06 травня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 711/108/26
Провадження № 22-ц/821/988/26
Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
представник позивача: Канак Маргарита Сергіївна,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Канак Маргарити Сергіївни на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2026 року (ухваленого в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Казидуб О.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту ТОВ «ФК «ЄАПБ», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтувало тим, що 19.02.2019 ОСОБА_1 уклав з АТ «Ідея Банк» Кредитний договір № Z06.0061.004937116.
07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 07072023, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № Z06.0061.004937116 від 19 лютого 2019 року перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відповідно до Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № Z06.0061.004937116 від 19.02.2019 в сумі 35921,14 грн, з яких: 8145,22 грн - заборгованість за основним боргом, 4835,84 грн - заборгованість за відсотками, 22940,08 грн - заборгованість за комісіями.
Позивач зазначає, що всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в двосторонньому порядку не змінювалися.
Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
В зв'язку з вищевикладеним, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за Кредитним договором № Z06.0061.004937116 від 19.02.2019 в розмірі 35921,14 грн та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.02.2026 у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту перерахування кредитних коштів та фактичного користування відповідачем цими коштами, а тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості у заявленому розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «ЄАПБ» 23.03.2026 подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити у справі нове рішення, яким позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю, вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути їх з відповідача.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не дослідив належним чином надані позивачем докази, а саме довідку-розрахунок і виписку по рахунку та фактично ухилився від вирішення спору по суті.
Надана Банком виписка за картковими рахунками позичальника, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість за кредитом, розмір якої відображено у розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Наведене, у сукупності, надає підстави для висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про недоведеність матеріалами справи права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Фактичні обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2019 ОСОБА_1 підписано Кредитний договір № Z06.0061.004937116.
Відповідно до п. 1.1. Договору, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 3400,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем не надано жодного первинного документу, який би підтверджував факт перерахування АТ «Ідея Банк» кредитних коштів на зазначені відповідачем реквізити платіжної картки, а також фактичне користування останнього кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).
07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 07072023, у відповідності до якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ЄАПБ» право вимоги в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в друкованому Реєстрі боржників, що підписується сторонами в день укладення цього Договору та в Реєстрі боржників в електронному вигляді, що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладення цього Договору.
Відповідно до Реєстру боржників № 2, ТОВ «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 35921,14 грн, з яких: 8145,22 грн - заборгованість за основним боргом, 4835,84 грн - заборгованість по відсоткам, 22940,08 грн - заборгованість за комісіями.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає приведеним нормам права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту перерахування кредитних коштів та фактичного користування відповідачем цими коштами, а тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості у заявленому розмірі, в зв'язку з цим вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» залишені без задоволення.
З висновком районного суду про відмову у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» апеляційний суд погоджується, однак, вважає, що такого висновку суд дійшов з помилкових мотивів, з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Ч. 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу статей 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
З матеріалів даної справи вбачається, що 19.02.2019 між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Z06.0061.004937116, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 34000,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 1.1 Банк надає позичальнику кредит у день підписання даного Договору, строком на 24 місяці.
За користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 12,49% (Маржу Банку) (п. 1.3 Договору).
Станом на день укладення Договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 21,99 % (п. 1.4 Договору).
Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміні та в розмірах, визначено згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором (п. 1.11 Договору).
Відповідно до паспорта споживчого кредиту, плата за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,15% щомісячно від початкової суми кредиту.
Кредитний договір № Z06.0061.004937116 від 19.02.2019, Паспорт споживчого кредиту, Заява-анкета до Кредитного договору № Z06.0061.004937116 від 19.02.2019, Заява-приєднання (Акцепт) № Z06.0061.004937116 до договору добровільного страхування життя позичальника АТ «Ідея Банк» (приєднання): Оферта № 1В0001 від 25.08.2015, Заява № Z06.0061.004937116 про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку, підписані власноручним підписом відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до копії ордеру-розпорядження № 1 (про видачу кредиту) від 19.02.2019 ОСОБА_1 було видано грошові кошти в розмірі 31050,23 на підставі договору № Z06.0061.004937116 від 19.02.2019.
Згідно ордеру - розпорядження № 2 (про сплату страхового платежу) від 19.02.2019 ОСОБА_1 було сплачено страховий платіж в розмірі 2949,77 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недоведеність факту перерахування коштів відповідачу, оскільки даний факт підтверджується матеріалами справи та встановленими обставинами.
07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 07072023, у відповідності до якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ЄАПБ» право вимоги в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в друкованому Реєстрі боржників, що підписується сторонами в день укладення цього Договору та в Реєстрі боржників в електронному вигляді, що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладення цього Договору.
Відповідно до Реєстру боржників № 2, ТОВ «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 35921,14 грн, з яких: 8145,22 грн - заборгованість за основним боргом, 4835,84 грн - заборгованість по відсоткам, 22940,08 грн - заборгованість за комісіями.
На підтвердження наявності заборгованості у відповідача, позивачем до позовної заяви додано довідку-розрахунок за Кредитним договором № Z06.0061.004937116 від 19.02.2019, складеного АТ «Ідея Банк», відповідно до якого станом на 07.07.2023 заборгованість становить 35921,14 грн, з яких: 8145,22 грн - заборгованість за основним боргом, 4835,84 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 22940,08 - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
Колегія суддів зауважує, що у позовній заяві не викладені обставини, за який саме період утворилася заборгованість за основним боргом у розмірі 8145,22 грн, за відсотками по кредиту у розмірі 4835,84 грн, та в якому порядку були нараховані такі відсотки, розмір процентної ставки, що була застосована для нарахування відсотків, заборгованість за нарахованими комісіями, тобто формули та обґрунтованого розрахунку суми відсотків, комісії, а також не містить зазначення доказів на підтвердження цих обставин.
Як вбачається із виписки по рахунку № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ): «вхідний 0,00 грн., вихідний - 0,00 грн».
Матеріали справи не містять детального розрахунку заборгованості із зазначенням помісячного нарахування відсотків, комісії та суми боргу, а долучений розрахунок лише вказує на наявність сум заборгованості.
Крім того, із виписку по рахунку відповідачки за період з 19.02.2019 по 19.11.2020 вбачається, що Дебет і Кредит однакові та становлять 84578,53 грн.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не довів існування заборгованості відповідача по Кредитному договору Z06.0061.004937116 від 19.02.2019 та період часу, коли вона виникла.
За недоведеності наявності кредитної заборгованості, доводи апеляційної скарги щодо правомірності перерахування коштів відповідно до Договору, не мають значення для вирішення справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги частково, та зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки зміна мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення не призвела до іншого результату вирішення справи, то розподіл судових витрат апеляційний суд не здійснює.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції у мотивувальній та резолютивній частинах заочного рішення допустив описку, зазначивши відповідача « ОСОБА_2 ». Вказана описка підлягає виправленню судом першої інстанції в порядку, визначеному статтею 269 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.
Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді: Т.Л. Фетісова
Л.І. Василенко