ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
17 січня 2011 року 10:46 № 2а-18342/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Руденко Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Назарець Д.А. (довіреність від 12.12.2010 р.)
від відповідача: Шуневич В.В. (довіреність від 29.12.2010 о. № 7179/9/10-011)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тегола-Україна»
доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про визнання незаконними дій щодо невизнання податкової звітності, зобов'язання прийняти та визнати уточнюючі розрахунки, зобов'язання внести суми податкових зобов'язань до картки особового рахунку, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Тегола-Україна»з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання як податкових розрахунків з податку на прибуток: уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний податковий період «рік 2008»реєстраційний номер 257602 від 24.09.2010 року; уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний податковий період «рік 2007»реєстраційний номер 257601 від 24.09.2010 року та невнесення сум податкових зобов'язань до картки особового рахунку. Позивач також просить зобов'язати відповідача прийняти та визнати зазначені уточнюючі розрахунки та зобов'язати внести суми податкових зобов'язань до картки особового рахунку.
Заявою від 12.01.2011 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача прийняти та визнати зазначені розрахунки податковою звітністю, а також просив зобов'язати відповідача внести суми податкових зобов'язань у зазначених розрахунках до картки особового рахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним отримано два листа відповідача від 27.09.2010 року в яких зазначено про невизнання цих уточнюючих розрахунків податковими розрахунками з тих підстав, що вони заповнені всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку: наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються.
Однак, як зазначає позивач, зазначені розрахунки містять всі обов'язкові реквізити та відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон № 2181), чинного на час виникнення спірних правовідносин, позивач виконав всі вимоги законодавства щодо складання та подання звітності, а отже у відповідача не було правових підстав для невизнання цих розрахунків податковою звітністю у зв'язку з чим просить задовольнити позов.
Позиція відповідача щодо невизнання податкової звітності позивача полягає у тому, що він скористався повноваженнями щодо невизнання податкової звітності позивача виходячи з положень Закону № 2181, а також виходячи з виявлених ним недоліків уточнюючих розрахунків, які були визначені у вищезгаданих листах відповідача у зв'язку з чим вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тегола-Україна»(код з ЄДР 32910655) зареєстроване як платник податків у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.
Згідно із статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування», чинного на час виникнення спірних правовідносин, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з підпунктом 1.11. ст. 1 Закону № 2181, чинного на час виникнення спірних правовідносин, під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Абзацами другим та третім п. 5.1. Закону № 2181 якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Тобто, право позивача подати уточнюючий розрахунок передбачено законом.
Як встановлено під час розгляду справи, використовуючи надане йому п. 5.1. Закону № 2181 право на подання уточнюючих розрахунків, 10 вересня 2010 року позивачем складено «Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік»за формою Додатку до Порядку складання декларації з податок на прибуток, який поданий позивачем до податкового органу, прийнятий відповідачем 24.09.2010 року та зареєстрований за № 257602 (далі -Розрахунок 1).
Крім того, 10 вересня 2010 року позивачем складено «Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік»за формою Додатку до Порядку складання декларації з податок на прибуток, який поданий позивачем до податкового органу, прийнятий відповідачем 24.09.2010 року та зареєстрований за № 257601 (далі -Розрахунок 2).
Листом від 27.09.2010 року № 4003/10/3/28-312 відповідач, з посиланням на абзац п/п. 4.1.2. Закону № 2181, повідомив позивача про те, що Розрахунок-1 не визнаний ДПІ, як податковий розрахунок, визначивши причину невизнання: «Заповнено всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку: наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання. Не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються».
Крім того, листом від 27.09.2010 року № 4004/10/3/28-312 відповідач, з посиланням на абзац п/п. 4.1.2. Закону № 2181, повідомив позивача про те, що Розрахунок-2 не визнаний ДПІ, як податковий розрахунок, визначивши причину невизнання: «Заповнено всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку: наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання. Не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються».
Відповідно до абзацу 5 п/п. 4.1.2. закону № 2181 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Тобто, законом визначено вичерпний перелік підстав, а саме: відсутність обов'язкових реквізитів, непідписання звітності відповідними посадовими особами, відсутність відтиску печатки на звітності платника податків, які дають податковому органу законне право не визнати податкову звітність, як податкову декларацію, а в даному випадку -як Уточнюючих розрахунків.
Зазначені підстави не підлягають розширеному тлумаченню з огляду на приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України.
При цьому, вирішуючи спір, суд також виходить з того, що письмове повідомлення про невизнання звітності з пропозицією подати нову декларацію/розрахунок, відповідно до положень п/п. 4.1.2. Закону, є формою рішення органу державної податкової служби, яке може бути оскаржено в порядку апеляційного узгодження, який, відповідно до п/п. 1.20 Закону № 2181, включає в себе процедури адміністративного (в системі органів ДПС) або судового оскарження.
Тобто, в силу закону в даному випадку платник має право оскаржити зазначені повідомлення саме як рішення податкового органу.
У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним, таким, що має юридичну силу.
Загальновизнаними елементами обов'язкових реквізитів документа у правозастосовній практиці є: назва документа (форми), дата складання, назва особи (платника), яка склала документ, адреса цієї особи, підпис (найменування посади) особи, що подає документ, відтиск печатки (у визначених законом випадках), та інші дані, без яких неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками документ та особу, яка його склала.
В контексті спірних відносин до цих реквізитів можна віднести й наявність вартісного вираження податкових наслідків вчинення економічних операцій протягом звітного періоду, яка дає можливість обробити наявну в декларації/уточнюючому розрахунку інформацію та ввести її до інформаційної бази податкового органу.
При цьому, перевірка наявності арифметичних помилок щодо цих показників або наявності методологічних помилок не входить до процедури прийняття звітності та перевірки наявності обов'язкових реквізитів та здійснюється за окремою процедурою проведення камеральних перевірок (п/п. «в»п/п. 4.2.2. Закону № 2181), яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Як встановлено судом під час розгляду справи, вищезгадані Уточнюючі розрахунки підписані керівником та головним бухгалтером позивача, скріплені печаткою та містять всі обов'язкові реквізити.
Зазначені Уточнюючі розрахунки забезпечують вільне читання тексту, в них відсутні підчистки, помарки, виправлення та дописки, в ній не має тексту або цифр, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.
Під час розгляду справи представник відповідача не зміг пояснити у чому полягає порушення позивачем вимог щодо складання та подання податкової звітності.
В порядку ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів наявності обставин та підстав, з якими п/п. 4.1.2 Закону № 2181 пов'язував можливість невизнання Уточнюючих розрахунків як податкової звітності/податкових розрахунків, а отже у відповідача були відсутні правові підстави для невизнання цих розрахунків податковою звітністю.
Позивач в свою чергу виконав всі вимоги, передбачені чинним на час подання розрахунків законодавством щодо складання, відображення обов'язкових реквізитів та подання Уточнюючих розрахунків, що дає можливість ідентифікувати їх як податкові розрахунки (звітність), подану позивачем, а також дає підстави для визнання їх дійсними документами, що мають юридичну силу, а отже рішення відповідача про невизнання цієї декларації не ґрунтується на вимогах законодавства, ухвалено без врахування фактичних обставин, а отже є протиправними.
Беручи до уваги те, що позивач не заявляв позовну вимогу щодо визнання протиправним рішення відповідача про невизнання податкової звітності, однак, беручи до уваги те, що зазначені рішення порушують права позивача на відображення в інформаційних базах податкової звітності повної і достовірної інформації щодо структури його податкових зобов'язань, суд з метою повного захисту прав позивача у спірних відносинах, керуючись положенням ст. 11 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними рішення відповідача щодо невизнання податкової звітності позивача, а саме - рішення відповідача, викладені у формі листів від 27.09.2010 року № 4003/10/3/28-312 «Про невизнання як податкової звітності»та від 27.09.2010 року № 4004/10/3/28-312 «Про невизнання як податкової звітності», що означає те, що ці рішення не строюють будь-яких правових наслідків з моменту їх прийняття.
Щодо позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача прийняти та визнати зазначену декларацію, суд зазначає наступне.
Оскільки рішення відповідача про невизнання Уточнюючих розрахунків визнаються судом протиправними, враховуючи, що розрахунки не набули статусу невизнаних, беручи до уваги те, що вони фактично надійшли до податкового органу, прийняті ним та підлягають врахуванню останнім датою її фактичного надходження до податкового органу, підстав для зобов'язання відповідача повторно прийняти ту саму звітність не має, ухвалене судом рішення в повній мірі відновлює порушені права позивача, а отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.
При вирішенні питання щодо зобов'язання відповідача внести суми податкових зобов'язань, визначені у вищезгаданих Уточнюючих розрахунках до картки особового рахунку позивача, суд виходить з того, що відповідно до положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чинного на час подання згаданих розрахунків, податкові органи забезпечують облік платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.
Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованої у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).
Пунктами 1.4.,1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.
Пунктом 1.7. Інструкції передбачено, що облікові операції з коригування даних у картках особових рахунків платників податків проводяться підрозділами адміністрування облікових показників та звітності на підставі відповідних документів, датою їх надходження, з візою керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби "До обліку".
Підпунктом 63.12. Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.
Підпунктом 74.2. цього Кодексу встановлено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Виходячи з вищенаведеного, облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі його податкових зобов'язань платника податків в інформаційних системах (базах) органів ДПС, що в свою чергу свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані у картці особового рахунку позивача правильно відображали фактичний стан його зобов'язань та платежів до бюджету.
Оскільки в даному випадку рішення відповідача щодо невизнання Уточнюючих розрахунків є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цих розрахунків у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності, тому існують нормативно-правові підстави для зобов'язання відповідача внести зміни в облік податків, що нараховані позивачем, а саме внести відповідні дані Уточнюючих розрахунків до картки особового рахунку позивача.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи з встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності невизнання податкової звітності позивача, у зв'язку з чим суд, з урахуванням положень ст. 11 КАС України, приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними рішень відповідача про невизнання податковою звітністю Уточнюючих розрахунків та зобов'язання відповідача внести дані цих розрахунків до картки особового рахунку позивача відповідно до дати їх фактичного подання, тобто станом на 24.09.2010 року. Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти зазначену звітність суд приходить до висновку, як зазначено вище, про відмову в задоволенні позову в цій частині з тих підстав, що дана звітність є фактично поданою і прийнятою відповідачем та підлягає врахування відповідачем в електронних базах даних з огляду на встановлену судом протиправність рішень про їх невизнання. На поверненні судового збору позивач не наполягав.
Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва:
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тегола-Україна»(код з ЄДР 32910655; адреса: м. Київ, вул. Сумська, 3) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва викладене у формі листа від 27.09.2010 року № 4003/10/3/28-312 про невизнання як податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Тегола-Україна»Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік, який зареєстрований у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 24.09.2010 року за № 257602.
3. Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва викладене у формі листа від 27.09.2010 року № 4004/10/3/28-312 про невизнання як податкової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Тегола-Україна»Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік, який зареєстрований у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 24.09.2010 року за № 257601.
4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва внести дані Уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік та за 2007 рік до картки особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Тегола-Україна»станом на 24 вересня 2010 року
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кармазін О.А.
Повний текст постанови складено та підписано 19 січня 2011 року.