ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № 27/432
м. Київ
24 січня 2011 року 09:46 № 2а-19356/10/2670
за позовом ОСОБА_1
до Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії
про визнання протиправними дій, щодо відмови у зарахуванні на квартирний облік
Суддя О.В.Головань
Секретар Г.А.Тітова
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3 довіреність № б/н від 14.01.11 р.;
Від відповідача: Косянчук Л.Г. довіреність № 13253/01 від 01.11.10 р.
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про визнання протиправними дії Солом'янської районної у Києві державної адміністрації в частині відмови у зарахуванні ОСОБА_1 та його членів сім'ї на квартирний облік та зобов'язання відповідача зарахувати на квартирний облік ОСОБА_1 та членів його родини.
Оскільки станом на час розгляду справи Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація перебуває у стані припинення згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то відповідачем у справі є Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація в особі ліквідаційної комісії.
В судовому засіданні 24.01.11 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
24.11.10 р. ОСОБА_1 звернувся до Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації з заявою про зарахування його та членів його родини - сина ОСОБА_5, онуки - ОСОБА_6 на квартирний облік.
Листом № В/ОП-470 від 03.12.10 р. Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією у зарахуванні ОСОБА_1 та членів його родини на квартирний облік відмовлено на підставі п.п.13,15,17 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в УРСР, та п.п. 2 п. 7 Постанови виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів і президії Київської міськради профспілок від 30.04.91 р. №234, якими встановлено, що потребуючим житлових умов визнаються громадяни, які мають житлову площу до 7,5 кв.м включно на кожного члена родини, постійно проживають та зареєстровані у м. Києві не менше 5 років, а також з тих підстав, що позивачем у 2007 році було прописано його сина - ОСОБА_5, який був забезпечений житловою площею, чим погіршив свої житлові умови.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає, що відмова Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації у зарахуванні ОСОБА_1 та членів його родини на квартирний облік протиправна, та просить суд зобов'язати відповідача зарахувати на квартирний облік ОСОБА_1 та членів його родини з наступних підстав.
Відповідно до спільної постанови Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів та Президії Киїської міської ради профспілок № 582 від 15.07.85 р. із змінами та доповненнями, внесеними постановою виконавчого комітету Київської міськї Ради народних депутатів, президії Київської міської ради профспілок від 30.04.91 р. № 234, затверджено порядок застосування в м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, відповідно до якого встановлено, що тим, хто потребує поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, які мають житлову площу до 7,5 кв.м. включно на кожного члена родини.
Згідно довідки № 11941/10 від 14.10.10 р., виданої ОСОБА_7, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано та проживають п'ять осіб, у зв'язку з чим на кожного члена родини приходиться 6,96 кв.м., тобто, менше, ніж 7,5 кв.м.
З висновком відповідача про погіршення позивачем своїх житлових умов позивач не погоджується, оскільки ОСОБА_7 зареєструвався у квартирі АДРЕСА_1 як її власник згідно договору дарування від 17.07.95 р.
Позивач та інші зареєстровані в квартирі особи не мають права заперечити проти реєстрації власника у квартирі. За таких обставин, на думку позивача, він не вчиняв жодних дій на погіршення своїх житлових умов.
Відповідач - Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація - вважає відмову у зарахуванні ОСОБА_1 та членів його родини на квартирний облік законною з наступних підстав.
Позивач та члени його родини, у кількості п'яти осіб проживають у м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 34, 8 кв.м.
Згідно даних позивач 22.11.07 р. прописав у вищевказаній квартирі свого сина - ОСОБА_7, який на даний момент являється співвласником квартири.
Проте, згідно Договору купівлі-продажу № б/н від 04.09.02 р. син - ОСОБА_7 придбав квартиру м. Києві за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджує наявність у нього житлової площі.
Так, прописавши свого сина у квартирі АДРЕСА_1 житлова площа на кожного члена родина зменшилась та складає 6,96 кв.и, тобто менше, ніж 7,5 кв.м., що є підставою для зарахування осіб до квартирного обліку з метою покращення житлових умов.
Враховуючи вищевикладене, підстав на зарахування позивача та членів його родини на квартирний облік відсутні, оскільки прописавши свого сина - ОСОБА_7, який забезпечиний житловою площею, що підтверджується договором, погіршив собі жилові умови.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 31 Житлового кодексу УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Ст. 39 Житлового кодексу УРСР передбачено, що громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.
Згідно ст. 34 Житлового кодексу УРСР та пп. 1 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Україніській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Українською РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.84 р. №470, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.
Відповідно до п. 15 Правил обліку на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і прописані у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків).
П. 17 вищевказаних Правил обліку та ст. 35 Жилового кодексу передбачено, що громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного жилого приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання жилого будинку (частини будинку) квартири, а також громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення жилого приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів (ст. 96 Житлового кодексу УРСР), не беруться на квартирний облік протягом п'яти років з моменту погіршення житлових умов.
В даному випадку суд погоджується з висновком відповідача про те, що позивач штучно погіршив свої житлові умови, у зв'язку з чим не має права на їх поліпшення шляхом постановки на квартирний облік.
Зокрема, згідно договору дарування від 17.07.95 р. позивач подарував своєму сину - ОСОБА_7 9/20 частин жилого будинку по АДРЕСА_1.
Укладення вказаного правочину надало право ОСОБА_7 як власнику нерухомості зареєструватися по АДРЕСА_1, а також зареєструвати свою доньку -ОСОБА_8 - за вказаною адресою, що відбулося 22.11.07 р. та 15.12.09 р. відповідно.
Згідно ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Таким чином, хоча для реєстрації місця проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 особисто позивач не вчиняв жодних дій (зокрема, не надавав згоди на їх реєстрацію, яка не вимагається), факт укладення договору дарування від 17.07.95 р. зумовив можливість такої реєстрації.
При цьому, суд наголошує на тому, що позивач як власник нерухомості до укладення договору дарування від 17.07.95 р. мав право розпоряджатися нею на власний розсуд, в тому числі, дарувати своєму синові чи іншим особам, проте, оцінка вказаного правочину та наступної реєстрації у вказаній нерухомості осіб в контексті п. 17 Правил обліку та ст. 35 Жилового кодексу УРСР свідчить про вчинення позивачем дій, спрямованих на штучне погіршення своїх житлових умов.
Крім того, згідно наданої відповідачем інформації ОСОБА_7 забезпечений житлом, оскільки згідно договору купівлі-продажу від 04.09.02 р. придбав квартиру загальною площею 46, 3 кв.м.
Представник позивача не спростував факт забезпечення ОСОБА_7 житлом, тому у суду відсутні підстави для того, щоб ставити цей факт під сумнів.
Таким чином, по АДРЕСА_1 зареєстровано особу, яка житлом забезпечена, що також свідчить про штучне погіршення житлових умов.
Окремо суд зазначає, що поліпшення житлових умов згідно ст. 34 Житлового кодексу та п.13 Правил обліку не має обов'язкової прив'язки до факту реєстрації осіб на конкретній житловій площі, тоді як для встановлення того факту, чи потребує особа поліпшення житлових умов, необхідно з'ясовувати кількість фактично проживаючих на житловій площі осіб.
Наявність у ОСОБА_7 у власності іншого житла дає підстави ставити під сумнів факт його проживання, а також проживання його дочки по АДРЕСА_1.
Оцінюючи всі перераховані обставини у сукупності, суд дійшов висновку про вчинення позивачем дій, що штучно спричинили формальне погіршення його житлових умов шляхом реєстрації по АДРЕСА_1 додатково двох осіб.
Оскільки факт реєстрації ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_1 мав місце 22.11.07 р., факт реєстрації ОСОБА_8 - 15.12.09 р., строк для зарахування на облік обчислюється з дати реєстрації та не може бути меншим за п'ять років.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя О.В. Головань
Повний текст постанови
виготовлено і підписано 25.01.11 р.