СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/3579/25
пр. № 2/759/577/26
07 травня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Чумак В.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення та зобов'язання вчинити дії,
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення, та зобов'язання вчинити дії. Позивач просить встановити факт , що ОСОБА_1 вселилася та проживає в квартирі АДРЕСА_1 , як член сім'ї наймача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Святошинську РДА внести зміни до договору найму жилого приміщення, зазначивши ОСОБА_1 наймачем зазначеної квартири.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 03 квітня 1975 року Виконкомом Київської міської ради народних депутатів було видано ордер на квартиру АДРЕСА_1 , на сім'ю з двох осіб ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ). Після смерті наймачів, 01 вересня 2021 року Святошинською РДА було видано розпорядження про переоформлення договору найму на сина ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що з 2020 року вона почала постійно проживати в спірній квартирі разом зі своїм чоловіком ( ОСОБА_2 ), брала участь в оплаті комунальних послуг. Після смерті чоловіка (ІНФОРМАЦІЯ_1) вона звернулася до Святошинської РДА щодо визнання її наймачем житлового приміщення, однак отримала відмову через відсутність реєстрації місця проживання за вказаною адресою.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що фактично проживала разом із чоловіком - ОСОБА_2 - у спірній квартирі, вела з ним спільне господарство, після його смерті продовжує проживати у квартирі та вважає, що має право бути визнаною наймачем
Представник позивача ОСОБА_5 позов підтримав, зазначивши, що факт проживання позивача у спірному житлі підтверджується наданими доказами, а також показаннями свідка, у зв'язку з чим вважав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав відзив. Відповідач зазначає, що вселення ОСОБА_1 до спірного приміщення відбулося з порушенням встановленого законом порядку, відсутня письмова згода попереднього наймача ( ОСОБА_2 ) на вселення позивача. Позивачем не надано доказів постійного проживання однією сім'єю. Позивач з 1999 року офіційно зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2 , де і зберігає своє постійне місце проживання.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Судом встановлено, що 03 квітня 1975 року Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів ОСОБА_3 було видано ордер № 27601 на житлове приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_1 (надалі - Квартира) на сім'ю, що складається з двох осіб, а саме ОСОБА_3 та її чоловіка - ОСОБА_4 .
Від шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Ленінградським РАЦС від 13 грудня 1978 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві від 30 листопада 2006 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05 березня 2020 року.
01 вересня 2021 року Святошинською РДА було прийнято розпорядження № 629 про внесення змін в договір найму жилого приміщення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , в якій проживає особа (заявник). Та договір найму укласти з ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю наймача ОСОБА_3 .
04 лютого 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у Дарницькому районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стару Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано шлюбу. Після реєстрації шлюбу Позивач взяла прізвище чоловіка.
20 грудня 2024 року Позивач звернулася до Святошинської РДА із заявою, в якій просила внести зміни в договір найму жилого приміщення на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , зазначивши ОСОБА_1 , наймачем зазначеної квартири.
У січні 2025 року Позивач отримала від Святошинської РДА відповідь в якій зазначено, що станом на сьогодні квартира не приватизована, за інформацією відділу з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Святошинської РДА в квартирі жодної особи не зареєстровано.
Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно зі статтею 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 61 статей 64 та 65 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до частини першої, другої статті 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
У судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що знає позивача з 2006 року, бачив її за місцем проживання майже щоденно, зазначив, що позивач проживала разом із чоловіком у спірній квартирі, між ними були добрі сімейні відносини, а також вказав, що позивач, за його спостереженнями, проживає у зазначеному житловому приміщенні приблизно з 2020 року.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оцінюючи показання свідка ОСОБА_7 у сукупності з іншими доказами у справі, суд дійшов висновку, що вони не є належними та достатніми для підтвердження заявлених позовних вимог.
Так, показання свідка носять загальний характер, ґрунтуються переважно на його особистих спостереженнях та не містять конкретних відомостей щодо дотримання встановленого законом порядку вселення позивача до спірного житлового приміщення, зокрема відсутні відомості про наявність письмової згоди наймача на вселення позивача, що є обов'язковою умовою відповідно до вимог житлового законодавства.
Крім того, свідок не повідомив обставин, які б свідчили про ведення позивачем та наймачем спільного господарства у розумінні закону, зокрема не наведено даних щодо спільного бюджету, розподілу витрат, участі у витратах на утримання житла чи інших істотних ознак, які характеризують особу як члена сім'ї наймача.
Сам по собі факт можливого фактичного перебування позивача у квартирі, про що зазначив свідок, не є достатнім для висновку про її постійне проживання у спірному житловому приміщенні саме як члена сім'ї наймача у розумінні ст. 64 ЖК України.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 роз'яснен, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 ( v0009700-96 ) "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Судом встановлено, що позивач офіційно зареєстрована з 1999 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що попередній наймач ( ОСОБА_2 ) за життя звертався із заявами чи надавав письмову згоду на вселення позивача як члена сім'ї у встановленому законом порядку.
Надані позивачем докази, зокрема свідоцтво про шлюб та квитанції про оплату комунальних послуг, самі по собі не підтверджують набуття позивачем статусу члена сім'ї наймача у розумінні житлового законодавства та не можуть бути підставою для визнання її наймачем спірного житлового приміщення.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт вселення до спірного житлового приміщення у встановленому законом порядку, а також факт постійного проживання разом із наймачем як членом його сім'ї.
Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для встановлення юридичного факту, на який посилається позивач, а також для визнання її наймачем житлового приміщення та зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до договору найму.
Керуючись статтями 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 9, 61, 64, 65, 106 Житлового кодексу Української РСР, статтею 43 Конституції України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення, та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Н.О. Петренко