справа № 761/30246/24 головуючий у суді І інстанції Сіромашенко Н.В.
провадження № 22-ц/824/6283/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
06 травня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Приват Банк» поданою представницею - Хитровою Любов'ю Володимирівною на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2025 року представник позивача звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором №б/н від 26.09.2016 у розмірі 60 907,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву № б/н від 26.09.2016 та приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://рrivatbank.uа/terms. Клієнт не міг приєднатися до іншої редакції, оскільки це умови публічного договору.
Таким чином, відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 67000,00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 03/21 , тип -Універсальна.
Відповідачка після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувалакредитні кошти з власної ініціативи. Активація нею картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору; що підтверджуються, зокрема, розрахунком заборгованості, випискою по рахункам відповідача.
Тобто, відповідач був належним чином повідомленою про умови кредитування зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 05 листопада 2024 року відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем Заяви про приєднання до -Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 42,0 % . При цьому за погодженою ставкою Банком нараховано відсотків у розмірі 11782,84 грн.
Таким чином, Банк, свої зобов'язання за Договором виконавв повному обсязі; а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного Ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач - отримуючи кредитні картки фактично отримував електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на- банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим Відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку.
Відповідач зобов'язався повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Однак, в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку.
Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання Клієнта вважаються простроченими.
Таким чином, у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 18 червня 2025 року має заборгованість у розмірі 60 907,00 грн, яка складається: з заборгованості за тілом кредиту - 49124,16 грн та заборгованість за простроченими відсотками у розмірі- 11782,84 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року позовні вимоги Банку були задоволенні частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 26.09.2016 станом на 18 червня 2025 року в сумі 49 124 гривні 16 копійок.
Не погодившись із таким рішенням суду, представниця Акціонерного товариства «Приват Банк» - Хитрова Любов Володимирівна 25 грудня 2025 року через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просила скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Так, представниця вказує, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог в частині стягнення відсотків у сумі 11 782,84 грн. є хибними.
Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-І1І (який діяв до 01.08.2022 року) встановлено, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Таким чином, платіжна картка (пластик) є одним із засобів доступу до карткового кредитного рахунку користувача, а її перевипуск при цьому здійснюється також до того самого рахунку.
Надалі, продовжуючи користуватись банківськими послугами 05 листопада 2024 року відповідачем підписано також заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № 241105B1DT407782UMRZMAIN, яка містить в собі всі істотні умови кредитування рахунку ОСОБА_1 та є частиною Договору від 26.09.2016 року, оскільки відповідачу відкривається один рахунок, до якого в подальшому випускають/перевипускають карки.
З цього приводу, представник апелянта посилається на висновок Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 373/212/16, в якому суд зазначив, що "Перевипуск платіжних карток у подальшому, у тому числі з оформленням платіжної картки іншого класу, не свідчить про укладення іншого кредитного договору".
Зокрема, вказана Заява (нового зразка), яка підписана сторонами, містить в собі всі істотні умови кредитування, а саме: 1) Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000.00 грн. (п.9.2. Договору); 2) Тип кредитної карти: Картка «Універсальна GOLD» (п. 9.2. Договору); 3) Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.9.2. Договору); 4) Процентна ставка, відсотків річних: 40,8% для карток "Універсальна GOLD»» (п.9.3 Договору); 5) Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.9.4. Договору); 6) Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.9.4. Договору); 7) Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60 % для карток "Універсальна GOLD»» (п.9.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).
Банк пред'явив до стягнення відсотки, нараховані за користування кредитними коштами у відповідності до п. 9.3 вказаної Заяви про приєднання, яка обумовлена сторонами та погоджена шляхом підписання даної Заяви обома сторонами.
Підписання Заяви про приєднання в редакції, що містить умови кредитування рахунку як то відсоткову ставку, розмір кредитного ліміту, та всі інші істотні умови кредитування рахунку.
Таким чином, Заява про приєднання має силу письмової домовленості Сторін про встановлення умов кредитування по кредитним правовідносинам, а тому позивач законно нараховує відсотки за користування кредитними коштами.
Також відповідач завжди була наділена правом у разі незгоди з відсотковою ставкою відмовитись від послуг кредитування шляхом повернення позичених коштів і в подальшому утриматися від використання кредитного ліміту, проте, нею цього зроблено не було.
Відтак, виконання відповідачем умов договору свідчить також про прийняття умов договору.
Розрахунки відсотків по договору підтверджуються випискою по рахунку та розрахунком заборгованості, які долучені до матеріалів справи разом з позовною заявою.
Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що юридичний склад договірних домовленостей щодо оплатності кредиту, яким користувалася відповідач, складається з сукупності юридичних фактів, які мають бути оцінені судом при винесенні рішення в період з 26 вересня 2016 року по день пред'явлення позову - складається з наступної сукупності фактів:
а) підписання Анкети - Заяви б/н від 26.09.2016 року та акцептування пропозиції Банку у зв'язку з фактичним використанням кредитних коштів, адже використання кредитного ліміту або його «невикористання» залежало виключно від волі відповідача;
б) підписання Заяви № 241105B1DT407782UMRZMAIN від 05.11.2024 року та акцептування пропозиції Банку у зв'язку з фактичним використанням кредитних коштів, адже використання кредитного ліміту або його «невикористання» залежало виключно від волі відповідача;
в) діями з добровільного виконання договору протягом тривалого часу у вигляді сплати відсотків за користування послугою в обсязі, визначеному, що відображено у Виписці, за відсутності заперечень з приводу ціни послуги до моменту порушення зобов'язання.
Враховуючи зазначені обставини, апелянт просить суд апеляційної інстанції:
- апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26.11.2025 року у справі № 761/30246/25 в частині незадоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.
- стягнути з відповідача судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції в сумі 2422,40 грн та судом апеляційної інстанції в сумі 3633,60 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ПриватБанк» поданою представницею - Хитровою Любов'ю Володимирівною на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження була надіслана апелянту через систему ЄСІТС «Електронний суд», отримання даної ували підтверджується Звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Відповідачу ОСОБА_1 було направлено ухвалу про відкриття апеляційного провадження за місцем її реєстрації, однак рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.09.2016 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву №б/н та приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг. На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачці відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 67 000,00 грн.
ОСОБА_1 отримала кредитну картку № НОМЕР_2 , строк дії - 02/23, тип - Універсальна GOLD на підставі Анкети-Заяви про приєднання від 26.09.2016.
Відповідно до Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій міститься вся необхідна інформація щодо умов кредитування, в тому числі зміну процентної ставки на 42,0 %.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином. Однак, ОСОБА_1 скориставшись кредитними коштами, не виконала зобов'язань, визначених Договором, порушивши умови щодо погашення кредиту.
Згідно розрахунку заборгованість відповідача за договором б/н від 26 вересня 2016 року станом на 18 червня 2025 року становить 60 907,00 грн, з якої заборгованість за простроченим тілом кредиту - 49 124,16 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 11 782,84 грн.
Так, суд першої інстанції зазначив, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У анкеті - заяві позичальника процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім заборгованості на простроченим тілом кредиту, стягнути заборгованість за відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку в ПриватБанку, які розміщенні на сайті: https://privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, неустойки, штрафів та, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача.
Надані позивачем Правила та Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Крім цього, суд першої інстанції послався на позицію Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Також, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на вищевикладене, правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за договором кредиту суд першої інстанції не вбачав.
Проте, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, кошти у розмірі 49 124,14 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд прийшовдо висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума заборгованості.
Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимог та стягнув з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 26 вересня 2016 року станом на 18 червня 2025 року в сумі 49 124 гривні 16 копійок.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду в оскаржуваній частині у межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У цьому випадку, умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив АТ КБ «ПриватБанк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримала у борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами за період з 26 вересня 2018 року по 14 вересня 2020 року.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті (https://privatbank.ua), як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи паперову заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Колегія суддів вважає, що в цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (2016 рік) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 333/5483/20.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з того, що у даному випадку правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного у паперовому вигляді кредитного договору, та зазначив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, неустойки, штрафів та, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування, оскільки ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідачка розуміла та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і та постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 333/5483/20, які у даному випадку є правозастосовними.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що продовжуючи користуватись банківськими послугами 05 листопада 2024 року відповідачем підписано також заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг № 241105B1DT407782UMRZMAIN, яка містить в собі всі істотні умови кредитування рахунку ОСОБА_1 та є частиною Договору від 26 вересня 2016 року, оскільки відповідачу відкривається один рахунок, до якого в подальшому випускають/перевипускають карки.
Такі доводи, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки вбачається, що предметом позову є стягнення заборгованості з відповідача, що відбувається на підставі заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка датована 26 вересня 2016 роком, а тому посилання на підписання відповідачем у 2024 році іншої заяви, яка містить істотні умови кредитування рахунку є непереконливими та нічим не підтвердженими (дана заява не долучена до позовної заяви).
Також такі посилання не вказують про те, що станом на 2016 рік відповідачка погоджувалась на умови кредитування, які відповідають умовам у 2024 році.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи про те, що відповідач користувалась кредитними коштами та не відмовлялась від умов кредитування є необґрунтованими, оскільки це не свідчить, що саме на такі умови відповідач погоджувалась у 2016 році, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, як необгрунтованих та недоведених.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Колегія суддів, звертає увагу, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив у оскаржуваній частині законне та обґрунтоване рішення.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду у цій частині відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Приват Банк» подану представницею - Хитровою Любов'ю Володимирівною - залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова