Провадження № 33/821/349/26 Справа № 705/7582/25 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
01 травня 2026 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 173 КУпАП та з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП, тобто в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік
Стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 665 грн. 60 коп.
З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 08 грудня 2025 року о 09 год. 18 хв. в м. Умань по вул. Тищика, керував т/з HYUNDAIIoniq, д.н.з. НОМЕР_1 ,з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор номер 107.121, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі-ПДР).
Згідно матеріалу № 705/7585/25, 3/705/151/26 від 08 грудня 2025 року, ОСОБА_1 08 грудня 2025 року о 09 год. 59 хв. в м. Умань по вул. Тищика, 27, перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння в громадському місці вчинив дрібне хуліганство, а саме нецензурно висловлювався в бік працівників поліції, чим порушив громадський порядок.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану постанову та направити справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, або закрити провадження, чи прийняти рішення про не позбавлення його права на керування транспортними засобами.
Не погоджується з вищевказаною постановою у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно об'єднав два самостійних адміністративних провадження в одне, які були вчинені у різні дати та мають різні фактичні обставини.
Вважає, що об'єднання таких матеріалів призвело до втрати індивідуальної оцінки кожного епізоду, що є істотних порушенням процесуальних норм.
Наполягає на тому, що судом першої інстанції не було виконано обов'язку щодо забезпечення йому реального доступу до правосуддя згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказує на те, що зі змісту постанови неможливо однозначно встановити, за яке саме діяння його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Також вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції порушено вимоги ст. 280 КУпАП, оскільки не встановлено, який саме склад правопорушення визнано доведеним.
Заслухавши пояснення захисника Фляшовського В.А., який підтримав апеляційні вимоги та надав пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Стаття 173 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини в сфері охорони громадського порядку.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими нормами та іншими соціальними (моральними) нормами система відносин, що складаються в громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ, організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Хуліганські дії завжди мають активний характер і не можуть виявлятися у формі бездіяльності. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце.
Громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Суб'єктом адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство є фізична осудна особа, що на момент скоєння правопорушення досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення буде порушений громадський порядок і прагне цього. Суб'єктивна сторона полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Елементом суб'єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1№ 534645 (зв ч. 1 ст. 130 КУпАП) та ВАД №474482 (за ст. 173 КУпАП) від 08 грудня 2025 року, в яких приведені обставини вчинених правопорушень.
Дані протоколи відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в них зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені у протоколах обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.
Рапортом інспектора відділу патрульної поліції Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Тодорчука М.
Направленням на огляд водія транспортного засобу від 08 грудня 2025 року, в якому наявний запис за результати огляду «відмова».
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому наявний запис за результати огляду на стан сп'яніння «відмова».
Окрім того, судом першої інстанції наданий аналіз відеозаписам з нагрудних бодікамер поліцейських, з яких вбачається, що 08 грудня 2025 року о 09 год. 19 хв. працівниками поліції зупинено транспортний засіб HYUNDAIIoniq, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Працівник поліції пояснив причину зупинки автомобіля та вказав на необхідність перевірки документів. Працівник поліції зазначив, що вбачає у водія явні ознаки алкогольного сп'яніння, оскільки той перебував у збудженому стані та запропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці, на що водій відмовився та вказав, що погоджується пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в лікарні, але після того як поспілкується по телефону і йому потрібно посидіти в автомобілі півтори години. Зазначив, що пройде огляд на протязі 2 годин, але в даний момент він проходити огляд не бажає. Під час спілкування з працівниками поліції водій поводив себе агресивно, виражався нецензурною лайкою в бік працівників поліції. Працівниками поліції було неодноразово повідомлено водію про необхідність проїхати в лікарню для огляду у разі, якщо він погоджується такий огляд пройти. Через певний час, враховуючи поведінку ОСОБА_1 , працівниками поліції дії водія було розцінене як ухилення від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та складено протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 та ст. 173 КУпАП.
Попри доводи апелянта, апеляційним переглядом встановлено, що суддею районного суду відповідно до ст. 252 КУпАП, обставини адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 173 КУпАП оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 173 КУпАП., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з матеріалами справи.
Щодо незгоди апелянта з об'єднанням справ апеляційний суд зауважує на положенні ч. 2 ст. 36 КУпАП, відповідно до якої, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Вказані матеріали складені у відношенні однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд. У зв'язку з чим, на підставі ст. 36 КУпАП дані матеріали підлягають об'єднанню в одне провадження.
Попри твердження апелянта, апеляційним судом не встановлено, що ОСОБА_1 08 грудня 2025 року о 09 год. 18 хв. в м. Умань по вул. Тищика, керував т/з HYUNDAIIoniq, д.н.з. НОМЕР_1 , виконував обов'язки військової служби, адже такі доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Отже у цьому випадку відсутні були підстави для проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння в порядку визначеному для проведення огляду військовослужбовців Збройних Сил України, передбаченого ст. 266-1 КУпАП чи Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України».
У такий ситуації ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, повинен виконувати вимоги п. 2.5 ПДР України.
Суддя, за результатами розгляду справи, застосовував до правопорушниці ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативним.
У цьому разі, загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
У цій справі апеляційний суд не вбачає підстав для застосування аналогії права та не накладати додаткове стягнення на ОСОБА_1 у виді позбавлення права керування транспортним засобом на підставі ст. 69 КК України.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що для досягнення визначеної в ст.23 КУпАП мети адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, накладення вказаного додаткового стягнення є необхідним.
За таких обставин постанова судді є законною, скасуванню чи зміні не підлягає.
Керуючись ст.ст. 33, ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 січня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає чинності негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф.Люклянчук