Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/7537/26
07 травня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12015100000000890 від 19.10.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України,
У травні 2026 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «ФК «Маніту» звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12015100000000890 від 19.10.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві перебуває вищевказане кримінальне провадження (раніше кримінальна справа № 18-336 за ч. 1 ст. 358 КК України, порушена 26.10.2007), в рамках якого накладено арешт на нежилі приміщення площею 111,30 м2, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, буд. 74 (літера А) та нежилі приміщення площею 154,40 м2, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, буд. 74 (літера Б).
Постанову про арешт винесено слідчим 17.01.2008, тобто на підставі норм КПК України в редакції 1960 року.
Між ТОВ «Комерційний банк «Експобанк» та Дочірнім підприємством Акціонерного товариства «Рігонда-Сервіс» Український регіональний техно - торгівельний центр «Рігонда» 23.08.2017 укладено іпотечний договір відповідно до якого забезпечується іпотекою виконання Іпотекодавцем зобов?язань за договором кредиту. За умовами Договору кредиту Іпотекодавець, зокрема, зобов?язаний повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 750 000 доларів США до 22 серпня 2010 року. Для забезпечення своїх зобов?язань за Договором кредиту Іпотекодавець передає Іпотекодержателю в іпотеку наступне майно: нежилі приміщення №№, 2, 3 (групи приміщень № 45 (в літ. А) загальною площею 11,30 кв. м. та нежилі приміщення №№, 2, 3 (групи приміщень N? 50), з № 1 по № 12 (групи приміщень № 51) (в літ. Б) загальною площею 154,40 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара будинок 74
У зв?язку з великою заборгованістю по кредиту рішенням Господарського суду м. Києва від 11.05.2010 у справі № 33/477 звернуто стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору посвідченого 23.08.2007 нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі за № 4932 на нежилі приміщення №№ 1-7 групи приміщень № 45 (в літ. А) загальною площею 111,30 кв. м. та нежилі приміщення №№, 2, 3 (групи приміщень № 50), з № 1 по № 12 (групи приміщень № 51) (в літ. Б) загальною площею 154,40 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара будинок 74 (сімдесят чотири) для задоволення грошових вимог відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код. ЄДРПОУ 09322299, рахунок № 3619105 у ВАТ «КБ «Екпобанк», МФО 322294) за договором кредитної лінії N? 29_КЛ-2007 від 23.08.2007 року, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , ідент. Код НОМЕР_1) у частині заборгованості за кредитом у сумі 750 000, 00 доларів США (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 6 005 100)
Постановою державного виконавця від 17.02.2016 відкрито виконавче провадження № 50196207 про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору, посвідченого 23.08.2007 нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі за № 4932 на нежилі приміщення №№ 1-7 групи приміщень № 45 (в літ. А) загальною площею 111,30 кв. м. та нежилі приміщення №№ 1, 2, 3 (групи приміщень № 50), з № 1 по № 12 (групи приміщень № 51) (в літ. Б) загальною площею 154,40 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (сімдесят чотири) для задоволення грошових вимог відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код. ЄДРПОУ 09322299, рахунок № 3619105 у ВАТ «КБ «Екпобанк», МФО 322294) за договором кредитної лінії № 29_КЛ-2007 від 23.08.2007 року, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , ідент. Код НОМЕР_1 ) у частині заборгованості за кредитом у сумі 750 000, 00 доларів США (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 6 005 100 ).
Відповідно до постанови в.о. начальника відділу примусового виконання рішень від 03.06.2021 замінено сторону виконавчого провадження з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» на ТОВ «ФК «Астер-Фінанс».
Між ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» та ТОВ «Мадіс», яке діяло в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Астер-фінанс» 20.01.2020 укладено договір N? 1 відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.
Відповідно до п. 2.1. Договору, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором права вимоги банку до позичальників та /або заставодавців (іпотекодавців) та /або поручителів і т.д. Розмір прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у додатку 1.
Згідно із п. 46 Додатку № 1 до Договору (Реєстр договорів) ТОВ «Мадіс» отримало право вимоги до Позичальника ОСОБА_5 . по договору 29/КЛ-2007 від 23.08.2007, заборгованість 23 731 184,52 грн., поручитель Укр. РТТЦ «Рігонда» код ЄДРПОУ 20041811, забезпечення: 1) нежилі приміщення №№ 1-7 (групи приміщень № 45 (в літ. А), заг. площею 111, 30 кв. м.; 2) нежилі приміщення №№ №№ 1,2 3 (групи приміщень № 50), з № 1 по № 12 (групи приміщень № 51) (в літ Б), заг площею 154,40 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 74.
В подальшому 21.01.2020 між ТОВ «Мадіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» укладено договір № 1/2020 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги (далі-Договір).
Між ТОВ «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» 14.03.2025 укладено договір № 199 купівлі-продажу (відступлення) права вимоги (далі - Договір).
Таким чином, відповідно до договору про відступлення права вимоги та норм цивільного законодавства України, ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» набула статусу та всіх прав Іпотекодержателя щодо нежилих приміщень №№ 1, 2, 3 (групи приміщень № 45 (в літ. А), заг. площею 111, 30 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 73 та нежилих приміщень №№ 1,2 3 (групи приміщень № 50), з № 1 по № 12 (групи приміщень № 51) (в літ Б), заг площею 154,40 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 74.
Зважаючи на наявність такого обтяження, як арешт майна накладеного постановою слідчого від 17.01.2008, ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» обмежене у свої правах, як Іпотекодержатель, що передбачені законодавством.
Дослідивши подане клопотання та матеріали долучені до нього, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Так, слідчим суддею встановлено, що постановою слідчого в особливо важливих справах СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_6 від 17.01.2008 накладено арешт на нежилі приміщення, загальною площею 111,30 м2, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, буд. 74 (літера А) та нежилі приміщення площею 154,40 м2, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, буд. 74 (літера Б).
Відповідно до пункту дев'ятого розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України 2012 року, арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
З огляду на зазначене, на правовідносини, пов'язані з розв'язанням питання про припинення арешту майна поширюються норми КПК України 1960 року.
Проте положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).
Як вбачається з поданого клопотання, у провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві перебувало вищевказане кримінальне провадження (раніше кримінальна справа № 18-336 за ч. 1 ст. 358 КК України, порушена 26.10.2007), в рамках якого накладено арешт на нежилі приміщення площею 111,30 м2, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, буд. 74 (літера А) та нежилі приміщення площею 154,40 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою слідчого в особливо важливих справах СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_6 від 17.01.2008 накладено арешт на нежилі приміщення, загальною площею 111,30 м2, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гончара Олеся, буд. 74 (літера А) та нежилі приміщення площею 154,40 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 126 КПК 1960 року арешт майна міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Накладений на майно арешт може бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба, або у разі закриття кримінальної справи відповідно дост.214 КПК 1960 року. Після надходження кримінальної справи до суду питання щодо скасування арешту може бути вирішено судом в порядку, передбаченому статтями 248, 282 КПК 1960 року, або при постановленні вироку, відповідно до ст. 324 КПК 1960 року.
Вирішувати питання зняття арешту за правилами КПК України 1960 року має слідчий під час досудового розслідування або суд під час розгляду кримінальної справи або при постановленні вироку.
Відповідно до положень Розділу XІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та Листа ВССУ від 26.11.2012 року № 1735/0/4-12 «Про деякі питання застосування розділу XІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України», запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
У судовому провадженні, яке здійснюється відповідно до КПК 1960 року, при надходженні від учасників процесу клопотань, зокрема щодо зміни або скасування запобіжного заходу, арешту майна чи відсторонення від посади, суд має керуватися положеннями КПК (1960 року).
Статтею 126 КПК України (1960 року) передбачено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Крім цього, у межах кримінальної справи, що розслідувалася, власник майна, який не набував процесуального становища підозрюваного, обвинуваченого, чинним на той час кримінально-процесуальним законом не був наділений процесуальним правом ініціювати питання про звільнення майна з-під арешту.
Отже, якщо арешт на майно було накладено в рамках кримінального провадження, порушеного до набрання чинності КПК України 2012 року і справа, на даний час, не надійшла до суду, питання щодо скасування такого заходу забезпечення вирішується слідчим. Таким чином, особа щодо якої здійснюється таке кримінальне провадження може звернутися до слідчого з клопотанням про скасування арешту.
Після надходження кримінальної справи до суду питання щодо скасування арешту може бути вирішено судом при винесенні вироку.
Проте кримінальну справу, в межах якої на майно заявника накладено арешт, до суду для розгляду по суті скеровано не було.
Згідно зі ст. 174 КПК України 2012 року як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому у застосуванні відповідного заходу відпала потреба. Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому КПК України 2012 року. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження КПК України не передбачає.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та вказала, зокрема, на таке: «Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 Велика Палата Верховного Суду зробила такий висновок (п.51,52): «Спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу».
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, судом кримінальної юрисдикції повинні розглядатися скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв'язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження.
Слідчий суддя також бере до уваги правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18, відповідно до якого вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень ст. 19 ЦПК України, ст. 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.
Як свідчать матеріали, додані до клопотання, ТОВ «ФК «Маніту» не був учасником кримінального провадження № 12015100000000890 від 19.10.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, та за правилами КПК України 1960 року. За результатами проведення досудового розслідування вищевказану справу 02.09.2015 було направлено прокурору м. Києва для організації проведення додаткового розслідування також за правилами КПК України 1960 року. З огляду на викладене, питання щодо звільнення майна з-під арешту, накладеного в даному кримінальному провадженні та не скасованого при закритті провадження, підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.
Окремо слід звернути увагу, що відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Отже, наведеними законодавчими нормами повноваження слідчого судді обмежуються відкритим кримінальним провадженням, в рамках якого слідчий суддя здійснює контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб.
Таким чином, слідчий суддя, як і інші службові особи органів державної влади, має діяти виключно в межах наданої компетенції.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12015100000000890 від 19.10.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України підлягає поверненню заявнику.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 303, 306, 307, 309 КПК України, суд,
Клопотання ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Маніту» про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 12015100000000890 від 19.10.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України - повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_7