СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/4502/26
пр. № 2-а/759/116/26
06 травня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши адміністративну справу в спрощеному провадженні (без виклику сторін) за адміністративним позовом позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
19.02.2026 р. до суду надійшов вказаний позов в електронній формі через електронний кабінет. Звертаючись до суду, в заяві представник позивача зазначив, що 11.02.2026, при черговому вході до застосунку "Резерв+" на сторінці "Резерв ID", позивачем виявлено запис "Вас розшукує ТЦК" без пояснення причин такого розшуку. Крім того, у розділі застосунку "Резерв+" "Штрафи онлайн" виявлено запис "Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК" та відмітку "Нове" і запис "Не прибули за повісткою до ТЦК та СП" та відмітку "Нове" (додаток № 11). При заході до меню кожного з цих записів виявлено записи "У вас виявлено порушення правил військового обліку. Тут ви можете сплатити за нього штраф зі знижкою 50%. Для цього: 1. Подайте заяву, що визнаєте порушення. 2. Дочекайтеся рішення по справі в застосунку протягом 3 днів. 3. Сплатіть штраф у розмірі 8 500 гривень впродовж 20 днів від моменту винесення рішення." (додаток № 12 та № 13). Крім того, під вказаними записами міститься й пряма погроза наступного змісту: "Радимо сплатити штраф вчасно. Якщо цього не зробити протягом 40 днів з моменту рішення, відкриють виконавче провадження. Штраф стягнуть примусово - від 34 000 гривень. Ваші дані потраплять до реєстру боржників." З яких підстав обґрунтовані відповідні записи - залишається невідомим. Натомість, з зазначених записів створюється об'єктивне враження, що власник програмного забезпечення застосунку "Резерв+" - Міністерство оборони України прийняло на себе функції "колекторської служби", що вдається до відвертого вимагання, ознаки складу якого передбачені ст. 189 Кримінального кодексу України. . В розширених даних з Реєстру, сформованих в застосунку "Резерв+" 12.02.2026 (додаток № 7), окремо виявлено на 1 сторінці запис "Порушення правил військового обліку", в графі "Причина звернення до Нацполіції" запис "Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК", а в графі "Дата звернення" запис "08.01.2026". Натомість жодних відомостей про правопорушення вказаний документ не містить. Відтак, цей документ містить аналогічні відомості, що відображені у ВОД в електронній формі від 11.02.2026. станом на 17.01.2025 ВОД в електронній формі від 17.01.2025 (додаток № 6) не містив жодних відомостей про вчинення Позивачем будь-яких правопорушень. Проте вже у ВОД в електронній формі від 20.05.2025 та від 26.05.2025 містився запис "Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку", в графі "Причина розшуку" запис "Не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію")", а в графі "Дата початку розшуку" запис "25.11.2024". При цьому, розширені дані з Реєстру, сформовані в застосунку "Резерв+" 28.04.2025, 16.05.2025, 26.05.2025 (додаток № 9) жодних відомостей про порушення Позивачем будь-чого не містили. Оскільки Позивач ніколи не вчиняв жодних дій/бездіяльності, зміст яких би мав ознаки складу адміністративних порушень, пов'язаних з порушенням військового обліку, Позивач оскаржив постанову по справі про адміністративне правопорушення в судовому порядку до Святошинського районного суду міста Києва. Попри це, станом на момент розгляду судової справи № 759/11503/25 (до ухвалення рішення Суду) розширені дані з Реєстру, сформовані в застосунку "Резерв+" (додаток № 8), містили запис "Порушення правил військового обліку", в графі "Причина звернення до Нацполіції" запис "Не прибули за повісткою до ТЦК та СП", а в графі "Дата звернення" запис "25.11.2024". Тобто, порушення прав та законних інтересів Позивача мало триваючий характер, й суперечило не лише порядку встановлення істини у справі, а й строкам, визначеним ст. 38 КУпАП. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2025 (ЄДРСР 132994378) у справі № 759/11503/25 (додаток № 14) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 позов задоволено частково, скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 та ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що перебуває у ІНФОРМАЦІЯ_3 постановлено закрити, стягнуто судові витрати з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань цього органу. В мотивувальній частині свого рішення Судом зроблено критичні висновки про численні порушення Відповідачем законодавства України, прав та законних інтересів Позивача. З 13.12.2025 рішення Суду від 02.12.2025 набрало законної сили, оскаржене Відповідачем не було. Станом на 02.12.2025, тобто дату проголошення й підписання повного тексту рішення Суду від 02.12.2025, відомості в застосунку "Резерв+" та у ВОД в електронній формі, зазначені в п. 1.6. цієї позовної записи заяви зникли (додаток № 5), що створило враження про добровільне виконання Відповідачем судового рішення та відновлення прав та законних інтересів Позивача на достовірну інформацію про себе в Реєстрі. Для відновлення недостовірної інформації в Реєстрі підстав не існувало. Відтак, станом на 12.02.2026, в застосунку "Резерв+" відображено недостовірну інформацію, в тому числі, критично оцінену Судом в рішенні від 02.12.2025, якої в Реєстрі на законних підставах бути відображено не може. На підставі зазначеного позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП щодо Позивача. Провадження у справі закрити.
Ухвалою суду від 04.03.2026 р., вказаний позов залишено без руху, надано час для усунення недоліків. 10.03.2026 р. до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої останній вказав, що оскаржувальна постанова в нього відсутня, а тому просив її витребувати. Ухвалою суду від 23.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано докази у справі.
Позивачу та відповідачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження у справі, шляхом доставки до електронного кабінету.
Відповідач копію ухвали суду доставлено до електронного кабінету 05.11.2025, а також отримано засобами поштового зв'язку 01.04.2026 (а.с.75).
До суду від відповідача відзив на позов не надходив, як і не надходило витребуваних доказів у справі, зокрема оскаржуваної постанови.
Суд, розглянувши справу, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Предметом судового контролю у цій справі є постанова суб'єкта владних повноважень про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 8 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Статтею 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частинами першою та другою статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 77 КАС України встановлено, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Положеннями частини сьомої статті 80 КАС України визначено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 80 КАС України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Під доказовою інформацією розуміють будь-які відомості, на основі яких суд у порядку, встановленому КАС України, встановлює наявність або відсутність обставин, які підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для вирішення адміністративної справи.
Сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом, оскільки обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.
Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.
При цьому, відсутність доказів сторони позивача, на яких ґрунтуються позовні вимоги, унеможливлює з'ясування всіх обставин у справі.
Позивачем ані при зверненні до суду з позовом, ані на вимогу ухвали від 04.03.2026 не надано доказів, якими обґрунтовані твердження про винесення оскаржувальної постанови, в тому числі не зазначено ані її номер, серію чи дату постановлення.
Кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, має бути активним учасником судового провадження.
Однак, з моменту звернення позивача до суду пройшло більше двох місяців, проте позивач обмежився лише зазначенням в позові проте, що відповідач постановив постанову на підстві якої якого притягнуто до адіміністративної відповідальності, що свідчить про пасивну поведінку сторони у справі.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд обмежений процесуальними можливостями з'ясувати, чи дійсно у позивача відсутні докази чи має місце зловживання процесуальними правами.
При цьому, позивач при зверненні до суду самостійно визначає обсяг доказів, які потрібно долучити до позовної заяви і якими підтверджуються позовні вимоги. Не долучення до позовної заяви окремих доказів не може бути перешкодою у судовому захисті.
Крім того, відповідно до ст.9,77 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до вимогст..72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
В той же час, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суду позивачем не надано будь-яких об'єктивних і беззаперечних доказів, які б «поза розумним сумнівом» доводили наявність постанови якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Судом таких доказів такожне здобуто.
Отже, позивач всупереч приписам статті 77 КАС України не довів обставини, на яких грунтуються його позовні вимоги, зокрема винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, яку він просить визнати недійсною.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зокрема, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності оспорюваної постанови, якою якого притягнуто до адіміністративної відповідальності.
Отже, позивач всупереч приписам статті 77 КАС України не довів обставини, на яких грунтуються його позовні вимоги, зокрема винесення постанотви про притягнення його до адміністративної відповідальності, тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 210-1, 235, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 6-10, 14, 15, 19, 159, 241, 242, 244-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів.
Суддя Н.Д. Бабич