Справа № 542/1152/25 Номер провадження 22-ц/814/760/26Головуючий у 1-й інстанції Гринь О. О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
27 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя : Триголов В.М.,
судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, -
У червні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на наступні обставини: вона перебувала з відповідачем ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вони припинили сімейно-шлюбні відносини та ведення спільного господарства. Їх спільний з відповідачем син, залишився проживати з нею.
Їх спільний з відповідачем син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем класу 4 ЛТ у технікумі Шкільного Комплексу Центр Сільськогосподарської Освіти імені Землі Сандомирської у м. Сандомир. Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини надавати може, оскільки працездатний, працює.
Просила стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку /доходу/ щомісячно, на період навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - задоволено.
Стягувато з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 26.06.2025 року і на весь період навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп.
Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права .
Апелянт вказує, що лише за наявності усіх передбачених ст.199 СК України умов, суд за приписами ст.ст. 200, 182 СК України має визначити розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, при такому визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
ОСОБА_1 вважає, що вимога позивача про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який навчається, заявлена саме ОСОБА_4 є безпідставною та не обґрунтованою, та в таких вимогах, не доведена позивачем жодними належними допустимими доказами, а також не надано на підтвердження фактичного самостійного матеріального утримання сина - ОСОБА_5 . Позивач не навела ніяких доказів того, що відповідач може надавати матеріальну допомогу.
Скаржник зауважує, що матеріалами справи доведено факт, що ОСОБА_3 , навчається та сплачує за своє навчання самостійно та проживає окремо від позивача ОСОБА_2 .
Зважаючи на викладені обставини скаржник просить скасувати рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2025 року та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
У справі встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний 20.05.2011, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_3 .
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчить запис у свідоцтві про народження серії НОМЕР_4 .
Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно довідки про підтвердження відвідування школи виданої Центром сільськогосподарської освіти імені Землі Сандомирської у Сандомирі-Мокошині , встановлено, що ОСОБА_6 навчається у вказаному закладі з 01.09.2021 та є учнем 4ЛТ класу у технікумі Шкільного Комплексу. Навчання згідно програми завершує у 2026 році.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач спроможний надавати допомогу своєму повнолітньому сину, який потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку зі сплати аліментів на утримання свого повнолітнього сина, на період його навчання, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Статтею 199 СК Українипередбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до пункту 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів'обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Аналогічний висновок по застосуваннюст. 199 СК Україниміститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17.
З матеріалів справи вбачається, що спільний син сторін ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 не досяг 23 років, продовжує навчання у Центрі сільськогосподарської освіти імені Землі Сандомирської у Сандомирі-Мокошині , на денній формі, стипендії не отримує, у зв'язку з чим він потребує матеріальної допомоги від своїх батьків.
Згідно зістаттею 200 СК Українисуд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених устатті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden) від 27.11.1992, статус рішення - остаточне), і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Йогансен проти Норвегії» (Johansen. v. Norway) від 07.08.1996 року, статус рішення - остаточне).
Сімейним кодексом Українипередбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття, виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №644/3610/16 (провадження №61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюютьсяглавою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199,200,201цьогоКодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Встановленим є той факт, що у зв'язку з навчанням ОСОБА_6 потребує матеріальної допомоги, яку мають надавати батьки, в тому числі і відповідач.
В той же час відповідач ОСОБА_1 є працездатною особою, тобто спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання сина. Інших дітей чи утриманців не має, будь-яких доказів щодо суттєвих проблем зі здоров'ям суду не надано. Також відповідачем не надано суду будь-яких доказів неналежного матеріального стану та неможливість надавати таку допомогу сину, який продовжує навчання.
Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Свою незгоду з ухваленим по справі рішенням відповідач обґрунтовує насамперед тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що позивач не довела своє право на звернення з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання та не надала доказів спільного проживання сина з нею.
Суд не може погодитися з такими твердженнями відповідача, оскільки відповідно до ч .3ст. 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Проживання дитини у Польщі на період навчання , не спростовує факту спільного місця реєстрації дити із позивачем , та утримання нею дити на період його навчання та тимчасового проживання у Польщі , тому у відповідності до вимог ч. 3ст. 199 СК України, позивач також наділена правом на звернення з відповідним позовом до суду.
Відповідно до ч. 1ст. 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Згідно ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статей12,13,81 ЦПК Україниобов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що повнолітній син сторін продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач спроможний надавати таку матеріальну допомогу, колегія суддів з урахуванням того, що розмір призначених аліментів у цьому випадку має бути не більш як достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до збагачення, вважає, що аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно будуть достатніми для належного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, відповідатимуть критерію розумності та достатності, забезпечить баланс інтересів як одержувача, так і платника аліментів. Доказів відсутності можливості сплачувати аліменти на утримання сина, який продровжує навчання в розмірі частини заробітку, відповідач , як до суду першої інстанції так до апеляційного суду не надав.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368,374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов