Справа № 564/3741/25
07 травня 2026 року
Костопільський районний суд Рівненської області
в складі судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 (дистанційно)
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Костопіль клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про оголошення розшуку та надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, відповідно до ст. 89 КК України судимості не має, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
У провадженні Костопільського районного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025240030004580 від 30.04.2025 року, за ч. 5 ст. 407 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та надання дозволу на його затримання з метою приводу для участі у розгляді вказаного клопотання. Просив також оголосити його розшук та провадження у справі зупинити.
В обґрунтування клопотання вказав, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу 3-ї навчальної роти 2-го навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасового ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану 12 лютого 2025 року не з'явився вчасно з лікувального закладу - комунального некомерційного підприємства «Радивилівська центральна районна лікарня» до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , а натомість відправився за місцем свого проживання у місто Кропивницький, де почав проводити час на власний розсуд, не пов'язаний із проходженням військової служби, до 26 серпня 2025 року, коли повернувся на службу до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) та приступив до виконання службових обов'язків.
Вказав, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними доказами, а саме: повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.04.2025 про вчинене кримінальне правопорушення; актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2025 із доданими до нього документами; протоколами допиту свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від 26.08.2025, іншими матеріалами кримінального провадження.
Підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 вказує наявність ризиків, передбачених п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено безальтернативне понесення винною особою покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість покарання, що йому загрожує, обвинувачений може переховуватись від суду.
Крім того, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності, затягування строків розгляду кримінального провадження ОСОБА_4 може умисно вчинити самокалічення або симулювати хвороби, підробивши для цього відповідні документи, оформлювати документи щодо набуття ним інвалідності або опікунства над непрацездатними особами, у незаконний спосіб перетнути кордон та залишити територію України.
При цьому просив врахувати, що обвинувачений ОСОБА_4 переховується від суду, на неодноразові виклики суду не з'являвся, чим перешкоджає розгляду кримінального провадження.
Після повернення до військової частини НОМЕР_2 14.09.2025 військовослужбовець ОСОБА_4 повторно самовільно залишив військову частину в умовах воєнного стану.
Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 може продовжити вчинення цього ж кримінального проавопорушення та вчиняти нові кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, які безпосередньо судом не допитані, а тому вважає, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання існуючих ризиків.
Просив також врахувати, що відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, покликаючись на викладені у ньому обставини та просив його задовольнити
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовче судове засідання не з'явився повторно, про прични неявки суд не повідомив, про місце, день та час підготовчого судового засідання повідомлений вчасно та належним чином.
Заслухавши думку прокурора, суд дійшов висновку про те, що зазначене клопотання є обгрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 188 КПК України прокурор має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке згідно до ч. 2 даної статті може бути подане одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 187 КПК України якщо слідчий, прокурор подав разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, суд приймає рішення згідно із статтею 189 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 189 КПК України визначено, що суд відмовляє у наданні дозволу на затримання обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що: підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду; одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.
Згідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Встановлено, що 30 квітня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025240030004580 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу, без поважних прчин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Суд вважає, що прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яка підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Крім того, наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України.
Зокрема, обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може переховуватися від суду; перебуваючи на волі, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; неналежною процесуальною поведінкою, перешкоджатиме кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
При цьому суд також враховує, неналежну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового провадження. Зокрема, у період з 03 жовтня 2025 року до 07 травня 2026 року обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово викликався до суду, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся вчасно та належним чином. Однак, у судові засідання обвинувачений не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв.
Ухвала Костопільського районного суду Рівненської області від 12.02.2026 про привід обвинуваченого ОСОБА_4 залишилася невиконаною.
Крім того, після повернення до військової частини НОМЕР_2 14.09.2025 військовослужбовець ОСОБА_4 повторно самовільно залишив військову частину в умовах воєнного стану.
Вказані вище обставини свідчать про те, що обвинувачений переховується від суду, одержавши відомості про звернення прокурора з клопотанням про застосування щодо нього запобіжного заходу, до початку розгляду клопотання може вчинити дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у ст. 177 КПК України. Неналежною процесуальною поведінкою обвинувачений перешкоджає розгляду кримінального провадження, а також, перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти нові кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Згідно імперативних вимог ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за обов'язковою участю обвинуваченого.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 190 КПК України строк дії ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу становить шість місяців.
Отже, клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підлягає розгляду у строк дії ухвали про дозвіл на його затримання впродовж 36 годин після виконання зазначеної ухвали.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином вважаю, що наявні законні та обґрунтовані підстави для прийняття рішення про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та потреби судового провадження на даний час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, що відповідає цілям і меті кримінального провадження.
Відповідно до ст. 335 КПК України вважаю також за вірне оголосити розшук обвинувачегного ОСОБА_4 та зупинити судове провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. 187 - 190, 335, 369-372 КПК України,
Надати дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Затримана на підставі ухвали слідчого судді особа не пізніше 36 годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.
Ухвала постановлена за клопотанням прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратри у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , тел. НОМЕР_3 .
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 негайно після його затримання.
Ухвала втрачає законну силу з моменту приводу обвинуваченого до суду; закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії; добровільного з'явлення обвинуваченого до суду; відкликання ухвали прокурором.
Строк дії ухвали про дозвіл на затримання встановити шість місяців, тобто до 07 листопада 2026 року включно.
Копію ухвали для виконання направити Управлінню карного розшуку Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25000, м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 41), для здійснення контролю за її виконанням - прокурору Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 (м. Рівне, вул. Соборна, 227 д, 33000).
Про факт затримання ОСОБА_4 повідомити Рівненську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Західного регіону (Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 227д, тел. 036 263-42-19), а також Костопільський районний суд Рівненської області (Рівненська область, м. Костопіль, вул. Коперніка, 14а, тел. 03657 20727).
Оголосити розшук ОСОБА_4 .
Кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України зупинити до його розшуку.
Організацію та виконання розшуку доручити Управлінню карного розшуку Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.
Контроль за виконанням розшуку покласти на керівника Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню та оскарженню не підлягає.
СуддяОСОБА_1