Справа № 524/45/26 Номер провадження 22-ц/814/2819/26Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н. П. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
06 травня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючий суддя: Лобов О.А.
Судді: Дорош А.І., Дряниця Ю.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання незаконним та скасування акта, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 23 березня 2026 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання незаконним та скасування акта про порушення № 00019395 від 28.08.2025, стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди.
Судові витрати по справі віднесено за рахунок держави.
Рішення оскаржено ОСОБА_2 .
04 травня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якій просить заборонити АТ «Полтаваобленерго» та ТОВ «Полтаваенергозбут», їхнім посадовим особам та уповноваженим представникам вчиняти будь-які дії спрямовані на припинення, обмеження або відключення електропостачання щодо вказаного будинку.
В обґрунтування заяви зазначила, що після ухвалення рішення про відмову в задоволенні її вимог, відповідачі чинять тиск на позивача, вимагають сплатити кошти за сумнівними розрахунками, пов'язаними з оскаржуваним актом про порушення ПРРЕЕ та з погрозами припинення (відключення) електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову суттєво ускладнить виконання рішення суду, вразі позитивного вирішення спору в апеляційній інстанції, що грубо порушить права позивача на ефективний спосіб захисту.
17.04.2026 Полтавським апеляційним судом направлено до Автозаводського районного суду міста Кременчука запит про витребування справи. 04.05.2026 направлено повторний запит.
05.05.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшла цивільна справа №524/45/26 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання незаконним та скасування акта, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.05.2026 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі.
Розгляд заяви проводиться відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно із п.7 ч.1 ст.356 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розглядуза клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 153ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів, вважає за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити, з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Частиною 1,2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Положення цієї норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст. 76 ЦПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Відповідно до ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За частиною четвертою цієї статті заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесеності виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи та інших осіб.
У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
З урахуванням вимог, передбачених статтями 76, 77, 81 ЦПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.
Отже, не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання незаконним акту про порушення ПРРЕЕ №00019395 від 28.08.2025 складеного АТ «Полтаваобленерго», щодо об'єкту розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
До заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 додала попередження про припинення розподілу електричної енергії від 21 квітня 2026 року №ПП_2997209541, що направлено АТ «Полтаваобленерго» на адресу позивача, з якого вбачається, що 06 травня 2026 року з 08:00 год будуть проведені заходи з повного/часткового припинення розподілу електричної енергії по всіх об'єктах на які здійснюється розподіл електричної енергії.
Абзац четвертий пункту 7.11 ПРРЕЕ встановлює, що на час розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Отже, ініціювання споживачем спору щодо порушення ПРРЕЕ є самостійною підставою для того, щоб позивача не відключали від електропостачання з підстав існування спору щодо правомірності припинення електропостачання.
Підставою для незастосування заходів щодо припинення електропостачання споживачу є ухвала про прийняття позовної заяви, а відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
За своєю суттю постачання електричної енергії передбачає доволі складну технологічну процедуру. Процес відновлення постачання електричної енергії споживачу постачальником та оператором розподілу систем є тривалим і у разі припинення постачання електричної енергії та встановлення судом безпідставності такого припинення, процедура відновлення постачання електричної енергії споживачу займе тривалий проміжок часу, що призведе до порушення прав споживача.
Мета застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ збігається з метою забезпечення позову, а тому його реалізацію необхідно здійснювати в межах відповідного спору до ухвалення судового рішення по суті справи.
Вирішення питання щодо відновлення / припинення або обмеження електропостачання на підставі пункту 7.11 ПРРЕЕ здійснюється шляхом використання інституту процесуального права - забезпечення позову, це буде відповідати завданням та основним засадам судочинства.
Окреме застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ призводить до штучного подвоєння судових спорів у справах за позовами споживачів до електропостачальників, що не відповідає розумності строків розгляду справи судом та принципу процесуальної економії.
Отже, у випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим для практичного застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ є механізм забезпечення позову з огляду на зміст цієї норми права, а саме постановлення ухвали про заборону відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.
У протилежному випадку, якщо електропостачальники не виконують вимоги пункту 7.11 ПРРЕЕ в межах ініційованого спору, це наслідок, матиме звернення до суду в рамках іншого судового процесу.
Реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права на збереження електропостачання на час вирішення судового між споживачем і електропостачальником через механізм статей , 150 ЦПК України сприяє зменшенню кількості справ позовного провадження між тими ж сторонами про той самий предмет, пришвидшенню розгляду, полегшує можливість примусового виконання та скорочує термін на захист прав споживачів.
Таким чином, споживач має право звернутися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2026 року в справі № 344/13201/13.
Апеляційний суд приходить до висновку, що забезпечення позову у вигляді заборони відключення електропостачання (як життєво необхідного ресурсу) є співмірним із заявленими вимогами позивачки, а невжиття заходів забезпечення на стадії апеляційного перегляду може призвести до порушення права на житло та нормальні умови проживання до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи вище викладене, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити АТ «Полтаваобленерго» вчиняти будь-які дії спрямовані на припинення, обмеження або відключення електропостачання за адресою: АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішення суду у справі №524/45/26 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут», Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання незаконним та скасування акта, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О. А. Лобов
Судді: А. І. Дорош
Ю.В.Дряниця