовано відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 30 280,00 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією від 05.01.2026 №27 (т. 1 а.с. 174).

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

У судовому засіданні 16.04.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення складено 06.05.2026.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 20.10.2025 №23979/ТД/ДПС/ФС-341 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЛЬБАС" штрафу у розмірі 2 720 000 грн на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

3. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (ідентифікаційний код 44681053; місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул. Вавилових, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЛЬБАС" (ідентифікаційний код 43603938; місцезнаходження: 08293, Київська область, м.Буча, вул.Тургєнєва, буд.6-В) судовий збір у сумі 30 280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят грн 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.

Попередній документ

136366141

Наступний документ

136366143

Інформація про рішення:

№ рішення:	136366142
№ справи:	320/63300/25
Дата рішення:	16.04.2026
Дата публікації:	11.05.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; охорони праці

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (16.04.2026)
Дата надходження:	19.12.2025
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування постанови

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

29.01.2026 10:00	Київський окружний адміністративний суд
26.02.2026 12:30	Київський окружний адміністративний суд
12.03.2026 12:00	Київський окружний адміністративний суд
31.03.2026 10:00	Київський окружний адміністративний суд
09.04.2026 13:00	Київський окружний адміністративний суд
16.04.2026 11:30	Київський окружний адміністративний суд

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

КУШНОВА А О

відповідач (боржник):

Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці

позивач (заявник):

ТОВ "ПАУЛЬБАС"

представник позивача:

Мироненко Катерина Борисівна