Провадження № 11-сс/821/202/26 Справа № 705/2387/26 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
06 травня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 квітня2026 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 12026250320000387 від 30.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 298 КК України, про накладення арешту на майно,
Слідчий СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.
Просив слідчого суддю накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 7110800000:02:005:0299площею 0,0396 га, яка розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Григорія Косинки, 4, що знаходиться у власності громадянина Держави Франції ОСОБА_10 , із забороною розпорядження цим майном, а також забороною виконувати будь-які земельні, будівельні роботи на даній земельній ділянці.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.04.2026 клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:02:005:0299 площею 0,0396 га, розташовану за адресою: Черкаська область, м. Умань, вулиця Григорія Косинки, 4, що знаходиться у власності громадянина Держави ОСОБА_11 , із забороною розпорядження цим майном, а також забороною виконувати будь-які земляні, будівельні роботи на даній земельній ділянці.
На думку слідчого судді, у цьому випадку накладення арешту на земельну ділянку, із забороною розпорядження нею, а також забороною виконувати будь-які земляні, будівельні роботи на ній, на даному етапі досудового розслідування є пропорційним та співмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, ОСОБА_12 оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 09.04.2026 та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що земельна ділянка по вул. Г. Косинки, 4 в м. Умані не містить культурного шару пам'яток архітектури та будь-яких інших об'єктів історико-культурної спадщини, у тому числі цвинтаря 18-19 століття.
Відсутність на земельній ділянці об'єктів культурної спадщини підтверджується Висновком за результатами наукового археологічного дослідження від 18.12.2018, складеним Державним підприємством «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України», згідно якого під час проведення досліджень з використанням методу шарування в межах земельної ділянки за адресою: м. Умань, вул. Г. Косинки, 4, встановлено відсутність культурного шару пам'ятки археології.
Можливо він частково був знищений пізнішими перекопами, або ця частина міста заселилася вже після 18 століття. Про що свідчить старий план ОСОБА_13 , згідно якого ця земельна ділянка знаходиться на окраїні міста.
Звертає увагу суду, що власник земельної ділянки отримав Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва від 19.08.2025, які затверджені наказом від 19.08.2025 № 377/20-03.
Вважає, що арешт земельної ділянки із забороною розпорядження та забороною виконання будь-яких земляних та будівельних робіт на даній земельній ділянці не виправдовує потреби досудового розслідування, оскільки порушує принцип права власності є фундаментальним як в українському законодавстві, так і в міжнародному праві, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також, на думку скаржника, є необґрунтованими посилання в ухвалі слідчого судді, що накладення арешту на майно є необхідним з метою збереження речових доказів, оскільки, в порушення вимог КПК України, не доведена необхідність застосування саме такого забезпечувального заходу, як арешт майна і не доведена наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України.
Крім того, приймаючи рішення про арешт земельної ділянки із забороною відчуження, розпорядження нею, проведенням на ній будь-якого виду робіт, суд не звернув уваги на законність придбання земельної ділянки за відсутності спору законності придбання в межах доказування у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим необґрунтовано обмежив власника у здійсненні права власності.
В апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 09.04.2026, оскільки ухвала суду була проголошена без виклику учасників справи. Про існування даної ухвали суду власнику майна стало відомо лише 17.04.2026, коли працівники правоохоронних органів вручили її ОСОБА_14 , який перебував в цей день за адресою спірної земельної ділянки.
Клопотанням від 23.04.2026 скаржником в якості доказу долучено Висновок за результатами наукового археологічного дослідження від 13.04.2026 № 06-в/22-26 Державної установи «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» НАН України, згідно якого в результаті проведених наукових археологічних вишукувань (розвідки) встановлено, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:005:0299 відсутні будь-які ознаки наявності культурного шару пам'яток археології. Не знайдено також жодних ознак знаходження тут єврейського кладовища. Заперечень проти запланованого будівництва на земельній ділянці з кадастровий номер 7110800000:02:005:0299 немає.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_6 , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Щодо строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Скаржником в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 09.04.2026, оскільки ухвалу слідчого судді отримано стороною власника майна 17.04.2026.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення (абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України).
При обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу (ч. 5 ст. 115 КПК України).
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що строк на апеляційне оскарження ОСОБА_10 необхідно поновити виходячи з наступного.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, власник майна у судове засідання не викликався у зв'язку із відсутністю у слідчого судді відомостей про місце його проживання та контактні засоби зв'язку.
Матеріали справи не містять відомостей про вручення копії оскаржуваної ухвали слідчого судді ОСОБА_10 .
В апеляційній скарзі скаржник вказує дату отримання копії ухвали слідчого судді 17.04.2026.
Апеляційна скарга надійшла до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» 20.04.2026.
За змістом ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що такий строк має бути поновлений з урахуванням положення ч. 3 ст. 395 КПК України, оскільки ухвала слідчого судді від 09.04.2026 була прийнята без участі представника власника майна, а матеріали справи не містять доказів надсилання копії ухвали скаржнику.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За загальними правилами, передбаченими ч. 3 ст. 132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди передбачає можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою, щодо якої такий захід застосовується, кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею не дотримано з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026250320000387 від 30.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 298 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 22.03.2026 по 29.03.2026 невстановлені особи проводили земляні роботи на території об'єкту археологічної спадщини національного значення «Могила рабі Нахмана з Брацлава», що знаходиться під охороною ДІАЗ «Стара Умань», за адресою: місто Умань, вул. Григорія Косинки, будинок 4, що призвело до пошкодження вказаного об'єкту.
За даним фактом розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026250320000387 за ч. 3 ст. 298 КК України.
Наказом Уманської міської ради відділом містобудування, архітектури та кадастру № 377/20-03 від 19.08.2025 було затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку» за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Григорія Косинки, 4.
Рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів № 23 від 07.02.1995, «Могилу цадика Нахмана 1811 року» було внесено до Списку пам'яток історії та культури області, що перебувають під охороною держави.
При цьому, Указом Президента України № 283/94 від 07.06.1994 було створено історико-культурний центр на місці поховання духовного лідера брацлавських хасидів Цадика Нахмана у місті Умань Черкаської області.
Рішенням № 431 від 10.11.1994 виконавчого комітету Уманської міської ради народних депутатів було зареєстровано положення про Історико культурний центр, пунктом 1.7. якого було визначено, що на території центру в межах охоронних зон будь-які земляні, будівельні, шляхові роботи можуть здійснюватися лише за погодженням з державними органами охорони пам'яток історії та культури, а також з Громадою.
Виконавчим комітетом Уманської міської ради було віднесено землю за адресою по вул. Белінського, 1 площею 0,4698 га до категорії земель історико-культурного призначення рішенням сесії № 10 від 22.05.1992.
Відповідно до вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» територія пам'ятки - це територія, історично і топографічно пов'язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам'ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам'ятки. Межі та режими використання території пам'ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.
Нормами ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» при цьому визначено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об'єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони. Межі та режими використання зон охорони визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.
Режим використання зон охорони встановлює обмеження діяльності у використанні відповідної території (земель).
До визначення у встановленому порядку відповідно до частини першої цієї статті межі зони охорони становлять у межах населених пунктів - 100 метрів від межі території пам'ятки, історико-культурного заповідника, історико-культурної заповідної території.
У межах зон охорони забороняється проведення робіт з нового будівництва на відстані, меншій за суму подвійної висоти пам'ятки, що охороняється, та висоти запланованої новобудови.
З метою правового захисту культурної спадщини та збереження святині Єврейського народу від знищення, Наказом Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації № 41 від 09.04.2021 було затверджено межі та режими використання зон охорони пам'ятки історії місцевого значення «Могила цадика Нахмана 1811 року». Зазначеним документом встановлені чіткі заборони щодо будівництва на території старовинного кладовища, що знаходиться в охоронній зоні пам'ятки в межах Історико-культурного центру міста Умані.
У той же час, безпосередньо в охоронній зоні пам'ятки, де заборонена будь-яка діяльність, на території Старовинного кладовища в межах Історико-культурного центру міста Умані, а також в межах території Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань».
Встановлено, що за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Григорія Косинки (Бєлінського), 4 розташована земельна ділянка з кадастровим номером 7110800000:02:005:0299 площею 0,04 га, цільове призначення вказаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, вказана земельна ділянка знаходиться у приватній власності, категорія: землі житлової та громадської забудови.
Згідно розпорядження Уманської міської ради від 19.02.2016 № 16-р вул. Бєлінського було перейменовано на вул. Григорія Косинки.
У відповідності до рішення Уманської міської ради № 375 від 13.10.1994 було погоджено охоронну зону забудови історико-культурного центру в межах будинковолодінь по вул. Белінського № 4.
Згідно додатку № 2 до генерального плану розвитку державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» з визначенням меж та зон охорони пам'яток заповідників в м. Умань Черкаської області погодженого головою Державної служби з питань національної культурної спадщини ОСОБА_15 10.08.2009 у списку пам'яток історії зазначено вул. Белінського - Могила цадика Нахмана 19в.
Крім того, 29.03.2026 проведено огляди місця події за адресою: м. Умань, вул. Г. Косинки, встановлено вантажний автомобіль «Рено» з н.з. НОМЕР_1 , ескаватор марки «Вольво», який завантажував землю на кузов вантажного автомобіля.
Крім того, до СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області від представника, що діє в інтересах клієнта KEDOSHEI ERETZ INC. 496 broadway #2, BROOKLYN, NY, United States, 11211 на підставі Договору про правову допомогу б/н від 22.03.2026, надійшло клопотання про долучення доказів від 30.03.2026, з якого вбачається, що безпосередньо в охоронній зоні пам'ятки, де заборонена будь-яка діяльність, на території Старовинного кладовища в межах Історико-культурного центру міста Умані, а також в межах території Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» на одному з об'єктів за адресою: м. Умань, вул. Косинки Григорія, 4, невідомими особами 22 березня 2026 року та 29 березня 2026 року проводилися будівельні (земельні) роботи.
Також 31.03.2026 до СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області від представника, що діє в інтересах клієнта KEDOSHEI ERETZ INC. 496 broadway #2, BROOKLYN, NY, United States, 11211 на підставі Договору про правову допомогу б/н від 22.03.2026, надійшло клопотання про ініціювання звернення до слідчого судді з клопотаннями про огляд земельної ділянки та арештами, відповідно до якого безпосередньо в охоронній зоні пам'ятки, де заборонена будь-яка діяльність, на території Старовинного кладовища в межах Історико-культурного центру міста Умані, а також в межах території Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» на одному з об'єктів за адресою: м. Умань, вул. Косинки Григорія, 4, невідомими особами 22 березня 2026 року та 29 березня 2026 року проводилися будівельні (земельні) роботи з використанням важкої техніки - екскаватора VOLVO EC200D, жовтого кольору, а також двох вантажних автомобілів RENAULT, червоного кольору, номерні знаки НОМЕР_2 та НОМЕР_1 .
Таким чином власники земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:005:0299 ( АДРЕСА_1 ) на теперішній час в порушення вимог чинного законодавства з охорони культурної спадщини проводять земельні роботи без погодження з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації в межах охоронної зони пам'ятки історії місцевого значення «Могила цадика Нахмана 1811 року».
Встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7110800000:02:005:0299 площею 0,0396 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві приватної власності належить громадянину Держави ОСОБА_11 .
02.04.2026 постановою слідчого СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_16 земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:02:005:0299 площею 0,0396 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у власності громадянина Держави ОСОБА_11 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12026250320000387 від 30.03.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Норми ст. 98 КПК України передбачають, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як вбачається зі змісту клопотання, метою накладення арешту на спірну земельну ділянку є недопущення порушень чинного законодавства з охорони культурної спадщини шляхом проведення земельних та будівельних робіт в межах охоронної зони пам'ятки історії місцевого значення «Могила цадика Нахмана 1811 року».
Проте, матеріали клопотання не містять доказів, а сторона обвинувачення в ході його розгляду не навела достатніх обґрунтувань з посиланням на належні і допустимі докази, які б давали підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, окрім як визнання його речовим доказам постановою слідчого.
Більше того, сам факт наявності в матеріалах кримінального провадження постанови слідчого про визнання речовим доказом земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:005:0299 площею 0,0396 га, яка розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Григорія Косинки, 4, не може виступати метою для накладення арешту у розумінні ч. 2 ст. 173 КПК України.
Також клопотання слідчого не містить конкретних завдань, які будуть досягнуті шляхом накладення арешту на вказану земельну ділянку та доказів, що не накладення арешту призведе до приховування, знищення, відчуження вказаного у клопотанні майна.
Разом з тим, накладення арешту на спірну земельну ділянку може призвести до істотного втручання у право мирного володіння особи її майном та з огляду на обставини справи явно не відповідає зазначеній у клопотанні меті забезпечення збереження речових доказів.
Конвенцією, зокрема, ст. 1 Першого протоколу до неї передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.
Відповідно до ст. 41 ч. 4 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Крім того, колегія зауважує, що згідно Висновку за результатами наукового археологічного дослідження від 05.05.2018 № 64-в/10-18, складеного Державною установою «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» НАН України, відповідно до проведених археологічних робіт, встановлено, що в межах ділянки відсутні будь-які ознаки наявності культурного шару пам'яток археології. Не знайдено також жодних ознак знаходження тут єврейського кладовища. Заперечень проти будівництва багатоквартирного будинку на земельній ділянці в м. Умань по вул. Григорія Косинки, 4 (кадастровий номер 7110800000:02:005:0299 ) немає.
З матеріалів, доданих до клопотання, не вбачається, що накладення арешту на вказану земельну ділянку є необхідним для досягнення мети арешту, визначеної ч. 1 ст. 170 КПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що проведення досудового розслідування дозволяє встановити нові обставини, а томуслідчий (прокурор) не позбавлений права повторно звернутися з клопотанням про арешт майна.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає визначених кримінальним процесуальним законом підстав для накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:02:005:0299 площею 0,0396 га, яка розташована за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Григорія Косинки, 4, і вважає за необхідне ухвалу слідчого судді від 09.04.2026 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Поновити ОСОБА_10 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 квітня2026 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 квітня2026 року - скасувати та постановити нову ухвалу.
В задоволенні клопотання слідчого СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12026250320000387 від 30.03.2026 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4