Провадження № 11-сс/821/200/26 Справа № 694/1016/26 Категорія: ст. 181 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
06 травня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого cудді Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2026 року у кримінальному провадженні № 12026250360000443 від 11.04.2026, якою застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Озірна Звенигородського району Черкаської області, українця, громадянина України, не одруженого, малолітніх і неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, студента третього курсу Лисянського професійно-аграрного ліцею, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
Слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Просив слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, в межах терміну досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 13.04.2026 клопотання слідчого задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а саме з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня, за місцем його постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Строк дії ухвали становить два місяці, починаючи з 13.04.2026 до 13.06.2026, включно.
Одночасно покладено на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою ними періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги за межами місця проживання;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) заборонено підозрюваному ОСОБА_8 будь-яким способом спілкуватися з потерпілим ОСОБА_10 та свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в даному кримінальному провадженні, за відсутності слідчого чи прокурора.
Роз'яснено підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою мають право з'явитися у житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
З огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_8 , слідчий суддя вважав, що існують достатні підстави вважати вірогідними ризики, на які вказує слідчий, прокурор, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, а також існує реальна вірогідність незаконного впливу підозрюваного на потерпілого та на свідків у даному кримінальному правопорушенні з метою зміни ними показань.
Разом з тим, слідчим суддею взято до уваги вік підозрюваного, а також те, що ОСОБА_8 перебуває на обліку у лікаря-психіатра КНП «Звенигородська БЛІЛ», так як з дитинства має відставання у психофізичному розвитку, позитивно характеризується за місцем проживання, має стійкі соціальні зв'язки та постійне місце проживання в будинку, який перебуває у власності матері підозрюваного.
Також слідчий суддя врахував те, що потерпілий ОСОБА_10 жодних претензій до підозрюваного ОСОБА_8 не має, що підтверджено відповідною заявою.
Суд вважав, що забезпечити належну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 можливо шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах досудового розслідування.
В апеляційній скарзі сторона обвинувачення вказує, що слідством встановлено наявність двох ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що за злочин, в якому підозрюється ОСОБА_8 передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років.
Крім того, ОСОБА_8 перебував за кермом автомобіля в стані алкогольного сп'яніння, не мав посвідчення водія, але незважаючи на це користувався транспортним засобом.
На думку прокурора, ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може впливати на свідків, які підтверджують причетність останнього до вчинення даного кримінального правопорушення. Також ОСОБА_8 добре знає потерпілого та може вплинути на зміну показів останнім відносно події, що може бути спричинити негативні наслідки для повного та всебічного проведення досудового розслідування даного кримінального провадження.
Вважає, що слідчий суддя, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого, допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу суду залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Домашній арешт є одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Частинами 1, 2, 6 ст. 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділом Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026250360000443 від 11.04.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
За даними матеріалів досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 приблизно о 06 год. 50 хв. 11.04.2026, керуючи автомобілем марки «ВАЗ», моделі «2101», н.з. НОМЕР_1 та рухаючись по проїжджій частині автодороги «Н-16» сполученням «Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань» (154 км + 700 м) в напрямку від с. Озірна Звенигородського району Черкаської області до с. Гусакове Звенигородського району Черкаської області, в межах населеного пункту с. Вільховець Звенигородського району, в порушення вимог п. 2.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі» та п. 10.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого: «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», а також п. 12.1 ПДР України, відповідно до якого: «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» був неуважний, не реагував на зміну дорожньої обстановки, не обрав в установлених межах безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини праворуч, відносно напрямку свого руху, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобіля з нерухомою перешкодою у виді електроопори.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому дистального метафізу правої в/гомілкової кістки; перелом латеральної кісточки зі зміщенням уламків. Закритий перелом грудини під питанням.
Умисні дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
11.04.2026 ОСОБА_8 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
11.04.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами: даними протоколу огляду місця ДТП від 11.04.2026; даними протоколу затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину від 11.04.2026; даними показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від 11.04.2026; даними показами потерпілого ОСОБА_10 від 11.04.2026 та іншими матеріали кримінального провадження.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Відповідно до ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Зваживши на дані про особу ОСОБА_8 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, є особою молодого віку та враховуючи його стан здоров'я, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому, на думку колегії суддів, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого.
У матеріалах справи наявні медичні документи, які свідчать про стан здоров'я ОСОБА_8 . Зокрема, як вбачається з довідки поліклінічного відділення КНП «Звенигородська БЛІЛ» від 13.04.2026 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом в Звенигородському психоневрологічному кабінеті (а.с. 44).
Відповідно до довідки-характеристики від 13.04.2026 № 13 ВК Звенигородської міської ради ОСОБА_8 в даний час проживає в будинку матері. Працює на різних роботах в приватних підприємствах села. З сусідами, односельцями, товаришами перебуває в добросусідських взаємовідносинах. Був випадок вживання алкогольних напоїв. За час проживання в селі компрометуючі матеріали до Вільховецького старостинського округу на ОСОБА_8 в письмовій формі не надходили (а.с. 46).
На думку колегії суддів, застосування найсуворішого, виняткового запобіжного заходу такого, як тримання під вартою, з урахуванням усіх досліджених доказів та обставин, є невиправданим, а тому клопотання слідчого про застосування запобіжного відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню, натомість обраний слідчим суддею запобіжний захід, на переконання колегії суддів, буде достатнім запобіжним заходом для підозрюваного та таким, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Слідчий та прокурор довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, однак не довели наявність достатніх підстав вважати, що застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Тому посилання прокурора про необхідність застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за наявності ризиків передбачених п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку колегії суддів, є безпідставним.
На час розгляду апеляційної скарги прокурором не надано доказів ухилення ОСОБА_8 від органу досудового розслідування, прокуратури чи суду під час перебування під домашнім арештом, як і не надано доказів порушення покладених ухвалою суду на підозрюваного інших процесуальних обов'язків.
Доводи апеляційної скарги, враховані слідчим суддею при прийнятті ухвали про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, який, на думку колегії суддів, співмірний з тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками.
Сторона обвинувачення не позбавлена права, у разі недотримання ОСОБА_8 умов домашнього арешту у певний період доби звернутися до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої статті 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді першої інстанції від 13.04.2026 є законною та обґрунтованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 181, 309, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 квітня 2026 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4