Дата документу 05.05.2026Справа № 554/3731/26
Провадження № 2/554/2936/2026
05.05.2026 року м.Полтава
Суддя Шевечнківського районного суду м. Полтави Шевська О.І.,
за участі секретаря судового засідання - Рябченко В.В.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Гавриленко О.В.
розглянувши клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Гавриленко Олексія Володимировича про зупинення провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення, -
встановив:
у провадженні Шевченківського районного суду м. Полтави перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення.
Представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі, в обгрунтування якого вказав, що у провадженні Шевченківського районного суду м.Полтави перебуває цивільна справа №554/17604/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права на 1/15 частину квартири АДРЕСА_1 у спільному майні та визнання права власності на 1/15 частину квартири. Згідно позовних вимог у даній справі позивач просить суд припинити право власності ОСОБА_1 на 1/1 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом №2512 виданого 31.07.2025 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу. Вказав, що у вказаних справах наявний спір, щодо квартири АДРЕСА_1 , при цьому задоволення позовних вимог про припиненням права власності на квартиру виключає можливість задоволення позовних вимог про вселення до спірної квартири. Зазначив, що на його думку об'єктивно не можливо розглянути цивільну справу №554/3731/26 до вирішення цивільної справи №554/17604/25.
Позивач та його представник заперечували проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача підтримав вказане клопотання та прохав його задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.6 ст.251 ЦПК України суд повинен зупинити провадження у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Судом встановлено, що у провадженні суду перебуває дана цивільна справа за позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення, тоді як в іншій цивільній справі №554/17604/25 вирішується спір щодо припинення права власності позивача на частку у цьому ж житловому приміщенні.
Обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження, представник відповідача посилається на те, що можливе задоволення позовних вимог в іншій справі унеможливить задоволення позову у даній справі.
Разом з тим, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, обов'язковою умовою зупинення провадження у справі є саме об'єктивна неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. Така неможливість має місце у випадках, коли встановлення обставин у даній справі прямо залежить від встановлення обставин в іншій справі, і ці обставини не можуть бути встановлені судом самостійно на підставі наявних доказів.
Суд зазначає, що предметом доказування у даній справі є наявність у позивача права користування житловим приміщенням, факт чинення йому перешкод у користуванні та підстави для вселення. При цьому, на момент розгляду справи право власності позивача на відповідну частку у квартирі підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема свідоцтвом про право на спадщину.
Натомість у справі №554/17604/25 вирішується питання про припинення права власності, яке на час розгляду даної справи не припинене та продовжує існувати. Сам факт відкриття провадження у вказаній справі та можливість задоволення позову у майбутньому не свідчать про наявність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи.
Суд також враховує, що у межах даного провадження він має можливість самостійно встановити та оцінити всі обставини, які входять до предмета доказування, на підставі поданих сторонами доказів, без очікування вирішення іншої справи.
Крім того, можливе ухвалення рішення в іншій справі в майбутньому саме по собі не є підставою для зупинення провадження, оскільки такі обставини мають імовірний характер, а їх правові наслідки можуть бути враховані у встановленому законом порядку, зокрема шляхом перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами або в інший спосіб, передбачений процесуальним законом.
Отже, доводи клопотання зводяться до припущень щодо можливого результату розгляду іншої справи та його впливу на вирішення даного спору, що не відповідає критерію об'єктивної неможливості розгляду справи у розумінні п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
За таких обставин підстав для зупинення провадження у справі суд не вбачає.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання.
На підставі наведеного, ст. 251 ЦПК України,-
постановив:
В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Гавриленко Олексія Володимировича про зупинення провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення- відмовити.
Відкласти судове засідання у справі до 13:30 год. 02.06.2026 року.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя О.І.Шевська