28 квітня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/17026/23
Провадження № 22-ц/4815/433/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
секретар судового засідання - Ковальчук Л. В.
учасники справи:
позивач за первісним позовом,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1
відповідач первісним позовом,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей
виконавчого комітету Рівненської міської ради
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Власик Вікторії Яківни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2025 року у складі судді Панас О. В., ухвалене в м. Рівне, повний текст рішення складено 17 листопада 2025 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визначення місця проживання дітей. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2023 року по справі 569/18816/22 шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Під час шлюбу в них народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення шлюбних відносин вона з чоловіком намагалася налагодити дружні відносини в інтересах дітей, заохочувала дітей спілкуватися з батьком, телефонувати до нього. Після 24 лютого 2022 року вона з дітьми виїхала до Чехії, де вони отримали тимчасовий захист. Коли ситуація в Україні стабілізувалася, старша дочка повернулася до України з метою закінчити школу в Україні, і відповідно, повернулася вона до батька, та почала проживати то в неї з сином в Чехії, то в батька в місті Рівне. 10 серпня 2023 року вона привезла сина до України для того, щоб він провів час з батьком, котрий написав їй розписку, що поверне дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте дитину не повернув, а зарахував сина у ліцей № 8 Рівненської міської ради, хоча знав, що син планує піти в школу в Чехії, оскільки там закінчив садочок та зарахований до школи. Коли дитину відповідач не повернув, вона прийшла за місцем його проживання, де виявила, що її дочка в компанії однолітків зі згоди батька вживає алкогольні напої. Крім цього батько систематично зі слів дочки зловживає алкогольними напоями в її присутності. 07 квітня 2023 року відповідно до постанови Рівненського міського суду по справі 569/6993/23, відповідач вчинив насильство відносно їхньої спільної доньки. Їй не зрозуміло, чому не дивлячись на садна на обличчі дитини, школа ніяк не зреагувала, та ніяк не описали цю ситуацію в характеристиці, наданій на запит адвоката. Хоча такі дії відповідача були систематичними відносно позивачки, та вчинене 01.10.22 домашнє насильство підтверджується постановою Рівненського міського суду Рівненської області по справі 569/15430/22. З 19 серпня 2023 року відповідач заблокував її номер телефону та не давав можливості спілкуватися з сином. Просила суд встановити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визначення місця проживання дітей. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Рівненського міського суду від 16.02.2023 р. по справі № 569/18816/22 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Ухвалою Рівненського міського суду від 16.02.2023 року справа № 569/8197/22 було затверджено мирову угоду про поділ спільного майна подружжя, згідно якої ОСОБА_2 було виділено в особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_1 . В цій квартирі з дня народження проживають та зареєстровані діти сторін. Після початку війни в Україні, відповідачка за погодженням з позивачем вивезла дітей за кордон. Через чотири місяці, а саме 01 липня 2022 року, відповідачка повернулась в Україну, діти проживали з позивачем, донька відвідувала школу в м. Рівне, а син - дитячий садочок. Після розірвання шлюбу між сторонами була досягнута усна домовленість, що діти будуть проживати з батьком в даній квартирі, а відповідачка буде приймати участь в їх вихованні та за потреби вивозити дітей за кордон на оздоровлення. 01 жовтня 2022 року відповідачка без будь-яких пояснень вдягла сина, зібрала всі його речі, хоча дитина хотіла залишитись вдома, влаштувала скандал, викликала поліцію, коли позивач став перешкоджати їй забрати дитину та вивезти в невідомому напрямку. На позивача був складений адмінпротокол за.2 ст. 173-2 КУпПА, постановою Рівненського міського суду від 21.1020202 р. справа № 569/15430/22 був звільнений від адмінвідповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Після того, як відповідачка при спілкуванні по телефону відмовила доньці ОСОБА_5 взяти її з собою за кордон на декілька тижнів, заявивши, щоб вона або виїхала з нею на постійне місце проживання, або вона їй не потрібна (зі слів доньки сторін ОСОБА_5 ), донька сторін стала замкнутою і на зауваження батька щодо необхідності вчити уроки влаштувала конфлікт про що було повідомлено в поліцію. На позивача був складений адміністративний протокол серії ВАБ № 939628 від 07.04.2023 р. за ч.1 ст. 173-2 КУпАП , однак постановою Рівненського міського суду, від 27.04.2023 р. (справа № 569/6993/23) провадження в справі було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Повернувшись з сином в Україну 10 серпня 2023 року, відповідачка почала ставити позивачу умови проживання сина з ним, погрожуючи вивезти його на постійне місце проживання за кордон, оскільки позивач мав намір оздоровити сина перед школою, він написав відповідачці розписку про повернення сина і вони поїхати відпочивати на море, про що він повідомив відповідачку. Неповнолітня донька сторін ОСОБА_5 залишилась в цей час під наглядом батьків позивача. В цей час, відповідачка, маючи намір дискредитувати неповнолітню доньку ОСОБА_5 , яка виявила бажання проживати з батьком, викликала поліцію, дізнавшись по телефону, що вона влаштовує дівич-вечір з подругами, повідомивши завідомо неправдиві дані щодо того, що донька залишилась в квартирі сама, без нагляду дорослих і з подругами вживає спиртне. Однак даний виклик відповідачки в поліцію не знайшов свого підтвердження, оскільки з донькою сторін ОСОБА_5 в квартирі перебували батьки позивача, а дівчата пили колу та їли чіпси. Спілкування доньки сторін ОСОБА_5 матір'ю негативно впливає на психологічний та фізичний стан дитини, після такого спілкування ОСОБА_4 стає дуже збудженою, агресивною. Відповідачка, не маючи наміру виконувати раніше досягнуту з позивачем усну домовленість про місце проживання дітей батьком і побоюючись можливості стягнення з неї аліментів на утримання дітей, знаючи, що донька бажає жити з батьком, вирішила примусово вивезти сина за кордон, де вона почала жити з іншим чоловіком-іноземцем без реєстрації шлюбу і має намір залишитись там на постійне місце проживання. Діти сторін є членами сім'ї позивача ОСОБА_2 , є постійно зареєстрованими з батьком в належній йому на праві особистої приватної власності квартирі АДРЕСА_1 . В даному помешканні діти мають всі необхідні умови для проживання та навчання. ІНФОРМАЦІЯ_4 на 8 год. 40 хв. позивач привів сина ОСОБА_6 в школу. Біля 9 год.10 хв. позивачу зателефонувала класний керівник сина ОСОБА_6 і повідомила, що відповідачка прийшла в клас, за руку вивезла сина ОСОБА_6 з класу, хоча син кричав, що не хоче з нею йти, залишивши всі речі дитини в класі. Після цього, відповідачка своїм автомобілем разом зі своїм співмешканцем-іноземцем вивезла сина ОСОБА_6 за кордон, де він знаходиться по даний час. З того часу позивачу не відоме місце перебування сина, він не може спілкуватись з ним, на дзвінки позивача відповідач не відповідає. Позивач отримує пенсію по інвалідності та займається підприємницькою діяльністю. Просив суд визначити місце проживання дітей із ним.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2025 року первісний позов задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з матір'ю ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1073 грн. 60 коп. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні зустрічної позовної заяви до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визначення місця проживання дітей.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_2 - адвокат Власик Вікторія Яківна оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що відмовляючи у задоволенні позову, суд врахував ту обставину, що син сторін ОСОБА_6 проживає з матір'ю за кордоном, однак залишив поза увагою ту обставину, що ОСОБА_1 повторно виїхала за кордон з малолітнім сином не в статусі біженця у зв'язку з воєнним станом в Україні, а виїхала до чоловіка, в будинку якого проживає та підтримує стосунки без реєстрації шлюбу, при цьому не з'ясував умов проживання малолітньої дитини на даний час. Додає, що судом також не встановлено, які доходи отримує ОСОБА_1 в Чехії, чи має постійний заробіток або фінансову допомогу. Звертає увагу на те, що мати дітей, ОСОБА_1 , своєю поведінкою формує у них, і здебільшого в дочки ОСОБА_5 , неправильне ставлення до сім'ї, до сексуальних відносин, що сприяє формуванню нездорової особистості, нездатної будувати гармонійні стосунки. Додає, що постійна нецензурна лайка у присутності дітей та в спілкуванні з ними також погано впливає на їх розвиток. Зауважує, що ОСОБА_1 здійснює психологічний тиск та в цілому негативний психологічний вплив на малолітнього сина ОСОБА_6 , не займаючись його розвитком, вихованням, натомість дозволяючи неконтрольований час за відеоіграми, не дбає про його фізичний стан, формує у дітей негативне ставлення до постаті батька, застосовуючи позитивне підкріплення негативно думати і говорити про батька. Наголошує, що у психологічному висновку стану сина сторін ОСОБА_6 зафіксовано спеціалістом наявні ознаки психологічного насильства з боку матері. Звертає увагу, що її довіритель після виїзду сина за кордон не втратив із ним зв'язку, спілкуючись постійно, і власне в процесі цього спілкування дізнався про те, що мати ігнорує потреби дитини і не займається вихованням. Покликаючись на потребу сина сторін у батьківській підтримці, піклуванні, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог її довірителя та ухвалення нового рішення, яким визначити місце проживання сина сторін ОСОБА_6 із батьком.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Виноградова-Мацнєва Єлена Володимирівна вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу - відхилити.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (актовий запис № 352, зареєстрований Відділом РАЦС Рівненського міського управління юстиції, та актовий запис № 1170, зареєстрований Рівненським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Рівненській області).
Рішенням Рівненського міського суду від 16.02.2023 у справі № 569/18816/22 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
Згідно ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України визначено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно ст..8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).
За змістом ст.141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.1 ст.160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.161 СК України).
Як вбачається з матеріалів справи, після 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 за погодженням з ОСОБА_2 виїхала з дітьми до Чехії, де вони отримали тимчасовий захист. У липні 2022 року дочка сторін ОСОБА_4 повернулася в Україну та проживає з батьком.
На момент розгляду цієї справи в суді дочка сторін ОСОБА_5 досягла 16 років.
Згідно Характеристики, наданої з Рівненського ліцею № 8, ОСОБА_4 комунікабельна, любить проводити вільний час у вибраному нею товаристві ровесників. На зауваження вчителів реагує переважно правильно, хоча іноді може не погоджуватись із критикою. Намагається оцінити власну поведінку. Із початком воєнних дій учениця разом із матір'ю виїхала за кордон, але охоплена навчанням там не була, до дистанційних уроків у РЛ № 8 долучалася не завжди систематично. Із вересня 2022 року повернулася на навчання у ліцей. Проживає із батьком, який постійно підтримує зв'язок із класним керівником і цікавиться навчанням дитини.
Судом встановлено, що проживаючи у місті Рівне, ОСОБА_3 відвідував заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 39. З Характеристики на дитину вбачається, що батьки цікавились успіхами ОСОБА_6 , брали активну участь у його розвитку та вихованні, відвідували батьківські збори. Батьки створювали всі умови для розвитку та навчання дитини. Вихованням хлопчика займалась переважно мама.
В серпні 2023 року ОСОБА_1 привезла 10.08.2023 сина в м. Рівне до батька.
ОСОБА_2 написав розписку якою зобов'язався 19.08.2025 повернути ОСОБА_6 матері, проте дитину не повернув, а зарахував у 1-й клас та на групу продовженого дня у РЛ № 8, що підтверджується наказом № 152-осн. від 01.09.2023 р.
З матеріалів справи встановлено також, що між сторонами велась переписка через мобільні додатки з приводу домовленостей про спілкування батька з сином, що підтверджується скріншотами листування. Також у справі наявні скріншоти зі сторінок в фейсбуці та інстаграмі ОСОБА_1 , які свідчать про неприязні та конфліктні стосунки між сторонами.
Судом також встановлено, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16.02.2023 року у справі № 569/8197/22 було затверджено мирову угоду про поділ спільного майна подружжя, згідно якої ОСОБА_2 було виділено в особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_1 .
Саме за цією адресою зареєстровані діти сторін ОСОБА_7 , що підтверджується копіями Довідки про склад зареєстрованих осіб, копіями Витягів з реєстру територіальної громади, копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 21.10.2022 у справі №569/15430/22 ОСОБА_2 був звільнений від адмінвідповідальності на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Як вбачається з постанови, 01.10.2022 близько 08:00 год. по місцю свого проживання ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_8 , а саме не випускав з квартири з дитиною та пошкодив мобільний телефон.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.04.2023р. у справі №569/6993/23 провадження в справі стосовно ОСОБА_2 було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області справа № 559/3239/23 від 14.11.2023 р. провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрите у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності та займається підприємницькою діяльністю, що підтверджується копіями виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , копією довідки про доходи.
Згідно характеристики ОСББ «Острозького-12» ОСОБА_2 характеризується позитивно.
Згідно Висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-01-803/25 від 12.05.2025 року, визнано за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_9 з матір'ю ОСОБА_1 .
Із Висновку вбачається, що « ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 виповнилось 14 років. Відповідно до ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. Батько ОСОБА_2 повідомив, що донька ОСОБА_5 проживала з ним у м. Рівне, навчалася у Рівненському ліцеї № 8. Пояснив, що 12 лютого 2025 року дитина перетнула кордон з Україною та проживає зі своєю матір'ю і меншим братом у Чехії. ОСОБА_2 розповів, що спілкується з донькою в телефонному режимі, оплачує їй послуги репетитора, пересилає кошти на власні потреби дитини.
З матеріалів справи вбачається, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 у квартирі, яка належить батькові ОСОБА_2 . Фактично він проживає з матір'ю ОСОБА_1 за межами України. Вони забезпечені проживанням на необмежений період у населеному пункті Окржішки (Чеська Республіка). ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання у початковій школі цього населеного пункту. Батько ОСОБА_2 спілкується з сином засобами інтернет-зв'язку, відповідно до ухвали Рівненського міського суду від 27.05.2024 у справі № 569/17026/23.
Раніше, проживаючи у місті Рівне, ОСОБА_3 відвідував заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 39. З характеристики на дитину вбачається, що батьки цікавились успіхами ОСОБА_6 , брали активну участь у його розвитку та вихованні, відвідували батьківські збори. Батьки створювали всі умови для розвитку та навчання дитини. Вихованням хлопчика займалась переважно мама. Відповідно до інформації Рівненського ліцею № 8, заява та всі необхідні документи для зарахування до 1 класу ОСОБА_9 була прийнята 10.04.2023. Наказом по школі від 01.09.2023 № 152-осн хлопчик був зарахований до 1-го класу і на групу подовженого дня. На перших класних зборах і на засіданні піклувальної ради закладу був присутній батько. До школи учня приводив батько.
Батько ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира належить йому на праві приватної власності. З характеристики, виданої ОСББ «Острозького - 12» на ОСОБА_2 вбачається, що він веде здоровий спосіб життя, громадського порядку не порушує, комунікабельний, ввічливий. Скарг від сусіді на ОСОБА_2 до ОСББ не надходило. ОСОБА_2 , є фізичною особою - підприємцем. Його основний вид діяльності - роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах. Також ОСОБА_11 перебуває на обліку в Рівненському об'єднаному управлінні ПФУ в Рівненській області і отримує пенсію по інвалідності.
За результатами оцінки потреб сім'ї ОСОБА_2 , проведеного фахівцями Рівненського міського центру соціальних служб, складних життєвих обставин не виявлено, соціального супроводу сім'я не потребує.
У зв'язку з тим, що малолітній ОСОБА_3 перебуває за межами України, його думка щодо того з ким він хоче проживати, працівниками Служби у справах дітей з'ясована не була.
Питання про визначення місця проживання ОСОБА_9 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 30.04.2025. На засіданні комісії був присутній батько дитини ОСОБА_2 та адвокат Виноградова-Мацнєва Є.В., представник ОСОБА_1 ».
Окрім того, судом першої інстанції були оглянуті та досліджені в судовому засіданні інші докази: психологічний висновок спеціаліста від 09.05.2024 р., відповідь на адвокатський запит №922/4870 від 06.05.2025 р. за підписом начальника Служби у справах дітей Ольги Подкаури № 012-15/307-25/вих0264-25 від 12.05.2025р., копія скарги ОСОБА_2 від 17.09.2024 p., копія скарги ОСОБА_2 від 15.1 1. 2024 p., копія адвокатського запиту вих. № 91 1/4889 від 20.05.2025, диск із аудіозаписом розмов між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , які відбувались в телефонному режимі та зафіксовані за допомогою відеокамери спостереження, розташованої відкрито у належній на праві приватної власності ОСОБА_2 квартирі.
За положеннями ст.19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок та рішення органу опіки та піклування є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо батьківських прав та визначення способів участі у вихованні батьків з дітьми, він не порушує прав та обов'язків жодного з батьків.
На момент розгляду справи в суді дочка сторін ОСОБА_5 достягла 14-річного віку, тобто набула права самостійно обирати місце проживання. З огляду на це, обставина проживання дочки сторін із матір'ю, про що йдеться у первісному позові, судом не розглядається, оскільки цей факт не може бути предметом спору. Дочка сторін обрала місцем свого проживання місце проживання батька, де вона і зареєстрована.
Встановлено, що проживаючи у місті Рівне, син сторін ОСОБА_3 відвідував заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 39. З характеристики на дитину вбачається, що батьки цікавились успіхами ОСОБА_6 , брали активну участь у його розвитку та вихованні, відвідували батьківські збори. Батьки створювали всі умови для розвитку та навчання дитини. Вихованням хлопчика займалась переважно мама.
В серпні 2023 року ОСОБА_1 привезла 10.08.2023 сина в м. Рівне до батька.
ОСОБА_2 написав розписку якою зобов'язався 19.08.2025 повернути ОСОБА_6 матері, проте дитину не повернув, а зарахував у 1-й клас та на групу продовженого дня у РЛ № 8, що підтверджується наказом № 152-осн. від 01.09.2023 р.
На даний час малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає з матір'ю ОСОБА_1 за межами України. Вони забезпечені проживанням на необмежений період у населеному пункті Окржішки (Чеська Республіка). ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання у початковій школі цього населеного пункту. Батько ОСОБА_2 спілкується з сином засобами інтернет-зв'язку, відповідно до ухвали Рівненського міського суду від 27.05.2024 у справі № 569/17026/23.
Як зазначено вище, органом опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради рекомендовано № 08-01-803/25 від 12.05.2025 року визначити місце проживання ОСОБА_9 з матір'ю ОСОБА_1 .
Так, згідно з частиною першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 377/128/18 вказано, що тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 754/16535/19, зазначено, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 623/349/19 зазначається, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов'язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності з нормами закону, що їх регулюють, беручи до увагу судову практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання із нею неповнолітнього сина ОСОБА_6 , який хоча й зареєстрований за місцем проживання батька, однак фактично проживає із нею за межами України, в Чеській Республіці, а батько дітей, ОСОБА_2 не порушує в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, а також враховує при вирішенні органом опіки та піклування питання про визначення місця проживання неповнолітньої дитини визнано за доцільне проживання сина сторін ОСОБА_6 саме із матір'ю, а тому зустрічна позовна вимога про визначення місця проживання сина сторін із батьком не підлягає до задоволення.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Власик Вікторії Яківни залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 07 травня 2026 року у зв'язку з перебуванням головучого судді на лікарняному.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.