Справа № 545/804/26
Провадження № 2/545/1272/26
05.05.2026 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді Путрі О.Г.,
при секретарі Білик М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.02.2024 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 8295156, згідно з умовами якого відповідач отримав 9 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Зазначає, що кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісію і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором. 28.05.2024 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №106-МЛ. Посилається на те, що сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором були передані позивачу від первинного кредитора згідно Договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024 року.
Сума заборгованості відповідача становить 23 942,3 грн., відповідно до виписки з особового рахунка, з них: 1) прострочена заборгованість за сумою кредиту- 8821,75 грн, 2) прострочена заборгованість за сумою відсотків - 14 670,55 грн, 3) прострочена заборгованість за комісією становить - 450 грн.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 02.03.2026 року відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду з повідомленням сторін про дату, час і місце судового засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, направив до суду заяву, в якій прохав розглядати дану справу у його відсутність, позов підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с. 55).
Відповідач у судові засідання 31.03.2026 року, 05.05.2026 року не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, шляхом направлення на адресу відповідача судових повісток про виклик до суду (а.с. 52-54, а.с. 68-70). Відзиву на позовну заяву або будь-яких клопотань із зазначенням поважності причин неприбуття в судові засідання відповідачем до суду не подано.
За змістом ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ч.1ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 05.05.2026 року призначено проведення заочного розгляду даної цивільної справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.02.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8295156 (а.с. 8-13), підписаний електронним підписом відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 112388, який був надісланий на номер моб. телефону відповідача (зворот а.с.15).
За умовами договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених договором на строк, визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Згідно п.1.2 договору, сума кредиту становить 9000 грн.
Згідно п.п.1.3,1.4 договору, кредит надається строком на 120 днів з 17.02.2024 року. Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом: 16.06.2024 року.
Згідно п.1.5.1 комісія за надання кредиту: 450 грн., яка нараховується за ставкою 5 відсотків від суми кредиту одноразово.
Згідно п.п.1.5.2, 1.5.3, 1.6, 2.2.2 договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 270 грн., які нараховуються за ставкою 0,10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду:18630 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Відповідно до п.2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *16.
Згідно платіжного доручення №123227842 від 17.02.2024 року ТОВ «Мілоан» здійснило перерахування кредитних коштів в розмірі 9 000 грн. ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_2 . на підставі договору №8295156. (зворот а.с.17).
Згідно з повідомленням АТ КБ «Приват Банк» від 02.03.2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-260311/70486-БТ, на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , на яку було зарахування коштів на суму 9 000 грн. від 17.02.2024 року, платник: Переказ коштів, коментар: Viplata zaima Miloan (а.с. 57-59).
На підставі укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024 року та витягу з реєстру боржників від 10.09.2025 року до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8295156 від 17.02.2024 року на суму 23 942,3 грн. (а.с.8-13, а.с.31).
29.08.2025 року укладено Додаткову угоду №1 до Договору відступлення прав вимоги 106-МЛ від 18.05.2024 року (зворот а..28).
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач станом на 12.02.2026 року має заборгованість за кредитним договором №8295156 від 17.02.2024 року, яка становить 23 942,3 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 8821,75 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 14 670,55 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 450 грн. (а.с. 18-19). Заборгованість була нарахована до 28.05.2024 року (включно), тобто в межах строку дії кредитного договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до п. 2.1 Договору кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Згідно з п. 6.1, 6.2. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Мілоан".
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
Щодо стягнення заборгованості за комісією.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно ч. 2ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Тобто,Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування"щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України "Про споживче кредитування".
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосуванняст.11 Закону України "Про споживче кредитування", які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Так, за умовами договору про споживчий кредит №8295156 від 17.02.2024 року,а саме п.1.5.1. передбачено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 450 грн.
Отже, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 450 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, відповідає вимогам діючого законодавства.
Враховуючи викладене, підлягають задоволенню позовна вимога у частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії за отримання кредитних коштів, оскільки остання передбачена п.1.5.1. договору про споживчий кредит у розмірі 450 грн.
Таким чином, беручи до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором про споживчий кредит №8295156 від 17.02.2024 року,суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за вказаним договором у розмірі 23 942,3 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 8821,75 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 14 670,55 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 450 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що 01.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» та Адвокатським об'єднанням «Апологет», укладено договір №0107 про надання правової допомоги. (а.с.зворот а.с.34).
Відповідно до акту виконаних послуг №Д/16610 від 12.02.2026 до вказаного договору, сторони узгодили отримання адвокатських послуг Адвокатським об'єднанням «Апологет» на суму 8 000 грн. (зворот а.с.35).
Згідно ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат , пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин першої шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11.2018 у справі №753/15687/15.
Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.
При цьому відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Із огляду на викладені норми права, ураховуючи критерій складності справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь Позивача сплачена сума судового збору у розмірі 2662,4 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України , суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за договором №8295156 від 17.02.2024 року в розмірі 23 942,3 грн. (двадцять три тисячі дев?ятсот сорок дві гривні тридцять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на оплату правової допомоги у розмірі 3 000 грн. (три тисячі гривень) та судовий збір в розмірі 2662,4 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії;
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.Г.Путря