Справа №949/2516/25
06 травня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
за участю секретаря судового засідання Катюха К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №642953 від 01 березня 2023 року, а також судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (надалі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №642953, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти у сумі 4 000,00 грн. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у строки та на умовах, визначених кредитним договором, його додатками та іншими документами, що є його невід'ємними частинами. Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом приєднання відповідача до умов публічної оферти первісного кредитора та підписано із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Перед укладенням кредитного договору відповідач пройшов ідентифікацію в інформаційно-комунікаційній системі товариства, надав свої персональні дані та реквізити платіжної картки, а також підтвердив ознайомлення з умовами кредитування і свою згоду з ними.
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином та в повному обсязі, що підтверджується фактом перерахування кредитних коштів відповідачу на банківську картку, зазначену ним при оформленні кредиту. У подальшому право грошової вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», яке набуло статусу нового кредитора та відповідно право вимоги до відповідача за кредитним зобов'язанням.
У свою чергу відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив. У зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку станом на дату звернення до суду становить 33 039,98 грн, що складається із 3 999,99 грн заборгованості за тілом кредиту та 29 039,99 грн заборгованості за процентами.
До початку розгляду справи від представника позивача надходили клопотання про підтримання позовних вимог, у яких він просив розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримував у повному обсязі.
Крім того, від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позову. У поданому відзиві відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявність та розмір заборгованості, оскільки до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне отримання ним грошових коштів, а також правильність та законність розрахунку заборгованості. Відповідач вказує, що доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, а обов'язковою умовою для прийняття позитивного для кредитора рішення є надання останнім документів, які підтверджують факт передачі грошових коштів боржнику.
У відзиві відповідач також посилається на те, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано лише копії кредитного договору, договорів факторингу, витягів з реєстру боржників та розрахунки заборгованості, однак такі документи, на його думку, є внутрішніми документами кредитора та не підтверджують факту реального перерахування кредитних коштів на його банківський рахунок. Відповідач зазначає, що матеріали справи не містять меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку чи інших первинних документів, які б підтверджували зарахування кредитних коштів. Крім того, відповідач вважає, що розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а тому не може самостійно підтверджувати наявність та розмір боргу. З огляду на наведене відповідач просить у задоволенні позову відмовити.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив проти доводів відповідача та вказав, що позовні вимоги є обґрунтованими. Представник позивача зазначає, що кредитний договір №642953 від 01 березня 2023 року укладений в електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, а факт видачі кредитних коштів підтверджується листом-повідомленням ТОВ «Пейтек» про успішне перерахування коштів на банківську картку відповідача. Також представник позивача зазначає, що позивач не є банком та не веде карткових рахунків відповідача, а тому не може самостійно формувати виписки по рахунку клієнта, у зв'язку з чим і було заявлено клопотання про витребування відповідної інформації у банківської установи. Позивач просить долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
До початку розгляду справи від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява від 05 лютого 2026 року про розгляд справи без його участі, у якій він зазначив, що не має можливості бути присутнім у судовому засіданні, просить провести судове засідання без його участі та розглянути справу на підставі заперечень, викладених у відзиві на позов. Позовні вимоги відповідач не визнає та заперечує проти їх задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, подані сторонами, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, перевіривши доводи сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом установлено, що 01 березня 2023 року між ТЗОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №642953.
Відповідно до пункту 1.3 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 4 000,00 грн.
Відповідно до пункту 1.4 договору строк кредиту становить 365 днів, а періодичність платежів зі сплати кредиту визначена як кожні 30 днів.
Згідно з пунктом 1.5 договору тип процентної ставки є фіксованим, а за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов цього договору. Договором передбачено стандартну процентну ставку у розмірі 2,20 % в день, а також знижену процентну ставку, яка застосовується у випадках та на умовах, визначених самим договором.
Зі змісту договору вбачається, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, а електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Згідно з пунктом 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки.
Відповідно до пункту 9.2 договору договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов'язань за ним.
Відповідно до пункту 9.8 договору, підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що дані, які стосуються його особи, зокрема дані паспорта, РНОКПП, ПІБ, місце проживання та інше, є актуальними, правильними та відповідають дійсності.
Судом також досліджено є графік платежів, що є додатоком №1 до договору №642953 з якого вбачається, що у випадку виконання умов для застосування зниженої процентної ставки загальна сума платежів за розрахунковий період складає 33 052,00 грн, із яких 4 000,00 грн припадає на суму кредиту, а 29 052,00 грн - на проценти за користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за таким розрахунком становить 9 313,47 % річних, а загальна вартість кредиту складає 33 052,00 грн.
Із паспорта споживчого кредиту вбачається, що кредитодавцем є ТЗОВ «Селфі Кредит», сума кредиту становить 4 000,00 грн, строк кредитування - 365 днів, спосіб надання кредиту - шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки, зазначеної споживачем, не пізніше 2 календарних днів від дати підписання договору. У паспорті споживчого кредиту також зазначено стандартну процентну ставку 803 % річних, тобто 2,20 % в день, та знижену процентну ставку 3,65 % річних, тобто 0,01 % в день, яка застосовується з дати видачі кредиту до 31 березня 2023 року за умови виконання споживачем умов для отримання знижки.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв'язку.
Частина друга статті 639 ЦК України встановлює, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Крім того, відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі.
Частина перша статті 11 цього Закону передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, є рівнозначним договору, укладеному у письмовій формі. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою відповіді про прийняття пропозиції його укласти.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним способом підтвердження волевиявлення сторони при укладенні електронного правочину.
Договори про надання фінансових послуг укладаються у порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію», з урахуванням особливостей Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
Отже, укладення спірного кредитного договору в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам чинного законодавства та не потребує власноручного підпису сторони на паперовому примірнику договору.
Судом також досліджено довідку про ідентифікацію, з якої вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір №642953 від 01 березня 2023 року, ідентифікований ТЗОВ «Селфі Кредит». У довідці зазначено, що акцепт договору позичальником, тобто підписання договору аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора, здійснено одноразовим ідентифікатором T469, який 01 березня 2023 року було направлено на номер телефону НОМЕР_2 .
Таким чином, наявні у матеріалах справи договір про надання споживчого кредиту, додаток №1 до нього, паспорт споживчого кредиту та довідка про ідентифікацію містять узгоджені між собою відомості про особу відповідача, номер і дату укладення кредитного договору, суму кредиту, порядок його надання, умови повернення, порядок нарахування процентів, а також спосіб підписання договору відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора.
Із листа ТЗОВ «Пейтек» вих. №20251020-31 від 20 жовтня 2025 року вбачається, що між ТЗОВ «Пейтек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» діє договір про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03 травня 2022 року, за яким було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта ТЗОВ «Селфі Кредит» на суму 4 000,00 грн.
Таким чином, наведений лист містить конкретні технічні реквізити переказу кредитних коштів на платіжну картку, реквізити якої зазначені у матеріалах справи, зокрема у кредитному договорі.
Окрім цього, на виконання ухвали суду до матеріалів справи надійшла відповідь Акціонерного товариства «Універсал Банк» від 19 січня 2026 року, з якої вбачається, що 01 березня 2023 року на платіжну картку, яка належить відповідачу, було зараховано платіж у сумі 4 000,00 грн. У відповіді банку також зазначено, що грошові кошти за цією транзакцією були зараховані на відповідний рахунок власника банківської картки.
Отже, наданою банківською інформацією підтверджується не лише належність картки саме відповідачу, факт зарахування на цю картку 01 березня 2023 року спірної суми кредиту.
З огляду на наведене суд приходить висновку, що факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн підтверджений належними та допустимими письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а саме умовами кредитного договору, довідкою про ідентифікацію, листом платіжного провайдера та відповіддю банку, який підтвердив належність картки відповідачу і зарахування на неї кредитних коштів.
Судом також установлено, що 01 лютого 2024 року між ТЗОВ «Селфі Кредит» та ТЗОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №01022024, за умовами якого ТЗОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТЗОВ «Селфі Кредит», у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором №642953 від 01 березня 2023 року.
Крім того, на підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи долучено витяг з реєстру боржників до договору факторингу №01022024 від 01 лютого 2024 року, до якого включено ОСОБА_1 як боржника за кредитним договором №642953 від 01 березня 2023 року, із зазначенням його персональних даних, номера кредитного договору, дати його укладення, а також розміру заборгованості, право вимоги за якою перейшло до нового кредитора.
Зі змісту витягу з реєстру боржників убачається, що за кредитним договором №642953 від 01 березня 2023 року до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 щодо заборгованості у загальному розмірі 33 039,98 грн, яка складається із 3 999,99 грн заборгованості за тілом кредиту та 29 039,99 грн заборгованості за процентами.
Також до матеріалів справи долучено акт приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу №01022024 від 01 лютого 2024 року, з якого вбачається, що первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників, до якого включено, зокрема, і відповідача ОСОБА_1 .
Окрім цього, позивачем долучено платіжну інструкцію до договору факторингу №01022024 від 01 лютого 2024 року, яка підтверджує здійснення оплати за відступлення права вимоги.
Таким чином, надані документи у своїй сукупності підтверджують не лише укладення договору факторингу, але й фактичний перехід права грошової вимоги від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Відповідно до положень статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статей 1077, 1078 ЦК України договір факторингу є належним правовим механізмом переходу грошової вимоги.
Таким чином, укладення договору факторингу між первісним кредитором та позивачем не потребувало одержання згоди відповідача, а для вирішення спору значення має встановлення самого факту переходу права вимоги, що у цій справі підтверджується сукупністю наведених письмових доказів.
Стосовно можливого значення повідомлення боржника про відступлення права вимоги суд зазначає, що саме по собі неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє зобов'язання та не є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову нового кредитора, якщо факт переходу права вимоги належним чином підтверджений. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач після відступлення права вимоги виконав зобов'язання первісному кредитору або сплатив будь-які кошти в рахунок погашення спірної заборгованості.
Щодо доводів відповідача про недоведеність розміру заборгованості, суд виходить із того, що позивачем до позову подано розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 33 039,98 грн, яка складається з 3 999,99 грн заборгованості за тілом кредиту та 29 039,99 грн заборгованості за процентами.
Наведений розрахунок узгоджується із сумою кредиту, визначеною кредитним договором, із графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, а також із витягом з реєстру боржників до договору факторингу, в якому зазначено тотожний розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами.
Водночас відповідач не подав жодного контррозрахунку, не навів конкретних арифметичних помилок у розрахунку позивача і не надав доказів здійснення платежів, які б спростовували заявлений до стягнення розмір заборгованості.
Суд враховує, що розрахунок заборгованості, складений кредитором, не може оцінюватися окремо від інших доказів у справі. Разом з тим у цій справі він не є єдиним доказом позовних вимог, оскільки підтверджується умовами кредитного договору, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, довідкою про ідентифікацію, листом платіжного провайдера, відповіддю банку про фактичне зарахування коштів на картку відповідача, договором факторингу та витягом з реєстру боржників. Тому доводи відповідача про те, що розрахунок заборгованості сам по собі не є первинним бухгалтерським документом, не спростовують висновку суду про доведеність заявлених вимог у сукупності з іншими доказами.
Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Стаття 611 ЦК України передбачає правові наслідки порушення зобов'язання, а стаття 612 цього Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, з огляду на те, що надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують обставини укладення кредитного договору, надання кредитних коштів відповідачу, належного переходу права вимоги до позивача та наявності у відповідача заборгованості у заявленому розмірі. Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували повне чи часткове погашення заборгованості, не надав доказів відсутності належного йому платіжного інструменту, на який були зараховані кредитні кошти, не спростував належність йому картки № НОМЕР_3 та не надав доказів недійсності кредитного договору чи документів про відступлення права вимоги.
При цьому суд враховує, що основний довід відзиву про відсутність належного доказу фактичного отримання відповідачем кредитних коштів спростовується відповіддю Акціонерного товариства «Універсал Банк», з якої прямо вбачається, що 01 березня 2023 року на платіжну картку № НОМЕР_3 , яка належить саме ОСОБА_1 , було зараховано платіж у сумі 4 000,00 грн, а кошти за цією транзакцією були зараховані на відповідний рахунок власника цієї банківської картки.
Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №642953 від 01 березня 2023 року в сумі 33 039,98 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані такі витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, поведінку сторін під час судового розгляду, у тому числі подання необґрунтованих заяв чи клопотань, а також дії сторін щодо досудового врегулювання спору.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2025 року між Адвокатським об'єднанням «Апологет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, відповідно до якого клієнт доручив, а адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання надавати правничу допомогу з метою захисту прав та законних інтересів клієнта, у тому числі шляхом підготовки процесуальних документів та представництва інтересів клієнта у судах. Зі змісту вказаного договору вбачається, що вартість послуг правничої допомоги за однією кредитною справою становить 8 000,00 грн.
Факт та обсяг наданих правничих послуг підтверджується актом №28 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 10 листопада 2025 року, відповідно до якого Адвокатським об'єднанням «Апологет» надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу у справі щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №642953. Загальна вартість наданих послуг згідно з актом становить 8 000,00 грн.
Крім того, до матеріалів справи долучено детальний опис наданих послуг, у якому зазначено, що адвокатським об'єднанням були надані консультації щодо перспектив і порядку стягнення заборгованості, здійснено ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погоджено правову позицію, складено позовну заяву та подано заяву до суду. Загальний час, зазначений у детальному описі, становить 6 год. 30 хв.
Суд бере до уваги, що у цій справі представником позивача також подавалися клопотання про витребування доказів, клопотання про підтримання позовних вимог та відповідь на відзив, що пов'язано з наданням правничої допомоги саме у даній справі.
Разом з тим, вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, суд враховує не лише факт їх документального підтвердження, але й критерії співмірності, розумності та необхідності таких витрат. При цьому суд бере до уваги, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, не є складною за характером спірних правовідносин, не потребувала значного обсягу додаткових процесуальних дій, участі представника позивача у судових засіданнях чи формування нової або складної правової позиції, оскільки спір стосується типових правовідносин щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а судова практика з даної категорії справ є усталеною. Крім того, предмет спору та ціна позову, яка становить 33 039,98 грн, не є значними порівняно із заявленим до стягнення розміром витрат на професійну правничу допомогу.
Аналізуючи докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, їх відповідність критерію реальності адвокатських послуг та співмірності складності справи, враховуючи характер спору, обсяг фактично наданих послуг, витрачений адвокатом час, а також принцип розумності та пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу частково, а саме у розмірі 4 000,00 грн.
Крім того, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №31963 від 11 листопада 2025 року.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №642953 від 01 березня 2023 року у загальному розмірі 33 039,98 грн, судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 15, 16, 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, статтями 13, 76, 77, 78, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №642953 від 01 березня 2023 року у загальному розмірі 33 039,98 грн (тридцять три тисячі тридцять дев'ять гривень 98 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, м. Львів, Львівська область, 79029, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор