Справа № 161/20328/25 Провадження №11-кп/802/337/26 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
07 травня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025035580000663 від 11.09.2025 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_9 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку міста Луцьк Волинської області, українку, громадянку України, з середньою-спеціальною освітою, непрацюючу, зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави судові витрати в розмірі 2674,20 гривень (дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні двадцять копійок) за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речових, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/103-23/12205-НЗПРАП від 29.09.2025 року.
Арешт, що накладений на мобільний телефон марки «ОРРО», моделі «А51», білого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , з сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 - скасовано.
Речовий доказ - мобільний телефон марки «ОРРО», моделі «А51», білого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , з сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 - повернути за належністю ОСОБА_7 .
Речовий доказ- zip-пакет згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/103-23/12205-НЗПРАП від 29.09.2025 року, що містить у своєму складі небезпечну психотропну речовину - PVP, маса якої становить 1.392 грами -- знищити.
Згідно вироку суду, обвинувачена ОСОБА_7 10.09.2025 року близько 16 годині 00 хвилин, керуючись прямим умислом, усвідомлюючи протиправний харктер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушенння правопорого режиму обігу психотропних речовин, перебуваючи по вулиці Глушець у місті Луцьку Волинської області (більш точного місця знаходження органом досудового розслідування не встановлено), для власного вживання, без мети збуту, незаконно придбала шляхом привласнення знайденого, полімерний zip-пакет із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, яку помістила до бюстгалтеру, тим самим незаконно розпочала його зберігати. Після чого, ОСОБА_7 вказний zip-пакет з вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, зберігаючи при собі, без мети збуду, перенесла на ділянку місцевості з координатами НОМЕР_3, по вулиці Глушець у місті Луцьку Волинської області, де продовжила його зберігати при собі, без мети збуту, для власного вживання, до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції під час проведення огляду місця подіїї, а саме 10 год.17 хв. 10.09.2025 року.
Згідно з висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/103-23/12205-НЗПРАП від 29.09.2025 року надана на дослідження речовина, містить у своєму складі небезпечну психотропну речовину - PVP, маса якої становить 1.392 грами.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_7 своїми умисними протиправними діями, які виразилися в незаконному придбанні, зберіганні без мети збуту психотропних речовин, вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України (а.с.45-46).
В поданій апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що не оспорюючи фактичні обставини та кваліфікацію дій обвинуваченої, апеляційна скарга подається у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м'якості.
Вважає, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченій покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на неї обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, як невід'ємну складову цього покарання. Апелянт вказує, що структура покарання у виді пробаційного нагляду полягає в покладенні певних обов'язків на засудженого з визначенням певного строку, упродовж якого він має їх виконувати, а тому призначення покарання у виді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов'язків.
Просить вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.01.2026 року щодо ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік. На підставі ч.ч.2, 3 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. В решті вирок залишити без змін (а.с.49-54).
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційної скарги; думку прокурора, яка вимоги апеляційної скарги підтримала та просили їх задовольнити; обвинувачену та її захисника, які при вирішенні апеляційної скарги прокурора поклалися на розсуд суду; апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
За змістом положень ч.1 та ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, за який її засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового провадження, керуючись вимогами ст.349 КПК України після допиту обвинуваченої, яка повністю визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, яке ставиться їй у провину, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, і докази стосовно яких судом, згідно із ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.
Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_7 , місцевим судом дотримані не в повній мірі.
Доводи прокурора про те, що місцевий суд, призначивши обвинуваченій покарання у виді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на ОСОБА_7 усі обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, є обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник
Покладення апеляційним судом на обвинувачену обов'язків, які підлягають виконанню в ході відбування покарання та безпідставно не були застосовані місцевим судом, є тим «іншим випадком», передбаченим ч.1 ст.421 КПК України, який погіршує правове становище обвинуваченої, оскільки впливає на умови й порядок відбування нею обраного заходу примусу, а тому, враховуючи системний аналіз ст.ст.408, 420, 421 КПК України, таке судове рішення апеляційного суду повинно ухвалюватись у формі вироку.
Згідно з вимогами ч.2 ст.59-1 КК України суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Таким чином, під час призначення обвинуваченій покарання у виді пробаційного нагляду та покладення на неї обов'язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України, це складає невід'ємну частину цього заходу примусу, забезпечуючи його мету, та є обов'язковим (безумовним). Застосування ж обов'язків, визначених у ч.3 ст.59-1 КК України, віднесено до дискреційних повноважень суду з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.
Проте всупереч викладеному вище суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_7 покарання у виді пробаційного нагляду, безпідставно не поклав на неї обов'язки, передбачені ч.2 ст.59-1 КК України, як невід'ємну складову цього покарання, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосуванням закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яким відповідно до п.1 ч.1 ст.413 КПК України визнається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
На підставі п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує вирок частково та ухвалює новий вирок.
З врахуванням вказаних обставин, вирок суду в частині призначеного покарання обвинуваченій ОСОБА_7 підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
А згідно правил ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, згідно матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_7 щиро розкаялася, вину визнала повністю, активно сприяла розкриттю кримінального правопоршуення, просила суд суворо її не карати, раніше не судима, має постійне місце проживання, крім того, обвинувачена в подальшому зобов'язалася дотримуватись бездоганної поведінки.
Також апеляційним судом враховується наявність обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченої - щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , апеляційним судом не встановлено.
Визначаючи вид та розмір покарання, апеляційний суд враховує перераховані вище обставини, та вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді пробаційного нагляду в межах санкції даної статті з покладенням обов'язків, передбачених ч.2 ст.59-1 КК України.
Таке покарання, на думку суду апеляційної інстанції, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
В решті оскаржуваний вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 408, 413 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Луцької окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.309 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
Відповідно дост.59-1 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк відбуття покарання рахувати з дня постановки ОСОБА_7 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді