Справа №549/136/26
Провадження № 2/549/147/26
06 травня 2026 року Чорнухинський районний суд Полтавської області
у складі головуючої - судді Глущенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Бойко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» через свого представника Столітнього Михайла Миколайовича звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5201527 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким товариство зобов'язалося надати клієнту грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. За погодженими сторонами умовами сума кредиту склала 7200 грн; строк кредитування 360 днів: із 25.12.2024 по 20.12.2025; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.
Грошові кошти перераховані відповідачу на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору № 5201527.
Факт успішного перерахування коштів на картку відповідача підтверджено листом ТОВ «Пейтек».
На підставі укладеного 30.10.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» Договору факторингу № 30/10/2025 позивач набув право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 23728,22 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 5320 грн, заборгованість за процентами 12230,68 грн, штрафні санкції 3600 грн.
Оскільки станом на дату укладення Договору факторингу строк дії Договору № 5201527 не закінчився, позивач нарахував відповідачу за період із 31.10.2025 по 20.12.2025 (51 календарних днів) проценти за стандартною процентною ставкою 0,95% в день, що становить 2577,54 грн.
Оскільки відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути заборгованість у зальному розмірі 23728,22 грн та судові витрати.
Ухвалою судді Чорнухинського районного суду Полтавської області від 02.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в судове засідання не з'явився, у поданій до суду позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 30.04.2026 та 06.05.2026 року не з'явився. Рекомендовані листи з судовими повістками, направлені за адресою реєстрації відповідача повернуті до суду в зв'язку з тим, що адресат відсутній.
Крім того, у відповідності до ч.11 ст 128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщене оголошення про виклик відповідача до Чорнухинського районного суду Полтавської області.
Відповідно до п.4,ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 згідно вимог п.4, ч.8 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що був повідомлений належним чином про час і місце судового засідання.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із такого.
Судом встановлено, що 25.12.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи товариства укладено Договір №5201527 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
За умовами Договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 7200 грн строком на 360 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
У пункті 1.4.1 Договору сторони погодили, що за користування кредитом нараховується проценти за стандартною фіксованою ставкою 0,95 % за кожен день користування кредитом в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.
Укладений договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 67572 та складається з Договору про надання споживчого кредиту від 25.12.2024, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та Паспорта споживчого кредиту.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі шляхом зарахування кредитних коштів в сумі 7200 грн на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією про переказ коштів від ТОВ «Пейтек» за вих. №20251103-1331 від 03.11.2025.
Належність картки № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 та зарахування на неї 25.12.2024 коштів в сумі 7200 грн підтверджено листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 13.04.2026 за № 20.1.0.0.0/7-260406/59083-БТ, що наданий на виконання ухвали суду про витребування доказів.
Із розрахунку заборгованості за договором № 5201527 від 25.12.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, наданого позивачем, убачається, що відповідачу відсотки нараховувалися за ставкою 0,95% в день. Таким чином, станом на 30.10.2025 заборгованість за кредитним договором № 5201527 склала 23728,22 грн, у тому чисі: 5320 грн заборгованість за тілом кредиту, 12230,68 грн заборгованість за процентами та 3600 грн за штрафними санкціями.
Підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 Договору № 5201527 від 25.12.2024 передбачено, що ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.
На підставі укладеного 30.10.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» договору факторингу № 30/10/2025 ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право вимоги до боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 25.12.2024 №5201527 у сумі 23728,22 грн.
Згідно укладеного Договору факторингу № 30/10/2025 позивач нарахував відповідачу за період із 31.10.2025 по 20.12.2025 (51 календарних днів)проценти за стандартною процентною ставкою 0,95 %, що становить: 5320 грн * 0,95% * 51 календарних дні = 2577,54 грн
Відповідач у судові засідання не з'явився, заперечень щодо укладення 25.12.2024 Договору №5201527, отримання в кредит коштів в розмірі 7200 грн та доказів виконання обов'язків за договором не надав.
За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 526, 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір № 5201527 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.12.2024 укладено відповідачем із первісними кредиторами в електронній формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»)
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
За приписами статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 ЦК України).
ТОВ «Лінеура Україна» проінформувало боржників, у тому числі, відповідача у справі, про відступлення прав вимоги за Договором шляхом розміщення відповідної інформації в особистому кабінеті боржника та шляхом відправлення смс повідомлення на його фінансовий номер телефону.
Відповідно до статей 526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Кредитний Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5201527 від 25.12.2024 укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», не суперечить приписам статей 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України. На виконання вимог частини першої статті 638 ЦК України сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов правочинів, у зв'язку з чим вони відповідно до статті 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.
Приписами статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями частини першої статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вищевказаний договір про надання кредиту та договір факторингу не були визнані у встановленому законом порядку недійсними, а тому у відповідності до положень статей 6, 204, 627, 629, 1083 ЦК України є правомірними, чинними та обов'язковими для виконання.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання умов кредитного договору відповідачем, який був ознайомлений з умовами користування отриманими ним кредитними коштами та знав про умови щодо сплати процентів.
Отже, за відсутності доказів повного погашення заборгованості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та проценти за користування кредитними коштами.
Щодо стягнення з відповідача 3600 грн штрафу/неустойки, суд зазначає таке.
Відповідно до положень ст. 549, 550 ЦК України, неустойкою є штраф або пеня, та право на неї виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
При цьому пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цим же пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні, у зв'язку із збройною агресією російської федерації, запроваджено воєнний стан, який неодноразово продовжено та він триває до даного часу.
Оскільки заборгованість за штрафними санкціями у сумі 3600 грн відповідачу нарахована в період дії воєнного стану, правових підстав для її стягнення суд не вбачає.
Вирішуючи питання щодо компенсації позивачу витрат, пов'язаних з правовою допомогою, суд виходить із такого.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами частин першої п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Звертаючись з позовною заявою до суду представник позивача Столітній М.М. зазначав про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зроблений висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Дослідженням наданих на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу доказів, суд встановив, що між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. укладений Договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року. Повноваження адвоката підтверджені Ордером на надання правничої допомоги.
23.02.2026 сторони підписали заявку №17091 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 5201527 від 25.12.2024.
Відповідно до Акту №17091 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.03.2026 згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року загальна сума гонорару складає 10 000 грн. Акт містить види виконаних робіт, ідентичні видам робіт, що зазначені в рахунку на оплату.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 звернув увагу на те, що враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, обсяг досліджених доказів, зважаючи на те, що дана справа є справою незначної складності, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності сторін, наявність узгодженої та усталеної судової практики щодо вирішення спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 5 000 грн.
З урахуванням усіх наведених аргументів, що мають значення для вирішення цього правового питання, такий розмір, на думку суду, буде об'єктивним та справедливим.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги частково на суму 20128,22 грн із загальних 23728,22 грн, частка задоволених позовних вимог становить 84,83 %.
Тоді з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 2258,51 грн (2662,40 грн * 84,83%).
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 258, 264, 265, 280 284, 289, 355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5201527 від 25.12.2024 у розмірі 20128 (двадцять тисяч сто двадцять вісім) гривень 22 копійку.
Стягнути із ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору в розмірі 2258 (дві тисячі двісті п'ятдесят вісім) гривень 51 копійка та 5 000 (п'ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Чорнухинським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі невручення заочного рішення суду у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд шляхом подачі відповідної заяви протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М.Глущенко