Справа № 591/4608/26
Провадження № 1-кс/591/1161/26
07 травня 2026 року
Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
володільця майна ОСОБА_4 ,
адвоката ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Сумській області лейтенанта ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 22026200000000042
В ході судового розгляду клопотання слідчий суддя установив:
Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №22026200000000042 від 21.01.2026 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 436-2 КК України.
За версією досудового слідства, гр. України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи особистий обліковий запис в месенджері «Telegram», з ім?ям користувача « ОСОБА_6 », через засоби масової інформації, а саме загальнодоступний Telegram-канал з назвою «Сумы и Область погода» та чат під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розповсюджує інформації, що містить виправдовування збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої в 2014 році.
10.02.2026 проведено огляд загальнодоступного чату під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » який знаходиться у відкритому Telegram-каналі з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що розміщений за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
18.02.2026 слідчим винесено постанову про призначення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, об'єктами дослідження якого є висловлювання ОСОБА_4 поширенні у загальнодоступному Telegram-каналі з назвою «Сумы и Область погода» та чаті під назвою «Чат - обо всем».
Відповідно до висновка експерта НДЕКЦ МВС України за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи мовлення №СЕ-19/119-26/2629-ЛД від 13.03.2026, у висловлюваннях ОСОБА_4 містяться висловлювання з семантикою виправдовування збройної агресії агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в 2014 році.
30.04.2026 слідчим, на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
- Мобільний телефон в чохлі (чорного кольору) марки «Samsung», модель «S 21» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 та вставленими сім-картками із абонентськими номерами зв'язку НОМЕР_3 та НОМЕР_4 із паролем «1602», який належить ОСОБА_4
- Ноутбук марки «ASUS» (чорного кольору) із серійним номером F8NXWU01100434A.
Постановою слідчого від 30.04.2026 тимчасово вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Тимчасово вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України, тому слідчий просить накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів під час досудового слідства та судового розгляду.
У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання своє та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання такого. Суду поясним, що стороною захисту не заперечується факт вилучення майна, факт визнання такого майна речовими доказами. Проте накладення арешту на майно є обмеженням у праві на мирне володіння майном, робота з прокрамами, що закачані на ноутбук, є єдиним заробітком для ОСОБА_4 , а телефон містить базу потенційних клієнтів, яким він надавав послуги. Просить врахувати цю обставину і дати можливість володільцю майна зробити копії програмного забезпечення.
Власник майна ОСОБА_4 розповів за яких обставин був проведений обшук, претензій не має. Вилучивши майно, він залишився без заробітку, що ставить його у скрутне матеріальне становище. Він позбавлений можливості матеріально допомагати матері.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Отже, використане законодавцем формулювання «потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона досудового розслідування довела лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт того що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.
Вилучене в ході обшуку майно переліком відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості, які встановлюються у кримінальному провадженні.
Постановою слідчого від 30.04.2026 майно переліком визнане речовим доказом у кримінальному провадженні.
Викладені обставини переконали слідчого суддю у тому, що вилучені мобільний телефон з сім-картами і ноутбук можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, даних про номери телефонів, використаних під час вчинення злочину, зв'язків між особами, причетними до вчинення злочину, тощо). Орган досудового слідства мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для вилучення мобільного телефона з сім-картами і ноутбук, оскільки вказані обставини обумовлюють потребу органу досудового розслідування у проведенні детального огляду названих предметів, що потребує призначення експертизи.
Слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, наводить у ньому достатні і належні докази тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно. Майно, вказане у клопотанні, має відношення до даного кримінального провадження та особи яка володіє таким майном, чим доводиться обґрунтування необхідності такого арешту.
Отже, слідчий зумів довести таку необхідність, яка б виправдовувала такі дії.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Перша та найголовніша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" пункт 58).
Вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.
У даному випадку варто зважати на те, що Європейський суд неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь (рішення у справі «Новоселецький проти України» від 22 лютого 2005 року).
Європейський суд вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищенаведеного права (володіння своїм майном), суд повинен перевіряти дії чи бездіяльність держави, з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
На теперішній час слідчим доведено, що в застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного у клопотанні майна.
Отде, слідчим, як у клопотанні, так і в ході судового розгляду, наведено обґрунтування належності вилученого майна до засобів та предмету у кримінальному провадженні за №22026200000000042 за попередньою правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 436-2 КК України, та їх відповідність ознакам, визначених даними нормами, що, у сукупності з вищенаведеним, є визначальним для висновку слідчого судді щодо наявності належних та обґрунтованих підстав для арешту вилученого майна.
Не менш визначальним є і обґрунтовані доводи слідчого щодо необхідності накладення арешту з метою збереження речових доказів, що, безумовно, може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, так як слідчим суддею встановлена відповідність вилученого майна критеріям речового доказу.
З урахуванням сукупності встановлених обставин, слідчий суддя дійшла висновку, що клопотання є підставним до задоволення, та накладає арешт на тимчасово вилучене під час огляду майно шляхом заборони користування та розпорядження цим майном, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження. На даному етапі провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
Також слід роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 98, 131-132, 170 - 173, 175,309 Кримінального процесуального кодексу України, слідча суддя,
Постановив:
Клопотання слідчого задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час обшуку шляхом заборони користування та розпорядження цим майном, а саме:
- Мобільний телефон в чохлі (чорного кольору) марки «Samsung», модель «S 21» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ;
- Cім-карту оператора мобільного зв'язку «Kyivstar» із абонентським номером НОМЕР_3 ;
- Cім-карту оператора мобільного зв'язку «Vodafone» із абонентським номером НОМЕР_4 ;
- Ноутбук марки «ASUS» (чорного кольору) із серійним номером F8NXWU01100434A
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 08.05.2026 о 08.55 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1