Житомирський апеляційний суд
Справа №274/4322/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/296/26
Категорія ч.1 ст.382 КК України Доповідач ОСОБА_2
29 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальне провадження №12025060480000503 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2025 року, яким засуджено
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше судимого,-
- за ч. 1 ст. 382 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Початок строку відбуття призначеного основного покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з дня приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовувався.
Питання про речові докази судом вирішено відповідно до ст. 100 КПК України та у апеляційній скарзі не оспорюється.
Як встановив суд, у ОСОБА_6 , який достовірно знаючи про те, що постановою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.06.2023 у справі № 274/1739/23, яка набрала законної сили 13.06.2023, його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 років, виник злочинний умисел, спрямований на її невиконання.
Діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 19.05.2025 близько 10 год. 00 хв. керував транспортним засобом марки ВАЗ 2103, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Одеська в м. Бердичів, поряд будинку №57, був зупинений працівниками СРПП Бердичівського РВП ГУНП у Житомирській області за порушення Правил дорожнього руху України.
Таким чином, ОСОБА_6 умисно не виконав постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 02.06.2023 у справі № 274/1739/23, яка набрала законної сили та якою його позбавлено права керування транспортними засобами на 10 років.
Кримінальна відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 визнається винуватим, передбачена ч. 1 ст. 382 КК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 оскаржує вирок з підстав суворості призначеного йому покарання.
Просить вирок суду змінити в частині призначення покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, застосувати ст. ст. 69, 75, КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на 1 рік.
На переконання апелянта при призначенні покарання суд не врахував, що він пожалкував про вчинене, визнав себе винним, зробив необхідні висновки, має міцні соціальні зв'язки, утримає дружину та дитину, матір пенсіонерку, раніше не судимий.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, міркування прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованими і законними та апелянтом не оспорюються.
Не оспорюється в апеляційній скарзі також правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 382 КК України.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
З кримінального провадження вбачається, що суд призначаючи ОСОБА_6 покарання в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
При призначенні покарання ОСОБА_6 судом було враховано характер і ступінь небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким умисним злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, але належних висновків для себе не зробив та знову сів за кермо автомобіля ще до набрання вироком за ч.1 ст. 382 КК України законної сили, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень на транспорті, неодружений, не працює, на спеціалізованих обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому, правових підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за правилами ст. 69, 75 КК України, місцевий суд не встановив, з чим погоджується і колегія суддів.
Суд апеляційної інстанції врахувавши обставини вчинення кримінального правопорушення, вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч.1 ст.382 КК України, не можна розцінювати таким, що є очевидно несправедливим внаслідок його суворості.
Твердження апелянта, що при призначенні покарання суд не врахував визнання вини та щире каяття є помилковими, оскільки в суді першої інстанції обвинувачений вказав, що свою вину не визнає, оскільки він перебував в автомобілі, однак ним не керував.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_6 , а тому погоджується з висновками суду першої інстанції, підстав вважати призначене обвинуваченому покарання явно несправедливим внаслідок його суворості колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2025 року щодо нього - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: