про відмову у забезпеченні позову
07 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5737/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого просить суд:
1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про ОСОБА_1 , як про особу, яка виключена з військового обліку військовозобов'язаних;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про ОСОБА_1 , як про особу, яка виключена з військового обліку військовозобов'язаних на підставі графи II, ст. 57“а» розкладу хвороб (наказ МО України № 402 від 2008 року), згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України “ Про військовий обов'язок та військову службу» що підтверджується записами у відповідним записом у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 за формою №3 (замість військового квитка).
Одночасно з позовом до суду було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони працівникам та службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням.
Заява обґрунтована наступним.
Оскаржувані дії відповідача фактично створюють для позивача стан постійної правової невизначеності та є безпосередньою підставою для обмеження його прав. Зокрема, вони можуть бути використані відповідачем чи іншими уповноваженими органами як аргумент для застосування до позивача заходів примусового характеру, у тому числі для його мобілізації та призову на військову службу.
Існує реальний і безпосередній ризик, що ще до ухвалення судом рішення по суті спору позивача буде мобілізовано. Такий розвиток подій призведе до істотного ускладнення реалізації ним права на ефективний судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У разі мобілізації позивач буде фактично позбавлений можливості особисто брати участь у розгляді справи, надавати докази, заявляти клопотання, висловлювати свої пояснення та позицію, що є невід'ємною складовою змагального процесу.
Більше того, у разі призову позивача на військову службу подальший розгляд справи втратить свій реальний зміст. Навіть якщо суд у майбутньому визнає дії відповідача незаконними, це рішення вже не зможе повністю захистити права позивача, адже факт мобілізації та її наслідки не можна буде скасувати чи компенсувати. Іншими словами, помилковий запис у Реєстрі можна виключити, але повернути позивача у попередній правовий статус після його мобілізації буде фактично неможливо.
Таким чином, забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією позивача до ухвалення остаточного рішення судом, є єдиним ефективним і пропорційним засобом запобігти непоправній шкоді його правам та законним інтересам.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи на підставі частини першої статті 154 КАС України.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає, що вказана заява не підлягає до задоволення з огляду на таке.
За змістом частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
З огляду на приписи наведеної статті, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
У статті 151 КАС України визначено виключний перелік видів забезпечення позову. Позов може бути забезпечено, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому, відповідно до частини другої статті 151 КАС України, суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд відмічає, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього тимчасового судового захисту.
Метою його запровадження є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними фактичними підставами й підтверджуватись належними доказами, що відповідають змісту спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що змістом спірних правовідносин є дії територіального ТЦК та СП щодо внесення відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів як військовозобов'язаного.
Водночас, позивач, подаючи заяву про забезпечення позову, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони територіальному центру комплектування та соціального забезпечення вчиняти дії щодо призову його на військову службу за мобілізацією.
Суд звертає, увагу, що за своїм змістом перебування особи на військовому обліку не є тотожним з мобілізацією (призовом) такої особи.
Водночас, з матеріалів справи не вбачається вчинення відповідачем дій направлених безпосередньо на призов позивача на військову службу.
Таким чином, обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на обґрунтування існування реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у разі невжиття судом заходів забезпечення позову, про які він просить.
Відтак, в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити в зв'язку із її необґрунтованістю.
Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали направити представнику позивача.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ф. А. Волдінер